субота, 24 липня 2010 р.

Чак Паланік "Вцілілий"

Ну що ж, дійшла черга і до часто згадуваного в попередніх постах  твору того ж таки Чака Паланіка "Вцілілий". То було давно, коли я вперше стягнула ще на дискету текстовий файлик і читала його з монітора домашнього комп'ютера  по вечорах. І те, що я читала, було настільки далеким від стандартної класики, настільки цинічним і дивним, що я не могла надивуватися тому. То хто ж, власне кажучи, є тим "вцілілим", що він собою являє і чим мене  свого часу він так захопив. Отже..

47-мий розділ і далі по спаданню..
Вже в цьому зворотньому відліку відчувається якась невблаганна неминучість..
Так от. Такий собі Тендер Бренсон захоплює пасажирський літак номер 2039, наказує пілотам зменшити висоту для того, щоб звільнити літак від пасажирів: вони повинні стрибнути з парашутом.. Пілот, з дулом пістолета біля виска, ставить літак на автопілот, розказує дрібні деталі що може статися з літаком і, врешті, що станеться, і теж стрибає з парашутом кудись у океан ("бо я ж не вбивця"- так каже про себе Тендер). Головний герой, останній живий член релігійної секти, залишається абсолютно один на борту літака, палива вистачить годин на 6-7, він включає бортового самописця і розказує свою історію... 

Книжка написана в якомусь хаотичному порядку, постійно перескакуєш при читанні з одного на  інше. Таке враження, що автор не обтяжував себе тим, щоб придумати цілісний сюжет, а писав його якось спонтанно: придумавши якийсь новий кадр з життя, він не потрудився повернутися на декілька сторінок назад і вставити його на своє місце а просто писав собі далі :) Зрештою, від того його твір тільки виграв, створюючи специфічну атмосферу, але з іншого боку часом важко було вловити і так невловимий сюжет :)

Отже, що ми знаємо про нашого головного героя? Наступні уривки і коментувати не потрібно, вони говорять самі за себе. Тендер розвішує по місту номери телефону "довіри":
"Дай Себе, Своей Жизни, Еще Один Шанс. Позвони, И Мы Поможем. Далее - мой номер телефона".
То ж практично щовечора йому телефонують. 
Большинство людей, которые звонят мне, уже знают, чего они хотят. Некоторые хотят умереть, но просто ждут моего разрешения. Некоторые хотят умереть и нуждаются в поддержке. В небольшом толчке. У некоторых людей, склонных к самоубийству, почти не осталось чувства юмора. Одно неверное слово, и через неделю от них останется лишь некролог. Большинство звонящих людей я почти не слушаю. Жить им или умереть, я определяю по тону их голоса.
Телефонує дівчина.. І він каже їй: "Вбий себе"...
Невозможно хорошо обвалять в сухарях телячью отбивную котлету, пользуясь только одной рукой, поэтому я говорю ей: сейчас или никогда. Либо нажми на курок, либо не нажимай. Я с ней в этот момент. Она не умрет в одиночестве, но я не могу ждать всю ночь.
Эти жертвы, они звонят. Эти хронические страдальцы. Они звонят. Они убивают мою собственную маленькую скуку. Это лучше, чем телевидение.
А наступного дня він читає в газетах про некрологи. Це просто ще одна маленька розвага..
45..
Далі ми дізнаємося про юнацькі роки Тендера, про його сім*ю, братів, сестер, релігійну секту та правила життя в ній. Також дізнаємося безліч корисних порад як вивести найрізноманітніші плями з найрізноманітніших місць та як приготувати ті чи інші страви. Ну в цьому, власне, і весь Паланік :)
Согласно доктрине церкви, только первенец, Адам, мог жениться и состариться в церковном округе. Все остальные по достижении семнадцати лет - я, мои семь братьев и пять сестер - должны были покинуть округ и работать.
Смотреть на Адама - все равно что смотреть в зеркало. Он был старше меня всего лишь на три минуты и тридцать секунд, но в Правоверческом церковном округе нет такого понятия как близнецы.
В последнюю ночь, когда я видел Адама Брэнсона, я думал, что мой старший брат - очень добрый и очень мудрый человек.
Вот каким глупцом я был.
То все просто не вкладалося в голові. Воно все було настільки неправильним, диким і ненормальним що я з неймовірною наполегливістю перегортала сторінки, добираючись до розв'язки... А розв'язка, м'яко кажучи, розчарувала, не вистачило Чака до кінця. 
Хочу сказати, що ця книжка справила на мене найбільше враження серед усіх прочитаних, її я б навіть перечитала вдруге, щоб знову подумки опинитися на борту пасажирського літака з одним дивним і не надто нормальним самогубцем :)

Прихильники