Сторінки

понеділок, 26 січня 2015 р.

№ 43. "Неймовірна сумна історія про простодушну Ерендіру і її безсердечну бабусю" (Габріель Гарсія Маркес)

Книга №43. "Неймовірна сумна історія про простодушну Ерендіру і її безсердечну бабусю"

                     "La increíble y triste historia de la cándida Eréndira y de su abuela desalmada"

Автор: Габріель Гарсія Маркес       
             Gabriel García Márquez

Країна: Колумбія

Жанр: повість

Публікація: 1972 р.

Загальна оцінка (від 1 до 10): 8

Варто, чи ні: варто

Настрій книги: викликає обурення, жаль, співчуття, сум

Як потрапила в список: "реклама" зі "Ста років самотності" :)


Маркес притягує мене до своєї творчості, як магніт залізо. Перечитуючи творчий доробок автора, натрапила на цю повість, а про неї ж згадувалось у романі "Сто років самотності". Як після такого її не прочитати? :) А історія справді сумна. Про людей, які виявилися безсердечними кожен по своєму. Про тиранію, смиренність, любов (правда якусь дивну, своєрідну і нездорову, без жодних сентиментів, лише холодний розрахунок), покірність, відчуття обов'язку..  Згодом туди влилося ще й кохання, яке перевернуло все з ніг на голову, порушило усталений плин часу, утворивши вибухонебезпечну суміш.. А загалом все це призвело до неочікуваної розв'язки.

<<Попередня                                     50 книг у 2014 році                                      Наступна>>

Улюблені цитати:
  • — Выглядишь ты ужасно, — признала бабушка, — но это к лучшему: мужчины — настоящие животные во всем, что касается женщин.
  • — Не мелочись, — сказала бабушка. — За авиапочту платят больше, чем священнику.
— А я простой почтальон, — ответил парень. — Авиапочту развозят на грузовике.
  • — Так или иначе, любовь значит в жизни не меньше, чем еда, — сказала бабушка.
  • — Любовью сыт не будешь.
  • Тут бабушка поняла, что у человека, живущего чужими надеждами, всегда найдется время поторговаться.
  • — Моя мама говорит, что все, кто умирает в пустыне, попадают не на небо, а в море, — ответил Улисс.
  • — А какое оно, море?
— Оно как пустыня, только из воды, — сказал Улисс.
  • — Что мне больше всего в тебе нравится, — сказала она, — серьезность, с которой ты выдумываешь глупости.
  • Забавляясь, Улисс дотронулся до стеклянного кувшина, стоявшего между стаканами, и кувшин поголубел. Мать глядела на него, принимая лекарство, и, уверившись, что это не бред, спросила сына на гуахиро:
— Давно это с тобой?— С тех пор как мы вернулись из пустыни, — тоже по-индейски ответил Улисс. — Но меняет цвет только стекло. — Такое бывает только из-за любви, — сказала мать. — Кто она? 
  • — И спи не спеша, чтобы не устать, ведь завтра четверг — самый длинный день недели.
  • — Мужчине, который умеет добиваться прощения, рай уже наполовину обеспечен, — сказала бабушка. — Первый кусок обещает счастье.

Немає коментарів:

Дописати коментар