неділя, 15 серпня 2010 р.

Lacrimosa. Київ-2009

Так скоро пройшов рік з того часу, коли я була в Києві на просто фантастичному концерті Лакрімози! А от враженнями вирішила поділитися тільки зараз. Вже вдруге побачила їхній виступ вживу, і було це ніби вперше :) Правда перша моя поїздка закінчилась трохи невдало, я запізнилася на екзамен з Диференціальних рівнянь.. Було невесело, але обійшлося). Першого разу (червень 2008-го) фото та відеоапаратуру проносити з собою було заборонено, тому окрім картинок у голові нічого не залишилося.. Друго ж разу, на привелику радість,  фотографувати все ж таки дозволили.

Як все було
З покупкою білетів були якісь суцільні проблеми. Люди, які продавали їх у Львові, створювали якусь дивну  колотнечу: то білети є і їх без проблем можна отримати, то за хвилину білетів вже нема, бо розкупили, то вони знов невідомо звідки появляються, то їх ще не привезли, то то, то сьо.. 

Я вже думала, що нікуди я не поїду. Але завдяки Андрію, який, власне, видзвонював продавців та домовлявся про покупку, я  таки отримала свій білетик :)

І от настав той день, коли ми зібрали необхідні речі і поїхали на вокзал. Як і зі Львова до Києва, так і назад, нам випало їхати з цікавими, трохи своєрідними і балакучими людьми. От їхала молоденька жінка зі своєю дитиною, з нами привітно балакала українською (дізнавшись, що ми зі Львова), а коли думала, що ми спимо і не чуємо, то розмовляла тільки російською. То трохи кумедно виглядало :). 

Повертаючись вже назад, з нами їхала старша жіночка, розказувала,  що їде відпочивати в Трускавець. Також дуже привітна і балакуча, розпитувала багато про нас, про Львів, казала, що була тільки на львівському вокзалі, але чула, що місто дуже красиве.  Ми їй радили обов*язково колись його відвідати :) Одним словом, ми їй сподобалися і вона сказала, що ми підходимо одне одному :) Хе-хе)..

До слова, хочеться згадати про кондиціонери в нашому купе, які так і не запрацювали.. спека була просто неймовірна і на своїй верхній поличці я ще довго крутилася і не могла заспати...

І от ми приїхали! Була рання година, повітря приємно прохолодне, людей ще практично нема на вулицях! Одне задоволення! До концерту в нас було ще море часу, тому ми вирішили провести його з користю. Взагалі, їдучи в нове місто, варто складати собі список  тих місць, які необхідно оглянути, позначити їх собі на карті та запастися гарним настроєм :) Так економиться і час і сили і нерви. 

Такий список у нас був, тому нам вдалося попасти і в музей Пирогово, подивитись на чудові старовинні хатини  та вітряки.


Також зайшли в Аптеку-Музей. Мені там дуже сподобалось. Величезне приміщення, підвали,  що тримають в собі дух свого часу,  скляні баночки з якимись рідинами, смертельні отрути, старовинні причандалля і тому подібне. 


В одному з підвалів в напівмороці сидить старий алхімік.. як живий.. аж моторошно було..


Пофотографували Золоті Ворота та Майдан Незалежності, прогулялись Андріївським Узвізом..


і вирішили поторохи рухатися в сторону НАУ, де, власне, і мав відбутися концерт.  
 
До початку було ще багато часу, але черга до входу вже була ого-го!


Море різношерстих представників різних субкультур та "простих смертних"), яких на диво, було дуже багато. Люди були всякі: особисто я побачила лише декілька прекрасних осіб в вишуканих і розкішних довгих платтях, які просто милували око!.. Набагато ж більше було молоденьких дівчаток з макіяжем а-ля Ворон, надто невдало були розмальовані їхні обличчя, що виглядало досить смішно). 

Недалеко біля нас стояла групка дівчат хмм.. сатаністок напевне.. Від кінчиків волосся до кінчиків нігтів, усе і них було чорного кольору, тільки бліде лице (мінімум гриму або і взагалі без нього) з великими чорними очима і чорними губами і надто низькими, як на осіб жіночої статі голосами, які зрідка обмінювалися репліками. І стільки якоїсь такої злості і ненависті в очах, що ставало трохи не по собі.. Одним словом, на фоні всіх інших, йшов саме  від них якийсь суцільний негатив.. Хз що то були за особи.. 

Також стояв недалеко біля нас один хлопака в футболці і здається спортивних штанях, якому ще тільки адідасівської кепки бракувало) Під Лакрімозу правда його добряче ковбасило :)

І от нарешті відчинили вхідні двері, зразу почався рух, кожен хотів швидше попасти в середину і зайняти собі зручне місце. На вході стояло декілька охоронців, двоє з них перевіряли наявність білетів та вміст сумочок та рюкзаків.  Хлопців навіть прощупували на наявність схованої під одягом зброї.. Дівчат оглядала ж жінка-охоронець :) Правда якась дуже зла і недобра)

Проносити з собою всередину будь які напої, як алкогольні так і звичайну колу, було заборонено, тому біля входу під стіною почали появлятися різноманітні ємкості чи то з пивом чи то з іншими рідинами). Всередині організатори прикріпляли на руки браслети  різних кольорів взалежності від сектору. Наші браслетики були зеленого кольору, ми були у фан-зоні :)

Трохи стандартної затримки і.. на сцені появився екран, а на ньому Тіло, і почав співати свою першу пісню.. Я трохи не розуміла, що відбувається, я очікувала на "реального" Тіло, а тут щось таке! Але як виявилось, то була така фішка :) Заставити людей трохи понервувати).

І от під шалені оплески до мікрофону виходить герр Вольф! Ну.. описувати свої почутя, емоції і враження від живого концерту з улюбленою групою справа трохи невдячна, бо як би не описував, все одно всього не опишеш :)

Зараз просто викладу декілька фото і відео на дуже гарну пісеньку "Halt mich!".

Lacrimosa "Halt mich"







Фото, нажаль, в поганій якості..














Після концерту була автограф-сесія.. Але, нажаль, нам потрібно було спішити на поїзд.. Тому довелося змиритися і бігти на метро, щоб встигнути на поїз до рідного Львова :)

Прихильники