Сторінки

середу, 14 грудня 2016 р.

Варення з апельсинових шкірок

Я якось ніколи самотужки не готувала варення, ніколи особливо і не хотілося. Але натрапивши на рецепт з апельсиновими шкірками, просто не змогла пройти повз - дуже вже оригінально і цікаво воно виглядає! А ще воно ароматне і дуже сонячне. Солодке, з ледь відчутною терпкістю - саме те, що треба! Апельсинові завитки можуть стати чудовим і оригінальним декором для солодкої випічки, тортів, морозива, желе.. 


  • 250 г апельсинових шкірок
  • 250 г апельсинового соку
  • 50 г води
  • 350 г цукру 
  • 1 лимон

Приготування:

  • 250 г шкірок можна отримати з приблизно 6-7 середніх апельсинів. Апельсини добре вимити у гарячій воді. Розрізати пополам, вибрати м'якоть, з неї вичавити сік.
  • Кожну половинку шкірки розрізати ще раз навпіл - на четвертинки. Четвертинки розрізати ще раз, а потім кожну смужку ще раз. Тобто з одного апельсина виходить 16 тоненьких смужок.
  • З кожної смужки ножем зрізати білу м'якоть. Це займає достатньо багато часу, однак з тоненьких смужок це робити значно легше, ніж з широких.
  • Кожну смужку скрутити у тугий завиток та за допомогою тоненької голки нанизати на міцну нитку.
  • Нитку з завитками залити холодною водою та вимочувати днів два, щодня по декілька разів змінюючи воду на свіжу. З шкуринок повинна вийти вся гіркота. Вона нам ні до чого у варенні.
  • Після вимочування відварювати буси у киплячій воді тричі по 15-20 хв. Після кожних 15 хвилин варіння воду виливати, буси поливати холодною водою і знову відварювати у новій воді.
  • Приготувати сироп. У каструлю з товстим дном вилити проціджений апельсиновий сік, воду, додати цукор. Довести до кипіння та прокип'ятити 2-3 хв. Зняти утворену піну.
  • Вкинути у сироп буси і на мінімальному вогні варити їх 20-30 хв.
  • Додати сік з одного лимона, довести до кипіння, поварити ще хв 10. Розлити в маленькі баночки.
  • Зберігати готове варення в холодильнику. 

вівторок, 13 грудня 2016 р.

Пряниковий будиночок з рецептом та схемою

Не знаєте, що вже нового придумати, щоб зайнятися з дітьми довгими холодними зимовими вечорами? Саме час пекти імбирні пряники та будувати пряникові будиночки! Більш ніж впевнена, що дітям таке заняття припаде до смаку :) 


Якщо хтось вже давно хотів, але не знав, з чого почати і боявся, що з цього нічого не вийде, то спішу вас запевнити, що нічого надскладного в цьому нема. Головне - бажання, натхнення та трошки терпіння. Спробую вам допомогти :) Починати варто з виготовлення деталей будинку. Можна придумати свій проект з найнеймовірнішими конструкціями, балконами, поверхами, колонами, а можна скористатися вже готовим маленьким і скромним моїм, схема якого знаходиться внизу.


Для пряникового тіста:

  • 200 г меду
  • 100 г коричневого цукру
  • 100 г вершкового масла
  • 450 г пшеничного борошна
  • 100 г сметани
  • 1 яйце
  • 1 ч.л. кардамону
  • 1 ч.л. меленого імбиру
  • 2 ч.л. кориці
  • 1 ч.л соди 
  • 1/2 ч.л солі

Для декору:

  • 1 білок
  • 100 г цукрової пудри
  • 6-7 кольорових цукерок-льодяників
  • шоколадно-горіхові "подушечки"
  • будь-який інший їстівний декор

Приготування: 

1. У посудину з товстим дном налити мед, додати цукор, масло, сметану, яйце, сіль та спеції. Поставити на слабкий вогонь і, постійно помішуючи, довести до абсолютно однорідного стану, в жодному разі не доводячи до кипіння. Опісля додати соду і добре перемішати. Медова суміш значно збільшиться в об'ємі.

2. До просіяного борошна вилити медову суміш та перемішувати ложкою, допоки це можливо. Дати трішки охолонути, щоб можна було вимішувати тісто руками. Залежно від консистенції меду та якості борошна, останнього може знадобитися трохи більше, аніж в рецепті. Тоді при замішуванні (якщо тісто видасться вам аж надто в'язким) підсипати ще трішечки, але не перестаратися. Тісто повинно бути м'яким і трішки липким, це нормально

4. Поставити тісто "відпочити" мінімум на 30 хвилин. За цей час воно повинно трішки стверднути і з ним буде легше працювати.

5. А далі як звичайно - розтачати тісто товщиною близько 0,5 см та вирізати гострим ножем деталі будиночка. Щоб тісто не деформувалося в процесі вирізання та перенесення деталей на деко для випікання, раджу вирізати кожну деталь відразу на шматку паперу для випічки: вирізали і разом з папером переклали на деко. 

6. Для того, щоб зробити "скляні вітражі" на вікнах, потрібно покришити різнокольорові льодяники на маленькі шматки. Для цього зручно використовувати молоток для відбивних. Потім ці крихти засипати у вирізані комірки-віконця і так разом і випікати. Льодяники розплавляться і розтечуться по всій площі вікна, утворюючи красиве "скло".

7. Випікати пряникові деталі при температурі 180 градусів близько 15 хв. Але тут вже варто орієнтуватися на свою духовку. Слідкувати, щоб деталі не пригоріли, лише зарум'янились.

8. Після запікання, витягти з духовки і дати повністю охолонути.


Склеювання будиночка:

Для склеювання будиночка потрібно збити міксером один білок з цукровою пудрою в круту піну. (Якщо не хочете використовувати сирий білок, то його можна замінити розтопленим шоколадом, або ж зготувати гарячу карамель для склеювання.) Перекласти суміш в кондитерський мішок і використовувати в якості "клею". Також не завадить "прошити" будиночок нитками - це значно полегшить збірку. Після цього бажано залишити будиночок, щоб місця склеювання добре просохли, інакше в процесі декорування він може просто розійтися по швах.

Декорування:

Коли основа будиночка добре просохла та стала міцною, можна приступати до найцікавішої частини - декорування! Тут вже безмежне поле для творчої діяльності! Декоруємо тим, що є в наявності та так, як душа забажає :) Декор чіпляємо на той самий білковий або ж шоколадний "клей". Черепицю для даху можна зробити з шоколадних подушечок, або ж з мигдальних горіхів, або ж з дрібних печеньок. Стіни можна розписати узорами. На що лишень уяви вистачить :)

Схема будиночка:   

Там, де на схемі позначені крапочки, акуратно зробити зубочистками дірочки. Потім за допомогою тоненької голки і нитки можна буде невеличкими швами з'єднати деталі між собою для більшої стійкості. Це значно полегшить збірку будиночка. Потім всі ці дрібні шви можна буде замаскувати білковою піною або ж розтопленим шоколадом.


Окрім цих деталей варто ще зробити з тіста основу під будиночок довільної форми, або ж використовувати будь-яку іншу підходящу поверхню.


І не забудбте про маленьку електричну чайну свічечку, яку можна буде покласти в будиночок, включити і яка зможе освічувати ваші різнокольорові вітражі! ;) 

Успіху та натхнення! :)

понеділок, 5 грудня 2016 р.

Стоунхендж, Музей науки, Лондон. День Восьмий.

Так! Так! Так! Ми його побачимо! Сьогодні ми на власні очі побачимо Стоунхендж! Терези непевно хиталися то в одну, то в іншу сторону, але в останній момент схилилися таки до того, щоб їхати. Знайшли екскурсійний автобус, який власне тим і займається, що возить туристів за 130 км до незрозумілих дивних каменів. Білети ми купили вчора ввечері, а сьогодні зранку бігали, як ошпарені, шукаючи вказане в білеті місце, звідки мав відправлятися автобус. Все було як у драматичних фільмах: часу залишалося все менше і менше, а ми все ніяк не могли знайти того автобуса.. Думали що все, мабуть поїхав без нас.. І як в кращих голлівудських фільмах, на останніх хвилинах ми його таки знайшли! Зайняли свої місця, зручно вмостилися і поїхали.. Поки виїхали з Лондона, поки постояли трохи в заторах, поки те, поки се, спливло багацько часу. Але ми таки доїхали! Узгодили час повернення і пішли займати чергу до  іншого автобуса, який відвозить власне до самого Стоунхенджу. Декілька хвилин і ми на місці! І він на місці! :)


Ох яка я була щаслива, що змогла побачити ці каменюки! Чесно кажучи, мені важко пояснити, чому я так сильно хотіла їх побачити. Можливо тому, що він огорнений таємницями, над якими світлі уми б'ються десятками років, а розгадати ніяк не можуть. Можливо тому, що він є однією з найдревніших культових споруд у світі.. Хм.. так, мабуть саме тому! Хто були ці люди, які зуміли побудувати його? Які витесали ці брили, транспортували за декілька сотень кілометрів, підняли на таку висоту, зробили такі точні складні математичні та астрономічні розрахунки? Дикі племена з кирками в руках? Чи якась цивілізація, яка зникла з лиця землі і про яку ми нічого не знаємо? Хочеться вірити, що колись людство отримає відповіді на ці та інші питання. 


Стоунхендж (англ. Stonehenge) - мегалітична споруда, що являє собою комплекс кільцевих і підковоподібних кам'яних конструкцій. Знаходиться в Англії поблизу міста Солсбері (англ. Salisbury), графство Вілтшир (англ. Wiltshire), за 130 км. від Лондона. 

Ніхто однозначно не може відповісти, з якою метою був побудований Стоунхедж. За однією з теорій він, можливо, слугував кладовищем. І збудований він був у декілька етапів з проміжками в декілька століть. Стоунхендж І був кільцевим ровом і ззовні нього були розташовані 56 маленьких похоронних "ямок Обрі", названих так на честь Джона Обрі, який їх вперше і описав. На північний схід від входу в кільце стояв ось цей величезний семиметровий П'ятковий камінь. За легендою, якось диявол побачив серед каменів ченця. Це його роздратувало і він кинув у нещасного величезну каменюку, яка придавив йому п'яту. Звідси і пішла назва каменя. Ось така трошки дивакувата легенда.


При будівництві Стоунхенджа II була зведена кільцева колонада з тридцяти так званих трилітів - конструкції, що складаються з двох вертикальних кам'яних блоків та одного горизонтального зверху, утворюючи таким чином букву "П".


Вчені висувають найнеймовірніші гіпотези щодо призначення Стоунхенджу: кладовище? Астрономічна обсерваторія? Місце поклоніння друїдів? Сонячний і місячний календар? Модель Сонячної системи? Храм? Місце зцілення хворих? Інопланетний проект? Портал? Грандіозна сучасна афера? І ніхто не скаже напевно. А можливо все набагато простіше?  Або навпаки - набагато складніше і дослідники навіть і не підозрюють про істинне його призначення і навіть на міліметер не наблизилися до розгадки цієї таємниці. 


Як би там не було, але спорудження Стоунхенджа древніми племенами потребувало глибоких знань з математики, астрономії, геології та архітектури. Все це просто в голові не вкладається..
За черговою легендою, гігантські блакитні камені з'явилися завдяки чарівнику при дворі короля Артура - Мерліну, який переніс їх з Ірландії.


Не зважаючи на чисте небо і яскраве сонце, було дуже  вітряно і холодно. Але це не завадило мені отримати позитивний заряд енергії. Ми пройшлись довкола мегаліту, оглянули його з усіх сторін. Хотілося пройтися ще раз, але часу до відправлення автобуса до Лондона залишалося все менше, то ж нам краще поспішити.. Автобус довіз нас до музею та сувенірного магазинчику. Було доволі цікаво побродити по музею. На величезному моніторі, ророзгорнутому на 180°, можна було подивитись короткий фільм про Стоунхендж: зміна пір року та дня і ночі навколо нього. Мені навіть сподобалося. Було доволі ефектно.



Макет Стоунхенджу. Те, що від нього залишилося зараз.



Ну і багато інших музейних штучок та фішок..



А далі автобус повіз нас назад до Лондона.. По дорозі, вже з вікна автобуса я ще раз глянула на високі незрозумілі кам'яні брили, незрозуміло для чого побудовані та помахала їм на прощання рукою - швидше за все, ми більше ніколи вже не побачимося знову :).. Гарний сьогодні видався день! А ще з вікна кидалися в очі жовтогарячі поля ріпаку та стада свиней :)



Приїхали до Лондона значно пізніше, аніж було заплановано, але не страшно. Часу все одно ще трохи є. Тож йдемо в Музей науки (англ. Science Museum). Всередині музею є великий центральний хол, а навколо нього на п'яти поверхах знаходяться численні тематичні галереї-зали з експонатами. 



Зал годинників


Кожний зал присвячений одній тематиці та представляє її широким набором експонатів. Є зали, присвячені астрономічним винаходам, хімії, друкованим верстатам, електриці, комунікаціям, фотографіям, навігації, фізиці.


Останній поверх присвячений літальним апаратам.


Музей розрахований не лише для дорослих, але і для дітей: є багато інтерактивних та пізнавальних ігор, багато експонатів можна торкатися та випробовувати, як вони діють. Доволі симпатичний музей.


От і все. Завтра у нас літак додому. Трохи сумно, але з іншого боку вже і втоми назбиралося трохи за спиною. Саме час повертатися. Це були гарні і насичені вісім днів у Лондоні з невеличкими вилазками за його межі. Для нас це був ще і новий досвід - більше тижня провести практично в одному місті! А ще здається, що ми вже дослідили Лондон вздовж і впоперек. Ну добре, добре - це так лише здається ;) Відчуття завершеності, немає такого, коли здається, що щось не встиг, не доробив.. І я мабуть не буду сумувати за тобою, Лондоне, вибач, хоч ти мені і сподобався :) 


суботу, 3 грудня 2016 р.

Букінгемський палац, Королівські конюшні та Національна галерея. Лондон. День Сьомий.

Сьогодні останній день, коли ще діють наші ЛондонПаси. То ж стараємося використати їх по максимуму: сідаємо на автобус "Hop on Hop off" (£25.00) та оглядаємо ще раз визначні місця Лондона, але вже з висоти двоповерхового автобуса.


В автобусі можна слухати аудіогід в навушниках, обравши собі мову. Аня от собі китайську включила і слухала уважно і з задоволенням :)


Проїжджаємо повз Вестмінстерський палац (англ. Palace of Westminster, Westminster Palace). В ньому проходять засідання Британського парламенту. А от і одна з найвпізнаваніших споруд у світі - годинникова вежа Єлизавети (Біг Бен) - символ Великобританії.


Колегіальна церква Святого Петра в Вестмінстері (англ. Collegiate Church of St Peter at Westminster) або ж просто Вестмінстерське абатство. 


Оглянувши ще раз центральну частину Лондона з другого поверху автобуса, вийшли на зупинці і пішли до Сейнт-Джеймського парку (англ. St. James's Park). Цей парк вважається найстарішим та одним з найкрасивіших у Лондоні. У нас є ще трохи часу на прогулянку і морозиво, перш ніж поблизу, біля Букінгемського палацу, буде відбуватися зміна пішого та кінного караулу. Морозиво смачне, парк - красивий: фонтани, квіти, качки, лебеді, гуси, білки.. Час летить швидко..


І от ми вже біля Букінгемського палацу (англBuckingham Palace) - офіційної лондонської резиденції британських монархів та найбільшого діючого королівського палацу у світі. Якось не справив він на мене враження.. Якийсь такий сірий, непримітний.. Мабуть треба було підійти ближче і роздивитися уважніше абощо.. Людей тим часом назбиралося вже багатенько.


А ось і вони - гвардійці в традиційних червоних мундирах і високих чорних шапках..


На конях..


Зміна відбулася. Можна розходитися. На мою скромну думку, теж нічого особливого.. 


Опісля зміни караулу пішли подивитись на Королівські конюшні (англ. The Royal Mews). £9.30.


Королівські конюшні забезпечують пересування королеви та членів її сім'ї під час різноманітних святкувань, державних візитів, офіційного відкриття сесії парламенту чи інших важливих подій. 


Окрім карет, тут також знаходяться і автомобілі. Без номерних знаків. Зате зі значком корони.


Гордість Британії - Золота Королівська Карета. Вона використовується для особливо урочистих подій, наприклад коронації.




Запрягають в карету красивих породистих коней. Королівські конюшні мені сподобалися, однак вони так і не зуміли "переплюнути" Музей Карет у Відні!


Не знаю, хто вони і що вони, але скидається на те, що посмішок їм справді не вистачає :)  Якісь такі дивні насуплені прохачі смайлів :) 


А ще нам нарешті вдалося покататися на Роутмастері (англ. Routemaster) - старенькому двоповерховому червоному автобусі, що став символом Лондона. Особливістю цього автобуса є те, що дверей він не має, а вхід і вихід здійснюється через відкриту платформу ззаду. Це дозволяє застрибувати і вистрибувати не лише на офіційних зупинках, а грубо кажучи, де забагнеться. 


Сьогодні ще відвідаємо Лондонську Національну галерею (англ. The National Gallery) - один з найвизначніших художніх музеїв Великої Британії. Вхід в галерею безкоштовний.


Музей великий, картин багацько. Повз одні проходиш байдуже, біля інших зупиняєшся, розглядаєш, а деякі просто таки врізаються в пам'ять :) 

Квентін Массейс (англ. Quentin Matsys) "Потворна герцогиня" (англ. The Ugly Duchess).


Не могла пройти повз, не зробивши фото одного із своїх улюблених історичних персонажів Франції - Арман-Жан дю Плессі де Рішельє! 

Філіп де Шампань (фр. Philippe de Champaigne) "Кардинал Рішельє" (фр. Cardinal de Richelieu). 


Ще один портрет знаменитого Рішельє. Той же Філіп де Шампань.


Джозеф Меллорд Вільям Тернер (англ. Joseph Mallord William Turner) "The Parting of Hero and Leander".


В галереї саме проходила тимчасова виставка "Dutch Flowers". Мені дуже сподобалася! Перш ніж мені повідомили, що фотографувати картини заборонено, я вже встигла зробити декілька фото.

Ян ван Гейсум (нід. Jan van Huysum) - нідерландський художник, майстер квіткових натюрмортів.


Paul Theodor van Brussel та його квіти..


А завтра, завтра буде особливий день! Бо ми сядемо у автобус і поїдемо в одне особливе місце! Але про це я напишу вже завтра :) 


Наступне: Стоунхендж, Музей науки у Лондоні. День Восьмий. >>

пʼятницю, 2 грудня 2016 р.

Гринвіч, "Катті Сарк" та Нульовий Меридіан. День Шостий.

Сьогодні ми на цілий день покидаємо Лондон і пливемо на кораблику до Гринвіча. Гринвіч (англ. Greenwich) - колишнє селище, що знаходиться за декілька кілометрів від Лондона вниз по Темзі, тепер є передмістям Лондона.


У Гринвічі пришвартований один з найвідоміших і єдиний збережений сьогодні чайний кліпер "Катті Сарк" (англ. Cutty Sark). Кліпер - швидке вантажне вітрильне судно з стрімкими обводами корпусу, відношення довжини і ширини якого дозволяло досягати високих швидкостей. "Катті Сарк" - корабель-музей, який можна оглянути за £12, а з ЛондонПасс - безкоштовно.


Що цікаво, корабель пришвартований не у воді, а "завис" в повітрі на металевих підпорах. Завдяки цьому відвідувачі можуть пройтися під днищем корабля і побачити те, що зазвичай сховане під водою.


Кліпер використовувався для доставки чаю з Китаю в Лондон. Однак популярність "Катті Сарк" принесли змагання на швидкість з кліпером "Фермопіли". Під час цього змагання судно потрапило в бурю і втратило кермо. Однак після прикрої аварії капітан Моуді не здався, а прийняв рішення продовжити змагання, витрачаючи час на спорудження нового імпровізованого керма в шторм, замість того, щоб зійти з дистанції на ремонт. Через незаплановану затримку "Катті Сарк" звісно прибула останньою, однак завдяки рішенню капітана назавжди увійшла в історію.


Зовнішній вигляд корабля дуже ефектний. Однак від оригінального корабля мало що залишилося - судно серйозно постраждало під час пожежі у 2007 році. Повторне відкриття після реставрації відбулося лише у 2012 році. За бажанням можна торкнутися кіля корабля. Чому б і ні? :)


В одній із кабін корабля..


Гринвіцький парк (англ. Greenwich Park) -  колишній парк для полювання, королівський парк і один з найбільших парків Лондона. А гринвіцькі білки зовсім безстрашні - не бояться брати їжу прямо з рук :)


Поділилися з білочкою шматком печенька - пішло на ура. Горіхів з собою нажаль не було.


На передньому плані вид на палац Квінс-хауз (англ. Queen's House) та Гринвіцький госпіталь.


Гринвіч відомий тим, що в ньому розташована Королівська Гринвіцька обсерваторія, якою проходить нульовий меридіан, що розділяє західну і східну півкулі. Гринвіцький меридіан (англ. prime meridian) -  географічний меридіан, який прийнято вважати початковим (нульовим) і від якого починають відраховувати довготи. 


Ну і як тут не піддатися спокусі, щоб не постояти одною ногою "тут", а іншою - "там"? :)


А от і сама Гринвіцька королівська обсерваторія (англ. Royal Observatory, Greenwich). Вхід - £9,50, з ЛондонПас - безкоштовно.


На сьогоднішній день в будівлі Гринвіцької обсерваторії знаходиться музей астрономічних і навігаційних інструментів.


Телескоп в приміщенні обсерваторії


А це - найстаріший об'єкт, до якого ви можете торкнутися рукою. Прилетів він з космосу і йому близько 4 500 000 000 років! Вражаюче, ні?


Також ми відвідали ще і планетарій. Правда я уявляла собі планетарій дещо по іншому.. Загалом це було щось схоже на перегляд документального фільму на півсфері під стелею в широких зручних кріслах в темряві, практично в лежачому положенні. Чесно кажучи, мене така атмосфера заколисувала і схиляла до сну :)

Пам'ятник Юрію Гагаріну на території обсерваторії.


Пам'ятник-макет корабля "Вікторія".


Ще трохи погулявши парком, повернулися назад до Лондона. А вночі зробили коротку вилазку для фотографування нічного міста..


Скидалося на те, що саме сьогодні випускники в костюмах з краватками та випускниці в вечірніх платтях святкували своє свято і теж вийшли на вечірню фотосесію, але не розрахували з одягом, постукуючи зубами від холоду і вітру :) Окрім нас і них на вулицях вже практично нікого не було. Місто потонуло в своїй особливій нічній атмосфері..


Красивий Лондон вночі! Але як же ж холодно! День же ж був такий сонячний, теплий і привітний..


Все, останнє фото і йдемо назад грітися і спати..


Як би там не було, але після нічної прогулянки спиться дуже добре :)


Наступне: Букінгемський палац, Королівські конюшні та Національна галерея. Лондон. День Сьомий. >>