Прокинулася вночі, глянула у вікно, а там зовсім і не ніч.. І падає сніг! І це в перший день літа :) Зараз ми знаходимось на півночі Ісландії. Ще вчора ми милувалися з вікна машини чудовими пейзажами, голубим небом та зеленою травою, а сьогодні перед нами скелясті гори та пустельні рівнини, припорошені снігом.
І так, це - кольорове фото! Навколо все в чорно білих тонах. Просто неймовірно!
Ісландія не перестає дивувати своїми кольорами!
Добряче мете снігом. Анна жмуриться від незвички - у нас же навіть зимою не часто таке побачиш ;)
Водоспад Детіфосс
Детіфосс є найпотужнішим водоспадом Європи. Ширина водоспаду становить 100м, а висота падіння - 45м.
З цієї точки, нажаль, не видно усієї його краси і могутності.
Мабуть можна було б спуститися за течією та знайти краще місце для фото, але ми зробили навпаки - пішли вверх за річкою..
Це було не так просто, як здавалося на перший погляд. Пересуватися потрібно було по нерівній кам'янистій місцевості то стрибками, то маленькими кроками, балансуючи на камінні поміж ущелинами, струмками та калюжами..
Але це було варте того!
Геотермальна зона Námafjall
Кілометрів за 30 від водоспаду знаходиться ще одне чудо Ісландії - геотермальна зона Námafjall .
Проїхати повз неї і не помітити - неможливо. З основної траси чітко видно, як клубиться дим над землею, наче від вогнищ, розкладених в хаотичному порядку..
І най-най-найперше, на що звертаєш увагу, тільки-но відкривши дверцята машини - це запах... В двобої між тухлою акулою та тутешнім повітрям можна ще посперечатися, що пахне гірше :)
Хоча, яке там пахне?! Ядучий сірководень з солодкавими нотками і вкрапленнями.. Запах настільки сильний, що прямо відчуваєш, як одяг, волосся, шкіра вбирають його в себе..
Запах не просто утворює ореол біля чергового джерела, ні - він не локальний, він - всюди, заповнює собою все, проникає в легені, наповнює тіло зсередини і ззовні.. Брр.. Від нього так просто не втечеш. Навіть в салоні машини він ще довго буде тебе переслідувати ;)
Але! Не зважаючи на це, місце - просто нереальне. То наче не наша планета! А ось тут прямо на поверхні землі кипить ціле озерце..
Námafjall - геотермальна область в районі озера Міватн, де є багато фумарол і грязевих басейнів. Фумароли - невеликі отвори і тріщини по яких піднімаються струмені гарячої водяної пари і газів, що виділяються з магми. Фумароли розташовані в кратері, на схилах і біля підніжжя вулканів.
У відносно тонких областях земної кори (близько 1000м) температура сягає 200° С, внаслідок чого відбувається контакт з грунтовими водами. Таким чином вода перетворюється в пару, яка і просочується з землі. В точці виходу утворюються так звані конуси, з вершини яких під тиском вириваються гази та пара.
Явною ознакою фумарол є жовтий ореол з сірки, що оточує місце виходу газів на поверхню.
Газ, що виходить з тріщин, може бути парою від нагрітих підземних вод, або ж продуктом руху магми.
Окрім паруючих "конусів" тут є ще одні цікаві об'єкти, які приковують до себе погляд - Námaskarð - "Ворота в пекло".
Я б назвала їх ще пекельними казанами..
Це заворожує. Можна дивитись безконечно довго на те, як булькає і кипить дивна суміш за метр від тебе, як парує.. І як пролітає над усім цим сніг..
Але варто не забувати, що ці місця - зона підвищеної небезпеки.
Не варто сходити з означених стежок, бо ви ніколи не знатимете напевно, що саме відбуватиметься під вашими ногами в той чи інший момент.
Кристали сірки утворюють дивовижні візерунки. Оті фумароли асоціюються мені з якимись страшними виразками чи гнійними ранами ранами на тілі Землі..
Але є в тому всьому особлива краса, небезпечна, притягаюча.. Це те місце, яке обов'язково варто побачити. Без нього пазл під назвою Ісландія складеться не повністю, не у всій своїй непередбачуваній красі.
Походивши там трохи, ловлю себе на тому, що вже звикла до запаху і практично його не відчуваю. Але щоб переконатися, що це дійсно так, втягую носом повітря на повні груди.. Бррр.. Є,є.. Нікуди запах не дівся.. буее..
А ось там видніється наша наступна ціль - кратер Hverfjall
Взагалі то вулкани і кратери я завжди уявляла собі дещо по іншому. Але чому "дещо" - зовсім по іншому. В моєму уявленні це мали б бути височенні гори зі стрімкими вершинами серед інших гір у важко доступних місцях.. А тут на тобі - просто посеред поля.. Але як то кажуть, вулкан вулкану рознь ;)
Чим вище піднімаєшся по стежині вгору, тим більші простори відкриваються перед очима.. Високі гори, лавові поля, озера..
Мене не покидає враження, що я на іншій планеті..
І от вершина. На самому гребені кратеру.
Відчуття - неймовірні! Від шаленого вітру, снігу, що б'є в обличчя, навколишніх краєвидів, відчуття і усвідомлення себе на цій вершині просто захоплює подих!
Не зважаючи на вітер, холод і сніг ми таки пройшлися по всьому периметру кратера.
А неподалік знаходиться лавове плато Діммуборгір (ісл. Dimmuborgir), що дослівно перекладається як "Темний форт".
Дивовижні форми скель нагадують руїни замків та веж. У ісландської міфології Діммуборгір вважається територією ельфів і тролів.
День сьогодні був активний і насичений. Далі буде ;)
Продовження: День Шостий
Немає коментарів:
Дописати коментар