Довгий переїзд з Гданська і під вечір ми вже у Вроцлаві. Тіло втомлене, але душа просить нових вражень, то ж ми йдемо оглядати місто. Як же класно гуляти нічним Вроцлавом! І взагалі, ніч додає будь-якому місту нові контури, грані і фактуру, вночі тут панує зовсім інша атмосфера, аніж вдень.
То була ідеальна прогулянка перед сном. Ми вже вирішили повертатися в готель, але по дорозі натрапили на симпатичний фонтан з кольоровим підсвіченням. Звісно, пройти повз і не зависнути біля нього на невизначений термін Анні було просто неможливо, тому ми терпляче чекали, поки їй не набридне нова розвага..
Але коли перші важкі каплі почали падати на землю, ми зрозуміли, що пора вшиватися. Давно ми не попадали під таку грозу! Зірвався вітер. Здавалося, зараз зіб'є з ніг, підхопить і понесе в невідомомму напрямку. В підземному переході вся пилюка, яка тільки там була, піднялася в повітря і неприємною слизькою пеленою осіла на наші мокрі від дощу тіла. Благо, готель був зовсім близько, але це не завадило нам промокнути до нитки та виливати воду з взуття. В номері ми прилипли до вікна, слухали, як розривалося від грому небо і дивилися як одна за одною проходили дощові стіни, за якими не було нічого видно. За лічені хвилини по дорозі вже текла ріка і поодинокі машини повільно її розсікали, піднімаючи водяні хвилі вище себе. Природа злилася, це навіть трохи лякало.. Декілька раз на вулицях і в номері зникало світло. Заснули ми під шум дощу.. Наступного дня в новинах почули, що гроза таки наробила біди: пошкодила будинки, позривала дахи, а поблизу Варшави на машину впало дерево, одна людина загинула..
А зранку вже ніщо і не нагадувало про нічну грозу: тротуари повисихали, важка дощова пелена розступилася а поміж ватяних пухких хмарин з'явилося сонце. Ми знову пішли дивитись місто. У Вроцлаві є дуже багато костелів, ну прямо дууже багато. Костел Святого Войцеха.
Готичний костел Марії Магдалини.
Всередині затишно і велично.. І людей немає..
Вийшли з костелу на вулицю і прямо на сходах побачили його! Ось він - перший гном!
Як? Ви не чули про вроцлавських гномів? :) Їх же тут сила-силенна! Я спочатку навіть загорілася бажанням всіх їх віднайти, але потім повернулася до реальності і зрозуміла, що це навряд чи мені вдасться.
Кафедральний собор Святого Івана Хрестителя (пол. Archikatedra św. Jana Chrzciciela). Кафедра у готичному стилі вважається найстаршою готичною святинею в Польщі.
Костел Матері Божої на Пісках (пол. Kościół Najświętszej Marii Panny na Piasku), що отримав назву від місця, на якому знаходиться - на Піщаному острові (пол. Piasek). Довжина костелу становить 78 метрів, ширина - 25 метрів, висота - 23,8 метра. Біля костелу стоїть пам'ятник кардиналу Вишенському.
Всередині дуже просторо, затишно.
Дуже гарні вітражі..
Тумський міст. Його ще називають Катедральним або Зеленим. Або ж мостом закоханих.
Його щедро обвішали замочками, але це лише додало йому ізюминки.
А тут - Костел Святого Хреста ти Святого Варфоломея. Спереду костелу - пам'ятник Святому Яну Непомуцькому.
От ми і дійшли до кафедрального собору Святого Івана Хрестителя, шпилі якого бачили ще здалеку.
Обійшли костел по колу. Вигляд з протилежної сторони..
Зайшли також і всередину..
На Кафедральній площі
Лікувальний комплекс за доглядом і реабілітацією дітей громади сестер св. Єлизавети.
Національний музей.
В зеленому вбранні виглядає дуже ефектно!
Перейшовши дорогу, потрапляємо у парк. Відразу можна присісти відпочити в зручне крісло поруч з кам'яною панянкою.
Всередині парку знаходиться пам'ятник жертвам в Катині: плачуча Мати та Ангел Смерті. Весною 1940 року за наказом Сталіна, в Катині та деяких інших містах пострілом в потилицю було вбито 22 000 польських офіцерів, поліцейських та інших військовополонених. Пам'ятник справив на мене враження, до щему.. Двадцять дві тисячі життів!.. На руках у Матері - мертвий син, в очах - німе питання і невблаганний караючий меч з іншої сторони..
Погуляли трохи в парку і пішли собі далі.. Ще один гном! Тішуся з кожного, як мала дитина :)
Давай більше, більше зелені!
І ще одні ;)
Помалу ми добралися до центру міста. Декілька гномів вчепилися за ліхтарі..
Ще двоє намагаються зрушити здоровенну кулю.. Між іншим, у кожного гнома є своє ім'я! І Кількість їх у місті постійно змінюється. Достеменно відомо, що перший гном з'явився у Вроцлаві у далекому вже 2001 році. З цього часу їх кількість постійно змінюється: то якогось гнома вандали вкрадуть, то нового в найнесподіванішому місці поставлять..
Міська ратуша - перлина на Ринковій площі. Ця будівля є одним з найкрасивіших зразків готичної архітектури в Європі і однією з найбільш цінних пам'яток міста. На ратуші встановлений астрономічний годинник.
І ще трійко гномів.. Якщо збудити мене посеред ночі і спитати, що ж мені найбільше запам'яталось у Вроцлаві, то я без роздумів відповім, що, звісно ж, гноми! І костели.
Мої улюблені кольорові будиночки з чудернацькими дахами!
Модерновий фонтан дуже органічно вписався на площі..
Не можу не згадати про невеличке кафе у самому центрі Вроцлава де ми і повечеряли і пообідали смачними польськими домашніми стравами за просто сміховинною як для центра туристичного міста ціною. Там ще така тьотя-офіціантка колоритна :) І польський борщ дуже смачний!
Вроцлав лише посилив мою любов до Польщі - мені дууже тут сподобалось! Гарне місто, затишне, приємне і комфортне.
Останній наш гном кагбе натякає, що пора відпочити. Як від насиченого дня, так і від довгої десятиденної мандрівки по Балтії.
На цьому і закінчую свій довгий цикл "Галопом по Балтії і навіть трохи більше..". Трохи перепочинку і попереду нас чекатиме вже сонячна Італія! До зустрічі! ;)
Брешіт по менше де моя воєвода де моя зарплата козли ілко івітя биик коли їм звати діо то смерть людиневедітця
ВідповістиВидалити