четвер, 18 травня 2017 р.

Грузія: Батумі та Батумський ботанічний сад. День Сьомий

Мало-помалу підходить до свого логічного завершення наша мандрівка Грузією. За ці шість днів ми встигли багато чого побачити, отримали широкий спектр яскравих емоцій. А сьогодні, на сьомий день подорожі, треба трохи відпочити. Тож сьогодні у нас в планах мооооре! Чорне море! 


Але весь день провести на пляжі та в морі - це скучно. Тому коли сонце починає особливо сильно припікати, сідаємо в машину і робимо вилазку до Батумі. А по дорозі заїжджаємо ще до Петри. Петра - візантійська фортеця, руїни якої добре збереглися до нашого часу.


На території акрополя Петри були знайдені залишки ранньосередньовічної базиліки та лазні.


З фортечних мурів відкривається чудова панорама Чорного моря - милує око. Однак більше тут робити нічого - на даний момент відбувається реставрація, тож доступ до значної частини території закритий. Хоча ні, чому це нічого робити? Можна ще спостерігати за процесом реставрації, під час якої оголені до пояса та підсмалені на сонці працівники щось там розчищають, розкопують..


По дорозі до Батумі зупиняємося поблизу Батумського ботанічного саду субтропічних рослин (груз. ბათუმის ბოტანიკური ბაღი). Сад велетенський - займає 100 гектарів площі. За додаткову ціну можна проїхатись по саду у вагончику. Ми скористалися такою можливістю, однак лише в одну сторону, назад вже поверталися пішки. І саме тоді остаточно усвідомили розміри саду - йшли і йшли, а кінця-краю йому не було видно :) Однак враження у мене залишилися дещо суперечливі. З одного боку так, справді, величезна кількість найрізноманітніших дерев, яких раніше ніколи не бачив. А з іншого.. Ну дерева й дерева.. Деякі - впізнавабельні, деякі - ні, деякі настільки чудернацькі, що зупиняємося, щоб розгледіти детальніше. Сюди треба на цілий день їхати і брати людину, яка може все показати і розказати, а не заскочити на пару годинок, щоб ліниво прогулятися в тіні бамбукових та не бамбукових заростей :)


Чи не найбільше запам'яталось мені оце тюльпанове дерево. Воно впало, однак не загинуло - його гілки з часом перетворилися на самостійні дерева. Тюльпанове дерево! Як же красиво воно має цвісти! Ех.. Гарно було б повернутися сюди тоді, коли на більшості дерев розпускатимуться квіти.. 


Що ми ще бачили? Бачили бананові дерева, однак без бананів. Бачили дерева хурми, однак теж без хурми; оливкові дерева, чайні кущі, трояндові поля.. Бачили височенні евкаліпти, які наповнювали повітря навколо себе легкими ароматними нотками. Бачили величезні агави та багато всякого іншого добра..


А місцевість тут горбиста і після кожного спуску нас чекає черговий підйом, або сходинки, які, здається, не закінчаться ніколи.. Цікаво, скільки кілометрів ми намотали по саду сьогодні? Скільки б там не було, нам час сідати в розпечену сонцем машину і їхати до Батумі. 


Батумі (груз. ბათუმი) - курортне містечко. З кожним наступним кроком по місту ловлю себе на думці - як сильно воно відрізняється від всього того, що ми бачили досі. Це зовсім інша Грузія.


Розваги для туристів та місцевих на пляжі


Батумі захоплює своїми архітектурними дивинками, однією з яких є Вежа Алфавіту (груз. ანბანის კოშკი). Висота вежі становить 130 метрів. За своєю структурою вона схожа на структуру молекули ДНК. На вежі зображені букви грузинського алфавіту.


Реклама гольфу? Або я чогось не розумію


Мами такі мами і кожен супермен про це знає :) Дуже зворушливо насправді.


В 2011 році в Батумі була встановлена семиметрова стальна скульптура під назвою "Алі і Ніно". І скульптура ця непроста - вона рухома. 


На створення цієї скульптури митця надихнув популярний роман про любов мусульманина Алі та християнки Ніно, який являє собою пошук шляхів для примирення цих двох релігій.


Стальні фігури повільно рухаються назустріч одне одному, допоки не зіллються в одне ціле, а потім - пройдуть одне крізь одного.


Ось тут можна подивитись відео, як це все виглядає. Мені сподобалося.


Батумі - візитна карточка Грузії


Приморський парк Батумі, який ще називають бульваром, є популярним місцем для відпочинку, прогулянок та розваг як місцевих жителів, там і туристів


Тут знаходяться танцюючі фонтани, різноманітні атракціони, ресторани та бари..


Я була приємно здивована, коли помітила знайомі риси обличчя на погрудді. Навіть ближче підійшла, щоб переконатися. Так, це наш Шевченко!


А он там, з-за пальми, виглядає Леся Українка, яку теж приємно тут побачити


Неподалік - озерце з пеліканами та іншими птахами


А павичі тут люблять повихвалятися своїми пишними хвостами та позувати перед фотоапаратами :)


Кажуть, що під лежачий камінь вода не тече. А як тоді бути з висячим каменем? Так до кінця і не зрозуміло, чи то вода тече з-під нього, чи то він на стовпі води стоїть ;)


Десь тут ми і повечеряли. Так, страви не були величезними, ціни не були надто маленькими, однак їжа була оформлена дуже красиво і смакувала на відмінно. Все заточено під туристів. Але от колорит грузинський від цього втрачає, як на мене..


Наступне: Грузія: Тбілісі. День 8. Далі буде..  >>

Прихильники