Синєвир

Втомлені, але задоволені побаченим у Колочаві, вирушаємо до останньої запланованої зупинки в Закарпатті - озера Синєвир. День видався урожайним на весілля :) По дорозі ми не хотячи того, попали в ескорт одного весілля. Не відразу зрозумівши що відбувається, ми неспокійно оглядалися, не розуміючи, чому машини спереду і позаду нас сигналять без перестанку)). Правда в такому вимушеному супроводі було мало приємного: рухався той весь караван повільно і розтягнувся по дорозі так, що і обігнати було не так то просто. Але ми прорвались). І знову ж таки, через значну кількість молодих пар, які вирішили цього дня відсвяткувати своє весілля, фотографуючись на Синєвирі, нам довелося залишити машину на парковці і підніматися на гору пішки.

По обидві сторони дороги пробігали струмочки-водоспади, навколо нас височіли гори і співали птахи, все було прекрасно, але втома таки давала про себе знати..

Синеви́р (Синєви́р) — найбільше озеро Українських Карпат, розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна — 22 м. Навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри озера. Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому.

На півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вір» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич). Висота монументу становить 13 метрів.

Згідно з легендою, мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь на місці, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, за наказом графа було вбито кам’яною брилою за його простацьке походження.

Синь і Вір

Синь і Вір здалеку

 Починало вечоріти.. Посідавши на карімати біля самої води, ми спостерігали за лінивими масивними жабами, які то незграбно повзали по суші, то майстерськи плавали у воді) Прохолодний вітер трохи неприємно лоскотав тіло під одягом і заважав повною мірою насолоджуватися баченим.

Тихо, спокійно, затишно.. Сонце, відбиваючись в озері, розмальовує воду в надзвичайно ніжні барви. А навколо гори і столітні ялини.. Краса!

Хотіли ще покататися озером на човнику, але на нього вже чекало зо двоє пар молодят) Та і сонце невблаганно ховалося за лісом, а до Львова залишалась ще пристойна відстань..

Повертаючись дорогою до машини.. жаль, фото не передасть всієї той краси..

То були казкові два дні на Закарпатті. То був намотаний шалений кілометраж :) Темна ніч таки застала нас в дорозі і за кожним новим поворотом нам продовжували ввижатися гори і ніби в страшному сні, ми вже починали боятися, що вони ніколи не закінчаться :) Але вони таки закінчились. І вдома ми позасинали таким солодким мертвим сном :)