вівторок, 30 жовтня 2012 р.

Брюгге, Бельгія (Brugge, België)

Отож, після насиченого дня і ночі без сновидінь в Брюсселі, ми прокинулися зранку з відчуттям легкої втоми і того, що запізнюємося на вокзал зустрічати Марту і Дмитра з далекого сонячного Криту. То ж спакували речі вдвічі швидше звичайного і в пришвидшеному темпі пішли на вокзал, наперед домовившись про місце зустрічі. Трохи почекавши, побачили вдалині між людьми два знайомі фейси і активно замахали до них руками :) В балаканині про всяке і різне швидко спливав час. І вже за кільканадцять хвилин поїзд з Брюсселю віз нас в загадкове бельгійське місто Брюгге..   


А пару тижнів перед тим, ми, за порадою Діми, подивилися фільм "Залягти на дно в Брюгге" ("In Bruges"). Варто віддати належне режисеру і акторам: фільм знято дуже талановито, а ролі зіграно дуже переконливо. Весь фільм пронизаний стрічкою легкого гумору, що лише додає шарму. І настільки цей фільм запав мені в душу, настільки сподобався мені своєю незвичністю, атмосферністю, що я вже не могла дочекатися, коли потраплю в чарівне містечко, що зависло на межі століть у своїй середньовічній красі.  Так от, тоді я вже починала рахувала дні до нашого від'їзду.. І ось це таки сталося! Поїзд зупинився і ми вийшли з вагона. Ми в Брюгге!


Як виявилося, від вокзалу до центру міста зовсім недалеко, то ж ми пішли пішки. Першим ділом зупинилися на мості (разом з групою таких самих туристів як і ми), щоби зробити перші кадри :) До слова, коли ми вже вертались тією ж дорогою назад, картина зовсім не змінилася: кожен новоприбулий з рюкзаком на плечах чи з сумкою в одній руці, вважав за обов'язок другою рукою сфотографувати вид із моста :) То ж ми, бувалі, трохи зверхньо і  іронічно дивилися на метушливих новачків, що возилися зі своїми фотоапаратами :-Р


Погода була на диво сонячна, а це трохи не співпадало з тим, на що я очікувала..  А очікувала я на похмуре небо, мряку і густі клуби туману :) Вже як середньовіччя то середньовіччя!) Так що погода трохи підвела)


 І спочатку все було майже так, як треба: вузькі вулички, старі будиночки..




 
Я вже почала була проникатись атмосферою міста, як ми стали наближатися до центру. І чим ближче ми наближалися до нього, тим настрирливіше спокійні тихі вулички наповнювалися людьми та шумом. В кінці кінців дійшло до того, що довелося прямо таки протискуватись крізь натовпи людей. Одна суцільна давка і штовханина - нікуди навіть яблуку впасти :(


Хлопці дуже гарно грали на своїх інструментах - я аж заслухалася..


А потім ми вирішили покататися на човнику і оглянути місто з води. Пам'ятаю, у фільмі головні герої пливли собі самі у човнику і один з них захоплено розповідав про місто. Я уявляла собі, що з нами буде так само, але я помилилася). Спочатку довелося почекати трохи в здоровенній черзі (хоча, ради справедливості, треба сказати, що вона рухалася швидко).


А потім підійшла наша черга і ми сіли у човник, а разом з нами.. ще зо 25-30чоловік, як шпроти в банці :) 


Доводилося бути дуже акуратним, щоби фотографувати краєвиди "без десятка чужих голів на передньому плані" та одночасно слідкувати за тим, аби не вивалитися за борт :)

 
А от, власне, і трохи фотографій..
 

Судячи з величезних черг, великої кількості човнів, набитих "по саме не можу" людьм, можна зробити висновок, що це є вигідною і прибутковою справою. Брюгге - місто, зіпсоване туристами.









А на вітринах лежать солодощі найрізноманітніших видів, кольорів, форм, ммм...


Після екскурсії на воді та блукання вуличками (подалі від шумних натовпів), ми одностайно вирішили, що непогано було б підкріпитися чимось). Вибирали місце довго і прискіпливо :) В результаті вибрали якийсь ресторан-кафе з якоюсь іноземною кухнею, не пам'ятаю вже з якою саме. То ж в моїй тарілці крім типових для мене інгредієнтів красувалися пучки якихось молодих пророщених пагонів.. Ну то я їх акуратно відсувала вбік) З десертом мені пощастило, а от Андрію принесли на здоровенній тарілці якусь маленьку дивну штуковину, схожу на пудинг, зі стійким смаком недосмаженої яєшні :) Воно явно не тягнуло на десерт, швидше якась підсолоджена яєчна закуска)  Дорого, все ж таки, навіть в столиці виявилося дешевше. Отак-от). День поволі котився до вечора. Ми вирішили повертатися в Брюссель.


Я покидала місто з відчуттям якоїсь незавершеності і не повного задоволення. Мабуть я просто поставила надто високу планку і очікувала надто багато. Можливо, якби я не бачила того фільму, то моя стаття була б вздовж і впоперек розписана позитивом, захопленням та емоціями, а так..  Якось не відчула я тої атмосфери. Надто розрекламоване місто. Надто багато туристів. Шкода трохи..  А десь через півтора години, коли вже добряче стемніло, ми знову були в Брюсселі - місті контрастів.


В готелі, знявши взуття і розпластавшись на ліжку, ми зрозуміли, що ніхто і ніщо не змусить нас знову взутися і йти в місто). Ми були втомлені. Після таких насичених трьох днів відпочинку потрібно хоча б день нормально відпочити). Я пробувала разом зі всіма дивитися фільм з Джимом Керрі на англійській, але дуже скоро відключилася. А зранку під нашими вікнами відбувалося якесь дійство за участі міліції, яка обшуковувала якихось підозрілих типів. На жаль (а може і на щастя), ми так і не дізналися, що там було і до чого. Далі Марта з Дімою відправились досліджувати Брюссель, а ми з Андрієм відправились додому: автобус-літак-автобус-метро і ми вдома!) Ура! ;)

Прихильники