На сьогодні у нас великі плани. Але спершу повертаємося до льодового озера (лагуни Йокюльсаурлон), яке вчора ми бачили лише мигцем.
Лагуна Йокюльсаурлон
Йокюльсаурлон (ісл. Jökulsárlón) - найбільша льодовикова лагуна в Ісландії, що утворилася під час відступу льодовика Ватнайокутля від берега Атлантичного океану.
Озеро значно збільшилось в розмірах з того часу, коли льодовики почали активніше танути.
Йокюльсаурлон - друге за величиною озеро в Ісландії. Його глибина сягає до 200м.
Це місце є дуже мальовничим. Тут навіть знімали декілька відомих фільмів ("Бетмен: Початок", "Помри, але не зараз"..).
Лагуна - найнижча точка Ісландії, що знаходиться на 200 метрів нижче рівня моря. Влітку айсберги тануть і стікають в море. А зимою лагуна замерзає, сковується айсбергами..
А на таких ось амфібіях можна поплавати поміж крижин.. Але ми задовольнилися виглядом з берега.
Водоспад Свартифосс
Наша наступна точка - Чорний водоспад. Свартіфосс (ісл. Svartifoss) - чорний водоспад або темне падіння - водоспад на території національного парку Скафтафедль. До нього машиною вже не під'їдеш :) Отож вирушаємо в маленький похід. Піднімаємося вгору. По дорозі нам зустрічається ще один симпатичний водоспад.
Короткий відпочинок на лавочці і рухаємось далі. За черговими підйомами та спусками бачимо врешті нашу ціль. Тепер якось і підніматися стає легше :) Виглядає наче близько, але до нього ще йти і йти..
А ось і він - Свартіфос, чорний водоспад. Вода падає з висоти 12 метрів. Він оточений шестигранними колонами чорної лави, звідки і пішла його назва. Ці базальтові колони були створені з лавового потоку, який дуже повільно охолоджувався, що призвело до його кристалізації.
Цікавим є те, що базальтові колони водоспаду надихнули багатьох ісландських архітекторів на створення шедеврів, найбільш відомим з яких є лютеранська церква в Рейк'явіку (в яку ми обов'язково ще заглянемо).
Щоб не повертатися назад тією ж дорогою, рухаємося навпростець до льодовика Ватнайокутль.
Льодовик Ватнайокутль
Наступна наша ціль - льодовик Ватнайокутль. Ватнайокутль (ісл. Vatnajökull) - найбільший льодовик Ісландії. Покриває 8 % території країни.
Йдемо і насолоджуємося красою довкола..
А ось і він, льодовик, одне із численних щупалець якого поволі тане, вкриваючись тріщинами..
Нам пощастило з погодою - було навіть трохи сонячно, а що головне - не було ніяких опадів. Про вітер я мовчу, наскільки я розумію, безвітряної погоди тут просто не існує. Перепад температур та холодне повітря з льодовика створюють такі шалені потоки повітря, на яких можна мало не лежати.. І чим ближче ми підходимо до льодовика, тим важче стає йти. Пориви вітру та гостре каміння під ногами при неуважності можуть зіграти злий жарт..
Але як же там гарно!!! Уух!
Фотографії навіть половини не передають того, як там є.. Тої атмосфери, тої краси, того простору!
А ще під льодовиком знаходиться декілька вулканів.
Протягом декількох останніх років Ватнайокутль поступово зменшується.
Довго залишатися на відкритій місцевості просто неможливо через льодяний вітер, тому пришвидшеними темпами спускаємося вниз..
По дорозі назад..
Трохи боліли ноги, але то було того варте! :)
Свінафельсекуль
Далі рухаємося до ще одного язика-щупальця льодовика Ватнайокутль - Свінафельсекуль (ісл. Svínafellsjökull).
Декілька років тому тут пропали безвісти двоє німців. Від думки про це стає моторошно..
Льодовики криють в собі приховану небезпеку, тому ходити по них бажано лише з досвідченими екскурсоводами, щоби не трапилося біди.
Глибоченні розколи, мінусова температура та невідомо що внизу.. Провалившись туди, шанси на порятунок близькі нулю..
Трохи таких рідкісних ісландських квітів
По дорозі на ночівку вже вкотре заїхали на лагуну.. Під'їжджаємо максимально близько, залишаємо авто і рухаємося до води.
Цього разу вже з іншої сторони..
А ви теж бачите на наступному фото крижаного морського котика? ;)
Хооолодно, нічим не краще, ніж було вчора ;) Але зате яка краса навколо!
Крига подекуди просто таки неприродно блакитного кольору, але виглядає це дуже ефектно! Уявляю собі, як це все виглядає на прямих сонячних променях! Краса, мабуть, неймовірна! Шкода, що сонце нам не посприяло..
А он там, бачите морського коника? З криги звісно :)
Андрій знаходить свою ідеальну крижину :)
Ідеальна у всьому - навіть на смак ;)
Погода трималася до останнього - коли ми вже вдосталь намилувалися айсбергами, почав накрапати дощ. Доки ми добігли до машини, почалась вже добряча злива. В теплій машині було дуже затишно, печенюшки приємно хрустіли на зубах, по лобовому склу весело барабанив дощ.. Краса! І тут я уявила собі, якби ця злива застала нас тоді на горі біля льодовика в той шалений вітер.. Бррр.. Але сьогодні нам щастило. Подивимось, що буде завтра ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар