Сторінки

середу, 22 лютого 2017 р.

Ірландія: Корк. День Шостий

Сьогодні їдемо в Корк (ірл. Corcaigh, англ. Cork) - друге за величиною місто в Ірландії та культурну столицю Європи 2005 року. 

Знайомство з містом розпочнемо з в'язниці Корка Cork City Gaol. В'язниця відчинила свої двері в 1824 році як для кримінальних елементів, так і для борців за свободу Ірландії, які влаштували знамениту масову втечу - 42 людей спустились вночі з вікна по так званій драбині, сплетеній з білизни.


Спочатку тут відбували покарання як чоловіки, так і жінки, а в 1878 році в'язниця стала виключно жіночою. А потрапляли сюди навіть за пияцтво та лайку! Але це все в далекому минулому. Зараз же в'язниця відреставрована, діє як музей та відкриває свої двері для всіх бажаючих. Welcome to Cork City Gaol!


Споруда, в якій знаходилася в'язниця, схожа на старовинний замок, а інтер'єр приміщення викликає просто таки захоплення - ідеальне місце для зйомки фільму.


Два поверхи з трьох відкриті для огляду 


В багатьох камерах знаходяться воскові фігури ув'язнених, та сцени з їхнього життя. Ось тут зображено Томаса Райле, який потрапив у в'язницю за крадіжку книг, та священика Ніллігана.


Одна камера відчинена для вільного доступу - можна зайти всередину, посидіти, подумати..


На дверях - залишки дзеркала


На стінах - сліди перебування ув'язнених


Макет в'язниці


Внутрішній дворик по якому колись прогулювалися ув'язнені.


Доволі цікаво було відвідати це місце. А що ще цікавіше, то в приміщенні в'язниці влаштовують вечірки та навіть.. тадам!.. весілля! Але таке.. в кожного свої таргани в голові :). Пішли гуляти містом. Неподалік від в'язниці-музею знаходиться красива церква Діви Марії Розарію (англ. Our Lady of the Rosary Church). 


Прямуємо до річки Лі (англ. Lee, ірл. An Laoi), на берегах якої розкинулося місто Корк.


Переходимо на інший берег річки та потрапляємо в чудовий парк Фіцджеральда (англ.  Fitzgerald's Park). 


В парку на клумбах цвіте величезна кількість різнокольорових троянд і ми просто не змогли пройти повз :)


Ну і я просто не можу не викласти сюди ще одне фото троянди :)


Серед безлічі дерев парку це дерево не помітити просто не можливо! Надто воно вже вирізняється серед всіх інших :)  Дерево вкрите блискучими шматочками мозаїки різних розмірів. Невже це все вручну було зроблено? Оце колосальну роботу хтось виконав!


А ще в парку знаходиться симпатичне озеро, музей і великий дитячий майданчик на якому ми зависли з Анною на добрячий шмат часу :) Потім натрапили на картинну галерею з безкоштовним входом. Знічев’я зайшли всередину. Якось не вразило.. Прогулюючись по безлюдних залах, здавалося, що ми були єдиними, хто вирішив того дня трохи окультуритись :)


Корк виявився дуже симпатичним і затишним містом. Так, в самому центрі міста на одній з вулиць були дорогі магазини з брендовим одягом, натовпами людей, шумом життя, що кипить і бурлить, однак звернувши в перший-ліпший провулок відчуття спокою і затишку поверталося назад :)


Бари та ресторанчики тут колоритні та стильні, на будь який смак


За бажанням можна посидіти в жовтій субмарині та пожувати в ній сандвічі, запиваючи молочним шейком


Набережна. Різнокольорові будиночки по обидві сторони 


Місто хоч і друге за величиною в Ірландії, однак видається маленьким затишним середньовічним містечком. Почав накрапати дощ. Прогулялися ще трохи під дощем і повернули в сторону готелю.


Ну що ж, наша мандрівка поволі підходить до свого логічного завершення. Завтра ми поїдемо в Дублін, в якому і завершиться наше знайомство з Ірландією. Трохи сумно. Але у нас ще два дні в запасі! Будемо використовувати їх по максимуму :)


понеділок, 20 лютого 2017 р.

Ірландія: Острови Скелліг. День П'ятий.

А сьогодні ми попливемо до островів Скелліг. Можливо там нам вдасться кінець кінцем подивитися на цих невловимих паффінів? Ще в Ісландії ми загорілися бажанням побачити цих симпатичних кумедних пташок. Не побачили. Потім ми намагалися відшукати їх в бінокль на кліфі Могера. Для галочки нам це вдалося - через збільшуване скло бінокля ми помітили на скелях маленькі цятки, які при максимальному напруженні зору таки вдалося ідентифікувати як пафіінів. Але врешті-решт, скільки можна? 

Бронювати квитки варто заздалегідь, оскільки можна легко залишитись ні з чим. Але бажання потрапити на острів та побачити паффінів було надто сильним і якимось дивом місця для нас таки знайшлися! Так як часу у нас було вдосталь, то ми поїхали собі до узбережжя і прогулялися по дну Атлантичного океану! Це так незвично! Скоро почнеться прилив і все стане на свої місця - зникне під водою, але поки що, поки що вода відступила і можна ходити по самому морському дну навіть не намочивши ноги :)


Ну а тепер їдемо шукати наш кораблик, який повезе нас до двох островів. По дорозі зупинялися ще декілька разів, щоб зробити фото. Красива Ірландія, як не крути. 


Навіть з зупинками на фотографування приїхали завчасно. Довелося трохи чекати. І от врешті ми дочекалися - сіли на кораблик і попливли. Навпроти нас вмостився один балакучий дядько, який розважав нас своїми розповідями про свої мандрівки, про паффінів та Шотландію :)


Кожному видали рятівний жилет і в очікуванні чогось нового і незвіданого ми попливли до скель. І чим далі у відкритий океан, тим більше хитало нашим човником, тож довелося добре триматися, щоб на одній із чергових хвиль не зісковзнути з лавочки :)


Погода нам знову сприяла, я очікувала холоду і вітру, а було сонячно і доволі тепло. Дорога до островів не близька, але час біжить швидко і сумувати не доводиться. Берег все віддаляється, гори все меншають і меншають, морська гладь розширюється і розширюється.. 


Острови Скелліг (ірл. Na Scealaga, англ. The Skelligs) - це два маленькі острови: Літл Скелліг та Скелліг-Майкл (ірл. Sceilig Mhichílангл. Skellig Michael). Спершу пропливаємо повз менший з островів - Літл Скеллінг. Ось, власне, і він


А тут птахи влаштували собі рибну трапезу :)


А от і більший з двох островів - Скелліг-Майкл.


На острові Скелліг-Майкл, або ж Великий Скелліг знаходиться древній монастир та маяк.


Монастир відкритий для відвідувачів, однак наша екскурсія не включає висадку на острів, а дуже шкода.. Ну і нехай, це краще ніж взагалі нічого. Саме на цьому острові відбувалася зйомка фінальної сцени "Зоряних війн"


Тепер повертаємося назад до Літл Скеллінга, повз який ми вже пропливали, але цього разу капітан вже заглушить мотор, дасть вдосталь часу, щоб роздивитися острів та розкаже багато цікавого про нього. Так так, ці білі смуги - не пісок, не вапняк і не сніг, це - птахи! Ну і пташиний послід, еге ж..


Літл Скеллінг закритий для відвідувачів. На цьому острові живе друга за чисельністю у світі популяція північних олуш - декілька десятків тисяч! Просто неймовірно! 


І справді, підпливаємо ближче і вже можемо детально розгледіти птахів, які в прямому сенсі слова обліпили весь острів. 


Найбільше тут білосніжних олуш, але окрім них є ще багато інших видів птахів: баклани, гагари, буревісники і навіть паффіни! І так, я таки чітко побачила їх! Правда високо в небі над головою, але це точно були вони! Літають надто високо і швидко - постійно втікають з кадру, так що сфотографувати їх так і не вдалося. 


Згодом ми підпливли максимально близько до острова і побачили ще одних симпатичних морських звірків. А тим часом, поки ми всі зацікавлено розглядали острів та його жителів, у воду були закинені вудочки і вже зовсім скоро було виловлено декілька рибин. Риба тут же була почищена, а відходи викинуті у воду на радість птахам.


Настав час повертатися назад. Зійшли на сушу. Поки переодягалися та здавали жилети, на виході вже готувалася свіжозловлена риба, якою пригостили всіх бажаючих з нашої невеличкої групи. Потім зайшли в тематичне кафе, пообідали, чи то вже повечеряли? І поїхали до нашого наступного готелю.


Ще жоден день з нашого перебування в Ірландії нас не розчарував.  І це класно! Надіюся, так буде і надалі ;)


пʼятницю, 17 лютого 2017 р.

Ірландія: Ущелина Данло, Парк Кілларні. День Четвертий.

Сьогодні зранку у нас запланована прогулянка в ущелину Данло (англ. Gap Of Dunloe). Ущелина Данло знаходиться в графстві Керрі (англ. Kerry, ірл. Ciarraí) та є одним з найкрасивіших гірських перевалів в Ірландії. 


Можна, звісно, одягти зручне взуття, взяти в рюкзак канапки та прогулятися пішки, можна проїхатись на велосипеді, але ми обрали максимально колоритний для Ірландії спосіб - кінну прогулянку. Не менш колоритний дядько в ковбойському капелюсі - власник конячки на ім'я Флеш та маленького чотирьохмісного возика, запропонував нам свої послуги і ми не змогли відмовитися. 


Флеш з легкістю біг вузькою дорогою вздовж масивних гір та мальовничих озер. Приємно було дивитись з якою любов'ю, лагідністю і повагою ставився наш перевізник до своєї конячки. Він розповідав нам багато цікавого: про себе, про своє життя, про Данло, про ірландські традиції, про всяку всячину. А ще сказав, що нам дуже пощастило з погодою! Нечасто тут випадає так багато теплих бездощових сонячних днів один за одним!


Міст Бажань (англ. Wishing Bridge). Кажуть, всі бажання, які загадуєш на цьому мості, обов'язково збуваються :)


А от і ми зупинилися на мості для фотографії. Я вже і не пригадую, загадала я бажання тоді, чи не загадала, збулося воно, чи не збулося :) 


Дядько-ковбой (ну не можу згадати, як його звали, тому називатиму так, йому це личить) показав нам цікаве місце серед гір: якщо в цьому місці голосно крикнути, то відлуння надовго зависне в повітрі, відбиваючись від гір, наче тенісний м'ячик.


В ущелині знаходяться п'ять озер: Coosaun Lough, Black Lake, Cushnavally Lake, Auger Lake, та Black Lough, з'єднаних річкою Loe.


Ну а далі ми зупинилися, зійшли з возика і пішли трохи прогулятися біля озера. Так гарно і затишно навколо! І погода для прогулянки просто ідеальна - краще і не придумаєш.


А ось і ще одна група людей: хто верхи, хто, як і ми, - у візку. Що цікаво, ірландці дуже привітні та добродушні - вітаються зі всіма і всім бажають гарного дня, навіть цілком незнайомим людям.   


Прогулялися, тепер час повертатися назад. Сіли у візок і поїхали..


Подякували Флешу, попрощалися з ковбоєм, пересіли з возика у авто і поїхали собі далі. Наша наступна ціль - національний парк Кілларні (англ. Killarney National Park, ірл. Páirc Náisiúnta Chill Airne). Парк величезний - його площа становить близько 10 тис. гектарів. Проїжджаємо повз Кафедральний собор Святої Марії (англ. Killarney St Mary's Cathedral).


І от ми в'їхали на територію парку Кілларні. І це більш ніж відчутно - вузенькі дороги та море зелені довкола! Запаркували машину, глибоко вдихнули прохолодного, свіжого та ароматного повітря.. Десь тут має бути водоспад. Йдемо на його пошуки. А навколо - неймовірна краса! Навколо все смарагдового кольору! Навіть стовбури дерев вкриті смарагдовим мохом! Надзвичайно! Вмостилися на повалене дерево, перекусили йогуртом і печеньками, які видалися нам вдвічі смачнішими і пішли собі далі :)



Вода біжить потічками вниз, значить ми на правильному шляху. Як же шкода, що фото не передають і десятої частини тої краси і атмосфери таємничого смарагдового лісу!


А ось і він - водоспад Торк (англ. Torc Waterfall). Так, ми вже встигли побачити величезну кількість водоспадів і після Ісландії нас не так вже і просто чимось здивувати. Однак кожен водоспад по своєму красивий і Торк - не виключення.


Піднялися кам'яними сходами. Мене ні на хвилину не покидало відчуття, що я в якісь казці і десь зовсім скоро, за черговим поворотом, серед смарагдових заростей ховатиметься хатинка на курячих ніжках а у ній потворна низькоросла згорблена відьма з божевільним блиском в очах та бородавками на обличчі варитиме своє чаклунське зілля, а чорний, як ніч, кіт ліниво потягуватиметься біля її кривих ніг :) 


Конкретного плану у нас немає - ми просто їдемо дорогою і зупиняємося там, де душа забажає. Зупиняємося на стільки, на скільки нам захочеться і робимо те, що нам хочеться. Захотілося у воду - зняли взуття і пішли у воду. Посиділи на кам'яних брилах - подумали про вічне :) Походили босими ногами по дрібній гальці.. Врешті заспокоїлися, сіли в машину і поїхали далі :)


Навколо так тихо, спокійно і затишно, що хочеться зупинятися мало не на кожному кроці!


І ми зупиняємося. Стоїмо, дивимося і насолоджуємося. Навряд чи ми ще колись сюди приїдемо, та і для чого? Треба кожною клітиною тіла вбирати в себе цю атмосферу прямо зараз і прямо вже.


І у тому всьому є якась така древня сила, велич і краса, не зіпсована людьми. Це просто неймовірно. Це окриляє і надихає.


Погода змінюється, хмари, здається, сідають на землю.. Я вже писала, наскільки це прекрасно? Так? Добре, тоді не буду повторюватися :)


По дорозі натрапили на ресторанчик з риштуваннями, на яких сиділа молода художниця і розмальовувала стіни. Ідеально, тут і повечеряємо :) А тим часом сонце поволі опускається все нижче і нижче до горизонту.. 


Пам'ятник Чарлі Чапліна. За ним - тоненька смуга зеленого газону, а далі - Атлантичний океан..


На узбережжі Атлантичного океану побудували свого Троля :)


До нас пристав якийсь собака. Схожий був на безхатченка, можливо в кожних перехожих шукав своїх втрачених господарів, або ж хотів знайти нових? 


Ми і не думали, що зависнемо тут так довго.. Вже традиційно виклали "Ірландію" з каміння, а собака тим часом намагався зруйнувати той напис, забираючи камінці зубами та відносячи їх подалі :) 


А потім повсідалися і як зачаровані слідкували за припливом, який з'їдав все більше і більше суші, підкрадаючись все ближче і ближче до нас, облизуючи вершечки наших букв. В якийсь момент хвиля накрила наш напис повністю, а потім знову відбігла назад. 


Відчуття довершеності і завершеності. Ми раділи як діти :) Це був без перебільшень чудовий день.