Двотижнева мандрівка Британською Колумбією: до Юкона, через Альберту і назад

В наметі я ночувала від сили разів зо два і то в далекій юності на якихось рок-фестах. Спогади залишились доволі туманні: було холодно і сиро, а наступного дня я конала від температури, болю в горлі і ломоти у всьому тілі :) Не знаю, чи то спогади нахлинули, чи то з'явилося відчуття, що чогось не вистачає, що ми чогось недоотримуємо від способу нашого відпочинку, то ж ми взяли і.. купили намет. І він довгими місяцями успішно припадав собі пилюкою. А тут, власне, і карантин снігом на голову невблаганно вніс свої корективи. Дослідження закордону стало опцією недоступною. Тут ми і згадали про наш намет, дістали його, дбайливо здмухнули шар пилюки і вирішили, що все - його (і наш) зоряний час настав - будемо досліджувати разом з ним Британську Колумбію! 

План визрів наполеонівський. Перетнути з Півдня на Північ всю Британську Колумбію, заглянути до Юкона, потім зробити невеличкий гак в сторону Альберти і кінець кінцем повернутися додому. На все про все виділяємо два тижні, за які маємо здолати близько 6 тис. км. Звучить доволі грандіозно :) Детальніший маршрут можна глянути ось ТУТ. Буду дуже рада, якщо комусь він стане в пригоді, або ж стане стимулом чи поштовхом до мандрівки. Якщо ж навпаки - переконає в протилежному, що краще не треба, то рада буду теж, що вберегла когось від необдуманого вчинку ;)

Позаяк досвід мандрівки з наметом в Канаді (та й взагалі будь-де) у нас прирівнювався до нуля, то нам довелося трошки погортати сторінки інтернету на предмет Frontcountry Camping - такого виду кемпінгу, коли ви не хвилюєтесь через габарити вашого намету та вагу наплічника за спиною, а закидуєте все те добро у машину, приїжджаєте нею в конкретне місце посеред лісу, розкладаєте намет і вас більше нічого не обходить. Ну або обходить, але дуже небагато :) Це доволі зручно, але має і певні нюанси.

Ділюся з тими, хто ніколи таким не займався/не знає/боїться/вагається (потрібне підкреслити), але дуже хоче спробувати подорожувати автівкою з наметом/отримувати нові гострі відчуття/новий досвід та паралельно добряче економити на готелях/мотелях (потрібне підкреслити) :) Якщо дуже коротко, то:

• Подивитись списки кемпів, забронювати місце та отримати всю іншу детальну інформацію можна ось ТУТ. 
• Якщо ж ви вирушили світ за очі і не певні, де по дорозі вас застане ніч, то місце заздалегідь можна і не резервувати. Багато кемпів мають опцію - хто перший приїхав - того і капці. Але така опція може бути доволі ризиковано, так що на свій страх і ризик
• Ах і ще, мало не забула! Вся їжа повинна зберігатися в недоступному місці (машині), закрита і запакована і щоб ніяких лишніх запахів! Залишати собі на нічний перекус смажених ковбасок у наметі - ідея так собі, бо, окрім того, що вам можуть втулити кругленьку суму штрафу, до вас банально може навідатися в гості ведмідь, чи якась інша хижа живність, приваблена флюїдами ваших ковбасок ;)

Ну от, грубо кажучи, і все. Тепер пакуєте речі у машину і їдете насолоджуватися незвіданим :) Не забудьте звіритись з невеличким списком необхідних базових речей:

• намет, спальний мішок, килимок під спальний мішок, підвісний ліхтарик
• газова плита, балони з газом, посуд для приготування їжі на вогні, тарілки-виделки..
• власне харчі та вода
• теплий одяг, зручне взуття, дощовики
• перцевий балончик від ведмедів, репелент від комах, крем від сонця
• засоби для розпалювання вогню
• аптечка, пластирі, дезінфектори, знеболювальні і т д
• засоби особистої гігієни
• всі інші необхідні для вас речі, для яких ще залишиться місце у вашій машині :)
• ах, не забудьте ще скотч! Як відомо, скотчем можна полагодити практично все! :)
• а якщо у вас в наявності ще двоє дітей, то додатково чіпляєте причіп і забираєте разом з собою додатково ще пів квартири :)

День 1. Skihist Provincial Park Campground

Наша 15-тиденна мандрівка стартує з Burnaby і там же має щасливо (віримо і надіємось) завершитись. До першого кемпу (Skihist Provincial Park Campground) ми дісталися доволі пізно: поки розіпнули намет, поки те, поки се, то вже і день почав хилитися до свого логічного завершення. Вирішили ловити момент: прогулятися невеличким трейлом та подивились згори на захід сонця. 

Подивились. Назад спускалися пришвидшеним темпом з пришвидшеним серцебиттям вже в сутінках, недоладно горланячи пісні "Плачу Єремії", відлякуючи тим самим потенційних ведмедів :) Але захід сонця був того вартий, так :) 

Голосні крики птахів, дзижчання комарів, вереск білок та приглушений шелест в кущах додавали якогось такого особливого колориту та антуражу нашій першій ночівлі в наметі і ми з натхненням очікували наступного дня :) 

День 2. Beaumont Campground, Thompson River, Vanderhoof

Сьогодні в нас запланований довгий переїзд. Милуємося каньйоном річки Thompson River та гарними краєвидами навколо. Рухаємося по слідах золотої лихоманки: з вікна авто повз нас пролітає 70 Mile House, згодом 100 Mile House, 150 Mile House.. Ще трохи їзди - і ми вже в географічному центрі Британської Колумбії, що у Vanderhoof! Врешті, дісталися до кемпу. Розпалили вогник, повечеряли, посмажили маршмеллоу та втомлені після довгої дороги, пішли дивитися кольорові сни..

День 3. Tyhee Lake Provincial Park

День третій випробовував нас дощем. На ранок небо затягнулось важкими хмарами з яких лило, лило і лило.. Хотілось глибше пірнути у спальний мішок, тримаючи в руках горнятко гарячого чаю з лимоном і насолоджуватися методичним барабаненням дощу над головою. І ще паралельно гризти шоколадку. Але то, мабуть, так буває тільки в кіно :) На ділі ж це доведеться комусь діставати всі причандалля, кип'ятити на вогнику під дощем воду, мокнути, мерзнути.. Отак подумаєш-подумаєш і не так вже сильно і хочеться того чаю :) То ж тільки-но дощ взяв невеличку паузу, ми в темпі вальсу згорнули мокрий намет (те ще задоволення!), запакували всі речі до машини (вони вже встигли відсиріти за ніч та набрати вологи) і поїхали собі далі.. Прогулялися трейлом до водоспаду Twin Falls. 

Ввечері розпалили вогника та намагалися сяк-так просушити та зігріти мокрі і холодні речі. І чай з лимоном смакував того вечора просто божественно! :)

День 4. Driftwood Canyon Provincial Park, Ksan Historical Village, Meziadin Lake Provincial Park

Ніяких довгих переїздів сьогодні, ура! Спершу їдемо до каньйону. По дорозі зустрічаємо першого гризлі.. уууух! Ми збентежено глянули на нього, він - байдуже глянув на нас. Так ми з миром і розійшлися. У Driftwood Canyon Provincial Park серед купи камінців пробували знайти якісь закам'янілі відбитки рослин чи комах, було цікаво. А ще в цьому парку на деревах є особливий лишайник, а це означає, що повітря навколо максимально чисте і корисне. Так що цілком можливо ми навіть оздоровилися там трішки ;)

Ще ми планували заїхати в сучасні поселення корінних жителів Канади, але на в'їзді до цих поселень стояли самоорганізовані блок-пости, які пропускали лише "своїх", а "туристів" розвертали назад ні з чим. Шкода.. Зате змогли таки потрапити в історичне село та музей First Nations - 'Ксан

День 5. Bear Glacier Provincial Park, Stewart

Ось тут (не враховуючи вчорашнього гризлі) нам вперше почали траплятися ведмеді на дорогах. Та що там траплятися - їх там наче насіяв хто! До перших п'яти ведмедів ми захоплено охали і ахали, зупинялись, захоплено проводжали поглядом. А після першого десятка вже почали втрачати інтерес до них :) Вже ліниво тикали пальцем і такі - о, дивись, ще один..

День 6. Boya Lake Provincial Park

Не побоюся цього слова, Boya Lake - найкрасивіше озеро, яке ми коли-небудь бачили в своєму житті, а бачили озер ми вже багатенько! Якими лишень відтінками блакитного, синього, фіолетового, бірюзового та лазурового не переливалися його води! Мене не покидало відчуття, що я топчуся по білосніжному пісочку на одному з віддалених островів Карибського моря, і лишень крижана вода і пронизуючи й холодний вітер повертали мене до реальності і нагадували моє реальне місцезнаходження :) 

А найцікавіше, найцікавіше почалося вночі.. Температура опустилася до +6, але пронизливий вітер і висока вологість хижо регочучи, нашіптували на вушко: "на ртутному стовпчику не вище +3, не вище +3!".. Ми одягли весь одяг, який тільки можна було на себе одягти, згори - теплі курточки, спальник, але холодно було все одно.. А потім.. потім десь з протилежного берега озера почали вити вовки.. Знаєте, це словами передати важко :) Їхні тужливі, багатоголосі, протяжні та розпачливі завивання зводили мене з розуму, холодячи в жилах кров :) Але в тому був таки один плюс: я вже перестала боятися ведмедів, повністю сконцентрувавшись на вовках :) Ведмеді ж хоча б по одинці ходять, а от що робити зі зграєю вовків - питання цікаве :) Гріла думка, що зараз як-не-як ще літо і навколо (окрім нас) мало б бути ще вдосталь їжі. На цій оптимістичній думці сон мене таки зморив :) 

Як ви вже мабуть здогадались, раз я пишу ці рядки, то вовки до нас таки не завітали і нас не з'їли, лишень добряче полоскотали нерви ;) Краса красою, але в глибині душі я була рада, що ми забираємося звідти :)

День 7. Yukon, Sign Post Forest, Fort Nelson 

Ми це зробили! Ми перетнули всю Британську Колумбію і добралися до нової провінції - Юкон. Однак нас зупинив патруль і ми вже злякалися, що зараз нас розвернуть назад. Але у нас лишень перевірили документи, поцікавились метою подорожі і пропустили далі. Юкон зустрів нас пронизливим вітром і холодом. Нашою метою було подивитись на Sign Post Forest - своєрідний ліс номерних знаків. Щось віддалено схоже ми вже колись бачили - гору хрестів у Литві. Тепер рухаємося знову на Південь дорогою Alaska Hwy, яка пролягає вздовж диких неторканих лісів. Кого лишень ми там не бачили: і бізонів, і диких кіз різних видів, і оленів, лисицю, ведмедів, навіть дикобраза я там вперше в житті побачила, і лосів.. А вночі поблизу містечка Fort Nelson вирішили спробувати удачу і спіймати північне сяйво. Шанси були дууже маленькі, але малесеньку смужку таки зафіксувати на камеру вдалося :) 

День 8. Fort Nelson

День восьмий пройшов під гаслом відпочинку, розваг та довгого переїду :) У Fort Nelson ми знайшли гарний розважальний парк з гойдалками, гірками та водними розвагами. Вдосталь нарозважавшись, поїхали далі. Дорогою нам траплялися то красиві пейзажі, то кілометри сумного чорного вигорілого лісу.. 

День 9. Dinosaur Discovery Gallery & Peace Region Paleontology Research Centre в Tumbler Ridge

Сьогодні ми в передчутті чогось неймовірного! Короткий трейл - і ми на тому самому місці, де мільйони років тому динозаври своїми ногами творили свою динозаврячу історію! В голові не вкладається! Мільйони років тому саме на цьому місці, де ми зараз топчемось, йшли кудись у своїх справах динозаври і залишили відбитки своїх слідів. І ці відбитки "дожили" до сьогодення! Хіба це не фантастично? Потім ми ще відвідали Dinosaur Discovery Gallery, де мали нагоду подивитись на скелети тих самих динозаврів, які залишили ці сліди. Натхненні побаченим, сіли у авто і поїхали до Edmonton. По дорозі спіймали чудовий захід сонця. Заради нього навіть зупинились хвилин на 20 і провели його за горизонт :)

День 10. Edmonton та Ukrainian Cultural Heritage Village

Сьогодні ми в Едмонтоні. Після безлюдних доріг/лісів/ночівлі в наметах, це було так дивно і незвично! Цивілізація довкола! І люди, люди! Багато людей! :) Однак, довго в Едмонтоні ми не затримувалися: оглянули першу публічну школу 1881 року, прогулялись містом..

А потім поїхали в одне дуже цікаве та особливе місце! Ukrainian Cultural Heritage Village - Село україно-канадської культурної спадщини. Чесно кажучи, інтуїтивно я очікувала дещо іншого.. Жодного українського слова чи натяку на нього на території села я так і не почула. Там же ми і пообідали. "Український борщ" та "українська тарілка" особливих сентиментів теж не викликали, але це звісно таке, суб'єктивно і "на колір і смак".. Але загалом було цікаво і пізнавально дізнатися про життя перших українських переселенців на просторах далекої та чужої Канади..

День 11. Royal Tyrrell Museum of Palaeontology

Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тому писати багато не буду - музей чудовий! Один з найкращих музеїв світу. Цікавий як для дорослих, так і для малечі. Квитки потрібно купувати заздалегідь, бо вони розлітаються як гарячі пиріжки. Зробити це можна на офіційному сайті музею ось тут

Також там же можна забронювати екскурсію та відчути себе справжнім палеонтологом! Навчитися розрізняти кістки від каміння. Цікаво і пізнавально!

І на завершення і так дуже насиченого дня ми поїхали до Перібаджаларів, (англ. Hoodoo) - кам'яних стовпів дуже незвичайних обрисів. Їхали ми з надією зловити захід сонця поміж цих худусів, але не тут то було! В останні хвилини посеред безхмарного неба "нізвідки" наповзла величезна темна хмара, яка сховала за собою сонце. І в тій хмарі раз за разом спалахували блискавки, хоча грому чутно не було..

Грім наздогнав нас згодом.. Ми ще встигли повечеряти, заснути в наметі і подивитись перший сон. Десь на середині другого сну ми всі синхронно розплющили очі від барабанного стуку важких крапель над головою і громових вибухів, від яких гуло в голові.. З нечуваною періодичністю наш намет наскрізь освічувався спалахами блискавок.. Його добряче штормило вітром. І так, було страшно, було дуже страшно. Наш намет стояв під високим розлогим гіллястим деревом і в цьому випадку це було ДУЖЕ не добре.. Так тривало десь годину-півтори, а потім наче за змахом чарівної палички все зупинилось! Вітер вщух, дощ закінчився, небо розвиднілось - грозова хмара втекла.. Я вийшла з намету з вдячністю, що все вже позаду, дивилася на вже безхмарне небо і спостерігала, як в небі пролітають персеїди.. І я знову любила життя кожною клітинкою свого тіла ;)

День 12. Athabasca Glacier

Athabasca Glacier біля дороги Icefields Parkway. Піднялися стежиною до льодовика. Холодно і дуже вітряно. І дуже красиво! Льодовик з кожним роком відступає все далі і далі. В недалекому майбутньому він може зникнути взагалі.. 

День 13. Sunwapta Falls, Athabasca Falls та Maligne Canyon

Сьогодні у нас на порядку денному неймовірної краси Maligne Canyon та Maligne Lake. 

Що тут ще додати, все видно на фото ;)

Maligne Lake

День 14. Stutfield Glacier, Northern Lights Wildlife Wolf Centre та Canyon Hot Springs Resort

Знову переїзд, короткі зупинки біля особливо красивих пейзажів вздовж нашого напрямку. У Northern Lights Wildlife Wolf Centre цікаво було спостерігати за вовками та дізнатися багато цікавої інформації про них. Ну а в Canyon Hot Springs Resort ми чудово порелаксували та відпочили 

День 15. Mount Revelstoke

Останній день нашої мандрівки.. Трохи сумно, але одночасно і радісно, бо втома вже добряче відчувається.. Прогулялися по Mount Revelstoke. Опісля сіли в машину і поїхали нарешті додому..

Це була чудова і неймовірна мандрівка! Наступного року треба буде утнути щось схоже, правда, Андрій? ;) І дякую всім тим, хто таки дочитає до кінця цей довжелезний і безконечний пост :) Дякую за увагу!

Національний парк "Єллоустон" (Yellowstone National Park)

..Машина їде по шосе, 
Вона мене туди везе,

Де я не був ще досі.. 
Там чути запах сосен..

Океан Ельзи "Сосни"

А ще чути запаморочливий аромат сірководню, чути булькання, шипіння, кипіння, загрозливе ричання, виття, каркання та безліч інших дивних і насторожуючих звуків. Таких місць на планеті Земля можна перелічити на пальцях однієї руки. І великим пальцем цієї п'ятірні буде національний парк Єллоустоун. Близько третини площі парку розташовано в кальдері одного з найнебезпечніших супервулканів світу. У межах кальдери знаходяться кілька жерл, близько тисячі гейзерів, а її дно поступово підіймається, що добряче насторожує вулканологів. Єллоустон - величезний гігантський киплячий казан, якого вже розпирає і який тріщить по швах. А коли йому знесе дах, наслідки можуть бути фатальними для всього людства. 

Лише декілька кілометрів землі під ногами відділяють нас від киплячої магми, яка, власне, і створює всю цю красу: породжує і живить гейзери, фумароли, термальні джерела. Страшна вбивча смертельна краса, яка заворожує і захоплює.

Гейзери, що вистрілюють в небо стовпом кип'ятку і пари, булькаюча сірководнева багнюка, кришталево чисті термальні озера з кольоровими німбами, зараженими бактеріями, високі водоспади та неймовірної краси бездонні каньйони, стада диких бізонів, граційні олені, небезпечні грізлі, через яких досить лячно відходити з основних доріг і заглиблюватися в гущу лісу.. І все це - Єллоустоун - національна перлина США. І нарешті сьогодні ми відкриємо її для себе.

Здавалось, після Ісландії вже мало що може вразити, однак Єллоустоун приємно здивував і подарував цілу купу яскравих емоцій. П'ять днів, більше 3 000 км дороги і море вражень! Це було варте того!

Національний парк "Єллоустон" або ж Єловстоунський національний парк (англ. Yellowstone National Park) є унікальною екосистемою та першим у світі національним парком та заповідником. Розташований він у США на території штатів Вайомінг, Монтана і Айдахо, має приблизно прямокутну форму з розмірами 102 км на 87 км.

Гарячі Мамонтові Джерела

Першим, що трапилося нам на шляху, були Гарячі Мамонтові Джерела (англ. Mammoth Hot Springs). Чимось нагадують вони мені замерзлі молочні та кавові бурхливі ріки..

А з іншого боку Мамонтові Джерела нагадують мені вже сталактитові печери. Доволі дивні печери, я б сказала печери навиворіт - під відкритим небом і паруюче-киплячі. Називають їх Palette Spring

Піднявшись мощеною дерев'яною доріжкою вгору, виходимо до ефектних Верхніх Терас Мамонтових Гарячих Джерел

Земля схожа тут на запалені та загноєні виразки та рани.. Мамонтові Гарячі Джерела - одне з тих місць у парку, яке обов'язково варто побачити на власні очі

Висохлі мертві дерева поблизу термальних зон свідчать про те, що гарячі виразки збільшуються, ростуть, розширюються, захоплюючи все нові і нові території. Тому строго заборонено сходити з прокладених доріжок-маршрутів, так як це може бути небезпечно для здоров'я та життя

Без автомобіля в парку робити нічого. Громадського транспорту тут немає, покладатися на власні ноги чи навіть велосипед - просто смішно. Тому сідаємо у авто і рушаємо далі. На одному з числених поворотів натрапляємо на багато повалених та спалених дерев. Ніхто їх тут не розчищає та не прибирає - все самоврегульовується природою. Єллоустоун досить часто страждає від пожеж, однак політика парку щодо них є доволі цікавою. Пожежі штучного походження ліквідовують, а за пожежами природного походження спостерігають та вживають заходів лиш тоді, коли вогонь загрожує безпосередньо людям, будівлям чи починає виходити з-під контролю. Людина мінімально втручається в життя парку і це, на мою думку, прекрасно! 

Американські бізони

Довго шукати їх не довелося - вони спокійнісінько паслися собі обабіч дороги. Американські бізони, або ж, як їх ще називають, баффало

Тут вони перебувають під захистом, почуваються прекрасно і їхня популяція постійно зростає. Вони вже настільки звикли до людей та автомобілів, що не звертають на них жодної уваги

Коли ми вже добряче надивилися на бізонів і здалеку і зблизька, то покинули "бізонову долину" та поїхали далі. А далі нам трапився водоспад Tower Fall в оточенні гострих кам'яних шпилів

Гранд-Каньйон Єллоустоун

Чудовий і неповторний Гранд-Каньйон Єллоустоун (англ. Grand Canyon of the Yellowstone). Від одного погляду на нього перехоплює подих! А в променях вечірнього сонця він забарвлюється яскравими червоними та жовтогарячими кольорами. А внизу змією звивається смарагдова річка..

Єллоустоун у передчутті грози..

Веселка після дощу

Олені

Деякі з них безтурботно прогулюються дорогою 

Басейн Норріс Гейзер

Басейн Норріс Гейзер (англ. Norris Geyser Basin) є найгарячішою та найбільш динамічною гідротермальною зоною Єллоустоуну. Він складається з трьох основних частин: Porcelain Basin, Back Basin, і One Hundred Springs Plain. 

Молочно-сині кольори води зумовлені високим вмістом кремнезему, який, до слова, є основним компонентом скла

Помаранчеві кольори спричинені наявністю заліза та миш'яку, а зеленувато-чорні та смарагдові кольори створюють колонії термофільних бактерій 

На відміну від більшості інших, води басейну Норріса є кислотними

Кислотне сердечко.. Романтичненько :)

Фарфоровий басейн (англ. Porcelain Springs) зустрічає своїх відвідувачів кольорами веселки, шиплячими потоками та різкими запахами

А ви теж бачите тут якийсь інопланетний фейс, який привітно посміхається до вас та у якого в блакитному і оранжевому оці киплять міні-гейзери? ;) 

Бездонне паруюче блакитне око слідкує за тобою! ;)

Цей паруючий котел - гейзер Steamboat Geyser є на даний час найвищим активним гейзером у світі. Під час його виверження вода може вистрілювати на висоту більше 90 метрів! 

А тому, хто побачить на фото обриси ніндзі-черепашки - цукерка за уважність ;)

Блакитне..

Помаранчево-руде..

Бурлить і свистить. Видає такі дивні-хижі звуки, наче от-от має вибухнути і рознести все вщент..

А часом трапляються і ось такі симпатичні міні-гейзери

Бізони відзначилися і тут - залишили свої сліди. Дарма, що кислотне середовище, дарма, що гаряче..

Ще трохи бактеріального оранжевого ореолу довкола паруючого ока..

Дивними барвами кольорів оперує природа у своїх творіннях..

І трохи живої води :)

Цілі ліси висихають у термальних зонах, залишаючись стояти гострими колючими стрілами

Викликаючи якісь змішані відчуття..

Гейзер Old Faithful

І ось ми добралися до однієї з найбільших "атракцій" Єллоустоуну - діючого гейзера Old Faithful. Він стабільний у своїй діяльності і вивергається  кожні 44-125 хв. Ми приїхали завчасно і хвилин мабуть з 20-25 довелося на нього чекати. На безпечній відстані від гейзера дбайливо поставлені лавочки на яких, без перебільшення, пару сотень людей сидять в очікуванні чуда :) І чудо не змусило себе довго чекати ;)

Дочекавшись, коли гейзер повнястю заспокоїться, ми рушили далі. Стільки всякої живності довелося нам побачити того дня. До списку побаченого вписуємо ще і бурундука. Дуже миле створіння :) 

Бісквітний басейн (англ. Biscuit Basin)

Тепер плавно рухаємося до Бісквітного басейну (англ. Biscuit Basin). Він теж має чим потішити та здивувати

Наче кадри з фільму про апокаліпсис

Невеличнкий гейзер з апетитною назвою Mustard Spring

Sapphire Pool

Цей гейзер дуже глибокий, що і зумовлює його дивовижний синій колір. Він теж зрідка вибухає, однак непередбачено та вже не так сильно, як в минулому

А це фото вперто нагадує мені "Зоряну Ніч" Ван Гога, от тільки небо і земля тут помінялися місцями :) 

А тут - наче візерунки з солі..

Все було прекрасно, однак була одна річ, яка не давала мені спокою. Ми наближалися до неї, але з різних причин ніяк не могли дістатися її остаточно і відкладали "на потім", "на завтра". Знаючи, чим такі відкладання зазвичай закінчуються, я вперто наполягала на тому, що хай йому абищо, а ми конче мусимо прямо сьогодні її знайти і крапка!

Так як з інтернетом на території парку доволі сутужно, ми орієнтувалися по карті, а карта вам не скаже: "за 300 метрів поверніть ліворуч і ви прибудете до місця призначення!". Тому ми успішно проскакували повз. Кінець-кінцем, втомлені, злі і недобрі, запаркувалися поблизу якогось булькаючого озерця і пішли вузькою стежиною через ліс.. Рухатись потрібно було швидко, оскільки сонце по зрадницьки опускалося все нижче, тіні довшали, а ймовірність зустрітися на безлюдній стежині з ведмедем грізлі повільно зростала.. Це було неабияким мотиватором рухатися швидше, забуваючи про втому :) У кожного в руках було по балончику перцевого "антиведмежого" спрею, він як не як, а впевненості трохи додавав :)

Ми так до кінця і не були певні, чи рухаємося взагалі в правильному напрямку, аж поки доріжка не привела нас сюди, до Озера Ранкової Слави (англ. Morning Glory Pool)

"І це все?" - розчаровано здивувалася я вголос - "таке малюююсіньке?".. Озеро виявилося справді маленьким, хоча і дуже красивим. Але ж моя уява малювала собі зовсім іншу картину! Але ж, але ж! Якби я не переплутала Ранкову Славу з Великим Призматичним Джерелом - візитною карточкою Єллоустоуну, то дивилася б на неї зовсім іншими, закоханими очима ;) Бо в променях вечірнього сонця вона справді чарівна..

Трильйони мікроорганізмів утворюють такі дивовижні поєднання кольорових гам. Цікавим є також те, що колір води змінюється залежно від погоди, температури та недосліджених ще досі інших факторів. А ще озеро нагадує мені ніжну квітку повійку.. 

А от менш романтичні натури - вандали засмічують джерело, кидаючи в його "горловину" всякий непотріб. Тому періодично працівникам парку доводиться прочищати джерело. Люди, будьте ж людьми! 

Ну і як же без пам'ятної фотографії на фоні Ранкової Слави? :) Кольорові рукавички, перцевий балончик, живі-здорові, ведмеді не з'їли, ура! Життя вдалося :)

До машини ми повернулися аккурат з заходом сонця та без пригод і з відчуттям довершеності поїхали відсипатися. Завтрашній день обіцяє бути не менш насиченим!

Наступного ранку по дорозі до парку зипиняємося поблизу Devil's Slide - незвичної червоної доріжки на горі

Вже вкотре проїжджаючи повз цей водоспад, лише сьогодні зупинилися біля нього, щоб зробити фото

Куди ми зараз? А зараз ми рухаємося до Гранд Каньйону Єллоустоуну! До оглядового майданчику, на якому від побаченого знову перехоплюватиме подих! Без перебільшення

Це те місце, яке кожен мандрівник парку, що себе поважає, має побачити :) Фотографії фотографіями, а наживо - це приголомшливо!

Що це за цятки там внизу?  Ні, то не каміння, то вилежує свої боки стадо бізонів..

Mud Volcano

Моторошно, скажу я вам. Якби мене хтось спитав, як я уявляю собі вхід до підземного царства Аїду та води річки Стікс, то я б без вагань відповіла: ось так! Печера, з якої вириваються якісь страшні булькаючі хижі звуки і густими клубами валить пара, ну і ще бурлить, кипить і піниться вода :) Бракує лише човна та Харона з веслом у ньому)

Mud Volcano - кипляча багнюка

Просто настроєве фото

Бізони - всюди. Навіть на парковках пліч-о-пліч з машинами та людьми. А коли хто підійде занадто близько з фотоапаратом, вони загрозливо ричить, даючи зрозуміти, що не варто робити дурниць..

Озеро Єллоустоун

Озеро Єллоустоун (англ. Yellowstone Lake) - найбільше озеро на території парку. В ньому теж знаходяться гейзери, фумароли та гарячі джерела, але їхніх слідів помітити нам не вдалося, нічого надцікавого не потрапило в поле зору - озеро як озеро, кришталева гладь води і маленькі хвильки від вітру.. От якби посеред нього вистрілював в небо гейзер, це була б зовсім інша справа ;) А так - озеро та й озеро :)

Ми багато встигли побачити за ці три дні, однак відчуття завершеності не було, здавалося, що ми пропускаємо щось дуже важливе. Час було повертатися додому, однак ми запаркувалися ще поблизу Середнього басейну гейзерів (англ. Midway Geyser Basin). Це буде останнє, що ми побачимо в парку. То ж з відчуттям людини, що прагне застрибнути в останній вагон рушаючого потягу, я пішла досліджувати територію. Я не знала достеменно, чого очікувати, однак була в передчутті чогось особливого.

Внутрішнє чуття не підвело.. Паруючі блакитні озерця з кольоровими струмочками були лише підготовкою до чогось величного і особливого..

Excelsior Geyser Crater

І ось я вже на місці, яке підіб'є підсумок та поставить велику жирну крапку у нашій мандрівці. Я стою біля перлини Єллоустоуну - Великого Призматичного Джерела (англ. Grand Prismatic Spring) - найбільшого в США та третього за розміром у світі гарячого джерела.

Важко описати враження від побаченого. Захоплює подих! Але я спробую описати.. Ти йдеш по вузькій дерев'яній доріжці, а з обох боків кипить і парує вода.. Вона так близько, що здається, огортає тебе повністю і ти шкірою відчуваєш її теплу вогкість і здається, що бракує повітря, щоб дихати.. А потім приводить до тями порив прохолодного вечірнього вітру, який розганяє вогкість довкола, проривається крізь неї..

Наче скло або мармур довкола. Не віриться, що в природі можливо і таке.. Здається, що якщо розпрямиш руки і зробиш крок назустріч, то не впадеш, а повиснеш на густих вологих клубах пари..

А кольори! Кольори просто нереальні! Блакитне бездонне око і вогненно-жовте проміння, що відходять від нього

Біля джерела можна гуляти безконечно довго, воно налаштовує на філософський лад..

Шкода, що не було можливості зробити фото з повітря, та і квадрокоптери тут заборонені. Але ось так воно виглядає з висоти пташиного польоту. Про себе я називаю його ОКОМ. Єловстоунівським оком. Хіба не схоже?

І знову бізони відзначилися :) Правила тут писані не для них :) Не лякають їх усілякі термальні джерела та інші красоти - треба їм перейти джерело, то вони беруть і переходять напряму, залишаючи сліди своїх копитець :)

Світ буде змінюватися. Рано чи пізно, але буде. Такі рушійні гіганти, як Єловстоун колись прокинуться остаточно і це буде страшно. Ще раз переконуєшся в тому, що не зважаючи на всі досягнення людства, людина перед силами природи - ніщо. І тут ця сила і велич відчувається як ніде потужно

Я була під враженнями, як в затуманенні і задурманенні і мені дуже не хотілося покидати призматичне джерело.. Однак нам вже давно було пора вирушати в дорогу. Нізвідки, з повітря взялися сили, відкрилося друге дихання і хотілося піти ще ооон туди, в той похід, можливо звідтам буде краще видно озеро? Але ні, час невблаганно спливає - пора повертатися додому..

Черговий затор на дорозі. Що ж там таке? Аа.. це на оленів любуються..  Але оленями нас вже не здивувати :)

Сонце хилиться до горизонту.. Ми виїхали за межі парку.. Діти заснули в машині. Я роблю останні кадрики і сідаю назад в машину - попереду у нас ще багато довгих годин їзди додому та пару сотень кілометрів. 

Але не зважаючи на все це, ми в один голос кажемо, що це було варте того!