Сторінки

понеділок, 31 липня 2017 р.

Рожеві Фламінго Камаргу. Прованс, Франція. (Camargue, Le parc ornithologique de Pont-de-Gau)

Якщо ви мандруєте Провансом, то вам просто необхідно відвідати Камарг! Камарг (фр. Camargue) - болотиста місцевість на півдні Франції, де розташовані декілька природоохоронних територій. А ще Камарг - це острів. Однак, глянувши на карту, так відразу і не скажеш - надто він вже відрізняється від тривіальних островів. Камарг омивається рукавами річки Рони та водами Середземного моря. А ще він славиться рожевими фламінго, чорними биками та білими кіньми! І все це ми плануємо сьогодні побачити. Почнемо з фламінго. А щоб побачити їх напевне, рухаємося прямісінько до орнітологічного парку Пон-де-Го (фр. Le parc ornithologique de Pont-de-Gau). Детальну інформацію про парк можна подивитись ось тут.


Відразу хочу сказати, що парк великий і для того, аби спокійно про ньому прогулятися та все оглянути, потрібно як мінімум дві-три години, а то і більше. Фламінго шукати особливо і не довелося, бо вже за першим поворотом ми побачили над водою рожеві цятки на тоненьких ніжках! Радості моїй не було меж - це вони, це ті самі рожеві фламінго!


Одна справа бачити їх в зоопарку у вольєрі, а зовсім інша - на волі, в своєму природному середовищі! 


Лелека вирішив приєднатися до гурту..


До птахів можна підійти дуже близько та слідкувати за ними можна безконечно довго, вони заворожують :) 


Фламінго видались мені дуже вже флегматичними птахами. Чи то спека їх так розморила, чи то вони по житті такі, але більшу частину свого часу вони або спали, засунувши дзьоба під крило, або проціджували дзьобом каламутну субстанцію під ногами у пошуках поживи. То ж коли якась особина вирішує розім'яти крила, показуючи у всій красі всю палітру кольорів свого оперення, то це майже як свято ;)


Раніше мені здавалося, що побачити колонії фламінго можна лише на якомусь сафарі в далекій невідомій Африці. А виявляється що ні! Ось таке-от сафарі по-європейськи!


Якщо бути уважним, то окрім рожевих фламінго, в парку можна побачити величезну кількість і інших птахів. Їх в заповіднику налічується близько 300 видів


Очеретяні зарості та численні протоки стали домівкою для великої кількості тварин, яких на території заповідника нараховано більше сотні видів, однак мені вдалося побачити лише нутрію у воді та ще одного неідентифікованого звірка, який надто швидко сховався в свою нірку 


Час пролетів як зграя фламінго над головою - швидко і непомітно :) А попереду ще ж стільки всього, час надолужувати! Тепер йдемо знайомитися з камаргзькими кіньми


Напівдикі білі коні Камарга є своєрідною "візитною карточкою" однойменної болотистої місцевості


Безпосередніми предками цієї породи вважають доісторичних коней солютре, що мешкали в Західній Європі в палеоліті (близько 50 тисяч років тому). Відмінності між сучасним конем та його доісторичним пращуром мінімальні


Камарго живуть вільними табунами. Один раз в рік їх зганяють на перевірку, під час якої відбирають хворих та старих тварин. Коні цієї породи, що століттями проживали в суворій ймісцевості, дуже витривалі та сильні. Їх використовують для нагляду за бойовими чорними биками (яких ми таки побачили, лишень сфотографувати не змогли) та для верхової їзди


А знаєте, я хотіла б повернутися сюди ще раз: здійснити прогулянку верхи на одному з таких красивих коней, та побачити як його родичі розсікають своїми міцними ногами морські хвилі, подивитись зблизька на славнозвісні стада чорних биків та сфотографувати зграю рожевих фламінго на фоні палаючого заходу сонця в Камарга..

середу, 19 липня 2017 р.

Вердонська ущелина (Gorges du Verdon), Прованс. Франція

В пошуках лаванди ми опинилися у Валансолі. А звідси вже й рукою подати до Вердонської ущелини. Кажуть, вона - чудова. Поїдемо, перевіримо. Ось ми вже біля містечка Мустьє-Сент-Марі (фр. Moustiers-Sainte-Marie), над яким нависають високі суворі скелі. Звідси власне і починається вхід до Вердонської ущелини. Однак в містечку ми не зупиняємося, а рухаємося далі. 


Вердонська ущелина (фр. Gorges du Verdon) знаходиться у Верхньому Провансі, вона є найдовшою та найглибшою ущелиною у Франції. Її довжина становить близько 25 кілометрів, глибина сягає 700 метрів!


Найбільш видовищна частина ущелини - Вердонський каньйон (фр. Grand canyon du Verdon) знаходиться між поселеннями Castellane і Moustiers-Sainte-Marie. Каньйон дю Вердон вважається одним з найкрасивіших річкових каньйонів у Європі


Дорога наче не така вже і довга в кілометрах, однак часу на неї доведеться потратити багатенько. Але воно того варте однозначно! Вузькі дороги-серпантини біжать собі стрімголов вздовж ущелини, а за кожним новим поворотом відкриваються все нові і нові краєвиди, які то ховаються за деревами, то несподівано виринають знову і знову..


А потім в один прекрасний момент перед очима простягається бірюзова гладь озера Сан Круа (фр. Lac de Sainte-Croix).. Хіба ж не краса? 


Однак повторюсь мабуть вже всоте - фото й пловини тої краси не передають. Тому ось вам відео :) Однак навіть і відео не передасть всього того, що хотілось би ним передати. (От зберу всі частини відео докупи, тоді і закину сюди,  а поки що лишень ось такий невеличкий огризок :)


Невеличке поселення поблизу ущелини


Декільканадцять будиночків і гори з просторами навколо. В таких ситуаціях мене завжди навідують одні і ті самі думки: як живуть там люди? Чим вони там займаються?


Тільки-но відриваю погляд від будиночків, і знову вона - ущелина, наче прорубана в землі сокирою.. 


І в якийсь момент ти піднімаєшся високо-високо і бачиш це.. Тільки бачиш набагато ширше, набагато яскравіше, набагато чіткіше, набагато об'ємніше!


А коли сонце перестане так нестерпно палити і очі вже вдосталь наситяться краєвидами, можна зупинитись і піти поплавати в бірюзовій гладі вод озера. Саме те, що треба!


А в тій частині озера, що оперезане прямовисними скелями, можна покататися на човниках-каяках. Або обрати собі один з багатьох піших маршрутів. Вердонська ущелина настільки багатогранна, що який спосіб ви б не обрали, вона знайде чим вас здивувати і вразити! ;)



понеділок, 3 липня 2017 р.

В пошуках лаванди. Прованс. Франція (Lavande. Provence. France)

Мрія здійснилася - ми в Провансі і їдемо на пошуки лаванди! Я ретельно готувалася до подорожі та вивчала інформацію. Розбудіть мене посеред ночі і я без запинки розповім вам, що період цвітіння лаванди в Провансі залежить від регіону і погодних умов та припадає на кінець червня - початок липня. А щоб вже напевне побачити розквітлі поля, всі в один голос радять їхати в Прованс в перші тижні липня. А що робити нам - тим, хто може потрапити туди лише наприкінці червня? Правильно! Нам потрібно вірити, надіятись і мучитись сумнівами: зацвіла, чи не зацвіла? Можливо ми приїдемо, а нас зустрінуть лише поодинокі квіти на зелених килимах. Це було б величезним розчаруванням. Хоча і без лавандових полів у Провансі є на що подивитись, однак, ніде правди діти, лаванда - ось основна ціль і рушійна сила нашої поїздки. Я заспокоїлась лише тоді, коли в перший же день, по дорозі до Вохряної дороги з вікна машини побачила перші фіолетові поля. Ми на правильному шляху і в правильний час - лаванда цвіте на повну! Не даремно ми сюди приїхали! 


Лаванда - візитна карточка та символ Провансу. Щоб побачити ці ніжні ароматні квіти далеко їхати не потрібно - вони тут на кожній другій клумбі. Однак, якщо ви хочете побачити розкішні безкраї лавандові поля-килими, то найкраще їхати на плато Валансоль (фр. Valensole), а там вже і рукою подати до Вердонської ущелини (фр. Gorges du Verdon) - річкового каньйону, що  є одним з найкрасивіших каньйонів у Європі. На плато Валансоль лаванду шукати теж особливо не потрібно - вздовж основної дороги  до каньйону ви її точно не проґавите.


Лаванду використовують для виготовлення парфумів, мила та інших косметичних засобів. Левова частина квітів для цих цілей вирощується саме тут. То ж якщо у вашому арсеналі є лавандові парфуми-лосьйони-креми, то з величезною долею імовірності можна сказати, що їхній аромат вигрівався та формувався під пекельним сонцем Провансу :)


Погодьтеся, дуже вже часто буває, що наші очікування не співпадають з реальністю. На основі неповної, поверхневої, часто прикрашеної інформації наша уява малює собі якісь фантазійні ескізи, які з реальною справою речей мають не багато спільного. Але сьогодні у мене гарна новина - це зовсім не той випадок! Реальність перевершила очікуване. Так так, це саме ті поля "як на листівці" без жодних прикрас. Це неймовірно!


Рівнесенькі лавандові ряди простягаються далеко до горизонту і не видно їм кінця-краю. Отак йдеш собі поміж тих рядів, нахиляєшся до квітів та вдихаєш на повні груди їхній аромат і ось ти вже у стані легкої ейфорії. Не дарма ж ефірні масла лаванди мають заспокійливі та лікувальні властивості :)


Окрім полів лаванди, часто трапляються і поля соняхів


Гармонійне поєднання лавандового та сонячного жовтогарячого кольорів


А коли сонце починає схилятися до горизонту - тіні починають видовжуватись, кольори стають насиченими і глибокими, а поля виглядають зовсім іншими


Здавалось би, скільки лаванди за сьогодні вже побачено, скільки вже можна чудуватися нею? Але ж ні! Вже вкотре проходишся вздовж рядів, заглиблюєшся все далі й далі. І така особлива тиша навколо! Прислухаєшся.. Ледь вловимо гудуть запізнілі бджоди в квітах, розріджуючи оту густу тишу.. 


Нам ще їхати і їхати, однак ми вирішили дочекатися заходу сонця..


І спостерігати за тим, як з кожною хвилиною сонце забарвлює лаванду у різні відтінки.. 


Тож якщо ви будете якось в Провансі стояти посеред безкрайнього лавандового поля, а сонце отак поволі хилитиметься до заходу, то не пожалійте трохи свого часу, дочекайтеся, воно того варте! 


Я більш ніж певна - не пожалієте!


Відчуття завершеності та довершеності.. Це було дуже яскраво і емоційно


Є дуже мало місць, які мені б хотілося відвідати вдруге, але лавандові поля Провансу - це не той випадок. Я б повернулася сюди ще раз ;)