пʼятниця, 30 серпня 2013 р.

Басейн Alpenbad Mitterbach

Коли спека остаточно замучила і не дає спокійно жити, чого хочеться найбільше? Правильно, зануритись з головою у прохолодну воду! Отож після канатної дороги в Mariazell, ми поїхали у пошуках тої самої води :). І знайшли ми її за декілька кілометрів під відкритим небом в басейні Alpenbad в  Mitterbach (3224 Mitterbach Seestraße). 



Басейн розділений на дві частини: для дітей та дорослих. Відрізняються вони, звісно ж, глибиною. Глибина в дорослому - 1.6м, якраз ідеально - стоїш по шию у воді, торкаючись стопами дна - саме те, що треба :)



Не зважаючи на спеку, вода в басейні прохолодна і добряче бадьорить :) Спочатку бажаючих охолодитися було багато, проте досить швидко вони порозходились і крім нас залишилось ще десь двоє-троє людей.



Ціна за вхід - 4 €. З NO-Card - безкоштовно. Недалеко біля басейну на траві можна позагоряти і взагалі, під розлогим деревом, в тіні, радіти і насолоджуватись життям :)



Поки Аня не спала, ми бігали купатись по черзі, а коли вона заснула, змогли поплавати разом. Було весело :)



День схилявся до вечора, а попереду була ще довга дорога додому. Але не зважаючи на це, ми вирішили заїхати на ще одне озеро Erlaufsee.

 
Купатися вже не хотілося, то ж ми просто прогулялися вздовж берега, спостерігаючи за тим, як сонячні промені відбиваються в дзеркальній гладі води, заливаючи її поверхню таємничим вечірнім сяйвом, як довшають тіні, як наповнюється прохолодою повітря.. Як же добре влітку біля води! Але пора вертатися додому. В дорозі час пройшов швидко. Мабуть тому, що я заспала на задньому сидінні :)  І от ми знову повернулися в розпечений сонцем Відень.. Ми відкрили дверцята машини і ..гаряче повітря безцеремонно ввірвалося в салон! Не зважаючи на те, що була вже ніч, на вулиці стояла спека! Це було жахіття.. Важко собі уявити, що тут робилося вдень, якщо навіть вночі було настільки жарко! А згодом прочитала в новинах, що того дня зафіксували рекордну температуру за кілька останніх десятиліть. 

Mariazeller Bürgeralpe

Літо видалося спекотним. День за днем температура трималася 35-37 градусів. Навіть ніч не приносила жаданої прохолоди. Будинок нагрівався за день і сидіти в розпеченій квартирі було просто нестерпно, а на вулиці було ще гірше. А на неділю прогноз погоди обіцяв взагалі 41 градус тепла, чи то пак спеки. Не довго думаючи, вирішили втікати з Відня у пошуках прохолоди. А де в Австрії її можна знайти? Звісно що у горах! Туди ми і подалися. Їхати трохи далеко, але з включеним кондиціонером - одне задоволення. Для початку заїхали в місто Маріацелль (Mariazell, 160 км. від Відня). Колись ми вже там були проїздом, прочитати про цю подорож можна тут. А цього разу ми приїхали сюди з конкретною метою - піднятися по канатній дорозі на висоту 1267 м.


Нам пощастило, на "повітряний вагончик" чекати довелося не довго. І людей було на диво мало, ми взагалі прийшли першими. Декілька хвилин підйому і ми вже на місці.



Перед нами відкрилися чудові краєвиди



Правда був один недолік - якось занадто мало там місця і простору, якось "тісно". На годинку-півтори піднятися туди можна - прогулятися, пофотографувати.. Як на мене, більше там немає чого робити. Якщо вже вибирати між канатними дорогами, то однозначно краще їхати сюди. Ось там вже точно є де розгулятися :)





Ціна за підйом та спуск становить 13,90 €, а власники Niederösterreich-CARD можуть зробити це безкоштовно, чим, власне, ми і скористались. 



Бажаної прохолоди на вершині ми так і не знайшли, там теж було доволі спекотно, то ж трохи прогулявшись вузькою стежиною у лісі, вирішили спускатися назад.


І поїхали знову шукати прохолоду. Про те, знайшли ми її чи ні, можна прочитати ось тут :)

понеділок, 26 серпня 2013 р.

Світова Серія Рено, Шпільберг (Die World Series by Renault, Spielberg)

Я ніколи особливо не захоплювалася гонками, гонщиками та тому подібним. Але коли випала можливість подивитися на видовищне шоу за участі спортивних авто, то чому б і ні? Отож, два дні 20 та 21 липня 2013 року в Шпільбергу (Spielberg) на гоночній трасі Ред Булл Рінг (Red Bull Ring), вперше в Австрії відбулася Світова Серія Рено (Die World Series by Renault). Ми думали, думали і таки зібралися і поїхали. Пару годин в дорозі - і ми на місці. Ще здалеку помітили характерний символ - червоного бика.



А спека стояла неймовірна.. Залишили машину на полі серед десятків інших машин і пішли на звук :)



І звук привів нас прямо на автодром :) Там ми і зустрілися з Павлом, Мариною та Катею





Болід "Ред Булл"



Ефектний виступ з викрутасами, заносами, димом та ревінням моторів

























На старт!



Увага!



Марш!







Аня успішно проспала всі гонки в слінгу :)



Ну і на сам кінець, фото на пам'ять - тут була і я :)

пʼятниця, 23 серпня 2013 р.

Шнееберг, Австрія (Schneeberg)

 "Я піду в далекі гори, на широкі полонини.."
 
"Плач Єремії"

А цього разу ми вирішили великою дружньою компанією з восьми чоловік поїхати на Шнееберг (Schneeberg, дослівно "снігова гора") - найвищий гірський масив у Нижній Австрії (2076 м). Шнееберг відомий також своєю зубчастою залізною дорогою, яка функціонує ще з 1897р. Відправною точкою плямистих поїздів Саламандра (Der Salamander), що доставляють усіх бажаючих на висоту 1800м Шнеебергу, є місто Пухберг-ам-Шнееберг (Puchberg am Schneeberg). Коштує таке задоволення не багато-не мало - 35 €. Проте з карточками Niederösterreich-CARD - безкоштовно. Білети ми замовляли заздалегідь он-лайн. Зробити це можна дуже просто на офіційному сайті. Там же можна і слідкувати за завантаженістю поїздів, що є дуже зручно. Ми вибирали такий час, щоб на поїзд було мало людей і нам пощастило - у нашому вагончику не було нікого, крім нашої компанії, то ж він весь був у нашому розпорядженні. Дрібничка, а приємно :)



На гору поїзд піднімається неквапом, даючи змогу насолоджуватися навколишньою красою. Шлях у 9,8 км долає приблизно за 40хв. Вид з вікна поїзда



По мірі просування вгору, ми одягали додаткові шари одягу, жували заздалегідь приготовані канапки, на ходу фотографували навколишню красу з вікон та балакали про всяке і різне :)





Альпійські Мілки :)



І от ми приїхали. Висота 1800м.



А далеко внизу розкинулися села з мікроскопічними будиночками..



З погодою нам пощастило - сонячно і нема вітру.



Вдихнула на повні груди чисте і прохолодне гірське повітря - воно тут зовсім інше аніж внизу. Ним хочеться дихати і хочеться забрати його з собою до Відня :)



Анні теж повітря сподобалося - спала на руках у Андрія як немовля :) Це її перша мандрівка в гори! А їй всього ледь більше місяця. Цікаво, чи є вона наймолодшою з усіх тих, хто сюди піднімався? :)



Для транспортування на гору колясок у поїзді навіть спеціальний вагончик передбачено, то ж з цим проблем не було. Але ми вирішили далі йти пішки і піднятися на одну із вершин, а пхати коляску стрімко під гору ніякого бажання не було. То ж ми просто взяли і.. залишили її внизу без будь-якого нагляду, а самі почали підніматися на вершину. Такий собі тест на доброчесність австрійців :)



Чим вище піднімаєшся, тим красивіші і масштабніші простори перед тобою відкриваються!







На гірських хребтах досі лежить сніг. Шкода, що нам не вистачило часу добратися до нього.



Вид на церкву Elisabethkircherl та на поїзд "Саламандра"





І ось вона, вершина! Тадам!



Саша не полінувався взяти з собою на гору декілька кілограм фототехніки і влаштував нам усім фотосесію :)



І нам теж :)







Час спливає швидко - пора повертатись, аби не спізнитися на поїзд, який має відвезти нас назад. Та і на горі здіймається холодний вітер - не надто приємно.



Назад спускалися коротшим, але крутішим спуском, тому часу потратили мало.



А ось, власне, і сама плямиста "Саламандра"





Потім ще трохи посиділи хто за морозивом, а хто за пивом і поїхали додому.
 
P.S. Коляску ми забрали там, де її і залишили. Тест закінчився успішно :)
P.P.S. То був гарний і насичений день!