День 1. Львів - Чоп - Егер

Львів - Чоп - Егер (Угорщина) - 489км.

Напередодні зустрілося нас четверо в такому складі: Дмитро та Марта, Андрій і я з метою побудови плану :) Заодно випили смачного вина за успішне повернення додому :) Зійшлися на тому, що нічого лишнього брати не варто. Отже, вже дома ми спакували рюкзаки, викинувши добру половину їх вмісту і заснули міцним сном :) 

Зранку викликали таксі і вчотирьох поїхали на вокзал. Приїхали без 15 хвилин 8. Біля головного вокзалу стояло багато туристичних автобусів.. Трохи походивши-попетлявши, знайшли свій автобус, зайняли свої місця і стали чекати відправлення. Наші місця – 13 – 16. Виїхали вчасно, що, звісно, тішило. І почалася багатогодинна їзда.....
 

Чоп. На кордоні з Угорщиною. 
Погода зранку була досить прохолодна. До Чопа зробили здається дві санітарні зупинки.  Стрілки годинника повільно і ліниво намотували кола.. І от нарешті, добралися до кордону! Ууу... Як то довго і нудно перетинати кордон!.. Пригріло сонце, навіть припекло добряче.. І доооовге чекання перевірки паспортів\їх здача\ їх видача.. перевірка багажу.. Водіям доводилось деякий час стояти з включеним мотором, щоб могли працювати кондиціонери, бо з автобуса виходити довгий час не дозволялось.. І о чудо! Ми знову в дорозі! Проте наша гід сказала, що нам пощастило, бо справилися зі всім дуже оперативно. І от прийшов той час, коли ми перетнули кордон – Україна залишилась позаду а перед нами відкрила свої обійми Угорщина :)

Перше, що кидається в очі, це поля! Це щось просто неймовірне! Широченні простори квітучого соняшника: милуєшся – намилуватися не можеш. 

А ще поля тут не простоюють так, як у нас. Сади яблук та інших фруктів, поля кукурудзи, капусти, пшениці.. Все тут оброблене і доглянуте.. Солому від зернових, до речі, тут як в мультику "Ну постривай!" (хто пам'ятає) запаковують у такі цікаві рулончики :)  

А зараз сидимо і дивимося фільм з Томом Генксом. Бо до нашої першої екскурсійної точки "Егер" ще біля 200 км... А фільм гарний). Наївна позитивна комедія про Кракожію  і її жителя Віктора Наворського.

          P.S. Таке враження, що ті соняхи не закінчаться ніколи)...

Егер.

Нарешті ми на місці! Це так приємно вийти з автобуса, розімнути руки-ноги та глибоко вдихнути угорського повітря :) Підходимо до одного із винних погребів родини Кіш (Kiss Pincészet) в Долині Красунь (Szépasszony Völgy), де і має відбутися дегустація, а там навала інших екскурсійних груп :) Це трохи насторожило, але ненадовго, бо в черзі нам таки не довелося стояти. Всередині трохи гамірно і таємничо :)

 Їхня Діплома :)

Зайшли всередину голодні і спраглі, а вийшли ситі, напоєні та задоволені :)
На кожен із столів офіціанти приносили великий казанок з гуляшем. Після тривалої подорожі він йшов на ура! Гуляш був ну дуже смачний! Всі їли з великим апетитом.

А паралельно відбувалася дегустація вин: "Егерська Дівчина", "Бича Кров", "Мускатне", "Мерло" та ще одне, назву якого я успішно забула.. 

А останній, 6-тий раз наливали повний бокал того вина, яке сподобалось з усіх попередніх п'яти найбільше :) Для мене це було "Мускатне". А от найніжнішим було біле вино "Егерська Дівчина".

Також був конкурс на заливання вина прямо в горлянку :) Учасникам цей конкурс, здається, особливо сподобався :)

А тут власник винного погребу. Ну і ще я :)

20.15 - злегка спянілі, подорожуємо далі.. Дегустування вин досить таки пізнавальна і приємна професія :) До Будапешту ще близько 130 кілометрів. Опустилися сутінки. Приємна вечірня прохолода за вікном. Якась така атмосфера таємничості і загадковості навколо :) Десь далеко за вікном мигають вогники. Хочеться врешті розпластатися на ліжку і заспати мертвим сном...
 

Нарешті заїхали в Будапешт! Місто вночі надзвичайно красиве! Проїжджали повз площу Героїв.. Всі ці підсвітки.. Надзвичайно гарно! Водій якось зразу не зорієнтувався: довелося петляти лишніх 15 хвилин.. Втомлена була надзвичайно. Голова просто плеч не трималася) Врешті добралися до нашого готелю "Арена", 4-ри зіркового. Це був подарок від нашого туру, що приємно здивувало.

Зайшли в готель,отримали ключі-карточки. Були надто втомлені, то ж зробили лише пару фото нічного міста з свого балкончика.