четвер, 11 жовтня 2012 р.

Амстердам

"..Жизнь представляется мне заводной каруселью
Что будет крутиться, пока кто-то дернет стоп-кран
Там, за июльским дождем, за февральской метелью
В небе летит самолет Ленинград-Амстердам.."

Сплин "Ленинград-Амстердам" 
Якось в скайпівському чаті написав нам Діма: "ми тут шойно подумали, мо то в Брюссель махнути?)" Ну ми собі так прикинули і, спокусившись на супердешеві білети на літак,  вирішили - а чому б і ні? :) Ми ще і близько не підозрювали у які пригоди вляпаємося, але на позитивний лад вже встигли налаштуватися :) Так як дешеві білети мають властивість дуже шидко розчинятися в повітрі, першим ділом ми їх забронювали. А потім стали думати гадати.. Стільки світу летіти, щоби побачити одну Бельгію.. Адже ж зовсім під боком і Париж і Амстердам! Надто велика спокуса.. Вирішили одним пострілом та й двох зайців.. З Брюсселю забронювали білети в Амстердам... Отже, наш план:


Якби ми не поспішили з бронюванням білетів у Брюссель, то могли б значно спростити собі життя. Але хто знав, хто знав?) Перший підводний камінь був у тому, що дешеві літаки з Відня не літають. Не солідно ж якось). Зате прямо під боком є Братислава - 75 км і ласкаво просимо! Отже, четвер, 27-ме вересня, близько 9-тої ранку. Струсили з себе залишки сну, випили чаю, нашвидкоруч спакували рюкзаки і побігли на метро. Метро доставило нас на вокзал, де ми успішно (хух, встигли таки!) сіли на автобус до Братислави. Трохи більше як півтори години в дорозі і вуаля - ми вже в аеропорту. Довгі години чекання, якісь непотрібні штемпселі на білети і ура, можна йти займати чергу на посадку :) От ми вже летимо в літаку. Години через дві ми вже на території Бельгії. Бельгія зустріла нас холодно. Доводилося втягувати голови в плечі і тремтіти від пронизуючого вітру. Автомат, в якому можна було купити білети, глючив не по дитячому, то ж перший шатл в місто ми упустили. Врешті автомат видав нам потрібні білети і, простоявши на вітрі і холоді зо пів години, жуючи єдину доступну на горизонті картоплю фрі, яка досить добре наповнювала шлунок і зігрівала руки, врешті сіли в шатл, який повіз нас в Брюссель. Як ви вже мабуть здогадалися, то був найвіддаленіший з усіх аеропортів і їхати прийшлось знову десь близько півтора години. Приїхали на вокзал. Але до місця, звідки їде наш автобус в Амстердам ще хвилин 40 пішки. А тут така дубаріна.. Вирішили добиратися транспортом. Зайшли на вокзал. І знову ці автомати.. Ми до них і так і сяк, а вони ноль реакції.. Вводимо початкову і кінцеву точки призначення, а нам вистрибує повідомлення, щось на зразок "є більш дешевший варіант", а де той дешевший варіант шукати вже не сказано. Думаємо, тре місцевих спитати. Підійшов Андрій до якихось двох чувачків, (благо, один з них трохи балакав англійською). Почувши, яка в нас проблема, сказав: "ми думаємо, що то безплатно". Ну ми такі переглянулися обоє о_О. І в чужому місті, в чужій країні ми проїхали декілька зупинок зайцями :) Не знаю, як би ми мали то пояснювати контролерам, але на щастя, ми їх не побачили :) А тим часом до відправки автобуса було ще дуже багато часу. Ми встигли на тому ж вокзалі купити листівки і на холодній мармуровій лавочці підписали їх і відправили своїм на Україну :)


Купили по якомусь чізбургеру, котлета всередині - гидота рідкісна, але, мабуть, краще ніж нічого. Зачекінилися на автобус, отримали номерки. Вже добряче стемніло, коли ми зручно вмостилися на кріслах і автобус рушив. Дві з половиною години і ми будемо в Амстердамі. Щоб ми не сильно розслаблялися, включили нам якийсь криваво-м'ясний триллер.. І от він, Амстердам! Але навіть це ще не кінець. Ще потрібно сісти на метро.. І знову ці старі-добрі автомати.. абсолютно унфройндліх :) Уявіть собі таку картину: близько півночі, ми намагаємося купити білет на метро в автоматі, нам це не вдається, ми втомлені, голодні, злі і недобрі а навколо нас всі починають.. бігти! Реально, як в кіно! Стада людей проносяться повз нас на великих швидкостях, просовують білети і зникають за турнікетами а ми розгублено дивимося одне на одного і тільки знизуємо плечима, не розуміючи що діється. А люди то все біжать і біжать, масово, глобально.. :) Ми вже хотіли піддатися стадному інстинкту і побігти за всіма, але відсутність білета і високі турнікети привели нас до тями. Підійшли до працівника метро, він нам дуже ввічливо і доступно все пояснив, наклацав потрібні білети, навіть тикнув пальцем на карті метро, де саме нам краще зробити пересадку. Хороший дядько. Вийшли з метро, хвилин 10-15 пішки і нарешті ми в готелі! Подивилася на годинник - близько половини першої ночі.  Давайте підіб'ємо підсумки по транспорту: метро-автобус-літак-автобус-поїзд-автобус-метро, та по кількості столиць, в яких ми були: Відень (Австрія), Братислава (Словаччина), Брюссель (Бельгія), Амстердам (Нідерланди). Ми задумались, а чи не простіше було б взяти білет з Відня прямо до Амстердаму? :) Але, мабуть, поки молодий, не варто шукати простих шляхів ;)

Амстердам

Хтось їде в Амстердам дивитися музеї, хтось курнути, хтось повитріщатися на Червоні Ліхтарі, хтось - вкусити забороненого плоду. Я ж їхала в Амстердам поїсти оселедця :) В інтернеті я вичитала, що саме тут він суперсмачний, суперніжний, ароматний, тане в роті, прям чудо а не риба :) А справжнім (українським) оселедцем я марила вже давно). То ж першим ділом ми пішли в супермаркет, купили продуктів і тут я побачила її! Велику банку з рибою! Андрій так скептично подивився і каже - забагато, не з'їмо. Але доля тої банки вже давно була вирішена, з'їли, ще й як з'їли! :) Поснідавши і сфотографувавшись в моднячих шторах, ми врешті пішли оглядати місто.

Моднячі штори
Сідаємо на метро і їдемо в центр.. Щодо метро, то воно тут таке ж як і автомати) Трошки підглючує час від часу і не завжди надписи на табло відповідають дійсності


Вийшли на потрібній нам станції і тут як на зло почав падати дощ. А це зовсім не входило в наші плани. Забігли в магазин перечекати дощ. Там подивилися на всякі сувеніри, купили листівки і пішли дивитися, що там робиться з погодою. На превелике моє здивування, сірі хмари вже розсіялися, дощ закінчився і навіть виглянуло сонце. Це все б нічого, якби погода не змінювалася так по сто раз на день :) Потім купили білети на кораблик по каналах з можливістю "входити-виходити" необмежену кількість раз впродовж всього дня. На борту кораблика підписали наші листівки


Наклеїли марки..


І оглядали місто..


Побачили цікавий базарчик, то ж на наступній зупинці покинули наш кораблик і пішли оглядати товар. І це виявилося дуже цікавим заняттям! Чого там тільки не було! І сувеніри і одяг і платівки, всякі запчастини, антикваріат, мотлох - всяка всячина, якщо в двох словах.


Кофешопи тут повсюди.. То так, до слова)..


В нас не було якогось конкретного плану, ми просто бродили вуличками, намагаючись відчути дух свободи :)


Перша асоціація з Амстердамом? Однозначно велосипеди! ТАКОЇ кількості велосипедів я ще в житті не бачила. Їх не просто багато, їх моооооре! Таке враження, що їх вдвічі більше ніж самих людей. Вони всюди - під кожним деревом, стовпом. Все, до чого можна пристебнути велосипед, обліплене двоколісним транспортом по саму зав'язку.


Я якось не очікувала побачити на вулиці Амстердама запряженого коня


Вивіска "смартшопу", правда гриби продавати тут вже заборонено)



Зручно, можна посидіти, відпочити..

 


Відправляємо листівки своїм на Україну :) Сподіваємося, долетять :)





Погулявши містом, повертаємося на кораблик, проте обираємо вже іншу лінію - новий маршрут




Після чергової зміни дощу на сонце, на небі з'являється веселка


А трохи згодом ще одна


Потім потягнуло Андрія на солодке - захотілося йому кексу! Ну то й купили шматок. На перший погляд кекс як кекс :) Про подальші дві-три години можете цікавитись в нього напряму)


Вечоріло. Поволі Амстердам почав змінювати своє обличчя.
 



Ми опинилися на вулиці Червоних Ліхтарів.. Мені цікаво було співставити десь чуте-бачене з реальністю. Приблизно все співпадало. Навіть не знаю, шкода мені тих жінок чи ні, їх ніхто ж там  силою не тримає, все добровільно і корисливо. В одній із вуличок, ніби з під землі, переді мною появилися троє.. кхм.. чоловіків у жіночих образах. І якось настільки несподівано, що я мало дар мови не втратила і заїкою не стала) Кажуть Амстердам - місто свободи. Я б сказала не так - місто молодих. Незалежно скільки кому років - всі тут відчувають себе молодими. Навіть в повітрі відчувається якась така атмосфера молодості, яку тут дуже швидко гроблять і втрачають) Але ота вся атмосфера, відсутність комплексів, прапорці кольору веселки, якесь воно все несправжнє, пусте, хочеться звернути в якусь тиху вуличку, подалі від такого життя..


  


Амстердам - місто швидко згасаючої молодості. Там цікаво, але повертатися туди ще раз я б швидше за все вже не хотіла.
А зранку на нас вже чекав Брюссель, але про це трохи згодом ;)

Прихильники