Сторінки

середу, 25 травня 2011 р.

Священик (2011 р.)

Якось так спонтанно виникла ідея поїхати подивитись фільм про морських тваринок в 3D. Зібралися і поїхали. Але, нажаль, фільм вже зняли з прокату. Пробіглися очима по рекламках: за декілька хвилин починався "Форсаж", але на нього йти не було ніякого бажання. Єдиним фільмом, що нас зацікавив, був "Священик". На нього і купили білети. Отже..

Священник
Насамперед хочеться уточнити, а чому саме фільм жахів? Особисто я нічого схожого на жахи там не помітила.. Мабуть найжахливішим моментом усього фільму було те, як один з напіввампірів чи то перевертнів відрубував курям голови і зціджував кров :). 

В загальному фільм досить непоганий, дивитись можна. Але.. є багато але. 
Почну мабуть з переваг фільму, яких буде не так вже і багато.

1. Зовнішня оболонка фільму. Справді, класна графіка, велична і похмура, зразу створює відповідний настрій.

2. Головний герой. Ідеально підходить на свою роль. Як на мене, то образ вдався: великий хрест-татуювання на переніссі, загоріле обвітрене лице, щетина, темний плащ з капішоном, що ховає очі, прямо як в грі "Heroes of Might and Magic IV". Правда в грі їх можна було апгрейдити до інквізиторів, а у фільмі такої можливості не передбачили :) І взагалі фільм такий собі асоціативний весь.

3. Поїзд. Ах, який чудовий то був поїзд! Я не могла намилуватися ним, в уяві проектуючи його на майбутню екранізацію "Темної Вежі" та на монорельсовий потяг Блейна Моно. І ця безмежна пустеля з хмарою куряви... От в такому дусі я і хочу бачити "Темну Вежу"! Ах, ще забула про основного злого героя). Ковбойський капелюх, щетина, довгий плащ, щось в ньому було таке від Роланда :)

Ну а тепер про не дуже приємне.
Впродовж всього фільму мене переслідувало відчуття, що ось-ось і відбудеться щось таке супер-пупер круте-неочікуване.. а врезультаті воно все зводилося до банальностей. Фільму бракує одної важливої деталі - гарного і толкового сюжету. А то зараз якесь таке нездорове тяжіння до зривання грошей за рахунок 3D, а про складність сюжету мало хто задумується.  Об'ємне зображення і гарна картинка ще не все вирішують. 

Якщо сюжет вмістити в одне речення, то це речення буде звучати так: фільм про священика, дочку якого викрали вампіри і яку він має врятувати. А заодно ще врятувати світ. Просто як двері :) 

Два слова про акторську гру. Актор молодого шерифа просто ніякий. Ну реально. А на фоні дурацьких діалогів він виглядає ще гірше. Оті всі "Я не дозволю тобі це зробити!" або "Я вб'ю тебе!" і всі ці скорботно схилені додолу голови були просто смішні). Ну і в кінці геппі-енд з претензією на продовження :)

А могли ж, могли ж зробити шедевр! Але полінувалися копати глибше, позбирали все що на поверхні і зклепали фільм.
За задум і оформлення ставлю тверду п'ятірку, а за реалізацію цього задуму.. нажаль слабеньку трійку.

неділю, 8 травня 2011 р.

Дводенна мандрівка Закарпаттям

Напередодні поїздки я ретельно складала маршрут по Закарпаттю. Хотілося втиснути в цей маршрут всі найцікавіші місця, але це виявилося з області фантастики :) Отже, в кінцевому результаті ми зупинилися на такому варіанті:
 Можливо комусь стане у пригоді
Львів - Стрий - гора Пікуй - Чинадійово - Невицьке - Ужгород - Хуст - Іза - Колочава - Синєвир - повернення додому. За ці два дні вдалось відвідати неймовірну кількість цікавих куточків Закарпаття, зарядитися енергією та отримати море задоволення на місяць вперед :) Детальніше про кожну з цих точок можна подивитись тут:

Сходження на гору Пікуй

Як все починалося..

Похолодало.. Вночі почався дощ.. Я зібрала теплі речі, наготувала канапок і вирішила добре виспатися. Але це мені не вдалося - ніяк не могла заснути, врешті, добряче намучившись в ліжку, задзвонив будильник. 4.30.. Зібрала нашвидкоруч речі, витягла з холодильника канапки, налила чаю в термос, відкрила парасолю і пішла на зупинку чекати першу маршрутку, яка за трохи часу доставила мене на вокзал. З вокзалу пересіла на іншу маршрутку Львів-Сколе, яка привезла мене до Стрия, де на мене вже чекало авто - наш основний дводенний транспорт. Було холодно, сирість пробирала до кісток. Як же приємно було перекочувати з маршрутки у тепле авто, слухати зсередини, як ззовні по капоту барабанить дощ, включити старі добрі записи Скрябіна і підспівувати йому в півголосу :) І спостерігати, як за вікном поволі починають здійматися гори.. Це було справді настроєво і круто :)

А ліс навколо потопав у хмарах і тумані..


Перші дні травня. Цвітуть дерева аличі, дуже красиво!


Першою точкою нашої мандрівки була гора Пікуй - найвища вершина Львівської області (1408,3 м), розташована на межі Львівської та Закарпатської областей.

Розпитували у місцевих жителів як і куди нам йти. Один дядько недовірливо дивився на нас і все радив не йти, мовляв на горі туман, нічого не видно і легко заблудитись в тому тумані :) Інший же дядько, безкінечно повторюючись, намагався максимально детально розповісти куди йти, як йти, на що звертати увагу, за що ми йому вельми вдячні :) Так і почалася наша мандрівка :)


Вирішивши не шукати легких шляхів і протоптаних стежок, ми пішли напряму :)


Піднімалися крутими схилами, чіпляючись за гілля дерев, щоб не скотитися донизу :)


І через деякий час такого екстремального підйому ми, врешті, ступили на правильний шлях :) То ж які такі шалені гірські потоки мали котитися згори, щоби вимивати собою такі рови?..



Поволі рів вужчав і "мілкішав", згодом взагалі перейшов у невеличку стежку. А тут на нас вже чекав туман, яким нас лякали внизу :) Дорога стала пологою, тож пливти по ній в тумані було одне задоволення!



Я навіть раділа що навколо туман! І тільки клацала фотоапаратом.. туман дуже ефектно додає таємничості і загадковості нашій мандрівці :) 



І ще одна велика перевага туману - не бачиш тої величезної відстані, яку потрібно ще здолати і не бачиш тих стрімких підйомів :)



Згадалася почуте десь: "У вас часом їжачків нема? Ех.. Такий туман пропадає.." Хто радянський мультик бачив, той зрозуміє :) Ми відчували себе такими хитрими-хитрючими їжачками в тумані, які не зважаючи ні на що досягнуть своєї цілі :)


Я на фоні туману :)



Не можу втриматися, щоб не закинути ще декілька фото. 



Ну дуже вже вони мені сподобалися :)



Піднімаючись все вище, помічаєш, як починає змінюватись рослинність. Тут ще досі цвітуть весняні дзвіночки, які на низинах вже давним давно відцвіли..



Подекуди лежить сніг..



І от знову халява закінчується і починається підйом.. Так як крім сходження на гору в нас було ще купа всього наплановано на день, то потрібно було підійматися швидко. А це було важко.. дуже важко, ну.. принаймні для мене. Від незвички ноги нижче колін пекли вогнем і коли після подолання видимої крізь туман "вершини" за нею появлялась все наступна і наступна.. я думала, що ті вершини ніколи не закінчаться.. Згодом появилися "сходи" з каміння.. Дерев ставало все менше і менше..



Там ніби змінюється реальність.. вже не знаєш чи ти на небі в хмарах, чи все ще на землі в тумані...



І от вони, останні десятки метрів! Шалений вітер вдаряє об тебе хмарами, які розповзаються по тобі.. дуже холодно..


І от вона, вершина!!! 1408м! Вистояли ми там лише буквально хвилину-дві - через неймовірний вітер і холод довелося практично зразу спускатися назад. Руки від холоду заніміли і переливалися червоно-синіми кольорами, весь одяг від роси і вологості промок наскрізь і почав неприємно липнути до тіла. Шкода, що туман і хмари не розсіялися і нам не вдалося побачити чудових краєвидів. Можливо наступного разу? ;)



Назад вертались тим же шляхом, не загубились і не заблудились :)



Туман розсіявся і появилось сонце. І було радісно. Це моя маленька перемога. Я рада, що була там, нагорі! Дякую тобі за це! ;)



Спустилися з гори, переодягнулися в сухий чистий одяг, змінили взуття, поснідали і поїхали в нашу точку №2 - Чинадієово... Підйом і спуск зайняв у нас 4 год і 15 хв.

Невицький замок

Далі прямуємо до с.Невицьке. Ще з траси помічаємо гору на вершечку якої знаходиться кам'яний замок. Піднімаючись все вище вгору, замок якось так непомітно зникає з горизонту. Намагаємося навмання його знайти. І тут з нами стається досить кумедний трафунок. Побачили дошку з інфою про замок, а недалеко і якусь споруду. Підходимо ближче і починають нас розбирати сумніви.. Не то замок на реставрації, не то якась новобудова.. Ходим навколо нього, фотографуєм з усіх сторін..
Також вводили нас в оману вилиті з чавуну (мабуть) герби недалеко тої будівлі...

Вдосталь пофотографувавши замок, ризикнули пройтися начверть зруйнованим мостом :)


По ту сторону моста в рядочок вишикувалися якісь дивні не то будиночки, не то бункери.. 


Погуляли, позазирали в оті бункери, порослі зверху мохом, вдало пройшли міст і ще раз трохи розчаровано глянувши на "замок", вирішили йти геть. Але щось мене почали брати сумніви.. З траси він виглядав ж зовсім по іншому, виглядав кам'яним, а тут.. Вирішили все ж пройтися вузькою стежкою, що вела кудись поміж дерев і, зробивши декілька кроків... на обличчі стала з'являтися посмішка, яка моментально переросла зі сміху у регіт :) Думаю всі вже здогалдалися: руїни справжнього замку лежали (чи то стояли) у всій своїй красі :)

І далі, за традицією, підбірка фото :)












А таким замок був у сиву давнину...


Сіли в машину і поїхали далі, до Ужгорода.

Ужгород

 Наступний пункт нашого призначення - обласний центр, місто Ужгород. Назва говорить сама за себе: "Ужгород" - місто-град над річкою Уж.
Чудове місто, яке, мабуть, варто відвідати кожному. Особисто мені воно видалось тихим, спокійним, приємним і затишним.



Другий рік поспіль я хотіла попасти в Ужгород на період цвітіння сакур. І нарешті мені вдалося приїхати :) Правда трохи запізно.. Сакури потроху відцвітають.. На землі валяється повно рожевих опалих пелюсток. А ще в Ужгороді цікаві каштани. У Львові таких точно нема. Каштани з рожевими квіточками і "нестандартним" листям:





Писати про Ужгород можна насправді дуже довго і дуже багато. Навіть не знаю з чого почати :) Спробую якось то все впорядкувати і структурувати.  На що варто подивитись (писати буду не по мірі значимості, а по порядковості нашого відвідування):

"Джин"
Якщо ви приїхали з малими дітьми і хочете щоби поїздка їм запам'яталася, обов'язково завітайте в "Джин". Море радості і задоволення вашим дітям гарантовано :) Ззовні - це казковий замок і я навіть сама здивувалася, побачивши його в центрі міста :)
     
     Всередині гасає дітлашня :) Багато всяких гойдаток, ігрових автоматів..
       Здоровенний корабель на якому кожен зможе відчути себе справжнісіньким піратом :)
     Кімната жахів.. Хз чи розрахована вона для тої малишні)

    Треба заокруглюватися, а то я щось рекламу на халяву  тут роблю =)
    Вийшли ми з "Джина", зайшли в супермаркет, купили щось поїсти і купили карту Ужгорода. Досить потрібна річ...

    Вечоріло.. Тут ми почали задумуватись про ночівлю. Варіант піти в готель ми відкинули як надто банальний, простий і "для всіх" :) 

    Вирішили ночувати в машині на природі (декілька км. за Ужгородом). Це виявилося дуже цікавим і пізнавальним :) Співали пташки, з вікон було видно зірки, ми закуталися у теплі ковдри і замучені поїздкою дуже скоро відключилися). Наш ранковий сон потривожив.. о_О трактор, який їхав орати поле :) 

    Тож поснідавши і порозминавши кістки ми поїхали назад до Ужгорода, оглядати нові визначні місця. По дорозі зупинилися, щоб сфотографувати церкву, з чим я успішно і справилася.

    Ботанічний сад
    Варто відвідати ботанічний сад! Хоч ми до нього так і не попали. Зважаючи на рожевоквітнучі каштани, я впевнена, що там буде на що подивитись :)  Хоч на табличці збоку і писало, що вихідні дні - субота і неділя, в понеділок сад теж не працював, а дарма.. Бо бажаючих до нього попасти було досить багато.  От так.
    Ужгородський замок
    Безсумнівним і очвидним є те, що обов'язково потрібно відвідати Ужгородський замок!
     Ось він і височить над нами..за колючим дротом :)
    Насправді в вищезгаданому фото є певний сенс: так як не просто попасти в заборонену зону за колючим дротом, так само непросто було нам потрапити до замку :)
    Ходили кругами, то приближаючись, то віддаляючись від нього.. Зробивши два повні круги, ми запідозрили, що там щось не чисто.) Виявляється, тусуючись біля ботанічного саду ми якось так ухитрилися не побачити потрібну дорогу. Зразу згадався невицький замок (читати попередній пост) :)

    Попросили підказати нам дорогу.  Жіночка виявилася приємною і балакучою, показала нам, куди врешті ми повинні йти. Піднялися сходами..
     І ось він! Ми його таки знайшли! =)
    План замку:

    Всередині за мурами на подвір'ї замку:

    Королівське крісло-гойдалка)
    Руїни церкви "сонцеподібної" форми:




    В самому замку велика кількість музейних експонатів:





    Відбиток вимерлого виду рибини на камені!

    Музичні інструменти Закарпаття



    Побутові інструменти
    Вид на Ужгород з замку

    Дуже милі кролики :)

    Чудові дерев'яні меблі:





    Народний одяг Закарпаття








    Музей народної архітектури та побуту






    Путівник по Ужгороду для незрячих!
    Річка Уж, по якій плавають собі лебеді..

    Міст через річку:

    Філармонія:
    На Ужгород ми потратили трохи більше часу ніж планували. Але то було того варте.