По Європі мандрували ми вже чимало, багато в яких куточках були, проте кордонів її ще не покидали. І от, мабуть, настав час спробувати. А будь які спроби і починання варто здійснювати повільно і плавно, а Стамбул для цього підходить просто ідеально, бо як відомо, він розділений протокою Босфор на європейську та азійську частини, так що можна однією ногою бути в Європі, а іншою вже прощупувати незвідану Азію ;) Жарти жартами, а в Стамбул я мріяла потрапити вже давно :)
Царгород, Константинополь, а сьогодні - Стамбул - неймовірне місто, про нього можна говорити безконечно довго, захоплюватися ним можна неймовірно сильно.. На мене він справив враження незабутнє. І цим враженням я і хочу зараз поділитися з вами!
Плавне приземлення літака супроводжувалось оплесками пасажирів. Виловлювання багажу, черги на фейс-контролі, пошук замовленого таксі - ми в повній мірі відчули величезні розміри аеропорту, в якому, здається, можна загубитись назавжди :) Таксі повільно пленталось в довгих дорожніх корках, потім петляло хитросплетенням надвузьких стрімких вуличок і, врешті, доставило нас прямо під двері готелю. Тут нас чекала перша приємна несподіванка - нам запропонували дорожчий, більший і зручніший номер абсолютно безкоштовно, мовляв, з дитиною вам там буде зручніше.
А тим часом вечоріло. Ми зібралися повечеряти. Нас відразу поінформували, що почався дощ і запропонували парасольку. Але для чого нам зайві речі ;) Вже за рогом на нас чатували офіціанти, які мало не силоміць запрошували саме до їхнього ресторанчику :) Ми чемно відмовлялися, проте в одному з них ми все ж таки зупинилися. Там спробували кебаб в глиняному горщику, який розбивається ножем. Подача кебабу з постукуванням і розбиванням супроводжувалася мало не цілою виставою :) Все почалося дуже атмосферно: смачна ароматна гаряча їжа, дощ барабанить по бруківці.. Та тільки-но ми вирішили вже йти, як дощ закінчився і ми пішли в розвідку.. Минули лічені хвилини, ми пройшли через невеликий базарчик і ось ми вже біля Голубої мечеті!..
Завтра ми обов'язково повернемося до неї ще раз, зайдемо всередину, а сьогодні буде особливий вечір - ми просто прогуляємося довкола. Несміло наближаємось до неї, чужі серед чужих, а вона стоїть така величезна, велична, красива, незвична, дивна і грізна. А над нею вгорі кружляє з десяток чайок, вони створюють шалений лемент вгорі. Це діє на мене магічно, магнетично.. Як же добре, що зі Стамбулом ми почали знайомитися саме вночі, бо за дня ця особлива таємничість мабуть просто розвіялася б як дим..
Красивий рудий кіт прийшов знайомитися з Анною. Як виявилося згодом, котів тут багато, вони всюди! В Австрії я вже давно відвикла від такого.
Обходимо мечеть і потрапляємо на головну площу міста - центр центру - площа Султанхамет (Ахмедие́, тур. Sultanahmet Meydanı).
На цій площі знаходяться дві з найважливіших пам'яток Стамбулу - Голуба мечеть та Айя Софія. Знаходяться вони одна навпроти одної А між ними - красивий Німецький фонтан - подарунок місту і султану Абдул-Хаміду ІІ від кайзера Вільгельма.
Фонтан справді дуже красивий, різнокольорово підсвічується та наче полум'я метеликів, манить до себе фотографів зі штативами ;) А ми ото свій успішно забули..
А коли з мінаретів починає лунати музика, що закликає всіх мусульман до молитви.. Аж мурашки по шкірі! Так емоційно, експресивно, з надривом.. Гарно і незвично. Створює особливу атмосферу та колорит, якого і без цього тут достатньо ;)
З протилежного боку знаходиться Айя Софія. З нею ми також обов'язково зустрінемося завтра! По дорозі в готель робимо ще декілька фото..
Стає доволі холодно, ми втомлені, але передчуття неймовірного нас не покидає :)
Далі буде..
Немає коментарів:
Дописати коментар