середа, 28 вересня 2016 р.

Монако (Князівство Монако)

Сьогодні на нас чекає нова країна. Відвідувати нову країну для мене це завжди дуже захоплююче і хвилююче! І хай навіть це буде мікрокраїна, мікродержава, бо по іншому просто язик не повернеться сказати, адже ми - в Монако! 


Площа цілої країни становить 2,02 кв.км. Це друга найменша за розміром, після Ватикану, суверенна держава. Очолює країну князь - Альбер ІІ. А проживає в Монако всього-на-всього близько 36 тис. людей.


Паркуватися не місцевим на вулицях просто так не можна, тому трохи покружлявши, знайшли підземний паркінг, залишили там машину та пішли дивитися місто.


Монако знаходиться на горбистій місцевості і забудований наче поверхами. І з кожного наступного ярусу відкривається все красивіший вид на блакитну гладь моря, всіяну дорогими яхтами. А між цими "поверхами" можна переміщатися на зовнішньому ліфті. Спочатку ми подумали, що це щось на зразок фунікулеру абощо, але це виявився звичайнісінький собі безкоштовний ліфт для полегшення пересування. До речі, таким ліфтом можна проїхатися з одного кінця країни до іншого. Такого ми ще точно ніде не бачили. 


А хочете прогулятись пішки, аби нічого не пропустити? Прошу дуже - у вашому розпорядженні вишукані сходи та багато зелені навколо..


Монако вражає своєю помпезністю, розкішними будинками, стилем, вишуканістю. Все тут надзвичайно чисто, наче вилизано, доглянуто.. Все на вищому рівні.


А щодо рівня злочинності в Князівстві, то він є одним з найнижчих серед європейських держав. Це зумовлено тим, що в Монако діє одна з найпотужніших систем стеження в світі.  І це просто шкірою відчуваєш, гуляючи собі містом. 


Отак гуляєш посеред житлових будинків і мимоволі задумуєшся, що все це навколо, все, що тебе оточує - несправжнє, що це лише тимчасові декорації, красива картинка з листівки. Країна одного дня для "ох!" і "ах!", але жити тут постійно мабуть якось дуже дивно :) Цікаво, як тут живеться простим смертним? 


В чому ж криється таємниця успіху Монако? А все дуже просто, Монако тримається на двох китах-гігантах: азартних іграх та туризмі.


Мільярдери та олігархи по вечорах залишають в казино Монте-Карло за азартними розвагами цілі маєтки. 


Туристів приваблює Лазуровий берег, тепле море, чудові пляжі, та бажання хоча б на день відчути себе в казковому королівстві, помріяти про власний будиночок в ньому, дорогу машину та яхту :)


Отак дивишся згори, як все потопає в зелені, серед якої тягнуться вгору стильні багатоповерхівки, а трохи подалі вже все потопає в блакиті, яку борознять мініатюрні на вигляд кораблики.. Гарно, не придерешся :)


Ну і на сам кінець - магнолія. Виглядала настільки реалістично, що не зважаючи на свій гігантський розмір, ми ніяк не могли зрозуміти жива вона чи ні. Все ж виявилося, що не жива).


Монако - такий собі острівок розкоші, багатства та помпезності. Було цікаво і пізнавально гуляти його вуличками, але, мабуть, не більше того :)

вівторок, 27 вересня 2016 р.

Канни, Червона доріжка, Франція

"..Надриваються струни, відкриваються рани, 
Зекономимо суми, не поїдемо в Канни. 
Розломили на двоє, витекли в океани, 
А я заплутався в твоїх, твоїх мерідіанах.." 

(Мері "Мерідіани")


Коли чуєш слово "Канни (фр. Cannes)", то першим на думку спадає що? Правильно! Всесвітньо відомий Каннський кінофестиваль та його Червона доріжка, по якій щороку дефілюють зірки кіно. Ми теж не могли упустити можливості продефілювати по Червоній доріжці! Не в якості гостей, то хоч в якості туристів :)


Каннський кінофестиваль (фр. Festival de Cannes) - міжнародний кінофестиваль, який проводиться щороку в травні в Каннах. Відкриття кінофестивалю вперше було заплановано на 1 вересня 1939 року. Але внаслідок початку Другої світової війни, воно було відкладене на сім років і фестиваль стартував 20 вересня 1946 року. Найпрестижнішою нагородою фестивалю є "Золота пальмова гілка (фр. Palme d'Or)".


В конкурсі можуть брати участь повнометражні та короткометражні художні фільми (до 15 хв), що не демонструвалися за межами країни та не брали участі в інших конкурсах, та які були зняті впродовж 12 місяців до початку кінофестивалю. 


А ще в Каннах є своя Алея Зірок. Доволі скромна така алея, непримітна, її ще навіть пошукати треба, хоча і знаходиться поблизу Палацу Кінофестивалю.


На ній залишили відбитки своїх долонь такі знаменитості, як Девід Лінч


Шерон Стоун


Жан-Клод Ван Дам та багато інших. 


На фестиваль щорічно приїздить тисячі професіоналів кінематографу з усього світу. Ажіотаж в Каннах тоді починає творитися неймовірний. Але ж Канни - не один суцільний кінофестиваль. Йдемо-но подивимось, що тут є ще цікавого. По дорозі натрапляємо на римо-католицьку церкву Нотр-Дам-дю-Бон-Вояж (фр. L’église Notre-Dame-du-Bon-Voyage).


Левиця з левенятами


Приміряємо на себе костюми улюбленців-акторів:


Проводимо трохи часу на дитячих майданчиках та атракціонах..


Загалом Канни - невеличке місто і якщо не брати до уваги Канський кінофестиваль та Лазуровий берег,  нічого особливого тут немає. 


Раз ми вже в Каннах, то гріх не пройтися вздовж такого розрекламованого узбережжя Круазет. Набережна Круазет (фр. Promenade de la Croisette) - бульвар уздовж узбережжя Канн протяжністю близько 2,8 км. 


Тут розташувалися престижні готелі та магазини всесвітньо відомих брендів. Сюди приїжджають зірки і легендарні особистості. Це одне з найбільш престижних і дорогих місць в світі.


А трохи подалі можна помилуватися розкішними дорогими яхтами, яких тут просто не злічити.


Пальми, сонце, море і більше, власне, нічого особливого.. 


Достатньо приїхати в Канни всього один раз, прогулятись містом декілька годин і можна рухатись далі. Монако, чим здивуєш нас ти?

понеділок, 26 вересня 2016 р.

Ніцца, Французька Рив'єра, Франція

О, этот Юг, о, эта Ницца!..
О, как их блеск меня тревожит!
Жизнь, как подстреленная птица,
Подняться хочет – и не может...

(Ф. И. Тютчев)

А далі нас чекає Франція! Але від неї нас відділяють сотні італійських кілометрів. А подорожувати Італією на автомобілі - задоволення не з дешевих. А якщо підрахувати суму грошей, витрачену за проїзд автобанами, то взагалі волосся на голові може стати дибки. Чим довша відстань платних шматків дороги, тим більшу суму прийдеться платити. На одному з таких відрізків ми заплатили більше 30€. Але це було по своєму цікаво і захопливо! Бо траплялися і такі шматки дороги, коли по кільканадцять хвилин ми перетинали одні безкінечні тунелі, потім на короткі секунди відкривалися неймовірні пейзажі довкола, а за мить ми вже знову поринали в черговий тунель.. 

І от ми перетнули кордон з Францією і приїхали врешті в Ніццу (фр. Nice) та йдемо оглядати місто. Головна площа Ніцци - площа Массена (фр. Place Masséna). Площа викладена чорно-білою плиткою, чим нагадує собою шахову дошку. Площа як площа, якби не одне але: на височенних стовпах прямо у вас над головою нависають фігури сидячих людей, погляди яких спрямовані в різні сторони. Виглядає доволі дивно і незвично.


Вночі ці фігури підсвічуються, що додає особливого антуражу. Ці сім фігур за своїм задумом символізують сім континентів Землі. 


На площі Массена знаходиться також фонтан Сонця (фр. Fontaine du Soleil). Його оточують бронзові фігури богів Землі, Марса, Венери, Меркурія та Сатурна. В центрі фонтану - семиметровий мармуровий бог Сонця - Аполлон. Через відверту наготу Аполлона вже забирали з головної площі, проте зараз він знову знаходиться на своєму місці.


Ще один фонтан на променаді дю Paillon (фр. Promenade du Paillon), що складається з безлічі маленьких фонтанчиків. Доволі симпатично.


Променад перетинає площу Массена і виводить нас до Англійської набережної - всесвітньо відомого Лазурового Берега. Французька Рив'єра, Лазурний берег, Лазуровий берег (фр. Côte d’Azur) - курортна зона на узбережжі Середземного моря, що знаходиться на території Італії, Франції та Монако.


Через м'яку зиму і нежарке літо Лазуровий Берег вважається одним із найкращих у світі місць для відпочинку. Відповідно відпочинок і готелі є також одними з найдорожчих у світі. Але нам не страшно, оскільки приїхали ми сюди не відпочивати ;)


Люди купаються, плавають на човниках, загоряють на сонці. Ми ж якось тільки замочили ноги, пройшлися трохи впоперек хвиль, що набігали на берег і на тому наше знайомство з морем закінчилося :)


Мініатюрна копія Статуї Свободи на Американській набережній.


Англійська набережна простягається до Замкової Гори. Піднятися на гору можна по звивистій доріжці, або ж по сходах, які починаються поблизу готелю Suisse. Від замку, що знаходився колись на вершині гори, залишились лише руїни. Однак окрім руїн там знаходяться також і штучний водоспад та оглядові майданчики, з яких відкриваються красиві види на Ніццу. Однак ми не стали підніматися і перевіряти це на власні очі.


Сонячний годинник в Ніцці.


А тепер йдемо гуляти в Старе місто. Приємні вузькі вулички, симпатичні будиночки, архітектура. Багато ресторанчиків, наповнених людьми. Здається, що час в Ніцці протікає повільно і ліниво - ідеально для любителів повалятися на сонечку біля моря, або ж коротати час за чашкою кави в одному з кафе :) Така атмосфера і нас розлінює, руки плавно продовжуються у невидимі щупальця і ти перетворюєшся у якусь ліниву медузу, яка покладається на морські хвилі, що повільно гойдають її серед пластів води і яку несуть у невідомому напрямку потоки туристів :) 


Бронзова скульптура Давида


Ліцей Массена (фр. Lycée Masséna) та його годинникова вежа.


Базиліка Нотр-Дам-де-Ніс (фр. Basilique Notre-Dame de Nice) - римо-католицька церква в Ніцці, побудована в неоготичному стилі. Храм доволі схожий на Собор Паризької Богоматері.


Однак якщо підсумувати, то Ніцца ніякого особливого враження не справила і особливого захоплення не викликала. Курортне місто для відпочинку в дорогих готелях, валянні на пляжі та тусовки в нічних клубах, якось так. Ех, Франція, Франція.. Моя з дитинства улюблена Франція! Якось не складається у нас з тобою.. Очікуване чомусь не співпадає з дійсністю.. Ну що ж, завтра подивимось, як зарекомендують себе Канни..

<<Попереднє: Верона, Італія

середа, 21 вересня 2016 р.

Верона, Шекспір, Джульєтта, Італія

"..Ночь, Верона, слова и взгляды, 
В темноте голоса 
Светлая полоса незаметная
Может, так нам и надо.."

"Достучаться до небес"
(Чайф + Би-2) 

Цього разу ми відвідаємо три країни: Італію, Францію та Португалію. План такий: Верона, Ніцца, Канни, Монако, Мілан, Коїмбра, Фатіма, Лісабон та Порту. Отже розпочинаємо з Верони.

Верона (італ. Verona) - місто на північному сході Італії, що розкинулося на берегах річки Адідже (італ. Adige). Верона відома в першу чергу як місце дії трагедії "Ромео і Джульєтта" Вільяма Шекспіра. Власне, це було єдине, що ми знали того часу про Верону. Рухаємося прямо до головної площі міста - П'яцци Бра (італ. Piazza Bra). Головний вхід на площу відкривають Портоні дела Бра (італ. Portoni della Bra) - дві старовинні арки - залишки давніх міських стін.


Пройшовши зовсім трохи, бачимо Арену ді Верона (італ. Arena di Verona) - античний римський амфітеатр, побудований близько 30-го року для проведення гладіаторських боїв та циркових вистав. Будова була розрахована на більш ніж 30000 глядачів. У Середньовіччя на його сцені спалювали єретиків, влаштовували турніри та фестивалі, згодом - бої з биками. Сьогодні ж в амфітеатрі проводяться регулярні оперні спектаклі. 


Арена ді Верона є третім за розміром та одним з найкраще збережених амфітеатром серед аналогічних римських будівель, поступаючись лише Колізею та амфітеатру в Санта-Марія-Капуа-Ветері. 


Якоїсь конкретної цілі у нас нема - ми просто гуляємо, крок за кроком досліджуючи місто. Жодної карти, жодних позначених на ній точок. Не часто, але інколи ми так робимо - і в цьому є своя краса, коли не знаєш наперед, що побачиш згодом :) 


У Вероні знаходиться так званий Дім Джульєтти (італ. Casa di Giulietta), побудований в 13 ст. Його ототожнюють з домом головної героїні п'єси Вільяма Шекспіра. Дім Джульєтти належав роду Даль Капелло (праобраз сім'ї Капулетті). Я не є шанувальницею Шекспіра і його всесвітньо відома п'єса ніколи мені не подобалася і не викликала довіри і власне, навмисно будинок ми не шукали - вулички самі привели нас до нього, чим ми були не мало здивовані. Мабуть всі шляхи у Вероні ведуть до Джульєтти :). Нам навіть двічі поталанило - мало того, що ми випадково знайшли будинок, так ще й нам вдалося потрапити всередину дворику перед самісіньким його закриттям. От ще б хвилин п'ять і нас, так як і інших менш везучих туристів, вже не впустили б. А от і балкончик, під яким імовірний Ромео очікував на свою імовірну Джульєтту.


В 1972-му році у внутрішньому дворику була встановлена бронзова статуя головної героїні. Незрозуміло звідки беруться прикмети, хто їх придумує і як вони поширюються, але з фото думаю очевидно, яку саме частину тіла Джульєтти потрібно потерти, аби бути щастило в любові і тому подібне :)

Стіни в дворику мальовані-перемальовані по декілька разів любовними посланнями, сердечками і тому подібною єрессю.


Ми саме встигли все оглянути, як охоронці почали випроваджувати всіх - час оглядин на сьогодні закінчився. 


Що цікаво, для прихильників героїв Шекспіра в будинку встановлені поштові скриньки а також комп'ютери, на яких кожен бажаючий може написати їм листа. І кожного року 16 вересня в приміщенні будинку проходить святкування "Дня народження Джульєтти".


З приходом сутінків місто змінюється, наповнюється якимось особливим настроєм і шармом


Рідкісний середньовічний фонтан на площі Ербе. Римська статуя язичницької богині стала Мадонною Верони.



Арка Guglielmo da Castelbarco.


А коли вже геть стемніло, ми вийшли до річки Адідже..


З цього місця відкривається неймовірний вид на Верону. Ось тут і захована справжня романтика - хай сховаються всякі ромео і джульєти, бо справжня романтика міста саме тут - у ліхтарях, що віддзеркалюються в темній воді, у густих насичених довгих тінях, у сутінках, у незнайомих поодиноких людях, що проходять повз ;)


Ми пробули в місті лише декілька годин, але цього виявилося цілком достатньо. А завтра.. а завтра ми будемо вже в Ніцці!