неділя, 20 січня 2013 р.

Щедрий Вечір у Відні

"Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка.."

Цього року ми вперше святкуємо Щедрий Вечір та Водохреща не в Україні, далеко від своїх рідних.  Щороку я брала активну участь у приготуванні святкових страв, але завжди у якості помічника, а цього разу я повинна була все приготувати сама. От я і поставилася до цього максимально серйозно і відповідально :)


Я вирішила приготувати 12 святкових страв, а саме: кутя, узвар, кисіль, пампухи, вареники з картоплею, вареники з капустою, голубці з картоплею, гриби смажені з цибулею, підлива з грибів, оселедець, смажена риба, тушкована капуста з фасолею. А також  хліб, мед, два зубці часнику та свячена вода. І запалена свічка на столі.


Ще з дитинства різдвяні свята були для мене чи не найулюбленішими святами у році. Пам'ятаю, скільки радості приносили перші приготування до свят: прикрашання ялинки, яку у нас, зазвичай, ставили не на Новий рік, а, власне, до самих свят, підготовка пшениці на кутю: спочатку її перебирали від інших насінин та сміття, потім довго товкли у величезній дерев'яній ступі.. Ми були малі, але нам дуже кортіло і собі спробувати, хоч сили в руках вистачало лише на декілька слабких ударів.. Але це було так захопливо, ніби якийсь ритуал, який дорослі виконували поважно, розмірено, без поспіху.. А потім товчене зерно просушували, перетирали, відсіюючи "лушпиння". Ось такий довгий шлях проходила майбутня кутя. Це зараз можна без жодних проблем купити пакетик очищеної пшениці, залити водою і зварити за 20 хвилин. Без сумніву, це величезна економія часу, але разом з тим втрачається якась така ледь помітна частинка, ніби шматочок пазлу - серед сотень розсипаних часток не помічаєш, що бракує ще одної, але власне саме через неї вже неможливо зібрати цілісну картинку.. А з якою радістю ми бігали до сусідів колядувати і щедрувати, коли під ногами тихо порипував сніг на морозі! Або із завмиранням серця ховалися за спинами старших, коли до хати заходив вертеп і чортяка у страшнючій масці наганяв на мене добрячого страху :) Часи змінюються, життя змінюється, але як би там не було, свої традиції потрібно пам'ятати і передавати у спадок наступному поколінню ;)

Прихильники