четвер, 1 вересня 2016 р.

Високогірна дорога Ґросглокнер-Гохальпенштрассе (Großglockner-Hochalpenstraße)

Вкотре задумуючись над тим, куди подіти себе на вихідні, ми вирішили поїхати на Ґросглокнер Гохальпенштрассе. Перевірили погоду. Нарешті погода обіцяла бути гарною - треба ловити момент! З Відня їхати туди далеченько, то ж ми виїхали в п'ятницю ввечері, переночували в готелі, а з самого ранку поїхали в напрямку гірської дороги. Проїзд по дорозі платний. При покупці білета на в'їзді нас попередили, щоб ми були обережні, бо.. але що саме "бо" ми так і не розчули і почали самі висувати гіпотези, одна цікавіша за іншу :) А виявилося, що потрібно бути обережним, бо прямо на нас рухається Альмабтріб!  


Альмабтріб (нім. Almabtrieb) - щорічна подія в альпійському регіоні - відгін корів з високогірних пасовищ і повернення в зимові стійла. Закінчується літо, починається осінь і мало-помалу корови починають спускатися з гір. Закінчення літнього сезону і початок зимівлі у стійла відзначається як велике свято. В тому випадку, коли літом не було якихось нещасних випадків з тваринами на пасовищах та їх господарями, коли всі залишилися живими і здоровими, то на свято корів урочисто прикрашають вінками та під музику і танці вводять додому, в свої села чи містечка.


Дійство дуже цікаве і колоритне. Корів прикрашають найрізноманітнішими вінками та квітами, на що лише стає фантазії. Господарі в традиційних національних костюмах йдуть поруч зі своїми годувальницями. Очолює ходу найкрасивіша корова з найбільшим та найрозкішнішим вінком на голові, а на шиї у неї найбільший та найлункіший двінок. Все це дійство супроводжується музикою, піснями та танцями.


Ця подія справді варта того, щоб на неї подивитися. Бо коли ще побачиш альпійських корівок-панянок у всій своїй красі. Часом прикраси на їхніх головах трапляються просто величезними і дивно, що корови так чемно і спокійно йдуть собі, навіть не пробуючи позбутися незручних конструкцій. Мабуть свідомі - розуміють, що це їхнє свято :) 

Що цікаво, весною, коли стада відправляються на випас в гори, це називають Альмауфтріб (нім. Almauftrieb) і ця подія ніколи не святкується. 


Отож перечекали ми святкову ходу та поїхали далі по високогірній дорозі Ґросглокнер. Високогірна дорога Ґросглокнер-Гохальпенштрассе (нім. Großglockner-Hochalpenstraße) - панорамна дорога в Австрії, що з'єднує землі Зальцбург та Каринтія.  


Варто лише трохи проїхатись вгору, як перед очима відкриваються неймовірні краєвиди! На вершинах гір досі лежить сніг. Високогірна дорога названа на честь гори Ґросглокнер (3798 м.) - найвищої гори Австрії. Ось, власне, і вона - по центру, вкрита снігом. Хоч на фото вона і виглядає нижчою, не ведіться, це - оптична ілюзія :)


Довжина дороги становить близько 48 км, впродовж свого шляху вона вигинається у 36 поворотів. 


Дорогу почали прокладати в 1930-му році. Через 5 років вона була відкрита для всіх бажаючих. 


Вздовж дороги є багато зупинок, де можна вийти з машини, розім'яти руки-ноги, зробити гарні панорамні фото, перекусити в кафе, купити сувеніри. Тут продають різноманітні тематичні футболки, магнітики, мило, мед, красиві гірські камінчики, прикраси та ще багато всяких приємних дрібничок.


На одній із таких зупинок ми побачили їх! Одних із символів Альп - бабаків! Так, то саме ті, російські "сурки" або ж австрійські "мурмельтіре"! І саме ті маленькі звірятка, що потім "загортають шоколад у фольгу" :) Оце нам справді пощастило!


То вигрівалися собі на сонечку, то шукали щось у траві. Ми довго простояли, спостерігаючи за ними. Милота неймовірна :) 


Рухаємось далі..


Подолали позначку 2536 метрів над рівнем моря. Окрім машин, великою популярністю тут користуються і мотоцикли та.. велосипеди! Так так, сюди доїжджають велосипедисти.. Це ж які стальні м'язи на ногах потрібно мати, щоб докрутити педалі аж сюди? Але винагородою для них будуть чудові краєвиди і ні з чим не зрівняний спуск донизу :)


Одні з небагатьох квітів, які нам траплялися на такій висоті. Символом алпійських гір є квітка едельвейс. Шкода, що сезон цвітіння вже пройшов і нам не вдалося побачити її в своїх природніх умовах.


А з погодою нам справді пощастило. Ми ж то набрали з собою повні рюкзаки теплих речей, але вони так і возилися в машині, жодного разу не бувши у використанні. Було сонячно, тепло, радісно і приємно!


На підйомнику можна піднятися на гору Шарек (нім. Schareck), що знаходиться на гірськолижному курорті Гайлігенблют (Heiligenblut).


Тут вже достатньо прохолодно, але варто щедро намазатись сонцезахисним кремом, бо сонце тут ох яке агресивне.


Ну і фото в рамочці на пам'ять :)


Назад ми спускалися вже пішки по змієвидній стежині, оточені з усіх боків горами.. 


Каміння тут якесь особливе - все наче вкрито дрібнюсінькими блискітками. Візьмеш камінець в руку, а після нього вся рука в блискітках. А як сяє на сонці! То ось звідки сувенірні магазинчики беруть камінці на продаж :) 


Альпійські Мілки на альпійських луках.


Дорога Гохальпенштрассе відкрита для проїзду з початку травня і до кінця жовтня. Всю детальну актуальну інформацію можна отримати на офіційному сайті ось тут.

Далі ми поїхали в долину Франц-Йозеф-Гюге (нім. Franz-Josefs-Höhe) до льодовика Пастерце (нім. Pasterze) - найбільшого льодовика Австрії, що знаходиться у підніжжі гори Ґросглокнер. Його довжина становить 8,4 км. Довжина льодовика в даний час зменшується приблизно на 10 м у рік.


Далі рухаємося до ущелини Groppensteinschlucht. Проте виявилося, що вхід відчинений лише до 17.00.  Але ми все ж таки вирішили заїхати..  І правильно зробили! Як виявилося, каса була вже зачинена, проте вхід все ж залишався відкритим. Отак ми хотячи-не-хотячи пройшли безкоштовно. Ось такий дивний фонтанчик зустрівся нам по дорозі..


Пройшли ще трохи вперед і ось він - водоспад


Можна піднятися крутою стежинкою ще вище і подивитись на "верхню частину" водоспаду


Сонце почало поволі хилитися до заходу. Час повертатися. А завтра на нас чекатиме Дахштайн!

Прихильники