Рим. "Сонячна Італія"

..Боги прокляли спятивший Рим

Город брошенных женщин и калек...

Ария

Рим це не лише Колізей, древні руїни та багата архітектурна спадщина. Рим - це те місто, в якому творилася історія людства, яке свого часу задавало тон у світі.

Що таке два неповні дні для Риму? Це дуже мало. За бажанням можете закидати нас тапками: нічого побачити не встигли, атмосфери міста не відчули, все галопом і взагалі все не правильно. І знаєте, десь в глибині душі я з вами і погоджуся. Але (тут ви можете вдруге закидати мене тапками) в мене і не було бажання довше оглядати Рим. Якось не пішов мені Рим.. А все чому? Мабуть вкотре вже уявне і вимріяне не витримало зустрічі з реальністю. Але давайте не будемо забігати наперед..  

Готель ми взяли не в самому серці Риму, а десь так, грубо кажучи, в апендиксі, тому до самого серця добиралися досить довго. Автобус, потім метро. В метро (а ми вже добре були наслухані про римських злодюжок, тож тримали вуха востро) якийсь підозрілий мужичок з поганеньким акторським талантом рванув прямо перед нами до турнікетів, створюючи штовханину та метушню. Не знаю, правда, на що він розраховував, але підозрюю, що його план провалився, бо все наше залишилось при нас. Потім на пероні він так "незапально" з-під лоба слідкував за нами, але коли в один прекрасний момент наші погляди зустрілися, він вирішив, що палитися далі якось не тойво, і почав пробиратися крізь натовп в протилежний кінець перону, час від часу зиркаючи на нас. На гарячому я його, звісно, не зловила, але те, що на злодію і шапка горить - чиста правда. 

Ми вийшли з підземки на свіже повітря і опа! прямо перед нами появився Колізей! 

Це було трохи несподівано і без підготовки. Зазвичай, до таких культових споруд підходиш здалеку.. Спочатку з-за будинків бачиш лише "верхівку", потім по мірі наближення "ціль" більшає, промальовується все чіткіше та яскравіше, ти наче роздягаєш її очима від обгортки -маєш час уявити собі, якою ж вона виявиться насправді.. А тут хопа! Вийшов і прямо перед тобою Колізей. Жоднісінької інтриги ;)

Як і очікувалося, людей там мооооре. Черги до входу довжелезні.. Проте і рухаються вони доволі швидко. Тим часом Анна позує мені для фотографії..

Отож, Колізей. Одна з найбільш впізнаваних споруд у світі. Ми вистоюємо чергу, купуємо білети (в які входять і оглядини Форуму). Заходимо всередину. Я трохи розгублена. Почуваюся дещо обманутою і розчарованою. Важко пояснити чому. 

Ось так виглядає Колізей  (раніше Амфітеатр Флавіїв) зсередини - найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності. 

Колізей являє собою еліпс, в центрі якого розміщена арена, він міг вміщати в себе до 87 000 глядачів. Під ареною розміщали клітки для хижаків.  На сьогоднішній день він втратив дві третини своєї первинної маси..

Колізей був найбільшою фабрикою убивств в імперії. Офіційне відкриття амфітеатру тривало сто днів і було омите кров'ю сотні гладіаторів та декількох тисяч диких звірів. У 405 році гладіаторські бої були заборонені, як несумісні з духом християнства.

А тим часом почав падати дощ. Навіть не дощ, а справжня злива, яка ніяк не хотіла вщухати. Ми сховалися під накриттям амфітеатру. Зручно вмостилися на його теплі кам'яні брили. Від землі все вище і вище починала підніматися приємна прохолода і свіжість. Ми нікуди не спішили, то ж можна було спокійно посидіти собі і думками перенестися в історичний час розквіту Колізею - трагічного пункту призначення для тисяч людей, чиї життя тут жорстоко обривалися.

Здесь по праздникам ходят смотреть,

Как в агонии бьется человек,

Как пирует свирепая смерть

В желтом круге арены.

Ария

З Колізею бачимо храм Венери і Роми (італ. Tempio di Venere e Roma) - колись найбільшу релігійну споруду стародавнього Риму.

А також і Тріумфальну арку Костянтина. 

Врешті дощ закінчився. Чергова культова споруда залишилась в минулому. Але якоїсь ейфорії чи радості це не додавало. І це насторожувало. Щось було не так або зі мною, або з Колізеєм :)

А далі ми просто пішли навмання. Рим - це таке місто, що куди не повернеш, всюди натрапиш на історичні пам'ятки. 

Руїни древнього Риму.

Вітторіано (італ. Il Vittoriano) - монумент на честь першого короля об'єднаної Італії Віктора Еммануїла II. 

Санта Марія ін Арачелі (італ. Santa Maria in Aracoeli) - Церква святої Марії на небесному вівтарі, що знаходиться на вершині Капітолійського пагорба в Римі. До церкви ведуть 124 сходинки. 

Було вже близько шостої, то ж на Форум ми не потрапили. Ну нічого, ще завтра маємо цілий день. Потрапимо обов'язково.  

Ще одна споруда з колонами. Вже і не знаю, чи вона теж древня, чи сучасна, лише зроблена під древню.. Я вже геть заплуталася. Рим настільки великий, настільки густо заповнений історичними спорудами, що просто губишся в ньому і потопаєш.

Два небесні шляхи, які перетнулися над Римом..

Наступний день ми вирішили розпочати з Ватикану, але це буде вже зовсім інша історія. А після знайомства з Ватиканом ми продовжили наше знайомство з Римом. Сьогодні, нажаль, погода вже не була такою сприятливою як вчора. Від вечірньої прохолоди і зливи не залишилось і сліду. Хмари розвіялися і сонце почало немилосердно палити.

Замок Святого Ангела (італ. Castel Sant'Angelo). Був спочатку гробницею, потім резиденцією пап, сховищем їх цінностей і одночасно в'язницею. В наш час є музеєм.

Натрапили на музей Леонардо да Вінчі. Не змогли пройти повз. Практично всі механізми, наявні у виставці, можна власноручно запускати і слідкувати за результатом. Проте все ж я очікувала від музею трохи більшого.. А от Анні явно сподобалося, що все можна почіпати ручками :)

Отак ми гуляли містом без конкретної мети..

Куди хотілося, туди і повертали, що хотіли, те і оглядали.. І в цьому була якась краса, бо не потрібно було ганятися за сімома зайцями відразу :)

Площа чотирьох фонтанів. Чотири фонтани (італ. Quattro Fontane) - невеликий ансамбль з чорирьох фонтанів, вбудованих у мури навколишніх будівель в Римі.

Богиня Юнона.

Площа Республіки (італ. Piazza della Repubblica). У центрі площі розташований фонтан Наяд.

Санта Марія дельї Анджелі е деї Мартірі (італ. Santa Maria degli Angeli e dei Martiri) - церква, присвячена Богородиці, ангелам і мученикам у Римі. Церкву побудовано, ймовірно, за проектом Мікеланджело. 

Це прогулянка Римом коштувала нам практично всіх сил і натхнення. І коли у однієї з вуличок я помітила знайомі обриси Колізею, то мало не засяяла від щастя, бо це означало, що мандрівці прийшов кінець :)

Ми намотали багато кілометрів, багато побачили, але ще більше всього ми НЕ побачили. І від цього трохи сумно. Не знаю, можливо колись ми знову захочемо побачити Рим, побачити не побачене досі, але то буде вже зовсім інша історія ;)

Попереднє: Неаполь                                                                                    Наступне: Далі буде..