середа, 7 липня 2010 р.

Чак Паланік "Задуха" та "Бійцівський Клуб"


"Задуха"


Закінчила вчора читати "Задуху" Паланіка.. Зразу хочеться сказати, що я очікувала чогось трохи більшого від Чака.. Може то просто я трохи подорослішала відтоді, як прочитала "Вцілілий" і зараз вже трохи по іншому дивлюся на життя, а може просто стала більш цинічною :) хз, хз..
Почнемо із його "Задухи". Вже на самому початку автор декілька разів попереджує, що цей його новий твір тільки пуста трата нашого з вами часу і переконливо радить краще піти і зробити щось корисне, ніж читати це. Тут я повністю з ним згідна :)
Але все таки цікавість взяла верх і я вирішила таки прочитати. 
Автор попереджає, що тут ми знайдемо дурну історію про дурного маленького хлопчика, ім*я якому Віктор Манчіні, дурну правду життя цієї людини, з якою вам не захочеться знайомитися.. Інакше як "малим гівнюком" автор і не згадує малого хлопчину...
                     
Його мама, з явними психічними відхиленнями, вчить сина "створювати свій власний світ".. Хлопець виростає, заробляє на життя хитрістю і жалістю. Щодня в різних ресторанчиках, вдаючи що він подавився їжею та от-от задихнеться від нестачі повітря, він "дарує шанс оточуючим людям стати героями, дозволивши врятувати себе". 
                     
Гроші він збирає на трубку для введення їжі прямо в шлунок, оскільки його мама - скелет, обтягнений шкірою, що помирає з голоду, відівчившись просто на просто ковтати.. Врезультаті, вона помирає від задухи - Віктор намагається нагодувати її шоколадним пудингом, бо це "дешевше ніж та чортова трубка для харчування"...
      
Паралельно він відвідує зібрання сексоголіків, але ніяк не може зрушитись з четвертого кроку.. Кумедним був момент, коли Віктор домовляється з дівчиною про згвалтування, про сам процес і слово "пудель".. я довго сміялася :)
     
Здавалось автор хоче зачіпити якісь дуже важливі проблеми суспільства, але, як на мене, йому це не надто вдалось.. 

Ну і трохи самого Паланіка:

"Жемэ вю" — французская противоположность для дежа вю, когда тебе все незнакомы, не важно насколько ты считал, будто хорошо знаешь их.
"Театр в мыслях. Бордель в подсознании".
".. Ведь только неосязаемые идеи, понятия, верования, фантазии сохраняются. А камень щербится. Дерево гниёт. Люди, ну что же, они умирают. А вот такие хрупкие вещи, как мысль, мечта, легенда – могут жить и жить."
"Можно жить, позволяя другим решать все за нас: кто мы, какие мы. Сумасшедшие или в здравом уме. Сексуально озабоченные или святые. Жертвы или герои. Хорошие или плохие. Можно сказать себе: пусть решают другие. Пусть решает история. Пусть наше прошлое определяет будущее.
А можно решать самим." 
 
 "Бійцівський Клуб"
                    
Закінчивши читати "Задуху" Паланіка, відразу ж перейшла до читання його "Бійцівського Клубу".

Загалом книжка мені сподобалась. Достатньо цікаві неочікувані повороти сюжетної лінії.
                              
Перш ніж писати цей пост, я вирішила почитати відгуки інших людей. Як виявилось, багато хто вважає книжку "справжнім шедевром", яка "повністю змінила світогляд". Як на мене, то це надто голосно сказано..
                                                                  
От за що я люблю Паланіка, то це за його манеру написання твору, більшу половину якого можна розгребти на цитати)
"Если можно проснуться в другом месте. Если можно проснуться в другое время.
Почему бы однажды не проснуться другим человеком?"
"Купи себе диван, и на два года ты полностью удовлетворен, не важно, что что-то идет не так, по крайней мере, ты решил вопрос с диваном".
"Если люди полагают, что видят тебя в последний раз, они начинают действительно смотреть на тебя".
"Приходится попотеть, чтобы достичь совершенства, но минутное совершенство оправдывает все усилия. От совершенства и требовать нельзя, чтобы оно длилось дольше".
"Поколения за поколениями люди работают на ненавистных работах только для того, чтобы иметь возможность купить то, что им не нужно".
 Не буду тут зараз переказувати книжку, просто скажу, що при надлишку часу можете її почитати, тільки не варто надто перейматися нею, а то ще понесе не туди де треба :)
                                                       
Подивилася сьогодні також однойменний фільм. Фільм в емоційному плані набагато (як на мене) сильніший аніж книжка, фільм вносить більше ясності, розумієш що і до чого, а книжка місцями трохи заплутана.. Особливо сподобалась Марла, гарно зіграла свою роль..

Прихильники