вівторок, 8 серпня 2017 р.

Норвегія. Довга дорога на Північ. День Перший.

З Норвегією у нас якось ніяк не складалося. Вона постійно вислизала з рук. Років зо два тому ми, здавалось би, спіймали її - купили білети на літак, забронювали машину, але з поважних причин довелося все відмінити. І от цього року ми таки вирішили довести справу до кінця. Плани у нас наполеонівські - хочемо побачити ВСЕ. Але як виявилося згодом, Норвегія - далеко не та країна, яку так просто можна побачити всю і відразу. Без машини в Норвегії - ні туди, ні сюди, однак і з машиною особливо далеко не заїдеш. Тому щоб побачити максимально багато, ми обрали гібридний спосіб пересування по країні: переліт в Осло + декілька внутрішніх перельотів + автомобіль + пороми + потяг + власні ноги.. Коли всі пазлики зібралися в менш-більш чітку картинку, ми задумались.. Надто вже авантюрно з двома малюками! Але діватись було нікуди - нас кликала у мандри дорога :)

Ранок. Нарешті зібрали всі речі. Пора їхати в аеропорт. А тим часом пригоди чатували на нас прямісінько за порогом квартири. Тільки-но вивезли тлустеньку, добре утрамбовану валізу за поріг, як у неї.. відвалилася ручка! У нас був трохи шок, бо тепер з нею ні туди ні сюди. Часу перепаковувати речі нема. Є, звісно, "запасна" коротка ручка, однак вона до біса незручна. Отак волочиш за то нещастя ту валізу, а вона боляче лупить по п'ятах. А її ж то волочити і волочити півсвіту.. Але в такі моменти розумієш, що ручка - це ще пів біди і дякувати треба, що колесика у валізи не повідвалювалися! Бо без коліс, хоч і з ручкою, було б куди веселіше :)

А тим часом наш рейс Відень-Осло серйозно затримувався. Все відбувалося як в сповільненому кіно. Але нарешті, нарешті ми приземлилися в Осло! Хоч аеропорт тут і невеличкий, однак поки почнуть вивантажувати багаж, поки на доріжці виловиш валізу, поки дитяче автокрісло.. Так, стоп! А де автокрісло?? Нема.. Добре, що хоч багатостраждальна валіза прилетіла з нами! Чекаємо до останнього - автокрісло на доріжці так і не з'являється.. А щоб його!.. Біжимо на наступний літак. І це ж треба було тягти те автокрісло з Відня, щоби по дорозі воно загубилося! Ну і нехай.. Добре, що встигли на свій літак до Буде! Ось вони! Наче ножем посічені норвезькі острови! 


Ось ми і в Буде (норв. Bodø) - портовому містечку Норвегії. Аж тепер нам спішити нікуди! Літаки та аеропорти залишились позаду.


Але це ще далеко не кінець на сьогодні! Наша кінцева точка - Лофотенські острови. До них ми допливемо поромом. А до порому у нас ще ціла гора і маленький вагончик часу плюс декілька кілометрів хотьби. Тому спішити нам нікуди. Підемо пішки, будемо формувати перше враження від нової країни. А так як австрійська спека закінчилась, а норвезька прохолода змусила одягати на себе теплі речі, то наша валіза значно полегшала і вже не так боляче била по щиколотках :) Отак ми і пішли собі неспішно вздовж узбережжя..


Ми практично на місці. На годиннику 23:25, на вулиці - ледь сутеніє. 


А далі були довгі години чекання. Ми розважалися та коротали час як могли, однак в кінці кінців сон зморив всіх: кого на столі, переоблаштованому нами під ліжко, кого на крісліх, кого сон лише наздоганяв у вертикальному положенні :) Здавалося, що пройшла ціла вічність, поки пором таки приплив і зомбо-люди піднялися на його борт :).. Декілька годин в дорозі і ось ми на Лофотенських островах!


Але навіть це ще не кінець! Забираємо орендовану в шарашкіній конторі машину і їдемо ще близько години до орендованого будиночоку. По дорозі нам трапляються красиві місця, але навіть мені вже не до того, страшенно хилить на сон. 

Після такого епічного добирання ми врешті опиняємося за полярним колом, де літом сонце не ховається за горизонт взагалі, тому складається враження, що ми вписалися в світловий день, хоча насправді ой як далеко вилізли за його межі :)

В будиночку за допомогою завбачливих важких темних занавісок робимо собі ніч і засинаємо як немовлята :)

Продовження: Далі Буде.. >>

понеділок, 7 серпня 2017 р.

П'ять Причин Подорожі Прекрасним Провансом

Сьогодні мова піде про Прованс - південно-східний шматок Франції біля берегів Середземного моря. Якщо у вас є декілька вільних днів і хочеться кудись поїхати, однак цілодобове лежання догори пузом під парасолькою на пляжі вас не влаштовує, коли вам хочеться активного, яскравого і насиченого відпочинку, естетичного задоволення та нових вражень, то вам точно сюди. Та чимскоріш! Чому? А все тому, що окрім незмінних від пори року цікавинок, зараз у Провансі ще й цвітуть безкраї поля лаванди! Це ж як двох зайців одним пострілом! То ж для тих, хто давно мріяв, але все ніяк не наважувався, хочу трохи поділитися досвідом. 

З Австрії до Провансу можна дістатися двома шляхами: автомобілем або літаком. Однак, навіть якщо їхати машиною з найзахіднішої точки Австрії, дорога займе більше 7 годин. А з Відня - взагалі більше десяти. Тому найкращий варіант - це, звісно, літак. Тут теж є декілька варіантів: Відень-Ніцца, або ж Відень-Ліон. Останній - найоптимальніший з точки зору локації. На літні місяці можна підібрати відносно дешеві квитки. 

Якщо вже летіти в Прованс, то варто орендувати машину. Без машини побачити найцікавіші місця в Провансі за 3-4 дні практично нереально. За три з половиною дні на машині нам вдалося побачити: вохряну дорогу, безкраї поля лаванди, оглянути каньйон Вердон, пофотографувати в заповіднику Камарг рожевих фламінго, поплавати в морі та відвідати історичне місто колишньої резиденції пап - Авіньйон. А зараз трохи детальніше

1. Вохряна дорога (Sentier des Ocres)

Sentier des Ocres, що з французької можна перекласти як "вохряна дорога" - це незвичайне і унікальне місце в Франції. Дуже раджу його відвідати


Якщо ви на годинку-дві забажаєте відчути себе наче на іншій планеті, то вам обов'язково сюди ;)


Трохи детальніше про цю дорогу та мої враження від неї можна прочитати ось тут



Лавандові поля не потребують реклами, вони є своєрідною візитною карточкою Провансу. В Провансі лаванду можна побачити за будь-яким поворотом дороги, однак якщо ви хочете побачити "ті самі" безкрайні безмежні поля "як на картинці", то вам варто проїхатись на плато Валенсоль, де лаванда починає цвісти вже з кінця червня. Там, навіть якщо дуже б хотіли, не пропустите лаванду ;) 


Я сама не вірила, але це правда! Безмежні поля як на картинці таки існують! :) Однак майте на увазі, що серед цього фантастичного килиму літають цілі рої бджіл. Але все не так страшно і якщо поводити себе обережно і адекватно, то загрози вони не становлять. Однак все ж таки посеред поля краще не жувати нічого солодкого та не пшикатись парфумами, щоб лишній раз не дратувати медоносів :)


Одне і те ж лавандове поле на світанку, впродовж дня та на заході сонця виглядає абсолютно по різному. То ж якщо хочеться трохи казки, то дочекайтеся того моменту, коли сонце почне хилитися до лавандового горизонту і ви не пожалієте! Більше деталей, фото та вражень ось тут


3. Вердонська Ущелина (Gorges du Verdon)

Вердонська ущелина (фр. Gorges du Verdon) - найдовша та найглибша ущелина Франції. Її довжина становить близько 25 кілометрів, а глибина сягає 700 метрів


Найбільш видовищна частина ущелини - Вердонський каньйон (фр. Grand canyon du Verdon) знаходиться між поселеннями Castellane і Moustiers-Sainte-Marie. Каньйон дю Вердон вважається одним з найкрасивіших річкових каньйонів у Європі


Вердонська ущелина здатна задовольнити навіть найвибагливіших поціновувачів. З вікна автомобіля можна побачити неймовірні краєвиди, від яких захоплює подих. Для більш тіснішого знайомства можна здійснити пішу мандрівку по одному з багатьох маршрутів різного рівня складності. Також можна оглянути ущелину з води - на каяках. Ну і на сам кінець, можна просто поплавати у його бірюзових водах.. Детальніше тут


4. Заповідник Камарг (Camargu)

Камарг (фр. Camargue) - болотиста місцевість на півдні Франції, де розташовані декілька природоохоронних територій. Зокрема тут знаходиться орнітологічний парк Пон-де-Го (фр. Le parc ornithologique de Pont-de-Gau), де в природних умовах можна побачити рожевих фламінго


Хочете відчути себе наче на африканському сафарі? Тоді вам сюди! 


В заповіднику можна побачити також білосніжних коней та чорних бичків, які є символом Камаргу. Детальніше тут

  
5. Авіньйон (Avignon)

Про Авіньйон - одне з найстаріших міст Європи та місто, в якому відбувся авіньйонський полон пап, дуже цікаво і захопливо написав Моріс Дрюон в одному з циклів роману "Прокляті Королі". Ох вже це відчуття, коли після прочитаного історичного роману маєш можливість порівняти написане з реальністю! 


Папський палац - видатна пам'ятка французької архітектури, що входить до десятки найбільш відвідуваних пам'яток Франції


Оповитий легендами, напівзруйнований Авіньйонський міст через річку Рону (він же міст Сен-Бенезе)


Прованс виправдав мої сподівання та надії на всі 100%! 

понеділок, 31 липня 2017 р.

Рожеві Фламінго Камаргу. Прованс, Франція. (Camargue, Le parc ornithologique de Pont-de-Gau)

Якщо ви мандруєте Провансом, то вам просто необхідно відвідати Камарг! Камарг (фр. Camargue) - болотиста місцевість на півдні Франції, де розташовані декілька природоохоронних територій. А ще Камарг - це острів. Однак, глянувши на карту, так відразу і не скажеш - надто він вже відрізняється від тривіальних островів. Камарг омивається рукавами річки Рони та водами Середземного моря. А ще він славиться рожевими фламінго, чорними биками та білими кіньми! І все це ми плануємо сьогодні побачити. Почнемо з фламінго. А щоб побачити їх напевне, рухаємося прямісінько до орнітологічного парку Пон-де-Го (фр. Le parc ornithologique de Pont-de-Gau). Детальну інформацію про парк можна подивитись ось тут.


Відразу хочу сказати, що парк великий і для того, аби спокійно про ньому прогулятися та все оглянути, потрібно як мінімум дві-три години, а то і більше. Фламінго шукати особливо і не довелося, бо вже за першим поворотом ми побачили над водою рожеві цятки на тоненьких ніжках! Радості моїй не було меж - це вони, це ті самі рожеві фламінго!


Одна справа бачити їх в зоопарку у вольєрі, а зовсім інша - на волі, в своєму природному середовищі! 


Лелека вирішив приєднатися до гурту..


До птахів можна підійти дуже близько та слідкувати за ними можна безконечно довго, вони заворожують :) 


Фламінго видались мені дуже вже флегматичними птахами. Чи то спека їх так розморила, чи то вони по житті такі, але більшу частину свого часу вони або спали, засунувши дзьоба під крило, або проціджували дзьобом каламутну субстанцію під ногами у пошуках поживи. То ж коли якась особина вирішує розім'яти крила, показуючи у всій красі всю палітру кольорів свого оперення, то це майже як свято ;)


Раніше мені здавалося, що побачити колонії фламінго можна лише на якомусь сафарі в далекій невідомій Африці. А виявляється що ні! Ось таке-от сафарі по-європейськи!


Якщо бути уважним, то окрім рожевих фламінго, в парку можна побачити величезну кількість і інших птахів. Їх в заповіднику налічується близько 300 видів


Очеретяні зарості та численні протоки стали домівкою для великої кількості тварин, яких на території заповідника нараховано більше сотні видів, однак мені вдалося побачити лише нутрію у воді та ще одного неідентифікованого звірка, який надто швидко сховався в свою нірку 


Час пролетів як зграя фламінго над головою - швидко і непомітно :) А попереду ще ж стільки всього, час надолужувати! Тепер йдемо знайомитися з камаргзькими кіньми


Напівдикі білі коні Камарга є своєрідною "візитною карточкою" однойменної болотистої місцевості


Безпосередніми предками цієї породи вважають доісторичних коней солютре, що мешкали в Західній Європі в палеоліті (близько 50 тисяч років тому). Відмінності між сучасним конем та його доісторичним пращуром мінімальні


Камарго живуть вільними табунами. Один раз в рік їх зганяють на перевірку, під час якої відбирають хворих та старих тварин. Коні цієї породи, що століттями проживали в суворій ймісцевості, дуже витривалі та сильні. Їх використовують для нагляду за бойовими чорними биками (яких ми таки побачили, лишень сфотографувати не змогли) та для верхової їзди


А знаєте, я хотіла б повернутися сюди ще раз: здійснити прогулянку верхи на одному з таких красивих коней, та побачити як його родичі розсікають своїми міцними ногами морські хвилі, подивитись зблизька на славнозвісні стада чорних биків та сфотографувати зграю рожевих фламінго на фоні палаючого заходу сонця в Камарга..

Наступне: Авіньйон. Далі буде..>>

четвер, 20 липня 2017 р.

Вердонська ущелина (Gorges du Verdon), Прованс. Франція

В пошуках лаванди ми опинилися у Валансолі. А звідси вже й рукою подати до Вердонської ущелини. Кажуть, вона - чудова. Поїдемо, перевіримо. Ось ми вже біля містечка Мустьє-Сент-Марі (фр. Moustiers-Sainte-Marie), над яким нависають високі суворі скелі. Звідси власне і починається вхід до Вердонської ущелини. Однак в містечку ми не зупиняємося, а рухаємося далі. 


Вердонська ущелина (фр. Gorges du Verdon) знаходиться у Верхньому Провансі, вона є найдовшою та найглибшою ущелиною у Франції. Її довжина становить близько 25 кілометрів, глибина сягає 700 метрів!


Найбільш видовищна частина ущелини - Вердонський каньйон (фр. Grand canyon du Verdon) знаходиться між поселеннями Castellane і Moustiers-Sainte-Marie. Каньйон дю Вердон вважається одним з найкрасивіших річкових каньйонів у Європі


Дорога наче не така вже і довга в кілометрах, однак часу на неї доведеться потратити багатенько. Але воно того варте однозначно! Вузькі дороги-серпантини біжать собі стрімголов вздовж ущелини, а за кожним новим поворотом відкриваються все нові і нові краєвиди, які то ховаються за деревами, то несподівано виринають знову і знову..


А потім в один прекрасний момент перед очима простягається бірюзова гладь озера Сан Круа (фр. Lac de Sainte-Croix).. Хіба ж не краса? 


Однак повторюсь мабуть вже всоте - фото й пловини тої краси не передають. Тому ось вам відео :) Однак навіть і відео не передасть всього того, що хотілось би ним передати. (От зберу всі частини відео докупи, тоді і закину сюди,  а поки що лишень ось такий невеличкий огризок :)


Невеличке поселення поблизу ущелини


Декільканадцять будиночків і гори з просторами навколо. В таких ситуаціях мене завжди навідують одні і ті самі думки: як живуть там люди? Чим вони там займаються?


Тільки-но відриваю погляд від будиночків, і знову вона - ущелина, наче прорубана в землі сокирою.. 


І в якийсь момент ти піднімаєшся високо-високо і бачиш це.. Тільки бачиш набагато ширше, набагато яскравіше, набагато чіткіше, набагато об'ємніше!


А коли сонце перестане так нестерпно палити і очі вже вдосталь наситяться краєвидами, можна зупинитись і піти поплавати в бірюзовій гладі вод озера. Саме те, що треба!


А в тій частині озера, що оперезане прямовисними скелями, можна покататися на човниках-каяках. Або обрати собі один з багатьох піших маршрутів. Вердонська ущелина настільки багатогранна, що який спосіб ви б не обрали, вона знайде чим вас здивувати і вразити! ;)



Наступне: Фламінго Камаргу. Прованс. Франція. Далі буде... >>

вівторок, 4 липня 2017 р.

В пошуках лаванди. Прованс. Франція (Lavande. Provence. France)

Мрія здійснилася - ми в Провансі і їдемо на пошуки лаванди! Я ретельно готувалася до подорожі та вивчала інформацію. Розбудіть мене посеред ночі і я без запинки розповім вам, що період цвітіння лаванди в Провансі залежить від регіону і погодних умов та припадає на кінець червня - початок липня. А щоб вже напевне побачити розквітлі поля, всі в один голос радять їхати в Прованс в перші тижні липня. А що робити нам - тим, хто може потрапити туди лише наприкінці червня? Правильно! Нам потрібно вірити, надіятись і мучитись сумнівами: зацвіла, чи не зацвіла? Можливо ми приїдемо, а нас зустрінуть лише поодинокі квіти на зелених килимах. Це було б величезним розчаруванням. Хоча і без лавандових полів у Провансі є на що подивитись, однак, ніде правди діти, лаванда - ось основна ціль і рушійна сила нашої поїздки. Я заспокоїлась лише тоді, коли в перший же день, по дорозі до Вохряної дороги з вікна машини побачила перші фіолетові поля. Ми на правильному шляху і в правильний час - лаванда цвіте на повну! Не даремно ми сюди приїхали! 


Лаванда - візитна карточка та символ Провансу. Щоб побачити ці ніжні ароматні квіти далеко їхати не потрібно - вони тут на кожній другій клумбі. Однак, якщо ви хочете побачити розкішні безкраї лавандові поля-килими, то найкраще їхати на плато Валансоль (фр. Valensole), а там вже і рукою подати до Вердонської ущелини (фр. Gorges du Verdon) - річкового каньйону, що  є одним з найкрасивіших каньйонів у Європі. На плато Валансоль лаванду шукати теж особливо не потрібно - вздовж основної дороги  до каньйону ви її точно не проґавите.


Лаванду використовують для виготовлення парфумів, мила та інших косметичних засобів. Левова частина квітів для цих цілей вирощується саме тут. То ж якщо у вашому арсеналі є лавандові парфуми-лосьйони-креми, то з величезною долею імовірності можна сказати, що їхній аромат вигрівався та формувався під пекельним сонцем Провансу :)


Погодьтеся, дуже вже часто буває, що наші очікування не співпадають з реальністю. На основі неповної, поверхневої, часто прикрашеної інформації наша уява малює собі якісь фантазійні ескізи, які з реальною справою речей мають не багато спільного. Але сьогодні у мене гарна новина - це зовсім не той випадок! Реальність перевершила очікуване. Так так, це саме ті поля "як на листівці" без жодних прикрас. Це неймовірно!


Рівнесенькі лавандові ряди простягаються далеко до горизонту і не видно їм кінця-краю. Отак йдеш собі поміж тих рядів, нахиляєшся до квітів та вдихаєш на повні груди їхній аромат і ось ти вже у стані легкої ейфорії. Не дарма ж ефірні масла лаванди мають заспокійливі та лікувальні властивості :)


Окрім полів лаванди, часто трапляються і поля соняхів


Гармонійне поєднання лавандового та сонячного жовтогарячого кольорів


А коли сонце починає схилятися до горизонту - тіні починають видовжуватись, кольори стають насиченими і глибокими, а поля виглядають зовсім іншими


Здавалось би, скільки лаванди за сьогодні вже побачено, скільки вже можна чудуватися нею? Але ж ні! Вже вкотре проходишся вздовж рядів, заглиблюєшся все далі й далі. І така особлива тиша навколо! Прислухаєшся.. Ледь вловимо гудуть запізнілі бджоди в квітах, розріджуючи оту густу тишу.. 


Нам ще їхати і їхати, однак ми вирішили дочекатися заходу сонця..


І спостерігати за тим, як з кожною хвилиною сонце забарвлює лаванду у різні відтінки.. 


Тож якщо ви будете якось в Провансі стояти посеред безкрайнього лавандового поля, а сонце отак поволі хилитиметься до заходу, то не пожалійте трохи свого часу, дочекайтеся, воно того варте! 


Я більш ніж певна - не пожалієте!


Відчуття завершеності та довершеності.. Це було дуже яскраво і емоційно


Є дуже мало місць, які мені б хотілося відвідати вдруге, але лавандові поля Провансу - це не той випадок. Я б повернулася сюди ще раз ;)


Наступне: Вердонська ущелина. Далі буде.. >>

Прихильники