"Аметистовий Світ" у Майсау (Amethyst Welt, Maissau)

Переглянувши пропозиції від Niederösterreich-CARD, вирішили поїхати в Майсау та дізнатися щось нове і цікаве у "Аметистовому світі", ("Amethyst Welt", 3712 Maissau, Horner Straße 30, Österreich). Саме там знаходиться одна з найбільших добутих відкритим способом вен аметисту у світі. 

Відвідати "Amethyst Welt" можна лише з екскурсією. Ціна квитка - 8 €, з Niederösterreich-CARD - безкоштовно. Програма включає в себе мультимедійне шоу (малі дітлахи були в захваті від світлових ефектів-блималок), огляд штольні та аметистів з різних куточків світу. А на виході, звісно ж, магазин, в якому просто очі розбігаються від асортименту, що починається від дрібних камінчиків за два євро і до великих неймовірно красивих кристалів за декілька сотень євро :) План-карта "Amethyst Welt"

Аметист (гр. αμέθυστος,  від  α - "не"  + μέθυσος  - "п'яниця" ) - дорогоцінний камінь, є різновидом кварцу. Назва походить з давньогорецької мови, де означає "не п'яний". Давні греки вважали, що камінь захищає свого власника від п'янства. Кольорова гама аметисту знаходиться в діапазоні від світлого фіалкового до темно фіолетового кольору. Може мати також один або два вторинні відтінки - червоний і синій. Ідеальний аметист має фіолетовий відтінок на 75-80%, синій - на 15-20% та вторинні червоні відтінки. 

Аметист був відомий ще у Стародавньому Єгипті. В стародавньому Римі його називали "благословенним каменем", який приносить успіх, за часів Середньовіччя - "апостольським каменем".

Штольня. Тут можна подивитись на аметисти "як вони є" в природі

Та прослідкувати за тим, як вони створювались впродовж 500 млн років тому..

Унікальна аметистова жила в світі, що простягається на близько 400м, серед яких 40 - у відкритому доступі для огляду в штольні! Максимальна висота її становить 2м.

Найцікавіші знахідки розкопок з усього світу. Аметист з Марокко

Аметист з Бразилії

Аметист з Німеччини

Аметист з Індії

Аметист з Марокко

Мені сподобалось!

Гельденберг (Der Heldenberg), Австрія

Найвідоміші коні Ліпіцанер, найвизначніші полководці, найстаріші поселення та найкрасивіші автомобілі - все це можна побачити, відвідавши Гельденберг. 

Гельденберг (Der Heldenberg - нім. "гора героїв") - виставковий комплекс в Австрії (3704 Kleinwetzdorf, Wimpffengasse 5), що складається з таких чотирьох основних частин: 

1. Музей старовинних автомобілів (Koller's Oldtimer)

2. Ліпіцанери іспанської школи верхової їзди (die Lipizzaner der Spanischen Hofreitschule)

3. Меморіальний комплекс Радецького (die Gedenkstätte Radetzky)

4. Неолітичне поселення (die Kreisgräben mit dem Neolithischen Dorf).

Вхідний квиток на всі чотири виставки становить 14 €, з Niederösterreich-CARD - безкоштовно.

Нижче - детальна карта Гельденберга.

1. Виставка старовинних автомобілів Koller's Oldtimer

Забігаючи наперед, хочу сказати, що ця виставка мені дуже сподобалася, не зважаючи на те, що я не є любителем і поціновувачем автомобілів, погано в них розбираюся, не цікавлюся новинками в даній індустрії та не захоплююся і не фанатію від дорогих авто. Але старовинні раритетні автомобілі - це зовсім інша справа! Дивлячись на них, ніби переносишся на декілька десятиліть назад, у зовсім інший час! Елегантні та вишукані, часом незвичні та дивні, вони тримають в собі атмосферу та історію свого часу. Оглядати їх - одне задоволення! 

Тут можна подивитись на різноманітні авто за всю автомобільну історію та прослідкувати за їхнім розвитком, починаючи від найдавніших засобів автопересування і закінчуючи сучасними спортивними автомобілями. Виставлені моделі охоплюють період з початку1886р. до сьогодення.

В музеї представлено більше 70 виробників, в тому числі такі цінні бренди, як Porsche, Ferrari, Jaguar і Rolls Royce, а також рідкісні моделі як Bugatti, Hispano Suiza і Packard.

На виставці представлені також історичні велосипеди, мотоцикли і трактори. У цілому, більше 150 вишуканих старовинних експонатів.

Цікаво прослідкувати за етапами розвитку машин. Сьогодні важко назвати отакий трьохколісний транспортний засіб з дерев'яною лавочкою замість сидіння автомобілем! Але факт залишається фактом. 

Еволюція автомобілів

Можна замовити екскурсію, а можна просто самому оглядати зали, що, власне, ми і зробили.

Ну і трохи гламуру, куди ж без нього - для всіх любителів блискучих цяцьок :)

Гламур навіть під капотом :)

Але так, погоджуюсь, ефектно :)

Гламур номер два, менш вдала, як  на мене, версія :)

Є тут і транспортних засобів для найменших ;)

Виставка мені сподобалася! Рекомендую.

2. Ліпіцанери іспанської школи верхової їзди (die Lipizzaner der Spanischen Hofreitschule)

Ліпіцанер (нім. Lipizzaner) - мускулистий кінь, як правило, пов'язаний з Іспанською школою верхової їзди. Порода бере свій початок у 16 столітті, коли вона була розведена за підтримки династії Габсбургів. Порода отримала свою назву від одного з найбільш ранніх конезаводів, розташованих у селі Ліпіца, Словенія. 

Ліпіцанери - красиві і великі коні, сягають висоти до 165 см. Як правило, вони сягають зрілості повільно, але живуть довше, ніж багато інших порід і чудово підходять для виконання складних вправ верхової їзди в свої 20 чи 30 років.

Огляд коней можливий тільки з екскурсією, яку проводять за розкладом. Ми трохи спізнилися - екскурсійна група вже була сформована з туристів з Німеччини. Ми пристали до неї. Але ми явно вирізнялися з-поміж усіх тих 50-ти - 60-ти річних чоловіків та жінок. Екскурсовод сказала нам, що група вже сформована і попросила приєднатися до попередньої екскурсії, що ми і зробили. 

Ми прослухали інформацію про найвідоміших коней, погладили їх, пофотографували :) Вони справді великі і красиві!

Потім подивились невелике відео - виступ Ліпіцанерів - граціозно, синхронно і красиво! Шкода, звичайно, що нам не показали цього вживу, а лише на відео.

Потім ми ще прогулялися в Англійському Парку з його цікавими фігурами. На наступні дві виставки (меморіальний комплекс Радецького та неолітичне поселення) за браком часу ми не пішли. Думаю, ми небагато втратили :) Бо найголовніше, що ми хотіли побачити, ми побачили і були цим цілком задоволені. В нас залишалося мало часу, то ж ми поспішили в Маісау (Maissau) подивитись на виставку ще одного музею "Amethyst Welt", але це вже зовсім інша, нова історія ;)

Басейн Alpenbad Mitterbach

Коли спека остаточно замучила і не дає спокійно жити, чого хочеться найбільше? Правильно, зануритись з головою у прохолодну воду! Отож після канатної дороги в Mariazell, ми поїхали у пошуках тої самої води :). І знайшли ми її за декілька кілометрів під відкритим небом в басейні Alpenbad в  Mitterbach (3224 Mitterbach Seestraße). 

Басейн розділений на дві частини: для дітей та дорослих. Відрізняються вони, звісно ж, глибиною. Глибина в дорослому - 1.6м, якраз ідеально - стоїш по шию у воді, торкаючись стопами дна - саме те, що треба :)

Не зважаючи на спеку, вода в басейні прохолодна і добряче бадьорить :) Спочатку бажаючих охолодитися було багато, проте досить швидко вони порозходились і крім нас залишилось ще десь двоє-троє людей.



Ціна за вхід - 4 €. З NO-Card - безкоштовно. Недалеко біля басейну на траві можна позагоряти і взагалі, під розлогим деревом, в тіні, радіти і насолоджуватись життям :)



Поки Аня не спала, ми бігали купатись по черзі, а коли вона заснула, змогли поплавати разом. Було весело :)



День схилявся до вечора, а попереду була ще довга дорога додому. Але не зважаючи на це, ми вирішили заїхати на ще одне озеро Erlaufsee.

 

Купатися вже не хотілося, то ж ми просто прогулялися вздовж берега, спостерігаючи за тим, як сонячні промені відбиваються в дзеркальній гладі води, заливаючи її поверхню таємничим вечірнім сяйвом, як довшають тіні, як наповнюється прохолодою повітря.. Як же добре влітку біля води! Але пора вертатися додому. В дорозі час пройшов швидко. Мабуть тому, що я заспала на задньому сидінні :)  І от ми знову повернулися в розпечений сонцем Відень.. Ми відкрили дверцята машини і ..гаряче повітря безцеремонно ввірвалося в салон! Не зважаючи на те, що була вже ніч, на вулиці стояла спека! Це було жахіття.. Важко собі уявити, що тут робилося вдень, якщо навіть вночі було настільки жарко! А згодом прочитала в новинах, що того дня зафіксували рекордну температуру за кілька останніх десятиліть. 

Mariazeller Bürgeralpe

Літо видалося спекотним. День за днем температура трималася 35-37 градусів. Навіть ніч не приносила жаданої прохолоди. Будинок нагрівався за день і сидіти в розпеченій квартирі було просто нестерпно, а на вулиці було ще гірше. А на неділю прогноз погоди обіцяв взагалі 41 градус тепла, чи то пак спеки. Не довго думаючи, вирішили втікати з Відня у пошуках прохолоди. А де в Австрії її можна знайти? Звісно що у горах! Туди ми і подалися. Їхати трохи далеко, але з включеним кондиціонером - одне задоволення. Для початку заїхали в місто Маріацелль (Mariazell, 160 км. від Відня). Колись ми вже там були проїздом, прочитати про цю подорож можна тут. А цього разу ми приїхали сюди з конкретною метою - піднятися по канатній дорозі на висоту 1267 м.

Нам пощастило, на "повітряний вагончик" чекати довелося не довго. І людей було на диво мало, ми взагалі прийшли першими. Декілька хвилин підйому і ми вже на місці.

Перед нами відкрилися чудові краєвиди

Правда був один недолік - якось занадто мало там місця і простору, якось "тісно". На годинку-півтори піднятися туди можна - прогулятися, пофотографувати.. Як на мене, більше там немає чого робити. Якщо вже вибирати між канатними дорогами, то однозначно краще їхати сюди. Ось там вже точно є де розгулятися :)

Ціна за підйом та спуск становить 13,90 €, а власники Niederösterreich-CARD можуть зробити це безкоштовно, чим, власне, ми і скористались. 

Бажаної прохолоди на вершині ми так і не знайшли, там теж було доволі спекотно, то ж трохи прогулявшись вузькою стежиною у лісі, вирішили спускатися назад.

І поїхали знову шукати прохолоду. Про те, знайшли ми її чи ні, можна прочитати ось тут :)