понеділок, 5 грудня 2016 р.

Стоунхендж, Музей науки, Лондон. День Восьмий.

Так! Так! Так! Ми його побачимо! Сьогодні ми на власні очі побачимо Стоунхендж! Терези непевно хиталися то в одну, то в іншу сторону, але в останній момент схилилися таки до того, щоб їхати. Знайшли екскурсійний автобус, який власне тим і займається, що возить туристів за 130 км до незрозумілих дивних каменів. Білети ми купили вчора ввечері, а сьогодні зранку бігали, як ошпарені, шукаючи вказане в білеті місце, звідки мав відправлятися автобус. Все було як у драматичних фільмах: часу залишалося все менше і менше, а ми все ніяк не могли знайти того автобуса.. Думали що все, мабуть поїхав без нас.. І як в кращих голлівудських фільмах, на останніх хвилинах ми його таки знайшли! Зайняли свої місця, зручно вмостилися і поїхали.. Поки виїхали з Лондона, поки постояли трохи в заторах, поки те, поки се, спливло багацько часу. Але ми таки доїхали! Узгодили час повернення і пішли займати чергу до  іншого автобуса, який відвозить власне до самого Стоунхенджу. Декілька хвилин і ми на місці! І він на місці! :)


Ох яка я була щаслива, що змогла побачити ці каменюки! Чесно кажучи, мені важко пояснити, чому я так сильно хотіла їх побачити. Можливо тому, що він огорнений таємницями, над якими світлі уми б'ються десятками років, а розгадати ніяк не можуть. Можливо тому, що він є однією з найдревніших культових споруд у світі.. Хм.. так, мабуть саме тому! Хто були ці люди, які зуміли побудувати його? Які витесали ці брили, транспортували за декілька сотень кілометрів, підняли на таку висоту, зробили такі точні складні математичні та астрономічні розрахунки? Дикі племена з кирками в руках? Чи якась цивілізація, яка зникла з лиця землі і про яку ми нічого не знаємо? Хочеться вірити, що колись людство отримає відповіді на ці та інші питання. 


Стоунхендж (англ. Stonehenge) - мегалітична споруда, що являє собою комплекс кільцевих і підковоподібних кам'яних конструкцій. Знаходиться в Англії поблизу міста Солсбері (англ. Salisbury), графство Вілтшир (англ. Wiltshire), за 130 км. від Лондона. 

Ніхто однозначно не може відповісти, з якою метою був побудований Стоунхедж. За однією з теорій він, можливо, слугував кладовищем. І збудований він був у декілька етапів з проміжками в декілька століть. Стоунхендж І був кільцевим ровом і ззовні нього були розташовані 56 маленьких похоронних "ямок Обрі", названих так на честь Джона Обрі, який їх вперше і описав. На північний схід від входу в кільце стояв ось цей величезний семиметровий П'ятковий камінь. За легендою, якось диявол побачив серед каменів ченця. Це його роздратувало і він кинув у нещасного величезну каменюку, яка придавив йому п'яту. Звідси і пішла назва каменя. Ось така трошки дивакувата легенда.


При будівництві Стоунхенджа II була зведена кільцева колонада з тридцяти так званих трилітів - конструкції, що складаються з двох вертикальних кам'яних блоків та одного горизонтального зверху, утворюючи таким чином букву "П".


Вчені висувають найнеймовірніші гіпотези щодо призначення Стоунхенджу: кладовище? Астрономічна обсерваторія? Місце поклоніння друїдів? Сонячний і місячний календар? Модель Сонячної системи? Храм? Місце зцілення хворих? Інопланетний проект? Портал? Грандіозна сучасна афера? І ніхто не скаже напевно. А можливо все набагато простіше?  Або навпаки - набагато складніше і дослідники навіть і не підозрюють про істинне його призначення і навіть на міліметер не наблизилися до розгадки цієї таємниці. 


Як би там не було, але спорудження Стоунхенджа древніми племенами потребувало глибоких знань з математики, астрономії, геології та архітектури. Все це просто в голові не вкладається..
За черговою легендою, гігантські блакитні камені з'явилися завдяки чарівнику при дворі короля Артура - Мерліну, який переніс їх з Ірландії.


Не зважаючи на чисте небо і яскраве сонце, було дуже  вітряно і холодно. Але це не завадило мені отримати позитивний заряд енергії. Ми пройшлись довкола мегаліту, оглянули його з усіх сторін. Хотілося пройтися ще раз, але часу до відправлення автобуса до Лондона залишалося все менше, то ж нам краще поспішити.. Автобус довіз нас до музею та сувенірного магазинчику. Було доволі цікаво побродити по музею. На величезному моніторі, ророзгорнутому на 180°, можна було подивитись короткий фільм про Стоунхендж: зміна пір року та дня і ночі навколо нього. Мені навіть сподобалося. Було доволі ефектно.



Макет Стоунхенджу. Те, що від нього залишилося зараз.



Ну і багато інших музейних штучок та фішок..



А далі автобус повіз нас назад до Лондона.. По дорозі, вже з вікна автобуса я ще раз глянула на високі незрозумілі кам'яні брили, незрозуміло для чого побудовані та помахала їм на прощання рукою - швидше за все, ми більше ніколи вже не побачимося знову :).. Гарний сьогодні видався день! А ще з вікна кидалися в очі жовтогарячі поля ріпаку та стада свиней :)



Приїхали до Лондона значно пізніше, аніж було заплановано, але не страшно. Часу все одно ще трохи є. Тож йдемо в Музей науки (англ. Science Museum). Всередині музею є великий центральний хол, а навколо нього на п'яти поверхах знаходяться численні тематичні галереї-зали з експонатами. 



Зал годинників


Кожний зал присвячений одній тематиці та представляє її широким набором експонатів. Є зали, присвячені астрономічним винаходам, хімії, друкованим верстатам, електриці, комунікаціям, фотографіям, навігації, фізиці.


Останній поверх присвячений літальним апаратам.


Музей розрахований не лише для дорослих, але і для дітей: є багато інтерактивних та пізнавальних ігор, багато експонатів можна торкатися та випробовувати, як вони діють. Доволі симпатичний музей.


От і все. Завтра у нас літак додому. Трохи сумно, але з іншого боку вже і втоми назбиралося трохи за спиною. Саме час повертатися. Це були гарні і насичені вісім днів у Лондоні з невеличкими вилазками за його межі. Для нас це був ще і новий досвід - більше тижня провести практично в одному місті! А ще здається, що ми вже дослідили Лондон вздовж і впоперек. Ну добре, добре - це так лише здається ;) Відчуття завершеності, немає такого, коли здається, що щось не встиг, не доробив.. І я мабуть не буду сумувати за тобою, Лондоне, вибач, хоч ти мені і сподобався :) 

Прихильники