вівторок, 1 травня 2018 р.

Арізона (Arizona), США

Машина їде по бездоріжжі пустелею, здіймаючи за собою хмари рудої пилюки, а праворуч і ліворуч від машини, доки сягає око, наче неакуратною рукою розсіяне червоногаряче розпечене каміння.. Це Арізона, дитинко! І сьогодні ми - не глядачі чергового американського фільму, а повноцінні головні герої :)

Неочікувано для самих себе купили білети і залишок ночі перед поїздкою я провела за начерком плану-маршруту. Ми настільки звикли до мастшабів Європи, об'їздивши її вздовж і впоперек, що переключитися на калібр Америки виявилося складним завданням. Здавалось би, скільки там тих сантиметрів на мапі, а коли прокладаєш маршрут і він невблаганно показує 20-30 годин їзди, то починаєш чухати потилицю.. Часу було критично мало, відстані між точками були критично великими, тому довелося критично врізати маршрут..

З Ванкувера машиною доїхали до Сієтла, звідти - літаком до Лас-Вегасу. Вегас манив своїми неоновими вогниками, манив.. але так і не заманив. Бажання подивитися природні красоти виявилося сильнішим і щоб не витрачати час, ми сіли в машину і відразу ж поїхали в сторону Великого Каньйону. А по дорозі заїхали ще на греблю Гувера (англ. Hoover Dam), що знаходиться на кордоніштатів Арізони та Невади. Гребля вражає своїми розмірами! Вид з моста навпроти


А тут міст, з якого, власне, і було зроблене попереднє фото


Поки ми доїхали до каньйону, спливло багато годин. І ось ми тут. Маємо можливість на власні очі побачити одне з найбільших чудес природи! 


Гранд-Каньйон або ж Великий каньйон (англ. Grand Canyon) - каньйон в штаті Арізона, США. Впродовж мільйону років води річки Колорадо прорізали його рельєфи в товщі вапняків та пісковиків. 


Довжина каньйону становить 466 км, ширина на поверхні плато 8 - 25 км, глибина - до 1,6 км.


Не дарма каньйон названо "Великим" - він справді вражає своїми розмірами та формами. Наче якась марсіанська поверхня.. Каньйон величний і у своїй величі він небезпечний.. Щороку він забирає життя надто довірливих і неуважних..


Останні промені поволі сповзають з вершин, ущелини наповнюються густими тінями і мороком.. Є в тому щось магічно-магнетичне.. З останнім промінням сонця зникає і останнє тепло, на зміну якому приходить пронизуючий холод, який, здається, пробирає аж до кісток. Так, тут все впадає в крайнощі ;) Краса на межі неможливого і неосяжного..  


Що у нас далі? Від Гранд Каньйону ми повертаємо на Південь до Седони. Пейзаж різко змінюється - пустеля поступається листяним та хвойним деревам, стає відчутно багато зелені довкола. Згодом появляються перші червонувато-бурі скелі, а це означає, що ми на правильному шляху і поволі наближаємося до Седони.


Седона (англ. Sedona) - живописне зелене містечко Арізони. Але цікавить нас не так саме місто, як фантастичні пейзажі червоних скель, які оточують його зусібіч


Поблизу Седони знаходиться каньйон Оак Крік (англ. Oak Creek Canyon), який протікає в оточенні червоних химерних скель. Його часто називають "молодшим братом" Гранд Каньйону. Йдемо в невеличкий похід по Adobe Jack Trailhead..


Не витрачаючи намарно час, їдемо прямісінько до замку Монтесуми. Національний монумент Замок Монтесуми (англ. Montezuma Castle National Monument) - історичний пам'ятник в центрі Арізони. "Замок" являє собою споруду в скелі, на території якої проживали індіанці Сінагуа близько 1100 р н. е.


Чесно кажучи, ми не очікували побачити це.. Лишні дві години добирання сюди  ми могли б витратити на щось цікавіше, однак пізньої ночі плануючи наш маршрут, я трохи накосячила, переплутавши що є чим, думаючи, що їдемо ми до абсолютно іншої Долини Монументів.. А тут - макет "замку"..


Але все, що стається, стається на краще ;) Бо повертатись нам випадає знову через Седону. І  тільки тепер вона розкривається перед нами у всій своїй красі! 


 Популярна туристична пам'ятка Белл Рок (англ. Bell Rock)


А сонце поволі хилилося до заходу, неначе граючись насиченістю та контрастністю кольорів


Скелі Каньйону Оук-Крік. Ми опинилися в правильний час і у правильному місці! Це було дуже надихаюче і дуже по особливому!


Каньйон Антилопи

Я вже не могла дочекатися суботи. Чому? Бо на суботу у нас запланований Каньйон Антилопи! Нам дуже пофортунило, що ми таки до нього потрапили! Бо оглянути його можна лише з проводирем у складі екскурсійної групи. І звісно, що квитки бронювати потрібно заздалегідь. А так як бажаючих - море, то дуже просто можна залишитися з нічим. Але нам поталанило, ми на ходу застрибнули в останній вагон потягу, забронювавши залишки доступних білетів :) Отож, вхід до каньйону


Каньйон Антилопи (англAntelope Canyon) є одним з найвпізнаваніших місць на планеті. Хто не бачив фото цих вогненно-рудих, вилизаних водою у скелі, витончених і химерних коридорів-щілин? 


І ні, там не було ніяких антилоп. Назву каньйон отримав завдяки своєму кольору, що нагадує шкуру антилопи. 


Каньйон належить індіанцям племені Навахо і потрапити до нього можна лише з провідником та заплативши мито. Наша провідниця виявилася не надто ґречною тітонькою, доволі грубою і різкою у висловлюваннях, а від її похмурого грізного погляду часом хотілося втиснутися в стіни каньйону і злитися з ним :) Однак треба віддати їй належне, вона розганяла роззяв з чужих груп, які заважали нашій, робила кожному фото та показувала, де саме варто стати, аби зробити вдалий кадр. Тим вона себе повністю реабілітувала в моїх очах :)


Цікавим є те, що Каньйонів Антилопи є два: Верхній (англUpper Antelope Canyon) та Нижній (англLower Antelope Canyon). Ми потрапили у Верхній. Знавці кажуть, що обидва однаково гарні, так що ми нічого не втратили :)


Каньйон Антилопи неймовірний! Якщо абстрагуватися від шуму, натовпів людей довкола та орлиці-провідниці (що, до слова, зробити досить складно), то можна в пвній мірі насолодитися всією палітрою кольорів від ніжного жовтого, до вогненно рудого, червоного і насиченого фіолетового, ніжного лавандового та лілового..


"Стіни" каньйону несподівано гладенькі і приємні на дотик, відшліфовані і відполіровані..


Каньйон криє в собі приховану небезпеку. Він швидко наводнюється, створюючи смертельну небезпеку для всіх, хто знаходиться всередині. Тому за поганих погодніх умов він заборонений для огляду


І ще трохи фото..









А зовсім неподалік від Каньйону Антилопи знаходиться черговий вигин ріки Колорадо у Великому Каньйоні. І тут так тихо! Так спокійно, аж дивно. Де всі люди? Де натовпи туристів?


Природа і тут не поскупилася на кольори і текстуру


Захоплює подих. Словами не описати того відчуття, це щось просто нереальне!


Неподалік звідси знаходиться ще один вражаючий каньйон - Глен-Каньйон




Він знаменитий своєю симетричною вражаючою Підковою Хорсшу-Бенд (англ. Horseshoe Bend). Впродовж доби, в залежності від положення на горизонті сонця, вода в підкові переливається різними кольорами


Як би нам того не хотілося, але настав час повертатися до Лас-Вегасу. Нас чекає довгий переїзд, прогулянка містом і заброньований готель.. Але ж.. Але ж! Як же Долина Монументів, з якою я так накосячила? І тут Андрій приймає несподіване рішення. Ну його, той готель! Перекроює всі плани, знаходить новий готель відповідно до нового маршруту і повертає авто на 180 градусів :) І хай сьогодні з Вегасом не складеться, але ми потрапимо в долину монументів!


Долина монументів або Долина пам'ятників (англ. Monument Valley) - один з національних символів Сполучених Штатів Америки. Ми змагалися наввипередки з сонцем, намагаючись обігнати його і викроїти для себе ще хоча б декілька хвилин, допоки все навколо не порине в морок..  


І ми таки встигли, ми побачили, ми молодці! :) Приїхали елегантно вчасно - будка для оплати вже зачинилася, то ж ми проїхали на халяву, а сонце давало ще достатньо світла для милування та фотографування


Запилені авто перетинають арізонську пустелю, здіймаючи хмари рудої пилюки позаду себе, а навколо наче неакуратною рукою порозкидуване розпечене червоне каміння.. Все так, все абсолютно так! Одна з найкращих подорожей. Я мушу повернутися туди ще раз!

Прихильники