День 4 (26 липня 2011р. Вадуц (Ліхтенштейн), Цюріх (Швейцарія))

З Зальцбурга (Австрія) їдемо у Вадуц (Ліхтенштейн). Близько 340 км.

 

Так як приїхали ми в готель на годину пізніше (а за правилами автобус мусить "відпочивати" не менше 9 годин!), то і повинні були виїхати не як завжди о 8.00, а о 9.00. Тому дозволили собі поспати на пів годинки довше. Знову ж був шведський стіл, сири, ковбаси, яйця, джеми, сирки, нутелла, соки, смакота). До столиці Ліхтенштейну Вадуц їхали зовсім небагато в порівнянні з попередніми переїздами. Містечко дуже маленьке і компактне, не зважаючи на те, що є столицею. Купили таки квіточку Сваровскі. Хтось буде дуже задоволений ;)

Макет замку Вадуц

А тут справжній  замок - офіційна резиденція князя. Попасти всередину прості смертні можуть лише один раз в рік, на свято, 15 жовтня. Кажуть, тоді сам князь особисто наливає гостям вина в келихи :)

Мабуть, єдине, чим запам'ятався Вадуц, це всякими цікавими скульптурами. Для прикладу ось такі цікаві коні..

Або людина у кріслі..

 Або ще ось така..

Також не можна залишити без уваги панянку, що відпочиває..

 Здоровена марка на тротуарі

 

 Маска..

Я почула якийсь дивний шум, який долинав з арки, поблизу якої ми проходили. Підійшла ближче, аби заглянути що там таке. А там, виявляється, фонтан прямо "вмонтований" всередині тої арки таким чином, що струмінь утворює собою водяну арку прямо над головою! Дуже цікаво і оригінально.

 Храм у готичному стилі

 

 

Чесно кажучи, мені місто якось не дуже сподобалось.. Ну не знаю.. нічого такого особливого...  Може то просто вільного часу замало було, щоби спокійно прогулятися і роздивитися по сторонах? 

Сідаємо в автобус і їдемо в Цюріх. Що цікаво, сіл тут як таких типових немає.. Маленькі дорогі будиночки, доглянуті газончики, автомобілі. Круті однако села). Де не де корівки бурі собі пасуться. Яка краса навколо! Здоровенні гори, голубе небо і бірюзові переливи води під ним!

Це просто фантастика! 

А вдалині видніються гори, вкриті снігом! Краса!

 

Цюріх
Вадуц-Цюріх - 110км.

Приїхали в Цюріх. Екскурсовод Єлена Мюллер. 

Тут жив Ленін. Якийсь він тут на диво популярний серед туристів.. Стільки розмов про нього було.. Дивно якось трохи..

А це готель для.. кхм.. чоловіків, нетрадиційної орієнтації. А прапор кольорів веселки це їхній прапор. Хи, небагато хто з туристів-мужчин захотів фотографуватись на фоні цього готелю :)

 

 

 Супер дорогі справжні швейцарські годинники..

 

 

 Я довго роздумувала пам'ятник це чи чиясь діюча власність. Але все таки вилізла на цього залізного коня :) Згодом, проходячи вдруге повз це місце і не побачивши "пам'ятника" на місці, я зрозуміла остаточно, що це - "чиясь власність" :)

Я була якась надто втомлена.. Тривалі переїзди далися взнаки.. Дізналася, що річка ділить Цюріх на дві частини: чоловічу і жіночу. Дуже сподобались два монастині на чоловічій і жіночій сторонах. Правдва всередині заборонено було фотографувати.. І не тому, що спалах апарата може мати згубний вплив на старовинні речі.. Зовсім ні. Монастирі в протистанському стилі характеризуються мінімальною оздобою та в переважній більшості голими стінами.. То ж замість фотографування, туристам пропонувалося просто купити готові відкритки з зображенням. Ось так, на всьому можна заробляти гроші.  

Рейнський водоспад

Не могла дочекатися поїздки на водоспад. І от це сталося!!! Це було щось просто нереальне! Човником нас привезли до самісінького епіцентру водоспаду

По сходках піднялися на скалу посеред нього і.. мені аж дух перехопило.. ноги почали підкошуватися..   

 

Така неймовірна велич, сила і могутність природи! Незважаючи на короткий час перебування над самим водоспадом і шаленої тисняви спраглих до фото туристів, це було прекрасно. Я безмежно задоволена. 

А ще вперше я побачила в повітрі ось таку цікаву штуковину! А то я думала, що такі тільки у фільмах літають :)

Потім погодували величезних рибок, які активно змагалися з качками за кусочки хліба. Зазвичай качки поїдають риб, а тут було мало не навпаки :) Я ще ніколи не бачила СТІЛЬКИ здоровенної риби на квадратний метр площі.. 

 

Знову Цюріх

Знову повернулися в Цюріх, де в нас 1.30 год. був вільний час. Пройшлися вуличками в пошуках сувенірів, які тут дуже дорогі. А ще пофотографувалися біля залізного здоровенного павука. 

Біля нього до нас підійшла одна китаянка і на англійській спитала в мене що це таке. Ну я на англійській їй пояснила, що це «спайдер», але вона мене чомусь не зрозуміла.. коли ми сказали їй, що ми не тутешні, а з України, то вона ніяк не могла зрозуміти звідки саме, де це є, і що то таке «Україна»... Ми вже і так і сяк їй пояснювали, а вона все перепитувала: енглянд? Енглянд? Отак от. Потім до нас за роз’ясненнями звернувся ще один представник тієї ж національності. Він розпитував про шоколад. Ех.. Тяжко ж з ними порозумітися однако)

Зіткнулися з нетиповим для Львова явищем: зайшли в магазин купити шоколадок. Продавщиця, дізнавшись що нам потрібно, прямо сказала, що за рогом є магазинчик, де можна такі ж шоколадки купити набагато дешевше. Ми були здивовані. Сіли в автобус і поїхали в готель.

З водіями автобуса знов якісь трафунки сталися біля готелю) То не там припаркуються, то зашвидко людей виселять з автобуса. Одним словом незадоволення в народних масах наростає).

Ввечері отримали ключі і попали нарешті в номер. Номери зі всіма вигодами: кухня, холодильник, душ, телефон\телевізор\ Wi-Fi, правда платний.. Зайшли в номер до Діми з Мартою, переглянули з ноута купу фото, попиваючи смачне вино, закушуючи цюріхівською чекулядкою J побалаккали, поперемивали всім кісточки, повернулися в свій номер і моментально заснули. Так закінчився 4-тий день нашої подорожі.