середа, 27 листопада 2013 р.

Музей Essl (Essl Museum)

"Завдання художника полягає в тому, 
щоб викликати відчуття несподіваного впізнавання:
 показати глядачеві що він знає, 
але не знає, що знає.."

(William Seward Burroughs)

На тему сучасного мистецтва можна говорити безконечно довго. Це як переливати з пустого в порожнє. Можна:
  • Швидко пройтись вздовж картин з нахмуреним лобом і категорично заявити, що ніяке це не мистецтво, а казна що. 
  • Годинами розглядати картину, намагаючись побачити в ній глибоку суть і ідею. 
  • Переконати себе, що ти вловив глибинну суть і з піною на губах доносити її до інших 
  • З тою самою піною на губах переконувати, що це - не казна що. 
  • Переконати себе, що ти шариш в глибинних сутях і поблажливо прощати іншим їхню поверхневість
  • Підсміюватися з усіх інших, хто глибинної суті не вловив, 
  • Щиро дивуватися тим, хто заробляє цим гроші 
  • Не менш щиро дивуватися тим, хто віддає за це гроші
  • Закритися у власній кімнаті, малюючи втіхаря щось схоже і вважати себе генієм
  • Вимагати пензля і фарби, і грозитися ще і не таке намалювати :) 
  • Чухати потилицю з думкою: "Когось треба лікувати. Або їх, або мене. Однозначно"
  • Або ж: "Куди я попав?"
  • (..Ваш варіант..)
Ну і так далі, в такому ж дусі. Але це так, лірика і словесний понос :) Переходимо до суті справи.


Колекцію творів сучасного мистецтва Essl зібрав австрієць Карлгайнц Ессль (Karlheinz Essl) разом зі своєю дружиною Агнес (Agnes). Спеціально для цієї колекції у Клостернойбурзі, що біля Відня, був побудований і відкритий 5 листопада 1999 року музей Essl, спроектований архітектором Гайнцом Тесар (Heinz Tesar). Приватна колекція складається з більш ніж 7000 робіт і є однією з найбільших у Австрії. Колекція включає в себе витвори 20 та початку 21-ого століття. Представлені роботи таких митців, як Arnulf Rainer, Sam Francis, Maria Lassnig, Hermann Nitsch, Hubert Schmalix, Siegfried Anzinger, Jonathan Meese, Per Kirkeby, Oskar Kokoschka, Lois Renner, Gottfried Helnwein, Elke Krystufek та багато інших. 

Перед входом в музей стоїть ось така м'яко кажучи дивна скульптура. Але паде дощ, парасолі нема і відповідно часу на детальний огляд теж нема. То ж заходимо всередину. Вхід в музей коштує 7€, з Niederösterreich-CARD - безкоштовно. 


Замість квитків нам видають маленькі рожеві наліпки, які треба вчепити собі кудись на видне місце. В думках зразу ж проскакує - на лоб. В уяві відразу малювалася відповідна картина і протяжне голосне дурацьке "Г-г-ги-ги-гииии".. А тим часом в реальності з непорушно-кам'яним лицем наліпила наклейку (наклеїла наліпку?) собі на куртку. Стоп. Чую, несе мене кудись не туди.. 

Але якщо бути чесним, то в цьому музеї було досить багато робіт, які мені сподобались. Ось наприклад ця

Elke Krystufek, Farewell to I’m too sad to tell you, 2005
Або ця. Гарно.


Були також роботи, які сподобались своєю задумкою, цікавими ідеями та виконанням. А були також і такі, що викликали неприємні відчуття і здивування. Але і це теж добре. Гірше, коли робота залишає байдужою. Толку тоді з неї?








Зображення чувачка з виделками в очах мені ну не те щоб сподобалось, а зацікавило і запам'яталось серед інших. Автор - Gottfried Helnwein.


Вирішила подивитись і на інші його роботи. Як виявилося, ця картина - то ще тільки квіточки. Білі і пухнасті. Брр.. Моторошно. Мерлін Менсон висловився про його роботи приблизно так: "Мистецтво, яке не викликає сильних емоцій, не має ніякого значення. Хельнвайн засвоїв це". Тут я погоджуюсь з Менсоном..

Yue Minjun

Yue Minjun







Втрата часу. Люди викидають годинники в яму. Доволі наочно.


Крах ковчега?


 Широкий простір для фантазії. Сподобалось. 


Без прикрас. Як воно є.


До сучасного мистецтва я ставлюся доволі скептично і я вже, мабуть, не раз про це писала. Але от останнім часом я стала помічати, що мені починають подобатись такі музеї.. Треба бути на сторожі, а то ще почну глибинну суть вишуковувати :)

неділя, 24 листопада 2013 р.

Євромайдан у Відні

"Нам потрібен цей прогрес - Україна у ЄС!"

Сьогодні, 24 листопада 2013 року, українці Відня зібралися в центрі міста, в столиці Австрії з метою підтримати позицію своїх співвітчизників на батьківщині. Кожен показав своєю присутністю, що йому не байдужа доля України, та що серцем і розумом він з нею. Було досить холодно, падав дощ, але людей це не злякало. Багато прапорів, багато плакатів, багато посмішок, гарний настрій і віра в краще майбутнє. І жодних сутичок чи агресії. Україно, ми з тобою! 


"Вставай, мила моя, вставай! Більшого вимагай!"






































субота, 23 листопада 2013 р.

Вшанування пам'яті жертв голодомору. Відень, 2013р.

"І мертвим, і живим, і ненародженим.."

Сьогодні, 23-ого листопада, день скорботи - Україна вшановує пам'ять жертв голодомору 1932-1933 років. А разом з нею поминають жертв і свідомі українці у цілому світі, зокрема і українська громада Відня. Згуртувати людей та організувати це дійство взялось Товариство Української Молоді Австрії (ТУМА). Отож у Відні рівно о 16.00 за місцевим часом, в центральній частині міста відбувся флеш-моб - вшанування 80-тої річниці трагедії, що в 1932-1933 роках забрала життя мільйонів наших ні в чому не винних співвітчизників. 


Залунали перші скорботні звуки скрипки - "Мелодія" Мирослава Скорика.. То тут, то там почали з'являтись вогники - це учасники запалили свічки і повільною ходою попрямували назустріч одне одному, сформувавши своїми тілами фігуру, у вигляді свічки - "Свічку Пам'яті". Хвилюючі звуки скрипки стихли - жертв голодомору вшанували хвилиною мовчання. Згодом із запалених свічок сформували хрест..

Для пояснення присутнім австрійцям та іноземним туристам того, що відбувалося на їхніх очах, були приготовані книжечки та листівки про голодомор на німецькій та англійських мовах. Нехай кожен знатиме і не буде байдужим.


Після завершення флеш-мобу, українське товариство попрямувало до храму св. великомучениці Варвари, де згодом відбулася панахида за жертвами. 

Кажуть, людина існує доти, допоки живе пам'ять про неї. Час не повернеш назад, нічого вже не зміниш, нічим не зарадиш, історію не перепишеш. Єдине, що нам під силу, що в наших руках, чим ми можемо допомогти, то це пам'яттю та молитвою. Це жорстока сторінка нашої історії і ми не маємо права перегорнувши її, забути про неї. Пам'ять повинна стояти на сторожі, щоби не допустити такого ще раз. 

Дійство відбулося. Люди зібралися, розійшлися. Зараз вже пізня ніч, а я сиджу і слухаю розповіді очевидців тих страшних часів, стареньких, сивих, а в ті роки - маленьких діточок, в яких відібрали дитинство. Відібрали все. І з очей котяться сльози. Важко уявити, що вони пережили і як їм з цим жити далі. З цими спогадами. Спогадами про цілі вимерлі сім'ї, про братчиків і сестричок, що на їхніх очах пухли від голоду, про батьків і матерів, що згасали на очах. Ті, кого вже немає. І тих, кого вже не буде - їхніх ненароджених дітей, онуків, правнуків. Мільйонів людей. Скількох ненароджених геніїв, лікарів, вчених, художників і поетів втратила Україна?.. 

Вічна їм пам'ять!

середа, 20 листопада 2013 р.

Зоопарк Рептилій (Reptilien Zoo)


Давно вже хотіла я потрапити в цей зоопарк рептилій і от нарешті це сталося - ми добралися і до нього. Знаходиться зоопарк за адресою  7212 Forchtenstein Melinda-Esterházy-Platz 6. 


Вже сама будівля заслуговує особливої уваги - дуже цікаво і оригінально вона оздоблена різноманітними зміями, ящірками, крокодилами..


Вхід в зоопарк коштує 12€, з Niederösterreich-CARD - безкоштовно. То ж як можна не скористатися такою гарною нагодою і не відвідати таке цікаве місце? :)


Зоопарк рептилій - місце, звісно, на любителя. Не для всіх і не для кожного. Знаю не мало людей, які обходили б його десятою дорогою. Герпетофобам (герпетофобія - боязнь плазунів) тут явно не місце. А мені от подобається! І жодного нездорового страху до плазунів у мене немає. Звісно, якщо в той момент вони не загрожують моєму життю і здоров'ю :)


Рептилії (лат. Reptilia) або плазуни - клас переважно наземних холоднокровних хребетних тварин з розмірами тіла від декількох сантиметрів до 10 м, включає в себе сучасних черепах, крокодилів, дзьобоголових, амфісбен, ящірок і змій. У світі налічується понад 8000 сучасних видів плазунів, що проживають на усіх материках, окрім Антарктиди.  

Найдавнішими плазунами були котилозаври. Згодом вони розділилися на дві головні вітки - на звіроподібних (в майбутньому ссавці) та на діапсид (в майбутньому птахи).  

В епоху мезозою плазуни домінували на землі, в морі і в повітрі. В кінці крейдяного періоду більшість плазунів вимерла. Сучасні рептилії - раритетніі залишки минулих епох. .


Наскільки мені відомо, павуки до рептилій не відносяться, проте і для них тут знайшлося місце


В зоопарку знаходяться дуже багато цікавих представників рептилій, зокрема здоровенних ящірок. Якось вже так склалося, що ящірки асоціюються у мене виключно з такими малесенькими "змійками" на чотирьох лапках, що на камінні вигрівають свої боки під сонцем. А отакі здоровенні істоти, що схожі на якихось динозавро-ящерів, під такі асоціації явно не підпадають. В кожному їхньому неквапливому русі відчувається якась така сива древність-дрімучість.. І мені якось дуже важко уявити їх в живій природі, поза межами зоопарку. Далі - трохи інфи про особин, які мені чимось сподобались.

Тегу (Tupinambis merianae)

Плазун Тегу (лат. Tupinambis merianae) належить до підряду ящірок. Сягає в довжину 1,4 м. Мешкає в Аргентині, Уругваї та Бразилії, населяючи луки, пасовища та річкові долини. Крім м'яса, харчується також овочами та фруктами. Вміє добре плавати та впадати зимою в сплячку.

Tupinambis merianae

Жилатьє (Heloderma suspectum)

Про дивних отрутозубів жилатьє, у яких шкіра схожа на сплетений з бісеру чохол з помаранчевим узором на темному фоні, існує багато легенд. Кажуть, ніби вони наділені магічною силою і їх неможливо здолати. Довжина їх сягає 61 см, вага - 2,2 кг. У хвості зберігаються запаси жиру, які дозволяють пережити несприятливі періоди. Живуть  близько 20-ти років, поодинці, в сухих кам'янистих пустелях і напівпустелях, зокрема в Мексиці, Арізоні, Неваді. В пошуках їжі керуються головним чином нюхом. Цікавим є те. що запахи вони відчувають за допомогою язика, пробуючи повітря. На нижній щелепі знаходяться отруйні зуби, укус яких має нервово - паралітичну дію, є болісним для людини, і тільки в окремих випадках смертельним.

Жилатьє (Heloderma suspectum)

Ігуана-носоріг (Cyclura cornuta) 

Загальні розміри сягають 1,2 м, вага від 4,5 до 9 кг.  Живе близько 30р. На верхній стороні морди має специфічні вирости, схожі на рогові. Звідси й походить назва цієї ігуани. Швидко бігає, то ж при небезпеці намагається втекти. Мешкає на острові Гаїті.



Варан (Varanus albigularis) 

Довжина сягає 1,5 м. Маса тіла самців до 8 кг, самиць - до 6,5 кг. Тварини у неволі можуть розтовстіти до більш як 20 кг. Їдять все, що можуть подужати. Статева зрілість досягається у віці приблизно від 4 до 5 років. Широко розповсюджені у південно-західній, південно-центральній і східній Африці. Проживають в різних сухих місцевостях, степах, преріях і саванах, але відсутній у пустелі.

Варан (Varanus albigularis) 

Жаба "неприроднього" забарвлення 










 Подобається мені це фото, наче інь та янь, біле і чорне, добро і зло :)


Змії! Вони мені подобаються!








Музей мені сподобався. Задоволена, що там побувала.