вівторок, 23 серпня 2016 р.

Єрусалим. Ізраїль. День Четвертий

"Древний град Иерусалим довлеет над тобой 
Понтий Пилат.."

(Ария "Кровь за кровь")

Сьогодні у нас останній день у Ізраїлі і ми повністю присвячуємо його для огляду Єрусалиму. Вже знайомим маршрутом через Левові ворота потрапляємо в Старе місто, в мусульманський квартал. Сонце тільки-но починає підніматися все вище і вище, поволі заливаючи світлом холодні кам'яні вулички. Вони вже не є якимось незбагненним лабіринтом для нас, ми вже менш більш орієнтуємося в їхніх хитросплетіннях. Місто не перестає мене дивувати - ніби один великий мурашник. Але поки що торговці ще не повідчиняли свої лавочки і на вуличках порожньо, тихо і спокійно.


Єрусалимські школярі йдуть до школи..


Вдруге заходимо до Храму Гробу Господнього. І тут ще нема багато людей..


А далі вузькі вулички приведуть нас до Єврейського кварталу.


Рухаємося в напрямку до Стіни Плачу - найсвятішого місця для іудаїзму. Стіна Плачу, Західна Стіна або А-Котель - частина древньої стіни довжиною 485 метрів в Старому місті Єрусалима, що вціліла після зруйнування Другого Храму римлянами в 70 р. н.е., Храму, з якого Ісус Христос вигнав свого часу торговців..  Впродовж багатьох віків є символом віри і надії багатьох поколінь євреїв, місцем їх паломництва та молитов.


Кожен бажаючий може підійти до Стіни Плачу. Але для початку потрібно пройти через металошукач. Щодня сотні туристів відвідують Стіну Плачу, щоб помолитися біля неї та вкласти в її тріщини записки з проханнями і молитвами до Бога. Історія вкладання записок у стіну почалася більше трьохсот років тому. Щорічно поміж камінням Стіни вкладається більше мільйона записок! Час від часу всіх їх збирають і закопують на Оливній горі. Що цікаво, на сьогодні існує безліч онлайн-сервісів, які допомагають людям з усіх куточків світу відправити свою записку до Стіни. Я теж підійшла до Стіни, ніяких записок нікуди не вкладала, тільки торкнулася рукою до древної історії.. 


Після Стіни Плачу продовжуємо гуляти по Єврейському кварталу.


Сьогодні субота. Вулички порожні. 


Лише зрідка нам трапляються євреї, які кудись поспішають в святкових національних костюмах. До Стіни Плачу мабуть.


Єврейський квартал плавно переходить у Вірменський.


Вірменський квартал - найменший квартал у Старому місті. тут побудований Собор св. Якова, який є центром вірменської общини в Ізраїлі. 


На вуличках Вірменського кварталу трапляються сувенірні магазинчики з дуже красивими гончарними виробами та вручну розмальованою керамікою, яка виготовляється лише тут. Виходимо до Вежі Давида. Вежа Давида - древня цитадель, побудована ще в ІІ ст. до н.е. для оборони Старого міста.


Мури Старого міста.


Проходимо повз черговий базарчик, з цікавістю розглядаємо строкатий асортимент. Люблю такі місця, бо здається, що тут можна знайти все на світі :)


Вигляд зі Старого міста на Оливну гору. Вздовж всієї видимої частини дороги стоять туристичні автобуси.


Вид на Оливну Гору та Гефсиманію. По центру знаходиться російська православна Церква св. Магдалини.


За воротами Старого міста ми натрапили на кладовище. Чітких планів у нас не було, то ж ми вирішили піти його оглянути.


На вході до нас підійшов один мужчина, поцікавився, хто ми, що ми, звідки ми і що хочемо побачити. Запропонував нам свої послуги. Проте вже навчені Єрусалимом, ми відразу перепитали, що він за це хоче :) Як виявилося, це був таксист і батько його був теж таксист і він з чесного роду і людей не обманює). Так як часу у нас залишалося вже не багато, ми домовилися, що він почекає нас біля виходу, ми оглянемо цвинтар і таки скористаємося його послугами.


Нічого не стається просто так. Як же добре, що цей таксист появився на нашому шляху. Можливо, якби не він, ми б і не потрапили вже на Оливну гору і не побачили всього того, що побачили. Отож він привіз нас на Оливну гору, зорієнтував, куди йти і в якому напрямку на що подивитися.




А далі ми піднялися на найвищу точку Оливної гори. Тут знаходиться Храм Вознесіння, який було побудовано на місці вознесіння Ісуса Христа. Храм являє собою невелике приміщення округлої форми. На підлозі каплиці знаходиться "відбиток на камені правої стопи Ісуса".


Купол Скелі або ж мечеть Масджид Куббат ас-Сахра. Третя за значенням святиня ісламського світу. Купол Скелі споруджений на вершині гори, що є священною як для мусульман так і для юдеїв та християн. Тут, за переказами, Авраам збирався принести в жертву свого сина Ісаака. Тут цар Соломон побудував легендарний Єрусалимський храм, від якого до сьогодення залишилася лише Стана Плачу.



На схилах Оливної гори знаходиться один з найстаріших єврейських цвинтарів. Бути похованим тут вважається великою честю. Тут спочиває багато єврейських філософів, релігійних діячів, воїнів, що загинули за незалежність. 


За єврейською традицією, щоб пом'янути померлого, відвідувачі кладуть на могилу невеликі камінці, що символізують вічність.. Мені сподобалася така традиція. Бо живі квіти в'януть, штучні - вигоряють на сонці і лише засмічують могили, а камінь залишається каменем.. Я теж поставила свій камінь на одну з невідомих могил - нехай спочиває у мирі і спокої..


Всі плити і могили практично однакові і в цьому є своя філософія - перед смертю всі рівні. Мені сподобалося там. Якась така особлива спокійна атмосфера, навіює на роздуми.


А далі ми потрапили в місце, куди я дуже-дуже хотіла потрапити - сад Гетсиманський! 


Місце, де молився Ісус Христос незадовго до своєї смерті. 


В саду збереглося до сьогодення вісім древніх оливкових дерев, яким близько двох тисяч років! 


Дерева, які були німими спостерігачами і бачили Ісуса..


А далі ми спустилися з Оливної гори.. На цьому наша мандрівка Ізраїлем завершується.. На останок роблю фото дивного пам'ятника, що нагадує мені одночасно і птаху з перебитими крилами, що не може полетіти в небо і тільки сумно дивиться вгору, і профіль людського обличчя.. 


З такими ж змішаними відчуттями я і покидаю цю дивовижну і неймовірну країну. Це була одна з найкращих наших подорожей, вона залишиться в моїй пам'яті надовго.

Прихильники