середа, 8 листопада 2017 р.

За полярним колом: Лофотенські острови, Норвегія. Частина Друга

Якщо усілякі архітектурні викрутаси, химерні заморські замки та розкішні ренесансні палаци перестають вражати, а тобі хочеться простору і безмежності - велкам ту Лофотен!

Лофотенські острови (норв. Lofoten) - група скелястих островів та острівків чудернацьких форм в Норвезькому морі, розділених між собою вузькими протоками, які не так давно були сполучені автошляхом Е10. Норвезьку частину цього автошляху ще називають Дорогою Короля Олафа. Цей маршрут щедро всіяний тунелями та мостами, що значно полегшує доступ для огляду архіпелагу простими смертними. Тримаючись цієї дороги, ви ніколи не загубитесь на Лофотенах ;)


З Осло до Лофотен можна дістатися двома шляхами: літаком з пересадкою в Буде (норв. Bodo), або літаком до Буде, а відтак - поромом до порту в Москенес (норв. Moskenes Fergekai). Ми ж не шукали простих шляхів (читай - поспішили) і обрали другий варіант. Про наше епічне добирання на острови, можна прочитати ось ТУТ. А якщо дуже лаконічно: приїхали - і добре :) Там же ж в порту забрали заброньовану машину і поїхали в будиночок, в якому будемо жити декілька наступних днів.

По дорозі я мало не тримала повіки пальцями, аби не заснути, тож перше знайомство і перші враження від Лофотен з вікна нашого авто виявилися доволі розмитими, але навіть попри півсон-півмарево я розгледіла красиві будиночки на фоні скелястих гір і ми домовились, що коли добряче відіспимося, то повернемося сюди ще раз


І от ми відіспалися. Геть втратили відчуття часу. Однак повернулися до місця, яке мені запам'яталося з вікна машини. І не дивно, оскільки його називають найкрасивішим на Лофотенських островах! Там внизу - рибальське село Рейне (норв. Reine), а тут згори відкриваються неймовірної краси види на нього. Місце справді особливе, як на листівці. Приїхати в таку далечінь і не відвідати Рейне - це, пробачте, нонсенс :) Бо Рейне - візитна карточка Лофотен, оповита особливою магією нордичнго спокою, умиротворення та краси


Почувши краєм вуха, як ми балакали про щось своє, до мене підійшов художник, що сидів собі і малював картини. Уточнивши звідкіля ми, та переконавшись, що з України, почав розповідати мені, які ж українці страшні, жахливі, агресивні, підступні і погані люди, які тільки те і роблять, що вичікують слушного моменту, аби напасти на Польщу!. Питаю, звідки ти таке взяв, чоловіче?! Каже, що інтернет регулярно читає і відео всякі дивиться. Ага, начитався, надивився, ну-ну.. А так зразу і не скажеш, на перший погляд - цілком адекватний.. Я була м'яко кажучи здивована таким потоком думок, прямодушністю та прямолінійністю.. А картини в нього симпатичні, так.. 


Коли тебе все дістало і хочеться звільнитися від негативу, сісти в позу лотоса десь на вершечку скелі над обривом і подумати про вічне - велкам ту Рейнебрінген (норв. Reinebringen)! Рейнебрінген - гора, що знаходиться поблизу мальовничого села Рейне. Дістатися на її вершину не так то просто і не так то безпечно, однак якщо ви все ж таки це зробите, то не пошкодуєте!


Там, вгорі, витрачені сили та втома повністю компенсуються просто неймовірними та заворожуючими пейзажами! Безмежність, від якої захоплює подих. Норвегія як вона є!


А ось і шматок дороги Короля Олафа, що своїми мостами з'єднує невеличкі острови та острівці. Він мені нагадує величезного пуголовка з довжелезним хвостом, хіба ні? :)


Ну і для повної картини - панорамне фото



Так цікаво.. Ще зовсім недавно за нашим вікном немилосердно палило сонце, стовпчик термометра вперто тримався вище тридцяти, ми знемагали від спеки у шортах і футболках.. А зараз здається, що пройшла вже ціла вічність з того часу. Зараз одягаємо важкі гірські черевики, теплі курточки, фліски і почуємо себе прекрасно! 


Ще одне місце, яке безсумнівно потрібно відвідати на Лофотенах, це О. Ні, це не описка, це - поселення з дуже лаконічною назвою - "О" (норвÅ), що з норвезької перекладається як "струмок".   


О - колоритне традиційне норвезьке рибальське село


А його типові для Лофотен червоні будиночки - візитна карточка Норвегії


Через постійні приливи та відливи ці дерев'яні будиночки будують на високих дерев'яних палях


Село живе та процвітає завдяки риболовлі та туризму. Тут можна відвідати музей в'яленої риби та Норвезький музей рибальського села 


А от там, на задньому плані, ледь помітні, знаходяться такі довгі дивні дерев'яні конструкції. Спершу ми ніяк не могли зрозуміти, для чого вони призначені



З вікна машини я прискіпливо вдивлялася в ці чудернацькі намиста, розвішані на перекладинах, намагаючись зрозуміти, що ж воно таке. Спочатку висувала гіпотезу, що це - здоровенні мушлі


Але ж ні, згодом виявилося, що це - риба! А якщо бути точним - риб'ячі голови. Вони висять як диковинне чудернацьке намисто на високих дерев'яних конструкціях вздовж доріг. 


Виглядає це доволі незвично. Та що там казати, це виглядає таки дуже дивно і незвично! Для повного занурення у атмосферу та колорит Лофртен, потрібно пройтися вздовж рядів з цим риб'ячим намистом над головою та на повні груди вдихнути цей запах.. Найрибніший запах у світі :) І поганяти зграї мошок, яких там цілі рої.. У цих риб'ячих головах вся нордична суворість Норвегії :) 


Куди б ти не пішов, куди б не поїхав, куди б не кинув оком, всюди тебе оточуватиме краса. Вода, гори, каміння, скелі, хмари.. Воно все настільки гармоніює одне з одним що дивом дивуєшся.. 


Відпливи. Вода втікає, залишаючи після себе в'язку болотяну субстанцію буро-зеленого кольору, однак тут навіть це виглядає органічно. Все як у житті. У припливів своя краса, у відпливів - своя


Ми ні за чим не ганяємося і нікуди не спішимо. Не цього разу, не цієї мандрівки. Ми їдемо на пляж. Так-так, на пляж Утакляйв (норвUtakleiv). 


Цей пляж зробив наш день. Будемо бродити по кам'яних брилах та вдихати солонкуватий запах Норвезького моря. Не будемо нікуди спішити, нічого наздоганяти, нічого прораховувати. Просто насолоджуватися


Однак приїхали ми сюди не випадково. Цей пляж - одне з найкращих та найкрасивіших місць для споглядання заходу сонця. Ми за полярним колом, зараз - полярний день, то ж сонце не сідає за горизонт. Ще рано, однак ми обов'язково повернемося сюди, щоб побачити, як вогненний сонячний диск намагатиметься пірнути в Норвезьке море, але так і не пірне.. 


Гори, скелі, вода, пляж, вівці, поодинокі палатки, дітлахи, яким не холодно купатися у воді.. Суворі норвезькі дітлахи :)


І ми таки приїхали сюди. Було вже за північ, але здавалося, що то лишень ледь-ледь вечоріє. 


Ми були далеко не одні. Багацько ж людей назбиралося!



Сонце тим часом схиляється все нижче і нижче і ти очікуєш, що ось зараз воно сховається повністю, а важка, волога і холодна темрява огорне все довкола..


Але ж ні! Сонце опуститься до своєї критичної точки, завмре на хвилинку і почне підніматись назад! Як всеперемагаючий гімн оптимізму та надії з глибоким філософським підтекстом ;)


Мій улюблений мотив - сонце над горизонтом та сонячна дорога, що біжить в море.. Це заворожує і надихає..


Але Норвегія - далеко не з тих країн, яка балує своїх глядачів. Хочеш краси - будь достойним її :) Чим нижче хилилося сонце до горизонту, тим сильнішим і пронизуючим ставав вітер. З моря вже не просто романтично віяло легкою прохолодою, а починало продувати наскрізь до кісткового мозку..


А потім звідкіля не взявся дощ. Пориви вітру вдаряли в лице гострими холодними краплями як голками. Врешті ми сховалися в машину і спостерігали за стихією вже по ту сторону її вікна. 


Тої ночі сонце так і не сховалося за горизонт. Було так по дитячому радісно спостерігати за цим :) Минала хвилина за хвилиною і сонце поволі починало підійматися вгору. Новий день. Ще один день на Лофотенах. Ще один день життя.


Наступний день був рибним днем. Андрій пообіцяв Анні порибалити. З такої нагоди навіть купили вудочку! А ви колись рибалили? От я - так! Ще змалку. Бувало, збігалася дітвора біля річки, де жабі води по коліно.. Кожен приносив півлітрову банку з пластмасовою кришкою у якій ножем вирізалася дірка. Всередину кидали шматок хліба. Довкола горлянки банки намотували товсту нитку, інший кінець якої прив'язували до дерев'яної жердини. Закидали у воду і чекали коли якась необачна рибина спокуситься на хліб та запливе всередину. Тоді рвучко висмикували банку з води. Бувало, від різкого руху петля зісковзувала з горлечка, банка падала і розліталась на друзки при зустрічі з каменем. Це означало, що все - рибалка закінчилась :)

А коли ми не вгледіли і риба вже встигала охляти і перестала подавати ознаки життя, ми  намагалися реанімували її непрямим масажем серця і відпускали з надією, що у воді вона оживе :) Так от, до чого це я.. Вудочку ми купили.. Однак мого досвіду рибальського виявилося недостатньо, Андрієвого теж, тож ми обоє ніяк не могли її зібрати докупи :)


Аж пооотім, добряче намучившись, Андрій її привів до ладу. А далі були перші спроби і невдачі, але згодом Андрій наловчився і навіть почав виловлювати з води якусь дрібноту, яку ми викидали назад у море..


А ще трохи згодом Андрій виловив дві великі рибини, які і стали нашою вечерею.  Ми їх загрилили. Правда трохи перегрилили, але це таке, не будемо заглиблюватися у деталі :)


Nusfjord - ще одне варте уваги рибальське село. Мальовничі будиночки, риболовні човники на фоні високих скель милують око.


Ці традиційні норвезькі рибальські будиночки, витримані в типовому північному скандинавському стилі називаються рорбу. В минулому вони слугували прихистком для рибалок і будувалися на високих дерев'яних палях, а передня частина будинку нависала над морем.


Скоро почнеться прилив і вода значно підніметься


І знову сушена риба. На Лофотенах вона всюди. Сушена тріска - символ Лофотенських островів




Подекуди красуються особливі трофеї


На Лофотенських островах ми провели чотири дні. Чотири прекрасні, насичені враженнями та емоціями, дні. Для нас цього виявилося вповні достатньо. Лофотени надовго залишаться приємним спогадом, чарівною скандинавською казкою, в якій ми були на одній хвилі разом з іншими персонажами :) 


Пора повертатись на материк. Там теж на нас чекатиме багато цікавого, незвіданого та неймовірного! Адже це був тільки початок, все найцікавіше у нас ще попереду! ;)




Продовження: Далі буде.. >>

вівторок, 8 серпня 2017 р.

Норвегія. Довга дорога на Північ. День Перший.

З Норвегією у нас якось ніяк не складалося. Вона постійно вислизала з рук. Років зо два тому ми, здавалось би, спіймали її - купили білети на літак, забронювали машину, але з поважних причин довелося все відмінити. І от цього року ми таки вирішили довести справу до кінця. Плани у нас наполеонівські - хочемо побачити ВСЕ. Але як виявилося згодом, Норвегія - далеко не та країна, яку так просто можна побачити всю і відразу. Без машини в Норвегії - ні туди, ні сюди, однак і з машиною особливо далеко не заїдеш. Тому щоб побачити максимально багато, ми обрали гібридний спосіб пересування по країні: переліт в Осло + декілька внутрішніх перельотів + автомобіль + пороми + потяг + власні ноги.. Коли всі пазлики зібралися в менш-більш чітку картинку, ми задумались.. Надто вже авантюрно з двома малюками! Але діватись було нікуди - нас кликала у мандри дорога :)

Ранок. Нарешті зібрали всі речі. Пора їхати в аеропорт. А тим часом пригоди чатували на нас прямісінько за порогом квартири. Тільки-но вивезли тлустеньку, добре утрамбовану валізу за поріг, як у неї.. відвалилася ручка! У нас був трохи шок, бо тепер з нею ні туди ні сюди. Часу перепаковувати речі нема. Є, звісно, "запасна" коротка ручка, однак вона до біса незручна. Отак волочиш за то нещастя ту валізу, а вона боляче лупить по п'ятах. А її ж то волочити і волочити півсвіту.. Але в такі моменти розумієш, що ручка - це ще пів біди і дякувати треба, що колесика у валізи не повідвалювалися! Бо без коліс, хоч і з ручкою, було б куди веселіше :)

А тим часом наш рейс Відень-Осло серйозно затримувався. Все відбувалося як в сповільненому кіно. Але нарешті, нарешті ми приземлилися в Осло! Хоч аеропорт тут і невеличкий, однак поки почнуть вивантажувати багаж, поки на доріжці виловиш валізу, поки дитяче автокрісло.. Так, стоп! А де автокрісло?? Нема.. Добре, що хоч багатостраждальна валіза прилетіла з нами! Чекаємо до останнього - автокрісло на доріжці так і не з'являється.. А щоб його!.. Біжимо на наступний літак. І це ж треба було тягти те автокрісло з Відня, щоби по дорозі воно загубилося! Ну і нехай.. Добре, що встигли на свій літак до Буде! Ось вони! Наче ножем посічені норвезькі острови!


Ось ми і в Буде (норв. Bodø) - портовому містечку Норвегії. Аж тепер нам спішити нікуди! Літаки та аеропорти залишились позаду.


Але це ще далеко не кінець на сьогодні! Наша кінцева точка - Лофотенські острови. До них ми допливемо поромом. А до порому у нас ще ціла гора і маленький вагончик часу плюс декілька кілометрів хотьби. Тому спішити нам нікуди. Підемо пішки, будемо формувати перше враження від нової країни. А так як австрійська спека закінчилась, а норвезька прохолода змусила одягати на себе теплі речі, то наша валіза значно полегшала і вже не так боляче била по щиколотках :) Отак ми і пішли собі неспішно вздовж узбережжя..


Ми практично на місці. На годиннику 23:25, на вулиці - ледь сутеніє. 


А далі були довгі години чекання. Ми розважалися та коротали час як могли, однак в кінці кінців сон зморив всіх: кого на столі, переоблаштованому нами під ліжко, кого на крісліх, кого сон лише наздоганяв у вертикальному положенні :) Здавалося, що пройшла ціла вічність, поки пором таки приплив і зомбо-люди піднялися на його борт :).. Декілька годин в дорозі і ось ми на Лофотенських островах!


Але навіть це ще не кінець! Забираємо орендовану в шарашкіній конторі машину і їдемо ще близько години до орендованого будиночоку. По дорозі нам трапляються красиві місця, але навіть мені вже не до того, страшенно хилить на сон. 

Після такого епічного добирання ми врешті опиняємося за полярним колом, де літом сонце не ховається за горизонт взагалі, тому складається враження, що ми вписалися в світловий день, хоча насправді ой як далеко вилізли за його межі :)

В будиночку за допомогою завбачливих важких темних занавісок робимо собі ніч і засинаємо як немовлята :)

Продовження: Далі Буде.. >>

понеділок, 7 серпня 2017 р.

П'ять Причин Подорожі Прекрасним Провансом

Сьогодні мова піде про Прованс - південно-східний шматок Франції біля берегів Середземного моря. Якщо у вас є декілька вільних днів і хочеться кудись поїхати, однак цілодобове лежання догори пузом під парасолькою на пляжі вас не влаштовує, коли вам хочеться активного, яскравого і насиченого відпочинку, естетичного задоволення та нових вражень, то вам точно сюди. Та чимскоріш! Чому? А все тому, що окрім незмінних від пори року цікавинок, зараз у Провансі ще й цвітуть безкраї поля лаванди! Це ж як двох зайців одним пострілом! То ж для тих, хто давно мріяв, але все ніяк не наважувався, хочу трохи поділитися досвідом. 

З Австрії до Провансу можна дістатися двома шляхами: автомобілем або літаком. Однак, навіть якщо їхати машиною з найзахіднішої точки Австрії, дорога займе більше 7 годин. А з Відня - взагалі більше десяти. Тому найкращий варіант - це, звісно, літак. Тут теж є декілька варіантів: Відень-Ніцца, або ж Відень-Ліон. Останній - найоптимальніший з точки зору локації. На літні місяці можна підібрати відносно дешеві квитки. 

Якщо вже летіти в Прованс, то варто орендувати машину. Без машини побачити найцікавіші місця в Провансі за 3-4 дні практично нереально. За три з половиною дні на машині нам вдалося побачити: вохряну дорогу, безкраї поля лаванди, оглянути каньйон Вердон, пофотографувати в заповіднику Камарг рожевих фламінго, поплавати в морі та відвідати історичне місто колишньої резиденції пап - Авіньйон. А зараз трохи детальніше

1. Вохряна дорога (Sentier des Ocres)

Sentier des Ocres, що з французької можна перекласти як "вохряна дорога" - це незвичайне і унікальне місце в Франції. Дуже раджу його відвідати


Якщо ви на годинку-дві забажаєте відчути себе наче на іншій планеті, то вам обов'язково сюди ;)


Трохи детальніше про цю дорогу та мої враження від неї можна прочитати ось тут



Лавандові поля не потребують реклами, вони є своєрідною візитною карточкою Провансу. В Провансі лаванду можна побачити за будь-яким поворотом дороги, однак якщо ви хочете побачити "ті самі" безкрайні безмежні поля "як на картинці", то вам варто проїхатись на плато Валенсоль, де лаванда починає цвісти вже з кінця червня. Там, навіть якщо дуже б хотіли, не пропустите лаванду ;) 


Я сама не вірила, але це правда! Безмежні поля як на картинці таки існують! :) Однак майте на увазі, що серед цього фантастичного килиму літають цілі рої бджіл. Але все не так страшно і якщо поводити себе обережно і адекватно, то загрози вони не становлять. Однак все ж таки посеред поля краще не жувати нічого солодкого та не пшикатись парфумами, щоб лишній раз не дратувати медоносів :)


Одне і те ж лавандове поле на світанку, впродовж дня та на заході сонця виглядає абсолютно по різному. То ж якщо хочеться трохи казки, то дочекайтеся того моменту, коли сонце почне хилитися до лавандового горизонту і ви не пожалієте! Більше деталей, фото та вражень ось тут


3. Вердонська Ущелина (Gorges du Verdon)

Вердонська ущелина (фр. Gorges du Verdon) - найдовша та найглибша ущелина Франції. Її довжина становить близько 25 кілометрів, а глибина сягає 700 метрів


Найбільш видовищна частина ущелини - Вердонський каньйон (фр. Grand canyon du Verdon) знаходиться між поселеннями Castellane і Moustiers-Sainte-Marie. Каньйон дю Вердон вважається одним з найкрасивіших річкових каньйонів у Європі


Вердонська ущелина здатна задовольнити навіть найвибагливіших поціновувачів. З вікна автомобіля можна побачити неймовірні краєвиди, від яких захоплює подих. Для більш тіснішого знайомства можна здійснити пішу мандрівку по одному з багатьох маршрутів різного рівня складності. Також можна оглянути ущелину з води - на каяках. Ну і на сам кінець, можна просто поплавати у його бірюзових водах.. Детальніше тут


4. Заповідник Камарг (Camargu)

Камарг (фр. Camargue) - болотиста місцевість на півдні Франції, де розташовані декілька природоохоронних територій. Зокрема тут знаходиться орнітологічний парк Пон-де-Го (фр. Le parc ornithologique de Pont-de-Gau), де в природних умовах можна побачити рожевих фламінго


Хочете відчути себе наче на африканському сафарі? Тоді вам сюди! 


В заповіднику можна побачити також білосніжних коней та чорних бичків, які є символом Камаргу. Детальніше тут

  
5. Авіньйон (Avignon)

Про Авіньйон - одне з найстаріших міст Європи та місто, в якому відбувся авіньйонський полон пап, дуже цікаво і захопливо написав Моріс Дрюон в одному з циклів роману "Прокляті Королі". Ох вже це відчуття, коли після прочитаного історичного роману маєш можливість порівняти написане з реальністю! 


Папський палац - видатна пам'ятка французької архітектури, що входить до десятки найбільш відвідуваних пам'яток Франції


Оповитий легендами, напівзруйнований Авіньйонський міст через річку Рону (він же міст Сен-Бенезе)


Прованс виправдав мої сподівання та надії на всі 100%! 

Прихильники