SchlossORTH Nationalpark-Zentrum

Одного разу ми вже пробували сюди приїхати, але ця спроба виявилася невдалою. Мало того, що з дому ми вибралися мало не під вечір, так ще і навігатор водив нас кругами, не туди, куди треба. В кінці кінців ми таки опинилися в парку, правда не в тому, в який планували потрапити :) Цього ж разу ми підійшли більш серйозніше до справи і як результат - ми в потрібному місці в потрібний час :)

Сам замок (Schloss Orth) є центром Національного парку Донау Ауен (Donau-Auen). В ньому також знаходиться музей (Museum Orth an der Donau). Вхід на територію парку становить 9,90€. І як ви вже, мабуть, здогадались, з карточкою Niederösterreich-CARD - безкоштовно. (Це вже на рекламу схоже :) Отож, взяли ми білети, пройшли повз отаку злу рибину і пішли, власне, в сам парк.

Погода, скажем так, була не надто сприятливою для прогулянок в парку. Вітер змушував защіпати всі ґудзики на курточках та вдягати капюшони. 

Але, не зважаючи на це, мені там сподобалось. Багато "дикої" природи - просто є дерева, кущі, чагарники, високі трави, зарослі озера.. Немає тут викладених бруківкою доріжок, насаджених узорами клумб, пострижених під лінійку газонів та "вилизаних" дочиста водойм.

Крім рослинного світу, тут представлений також і тваринний світ. За огорожею пасуться вівці, а трохи подалі, за склом, мали б повзати змії. Такий висновок ми зробили з малюнку на табличці. Але самі змії чи то втекли, чи то їх відправили деінде зимувати, невідомо.

Багато тут є водойм. Водяні лілії певно вже відцвіли, залишилось одне листя.

Готель для комах. В Австрії такі "заклади" доволі популярні. Вже декілька разів їх зустрічала, причому в різних місцях. 

Також багато специфічних природних міні-виставок під відкритим небом. Наприклад, виставка екскрементів. А що, зате оригінально :) 

Або ось такі рогаті експонати.

А ось і ще одне ідеальне для фотографування озеро, а їх тут є багато.

Як я вже згадувала раніше, був сильний вітер, що продував мало не до кісток. А нам що, ми собі гуляємо :) І от догулялись ми до одного роздоріжжя і задумались, куди йти далі. І пішли ми правильним шляхом, бо вже за декілька кроків побачили вхід в якесь приміщення. Пройшлись темним коридором всередину. Так ми потрапили в підводну обсерваторію! А вибери ми інший шлях - навіть не дізналися б про її існування - холодний вітер погнав би нас додому :) 

Ось вони, два світи "у розрізі" - вода і повітря. Здавалось би, нічим не примітне озерце, заросле водяними рослинами та вкрите опалим листям. Нічого цікавого. А виявляється під цією маскою знаходиться абсолютно інший, новий і живий світ!

І від цього світу відділяє лише прозоре товсте скло. Це так захопливо і навіть значно цікавіше за акваріум :) Бо це природа як вона є. Може зі сторони виглядає, що нічого такого особливого в цьому нема, але от мені сподобалось надзвичайно :) І коли повз мене пропливали рибки, я була просто в захопленні :)

А коли з-за хмар визирало сонце і пронизувало зелену водяну гладь своїми променями - це було взагалі мега! :)

Ну і ще одне фото, майже останнє :)

І ще рибка. Тепер вже точно все :)

Чи варто туди їхати? Звичайно! Вже заради самої міні обсерваторії під водою! Хотілось би ще і зимою потрапити туди, коли ззовні все буде в снігу і озерце вкриється кригою! А до цього всього додайте ще чисте свіже повітря, багато зелені, водойм і простору. Але вирішувати, звісно, вам. Ну от, знову схоже на рекламу :) 

Паровозик В Шенбрунні (Schönbrunner Panoramabahn)

Проїхатись на паровозику навколо Шенбрунну на халяву (тобто з Niederösterreich-CARD, без неї - 7€) можна було до 31 жовтня включно. І якось постійно було не до того, та й погода не тішила - холод, дощі.. А от в останній день жовтня хмари якось розвіялися і виглянуло сонце - чудова нагода для прогулянки! Тож я з Анею і Марина з Катею домовились зустрітися біля Шенбрунну і скористатися останнім в цьому році шансом проїхатись на симпатичному жовтому паровозику. 

Паровозик робить велике коло навколо всього замкового комплексу Шенбрунн, який займає не багато не мало, а 160 гектарів! Тож всі визначні місця є в межах легкої досяжності для відвідувачів. Рухається зі швидкістю 10 - 15 км/год та долає всю відстань приблизно за 50 хв. 

Останній вагончик оснащений гідравлічним підйомником для інвалідних і дитячих колясок. Але це в ідеалі, а на практиці роль гідравлічного підйомника виконував водій, який своїми руками вносив та виносив наші коляски і при цьому був ввічливий і дружелюбний, за що йому і дякуємо :).  

На маршруті є дев'ять станцій. Початкова станція - Палац Шенбрунн (Schloß Schönbrunn)

Станції: 

1. Початкова станція - Палац Шенбрунн (Schloß Schönbrunn)

2. Музей Карет (Wagenburg)

3. Ворота Гітцінг (Hietzinger Tor)

4. Зоопарк / Будинок Пальм (Tiergarten / Palmenhaus) 

5. Тірольський Парк (Tirolergarten)

6. Глорієтта (Gloriette)

7. Гогенбергштассе / Тіволі (Hohenbergstraße/Tivoli)

8. Обеліск / Басейн Шенбрунн (Obelisk / Schönbrunner Bad)

9. Ворота Майдлінг (Meidlinger Tor)

Квиток дійсний впродовж всього дня, тобто можна входити / виходити скільки душа забажає. Це дуже зручно. Що цікаво, квитка як такого там не видають, а просто ставлять чорнилом штамп на руці у вигляді качечки. Головне не забутись і не помити руки :) Паровозик виручить тих, кому важко, або ж просто лінь ходити пішки, особливо в спеку, дощ чи холод :). 

Біля Глорієтти паровозик зупиняється на 15 хв. Цього часу нам виявилося замало, то ж ми не поїхали далі, а ще довго там гуляли, доки не стемніло і ми не вирішили, що пора заокруглюватись :)

Варто, чи ні? Для урізноманітнення життя проїхатись можна, ну і якщо, звісно, поставлена ціль за один день відвідати все-все в Шенбрунні. Тоді паровозик трохи зекономить вам сил. Але якщо ви хочете отримати задоволення власне від самої їзди та навколишніх краєвидів, то їхати на ньому не раджу. Ось так. 

Сад Тульн (Die Garten Tulln)

Чергова точка наших мандрівок - Сад Тульн (Die Garten Tulln). Знаходиться він в місті Тульн, це близько 40 км. від Відня.

Вхід на територію саду - 12€. З Niederösterreich-CARD - безкоштовно.

Die Garten Tulln, національний виставковий сад, відкрив свої двері для відвідувачів у квітні 2008 року після двох років будівництва. Сад займає 7 га площі, на якій трудяться і за якою доглядають національні та інтернаціональні садівники і дизайнери. Die Garten Tulln позиціонує себе як перше в Європі екологічне довготривале виставкове садівництво.

Він є ідеальним місцем для прогулянки та відпочинку всією сім'єю. 

В спекотний літній день приємно посидіти в тіні дерев біля невеличкого озера з красивими водяними ліліями..

Та послухати, як виспівують свої вечірні серенади жаби в зарослях :)

Щодо структури саду, то він розділений на велику кількість "менших садів". Для прикладу, тут знаходиться сад в англійському, японських стилях. А в загальному - 59 окремих садових частин-виставок.

В саді знаходиться цікава штукенція під назвою Baumwipfelweg, дослівно - "дорога по верхівках дерев". Ця споруда цікава тим, що складається вона з декількох поверхів - рівнів і на кожному з таких рівнів можна спостерігати за певними видами птахів, а з самої верхівки можна насолоджуватися гарними краєвидами навколишніх територій. Трохи цікавих даних: висота споруди становить 34,95м, вага - близько 380т, перила - 700м, кількість сходинок - 201.

Калина асоціюється в мене виключно з Україною :)

Сад - не сад без гарбузів. Ось такі красені висять прямо над головою :)

Garten der Kindheit (Сад Дитинства)

Лозунг: "Знову бути дитиною". Цей "підсад" (один з 59-ти інших) змушує кожного знову відчувати себе маленьким :) Хитрість полягає в тому, що всі елементи саду в декілька разів більші, ніж звичайно. Адже коли ви востаннє сиділи на трьохколісному велосипеді? Тут ви зможете без жодних проблем знову це зробити, не відчуваючи при цьому жодного дискомфорту: вам не доведеться згинатися у три погибелі та торкатися колінами власних вух :) Або ж можете запросто пірнути мало не по пояс у гумові чоботи, тримаючись при цьому за трьохметрову лопату. Як би там не було, але все таки в цьому щось є :)

Gigantengarten 

Цей сад є гігантським! Точніше не сам сад, а те, що в ньому росте. Тут  можна подивитись на такі "рослини-гіганти", як соняшник, цибуля чи, для прикладу, гарбузи. Gigantengarten акцентує увагу на тому, що основою для стабільної прибутковості є екологічна обробка землі та догляд. За допомогою лише селекції та контролю за добривами можна досягнути таких "гігантських" результатів абсолютно без генної інженерії!

Цікаві звисаючі штукенції. З огляду на назву саду  Gigantengarten, будемо вважати, що це - стручки фасолі ;)

Також там є багато цікавих скульптур. Ось, для прикладу, такий здоровенний павучок 

Оливкове дерево. Відразу Греція згадалася!  Гарні спогади :)

Ну і вже традиційно напишу своє враження: не скажу, що цей сад мені дуже сподобався, але як один із варіантів відпочинку на природі всією сім'єю - те, що треба.

Національний парк Гоге Ванд (Der Hohe Wand Naturpark)

Ніч з суботи на неділю ми провели в машині, прямуючи з України до Відня. А так як в цей день якраз переводили годинники на зимовий час, то в нас в запасі виявилися дві додаткові години: година різниці між Україною та Австрією плюс додаткова переведена година. Отож, виспавшись (кому вдалося, а кому, власне, і не дуже), вирішили, що сидіти в хаті якось скучно і треба.. кудись поїхати. Пару сотень км нічної їзди нам виявилося недостатньо :) Отож разом з Ірою та Ігорем домовились поїхати в національний парк Hohe Wand. Домовились зустрітися вже на місці, але сталося так, що ми зустрілися прямо на автобані, це ж треба! Певно якби навмисне так хотіли, то навряд чи вдалося б зустрітися в невизначеній точці, в невизначений час серед сотень інших автомобілів :) До парку веде платна дорога Mautstraße (2 €), побудована ще 1931-1932 роках. До неї ми добрались без проблем. 

А от знайти оглядовий майданчик виявилося задачею на порядок важчою. Спочатку дорога бігла стрімко вгору, а згодом стала розмножуватись на роздоріжжя та пускати відростки-стежини кудись в ліс. Ми трохи розгубилися і стали їхати навмання. Трохи попетляли і врешті дорога привела нас до якогось пансіону і там же закінчилась. Благо, там була карта місцевості і ми зорієнтувалися, куди рухатись далі. Декілька хвилин - і ми на місці. Залишили машину на парковці, взяли Анну на руки і кам'яниста дорога повела нас через ліс до оглядового майданчика. 

А от і сама оглядова площадка "Skywalk". Знаходиться вона на достатньо пристойній висоті. Під ногами - дрібна гратка. Скляне дно, звісно, було б в рази ефектніше, але і такого вповні достатньо.

А "під ногами" - скеля і дерева..

Гірський хребет Hohe Wand, що означає "Висока Стіна", отримав свою назву від прямовисної скелі на південній та південно - східній стороні. Високе карстове плато має 8 км довжини та 2,5 км ширини,  висота коливається від 900 до 1000 м, а на Plackles (1132 м) досягає своєї найвищої точки. 

Для статистики: проїзд по дорозі Mautstraße - 2 €, вхід в Naturpark Hohe Wand - 1,80 €. З Niederösterreich-CARD - безкоштовно.

Не зважаючи на те, що сонце вже поволі котилось до заходу, людей все ще було багато. Було багато сімей з малими дітками. Чисте повітря, чудові краєвиди - ідеальне місце для відпочинку.

А кому чистого повітря і краєвидів недостатньо, хто хоче полоскотати собі нерви, той може зайнятись альпінізмом. Місця там вдосталь - вистачить всім :)

А от, власне, і ми :)

Чи варто туди їхати? Так, однозначно варто. Мені сподобалось!

Готуємо каштани вдома

Звучить дивно? Ще рік тому для мене це теж звучало б дивно, але сьогодні все не так :) З приходом осені поволі набирає обертів сезон каштанів. В Австрії їх називають Мароні. То тут, то там на вулицях появляються будки з пічками, в яких можна купити свіжі і ароматні каштани, щойно з жару. Вперше спробувала я їх минулого року, але мабуть як слід не розпробувала, бо щось вони мені не  дуже засмакували. А ось нещодавно чи то мої смаки  різко змінилися, чи то що, але тепер каштани пішли на ура. Але купити готове - це одне, а приготувати своїми руками - зовсім інша і значно цікавіша справа! Як виявилося, це просто і швидко, абсолютно нічого складного. Отож нам потрібно: 

• Каштани (на всяк випадок уточню, їстівні каштани, а не ті зелені колючки, до яких ми звикли на вулицях)
• Сіль
• Вода
• Сковорідка
• 20-30 хв 

Отож, купуємо каштани. Миємо. Робимо ножем невеличкі надрізи. Розігріваємо сковорідку, вливаємо в неї 2-3 ложки води, закидуємо каштани, накриваємо кришкою, зменшуємо вогонь до "маленького" і готуємо отак 20-30хв. Час від часу струшуємо сковорідку, перемішуючи вміст. Каштани, звісно, на любителя. Кому як, а мені сподобалось, буду готувати ще! :) 

P.S. А скоро почнуть з'являтися будки з мандариновим і яблучним глінтвейном з корицею, ммм...