Сьогодні ми побачимо останню країну з нашої балтійської серії "Галопом по Балтії" - Фінляндію. Нарешті у нас буде відпочинок від переїздів автомобілем - до Хельсінкі ми будемо плисти на паромі. На такій здоровенній махінерії яскраво салатового кольору. Це вже не перший наш досвід, ми вже плавали паромом з Афін до Криту. Там ми плили цілу ніч, а цього разу - лише якісь дві години.
Сам паром просто здоровенний. Здалеку він скидається більше на кричущу пістряву багатоповерхівку, аніж на транспортний засіб. Дивилась я на оті паруючі труби і мимоволі Титанік згадувала. Хух, добре, що хоч айсбергів у Фінській затоці немає :)
Припливли нарешті. Зійшли з палуби. Зовсім поряд знаходиться зупинка, трамваєм можна доїхати в центр міста. Але для цього потрібен квиток, а до автоматів такі здоровенні черги, мало не як до Лувру.. Чекати і марно витрачати час нам не хотілося, то ж ми вирішили піти пішки. Наче недалеко.. Залишили позаду натовп людей з валізами і пішли собі. Перше, що привернуло нашу увагу - дивний фонтанчик.. Може це пародія на брюсельського пісяючого хлопчика? :) Хоча, це швидше схоже на якогось пісяючого НЛОшника.
Йшли ми вздовж порту, розглядали кораблі і баржі..
І я все ніяк не могла якось уявити собі Хельсінкі. Тобто в голові не було взагалі ніякої картинки, навіть якихось начерків, аби могти порівняти їх з тим, що нам належало сьогодні побачити. Але я була твердо переконана, що Хельсінкі мене здивують і вразять чимось, правда ще не знаю чим. Місто не буде схоже ні на що досі нами бачене і сподобається мені дуже-дуже! Подивимось ;)
За черговими поворотами вуличок вийшли на блошиний ринок. Ох, скільки там всякого барахла! Але як же цікаво ходити посеред рядів і розглядати всякі цікавинки. Здається, що тут можна знайти все на світі. Я ж шукала якісь гральні карти Оксані на подарунок (вона їх колекціонує і їх у неї вже тьма-тьмуща). І таки знайшла, з грецькою міфологією, за смішну ціну в чи не 50 центів.
Але довго на ринку ми не затримувалися, на прискіпливе розглядання речей не було часу. То ж ми пішли далі.
Довгі вулички, часом цікаві будиночки, але поки що - нічого особливого.. Рухаємося до центру міста.
Церква Святого Іоана (фін. Johanneksenkirkko) - лютеранський храм в неоготичному стилі, що є найбільшою кам'яною церквою Фінляндії за кількістю сидячих місць. Трохи посиділи біля нього на лавочці, відпочили і зайшли всередину.
Всередині гарно і затишно. І порожньо.. Куди ділися всі туристи?)
Пам'ятник Захариасу Топелиусу - видатному фінському письменнику і поету. В скульптурі зображені Казка з казковою пташкою в руці та Бувальщина - з вогнем Правди.
Отак мало помалу ми дійшли до набережної, звідки можна добратися до Свеаборгу - однієї з основних визначних місць Хельсінкі. А ще там на набережній є величезна кількість прилавків, які аж вгинаються від ягід, фруктів, овочів, риби.. Тут також можна повноцінно поїсти гарячих смачних страв і це обійдеться дешевше, аніж в кафе чи ресторані.
Ми якраз встигли поїсти, поки приплив наш паром до Свеаборгу. Фортеця Свеаборг (швед. Sveaborg - "Шведська фортеця") або Суоменлінна (фін. Suomenlinna - "Фінська фортеця") - бастіонна система укріплень на островах поблизу Хельсінкі.
На островах минулої фортеці знаходяться декілька музеїв, воєнно-морська академія та тюрма полегшеного режиму, в'язні якої підтримують фортецю в порядку. Вхід в саму фортецю безкоштовний, платними є лише музеї на її території.
Музей "Вессіко". "Вессіко" (фін. Vesikko) - фінський підводний човен, що був у складі воєнно-морських сил Фінляндії в роки Другої світової війни.
Згідно з Паризьким мирним договором між СРСР і фінлянлією 1947 року Фінляндія не мала права мати підводних човнів. З того часу човен залишався покинутим. Але колишні члени екіпажу субмарини вирішили викупити її і врятувати. Зараз тут діє музей.
Всередині можна оглянути "нутрощі" човна та дізнатися багато цікавої інформації.
На Суоменлінні є куди розгулятися! Територія велика, місця вистачає всім ;)
Також можна прогулятися тунелями та полоскотати собі трохи нерви, так як освітлення там ніякого - хоч в око стрель, сиро, прохолодно, під ногами часом щось чавкає.. А "дотепні" підлітки вітають вас з виходом на світ Божий несподіваними дикими криками від яких серце мало не вистрибує з грудей :)
Вдосталь находившись, можна просто сісти на березі, дивитись, як хвилі розбиваються об скелі та вчасно забирати ноги, аби ті хвилі їх не намочили. А також спостерігати за чайками..
Біліє вітрильник одинокий в тумані моря голубім..
До речі, Фінляндія - це ж батьківщина Мумі-Тролів! :)
Знову повернулися паромом на материкову частину Хельсінкі. Паром в Таллін відправляється пізно ввечері, так що у нас в запасі ще багато часу. Тож неспішно продовжуємо оглядати місто далі.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці - головний православний храм Хельсінкі.
Всередині храму..
Типовий "туристичний" міст з безліччю замочків..
Собор Святого Миколая, або просто Кафедральний собор - головна лютеранська церква Фінляндії, що знаходиться на Сенатській площі.
Аж тепер, на Сенатській площі ми зрозуміли, що десятки гімнасток, які зустрічалися нам мало не на кожному кроці і вправлялися у виконанні своїх гімнастичних фігур були тут неспроста! Отак навмисне того не плануючи, ми потрапили на "15th WORLD GYMNAESTRADA 2015 HELSINKI".
Але ми не стали довго затримуватись, так як дійство обіцяло затягнутись на невизначений час. Пішли далі своєю дорогою..
Черепахи на дорогах. Анна оцінила :)
А тут їх взагалі ціла зграя! :)
Вже і не особливо хотілося кудись йти, але часу було ще вдосталь, тому ноги несли нас в невідомому напрямку..
Ми вирішили ще дійти до он тої церкви і вже тоді повертатись назад, але схалтурили - зробили фото здалеку і розвернулись назад в сторону порту..
Потім була доовга дорога назад.. Але я була ще в силах дістати фотоапарата і сфотографувати це дерево. Ніяк не могла зрозуміти, що ж воно мені нагадує? Аж тепер до мене дійшло! Так це ж наш український дідух! Тільки зелений і дууже великий ;)
Я не знаю, скільки точно кілометрів ми намотали, але судячи по ногах, їх була дуже пристойна кількість. Звідкіля у нас взялося стільки сил? З самісінького ранку до вечора ми перебували в безперервному русі.
Під кінець вибиті із сил, сіли перепочити в парку, випростали ноги і насолоджувались ниючою біллю в спинах та кінцівках.. А тим часом на газонах парку починали збиратися люди. Різношерсті. І не тільки молодь. Старші чоловіки і жінки без жодних комплексів вмощувалися на траву, потягували пиво з залізник банок, слухали музику, балакали, курили щось там, одним словом - всяко розважалися. Цікаво було за ними спостерігати..
А потім ми таки зробили над собою надзусилля - відірвали свої п'яті точки від лавок і попленталися до порту. Коли припливли в Таллін, було вже за північ. На автопілоті дійшли до хостела. Лііііжко! І моментальний провал у сон..
Хельсінкі, Хельсінкі.. Наче і красиво, наче і цікаво, але якось не так, не пройняло.. Я трохи розчарувалася, але так і не можу з певністю пояснити чому.
Немає коментарів:
Дописати коментар