№15. Прокляті королі: "Отрута Корони"

Книга №15. Прокляті Королі: "Отрута Корони" 
                     Les Rois Maudits: "Les Poisons de la Couronne"

Автор: Моріс Дрюон           

            (Maurice Druon)

Країна: Франція

Жанр: історичний роман

Дата написання: 1956 р.

Загальна оцінка (від 1 до 10): 10

Варто, чи ні: варто прочитати

Настрій книги: похмуре містичне середньовіччя

Як потрапила в список: продовження циклу 

"И в самом деле, стоит только великому королю двинуть свою страну вперед, непременно найдутся глупцы, которые упорно будут тащить ее назад."

Третя частина циклу "Прокляті Королі". Правління впертого і безтолкового Людовіка Сварливого продовжується. Справи королівства його мало обходять - він з головою поринув у влаштування свого особистого життя. Чужими руками спекавшись ненависної дружини-королеви, прагне заново одружитись. А цим і користується його оточення, втираючись в довіру та добиваючись змоги впливати на рішення слабкого монарха.. З життям королівської сім'ї тісно переплітаються долі інших людей - простих смертних. Але горе тим, хто волею випадку стає на дорозі великих світу цього.. І зовсім скоро знову згадається прокляття Великого Магістра, коли піде з життя ще один монарх..

Моріс Дрюон знову на висоті! Книга читається на одному диханні! Ставлю 10 з 10!

<<Попередня                                     50 книг у 2014 році                                      Наступна>>

Улюблені цитати:

• Насилие – это последнее прибежище людей, не умеющих мыслить... 

• И в самом деле, стоит только великому королю двинуть свою страну вперед, непременно найдутся глупцы, которые упорно будут тащить ее назад. 

• Каждый из нас ответствен не только за свои собственные скверные поступки, но также за все зло, причиной которого он стал неведомо для себя.

• Ну что ж, падать – так с большого коня. Ведь вы банкир, а следовательно, вор, и нечего вам бояться укрывательства краденого, я прошу у людей только таких услуг, которые соответствуют их чину и званию.

• – Я не хочу мешать ходу ваших мыслей. Я просто жду, когда вы кончите думать.

• Счастье, отсчитываемое по капле и вынужденное скрывать себя под лохмотьями лжи, со временем превращается в муку. 

• – До сих пор – это в его-то годы! – он полагает, что вся сила авторитета – в королевском венце, меж тем как самое главное не венец, а голова, на которую он возложен...»