неділя, 21 грудня 2014 р.

№19. Прокляті королі 7 "Коли король втрачає Францію"

Книга №19. Прокляті Королі 7: "Коли король втрачає Францію" 
                     Les Rois Maudits 7: "Quand un roi perd la France"

Автор: Моріс Дрюон           
             Maurice Druon

Країна: Франція

Жанр: історичний роман

Дата написання: 1977 р.

Загальна оцінка (від 1 до 10): 8

Варто, чи ні: варто прочитати

Настрій книги: похмуре містичне середньовіччя

Як потрапила в список: заключна частина циклу

"В трагическую годину История возносит на гребень великих людей, но сами трагедии – дело рук посредственностей."
Цикл "Прокляті Королі", завершується романом "Коли король втрачає Францію". Сумно. Всі герої, що зустрічалися в попередніх частинах вже зникли зі сторінок. Але навіть не це найгірше. Найгірше те, що від прочитаного складається таке враження, ніби автор просто втомився і вирішив аби-як закінчити, лиш би закінчити, поставивши жирну крапку. Кидається в очі відірваність від попередніх частин, зовсім інший стиль мовлення. Якби перша частина була написана в такому ж дусі, то частину другу я точно не читала б.. Трохи розчарувалася. Проте хочу ще раз повторити, що я отримала просто шалене задоволення від читання циклу загалом! Така собі екскурсія в минуле, що накрила мене з головою. Подумати тільки, це ж було це все насправді, всі ці герої, події, вчинки.. Звісно, інколи трохи перебільшені, інколи трохи прикрашені.. Така собі декількагодинна втеча від реальності у похмуре середньовіччя, припідняття завіси над таємницями.. Широкий спектр емоцій та насолода від читання. За все це я вдячна Автору!

<<Попередня                                     50 книг у 2014 році                                      Наступна>>

Улюблені цитати:

  • В трагическую годину История возносит на гребень великих людей, но сами трагедии – дело рук посредственностей.
  • Человек, отрицающий свет, подобен слепцу, ибо слепец не видит света. Для слепца свет – величайшая тайна!
  • «Чем меньше произносишь слов, тем меньше их будут повторять и тем меньше искажать их смысл».
  • Если тайну нужно сохранить действительно в тайне, не следует заносить ее на бумагу, вот и все.
  • В душе великих смиренников таится потаенная гордыня, которая служит причиной всех их неудач.
  • Видите ли, Аршамбо, о Риме следует мечтать всегда, но никогда туда не возвращаться.
  • Потому что мы пожинаем плоды нашей прекрасной политики; потому что, желая обезоружить наших хулителей, мы решили все реформировать и вернуться к чистоте, каковой славилась первоначальная церковь... Какая первоначальная? Надо иметь немалую смелость, чтобы утверждать, что я, мол, знаю какая! И какая тут чистота? Ведь даже среди двенадцати апостолов нашелся один предатель!

Прихильники