неділя, 8 травня 2011 р.

Колочава

З одного боку хочеться сказати "Обов'язково заїдьте до Колочави, мандруючи Закарпаттям!", а от з іншого боку.. згадуючи ті шалені "псевдодороги", якими ми добиралися туди.. Одним словом, вирішувати вам :) А їхали ми в Колочаву з однією метою - відвідати музей «Колочавської вузькоколійки», а попали на 10 музеїв та 50 історичних пам'яток :) Унікальне село, подивитись є на що. Люди тут привітні, балакають, правда, досить специфічною мовою, проте порозумітися можна.

А от вам і карта зі всіма визначними місцями:



Спитали місцевого жителя, як добратися до вузькоколійки, а він почав якось трошки неспокійно і абсолютно незрозуміло балакати-жартувати. Побачивши це, підійшов інший мужчина, який чистою українською пояснив першому чувачку, що так поводитись з туристами некрасиво, прочитав йому коротеньку лекцію, а потім звернувся і до нас: розпитав звідкіля ми, почувши, що зі Львова, зауважив, що останнім часом значно зросла кількість львівян-туристів. Приємний такий привітний дядько.



Пам'ятник заробітчанам. Відображає, нажаль, сумну реальність..



Ще один музей. З танком на верху і червоним прапором.



Музей на той момент був "частково відкритий": через двері-грати, зачинені на колодку, можна було заглянути всередину та сфотографувати, власне, нутрощі музею



Хотілось би спробувати стрельнути собі з такого кулемета!





Музей "Старе Село"



Справді чудовий музей - одна із родзинок Колочави.









Школа



Майже в кожну хатинку можна зайти та подивитись, як вона виглядає зсередини. Так як обходили будиночки самотужки, без екскурсоводів, то, нажаль, нічого детального про них розказати не зможу.









І ось вона, наша вузькоколійка! та, заради якої ми і поїхали в Колочаву!



Кажуть, потяг ще справний, їздить на вугіллі! Але тільки по великих святах :) Так що нам покататися так і не вдалося :)







А ось і зупинка. Вона ніби натякає, що пора вирушати знову у дорогу :)

Прихильники