пʼятниця, 25 січня 2013 р.

Вишита сорочка з бісеру

Ура! Нарешті це сталося! Я таки вишила сорочку бісером! І на ній - мої улюблені квіти - півонії. Вишивала я її довго, ще з минулої зими. Хоча, правильніше буде сказати з довгими переривами - якось не було натхнення. А коли натхнення появилося, то я довишивала її буквально за місяць :)


Мені подобається сам процес вишивання, тому я думаю, що це буде не остання вишита мною сорочка ;)


неділя, 20 січня 2013 р.

Щедрий Вечір у Відні

"Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка.."

Цього року ми вперше святкуємо Щедрий Вечір та Водохреща не в Україні, далеко від своїх рідних.  Щороку я брала активну участь у приготуванні святкових страв, але завжди у якості помічника, а цього разу я повинна була все приготувати сама. От я і поставилася до цього максимально серйозно і відповідально :)


Я вирішила приготувати 12 святкових страв, а саме: кутя, узвар, кисіль, пампухи, вареники з картоплею, вареники з капустою, голубці з картоплею, гриби смажені з цибулею, підлива з грибів, оселедець, смажена риба, тушкована капуста з фасолею. А також  хліб, мед, два зубці часнику та свячена вода. І запалена свічка на столі.


Ще з дитинства різдвяні свята були для мене чи не найулюбленішими святами у році. Пам'ятаю, скільки радості приносили перші приготування до свят: прикрашання ялинки, яку у нас, зазвичай, ставили не на Новий рік, а, власне, до самих свят, підготовка пшениці на кутю: спочатку її перебирали від інших насінин та сміття, потім довго товкли у величезній дерев'яній ступі.. Ми були малі, але нам дуже кортіло і собі спробувати, хоч сили в руках вистачало лише на декілька слабких ударів.. Але це було так захопливо, ніби якийсь ритуал, який дорослі виконували поважно, розмірено, без поспіху.. А потім товчене зерно просушували, перетирали, відсіюючи "лушпиння". Ось такий довгий шлях проходила майбутня кутя. Це зараз можна без жодних проблем купити пакетик очищеної пшениці, залити водою і зварити за 20 хвилин. Без сумніву, це величезна економія часу, але разом з тим втрачається якась така ледь помітна частинка, ніби шматочок пазлу - серед сотень розсипаних часток не помічаєш, що бракує ще одної, але власне саме через неї вже неможливо зібрати цілісну картинку.. А з якою радістю ми бігали до сусідів колядувати і щедрувати, коли під ногами тихо порипував сніг на морозі! Або із завмиранням серця ховалися за спинами старших, коли до хати заходив вертеп і чортяка у страшнючій масці наганяв на мене добрячого страху :) Часи змінюються, життя змінюється, але як би там не було, свої традиції потрібно пам'ятати і передавати у спадок наступному поколінню ;)

Готуємо суші вдома


Мода на суші появилася вже достатньо давно. Але мене вона якось завжди обходила стороною. Я чомусь була свято переконана, що поєднання холодного рису, водоростей (бррр..) і сирої риби - в кращому випадку просто не смачно, ну а в гіршому.. Але зовсім недавно, у Відні (а тут можна не переживати про якість продуктів та відповідність санітарних умов - тут з цим все в порядку),  мені випала нагода їх спробувати. А практика показує, що в житті варто спробувати якщо не все, то розумну більшість всього, то ж я непевним рухом паличок відправила здобрений соєвим соусом один шматок суші собі в рот. І це перевернуло з ніг на голову моє уявлення про їжу :) Як виявилося, суші - це не тільки своєрідна данина моді і дещо застаріла новинка, але це і дійсно смачно! Мої смакові рецептори мене приємно здивували і в ту хвилину на одного любителя суші в світі стало більше :) І пішло - поїхало. А згодом захотілося приготувати суші вдома. Довго я виношувала цю ідею, аж поки, врешті, не закупила необхідні продукти і діватись стало нікуди.

І ось що з того всього вийшло в кінцевому результаті:  мікс із нігірі-суші (грудка рису зі шматочком риби згори, оперезана стрічкою норі), товсті футомаки (рисом всередину), тоненькі хосомаки та урамаки (рисом назовні)


Як на мене, то для першого разу все вийшло мало не ідеально :) А що найголовніше, на смак мої суші практично не відрізнялися від "фірмових". Навіть важко сказати, що принесло мені більше задоволення: сам процес приготування чи фінальне смакування :)

А тепер декілька слів про сам процес. Знаю, знаю, ніякої америки початківець-аматор у моїй скромній персоні вам не відкриє, проте отриманий скромний досвід, можливо, комусь все таки стане у пригоді. Отож приступимо.. В моєму арсеналі були присутні: спец рис для суші, рисовий оцет, норі, соєвий соус, імбир, васабі, кунжут, огірок, риба, авокадо, сир і (не кидайте тапочками) крабові палички. 


Кажуть, приготувати рис для суші - справа не легка: купа там всяких нюансів, то те, то се.. Я собі голову з тими нюансами не морочила - добряче промила, залила водою і зварила звичайний рис на середньому вогні без усіляких там викрутасів. Чи то зірки посприяли і мені пощастило, чи то з потаємних закутків вирвалися на волю мої приховані кулінарні таланти - того не знає ніхто, але рис мій не підгорів, воду всю ввібрав, виглядав пристойно і доволі симпатично і, скидалось на те, що став цілком придатний до подальшого використання. Надихнувшись першою серйозною перемогою, стала шукати в інтернеті, скільки ж необхідно влити рисового оцту до рису? Так і не знайшовши конкретної відповіді, вирішила керуватися своїми смаками. Отак ложечка за ложечкою добавляла я оцет, поки не дійшла до кондиції) На щастя, вчасно зупинилася). А далі - найцікавіше - баняки-кастрюлі відходять на задній план і починається творчість :) Льогкім двіженієм рукі ставимо килимок для скручування роллів на стіл, таким самим льогкім двіженієм ставимо харчову плівку на килимок, лист норі на плівку, а рис на лист. При цьому активно змочуємо руки водою, бо рис так і норовить намертво приклеїтись до сухих рук.


А далі кладемо начинку. В моєму випадку це риба, огірок та авокадо. Тут бажано і не бути скупердяєм і не бути надто щедрим - знайти золоту середину. Начинка повинна не глушити всіх і вся собою, а гармонійно поєднуватися з рисом. 


А далі льогкім двіженієм рукі килимок з норі, рису і начинки прєвращяється в.. елєґанський ролл! :-Р


Далі, змоченим у воді ножем, розрізаємо наш ролл на порційні шматочки. При цьому бажано не нервуватись, не сіпатись і не робити різких рухів, інакше замість естетичних шматочнів циліндричної форми отримаємо химерні безформні фігури, а це нам зовсім ні до чого. Ще можна трохи повимахуватись і зробити ролл "навиворіт". Нічого складного, просто начинку кладемо не на рис, а безпосередньо на норі і вперед! При цьому рис щедро посипаємо насінням кунжуту.


Акуратно притримуємо начинку руками і за допомогою килимка формуємо ролл



Останній штрих - робимо трояндочку з імбиру і листочки з васабі. Далі давимося слиною, але тримаємо себе в руках, бігаючи навколо столу і шукаючи відповідний ракурс для фотографії на пам'ять :)  

Було смачно. При нагоді треба буде повторити ;)

понеділок, 14 січня 2013 р.

Трохи святкового Відня

З наближенням різдв'яних свят Відень перетворюється на дивовижну яскраву казку. Вулиці потопають у світлі гірлянд найпричудливіших форм..





От чого не вистачає для стовідсоткового святкового настрою, то це снігу. Густого лапатого снігу! Проте його відсутність частково компенсується величезною кількістю радісних, розпашілих на морозі обличь і приємних широких посмішок :)




На різдв'яних ярмарках можна зігрітися від холоду гарячим глінтвейном або ж яблучним чи мандариновим пуншем - кому що до смаку.


Дерева, прикрашені гірляндами у вигляді величезних листків, віночків, повітряних куль, виглядають досить ефектно і незвично..


А ще я зауважила одну цікаву річ: на відміну від Різдв'яних свят, які є тут чи не найулюбленішими, Великодні свята пройшли тут практично непомітно. Принаймні у мене склалося таке враження.

Отак дуже коротко, проте настроєво ;)