Лінц (Верхня Австрія)

"Нас кли-ииче у ма-андрии доро-ога, нам гра-ає чарі-івна струунаа.."

  "Мандри"

 То пісенька про нас :) Нові вихідні - нові вилазки :) Отже, 184 км. від Відня поїздом - і ми уже у Лінці - землі Верхньої Австрії!

Білети купили прямо на вокзалі, але спочатку вистояли чергу не до того автомату, що треба, то ж прогавили швидкий поїзд ICE. Прогавили то прогавили, чекати дві години на наступний ICE нам не хотілося, то ж пішли на "не швидкий". Він виглядав якось не дуже презентабельно, як на Відень :). Вибрали собі вільне купе - було дуже зручно і комфортно. Час пролетів швидко. І от ми вже на вокзалі.. 

Вийшли і зрозуміли, що абсолютно не знаємо куди маємо йти: жодного плану і маршруту :) До всього того ми ще занадто тепло вдягнулися, як на таку спеку :) Побачили автобусну зупинку, біля неї в автоматі купили білетики і навмання сіли на перший тролейбус чи то трамвай, що до нас під'їхав. І сіли ми, як виявилося згодом, дуже успішно! Зупинок за 2-3 за вікном ми побачили гострі шпилі храму в готичному стилі! І отой автобус підвіз нас практично під сам храм! Отак-от :)

 

Новий Собор (Neuer Dom) або ж Собор Непорочного Зачаття вражає своєю красою! Заходимо всередину і в мене захоплює подих.. Причому зі мною так стається практично завжди).

 

Всередині, тихо, затишно і велично! Людей немає, ми одні.. Важко на словах передати всю цю грандіозність і велич.. Собор славиться великою кількістю вітражі, їх близько двох тисяч!

 

На стінах - стації Хресної Дороги..

Собор з іншого ракурсу:

 

Ну а далі пішли знову навмання..По дорозі два байкери зупинилися біля нас і запитали, як проїхати кудись там.. Називається туристи в туристів спиталися :)

 

Потрапили в Замок Ляндгаус (Linzer Landhaus). Чесно кажучи, до цього моменту (поки не знайшла інфи в неті), я була свято переконана, що це ратуша :) А виявляється ні, це замок. І ще, за легендами, тут жили нащадки кровожерної графині Баторі. З цікавості я подивилася фільм про графиню за 2009 рік. Але це вже відхилення від теми :)

Леви в мене вперто асоціюються зі Львовом, тому я завжди фотографую їх, де тільки побачу :)

Лінц розкинувся по дві сторони Дунаю. І саме біля річки відкривається чудовий вид навколо! 

В травні Лінц розцвітає величезною кількістю квітів: цвітуть дерева, кущі, висаджені в землю квіти.. Повітря наповнюється такими приємними ароматами..

Гуляючи містом, натрапили на музей сучасного мистецтва. Перед його входом зависла в повітрі симпатична ретро-автівка.

А трохи далі, під стелею, в повітрі завис чудо-трансформер (чи просто мутант) - вертольото-машина :)

 

Ці два експонати розіграли наш апетит і нам захотілося ще більше "хліба і видовищ" :) Хоча ні, лукавлю, їсти в таку спеку якось не хотілося взагалі :) Купили білетики. Побачивши мого фотоапарата на шиї, тітонька наголосила: "фотографувати дозволено лише БЕЗ спалаху та без штативу" - та без проблем! Лишні речі (курточки, рюкзаки) з невідомих мені причин треба було залишити в гардеробі.  А ще було вказано, що зроблені фотографії можна використовувати лише "для себе", то ж, розміщуючи їх тут, я так до кінця і не певна - порушую я закон чи ні). 

І от ми в першому залі з машинками!

Броненосець :)

 

В цьому "бусі" на лобовому склі крутять якісь фільми! Мабуть, можна залізти на сидіння і подивитись, але ми не ризикнули цього зробити :)

До цієї "машини" так і проситься назва "в хлам" :)

Оця композиція "зіткнення", виконана з дерева і фанери, мені чомусь найбільше сподобалась! 

Машина з дротиків, теж цікаво і оригінально

 

Ця машина, здається обгорнена фольгою, але я точно не певна

А всередині - велосипеди!

Нуу.. ще якось навіть отак..

Байки рулять :)

 

 А, також оця машина мені дуже сподобалася! Вона ніби посміхається, ви помітили? ;)

Перекошена машина кольору кави з молоком

 

У цих двох машинах нічого, крім обернених номерів, цікавого я не знайшла..

Тут лобове скло - це два монітори, на яких постійно крутять дощ і щітки, які очищують скло :) 

 

 Ця машина вщерть заповнена водою. Цікаво, як часто її туди заливають / зливають?

А оця, мабуть, найсимпатичніша :) Сороконіжка з крильцями-дверками :)

До цієї навіть не знаю, що написати.. Ну, скажем просто: крута! :)

На цьому машинки закінчилися. В мене навіть появилися всякі ідеї, з чого і як можна зробити ще декілька експонатів :) Так що, працівники музею, якщо вас це зацікавить, пишіть, дзвоніть, про ціну домовимося :-)

 Ми перейшли в наступний зал під загадковою назвою (далі читати приглушеним стишеним голосом, практично пошепки, так зловііііще розтяяяяяягуючи коооожне слоооово...) "сучасне мистецтво" :)

Оця композиція сподобалась мені найбільше. Дальше можна було і не ходити :)

 

 Я, мабуть, таки абсолютно нічого не шарю у сучасному мистецтві :( 

Мабуть, в силу своєї "старомодності", називати певні речі мистецтвом мені якось язик не повертався :)

Послідовник Малевича? Чорний прямокутник?

 

Досить цікаві роботи:

Ну не знаю, не знаю..

 

Ну а це взагалі.. вибух мозку: чувачок у шапочці :)

Біля цієї картини стояв довгий м'який пуфік, який ніби натякав: "присядь, погляна на цей витвір мистецтва! Спробуй своїми звивинами зрозуміти всю експресію, яку автор хотів донести до тебе, спробуй побачити в цьому полотні істинну глибинну суть".. Ну ми присіли, довго вдивлялися, але крім хаотичних мазків ніякої глибинної суті не побачили... Не дозріли ще, мабуть).. Дайте мені фарби і я намалюю вам щось абстрактно-схоже.. І ще при тому поясніть, чим моя картинка буде відрізнятися від цієї? :)

На кінець хочеться сказати, не надто заглиблюючись у філософію, що кожна унікальна річ, створена людиною власноручно все ж є мистецтвом. Хай це буде навіть картинка чувачка в банній шапочці з намальованими губами :)  Ще я вважаю, що мистецтво повинно викликати емоції, не так важливо які саме - позитивні чи негативні, але не повинно залишати байдужим. І кожен має право сприймати або не сприймати таке мистецтво. Кожному своє :)

Тільки справжні шедеври проходять перевірку часом, все інше ж відсіюється ;) Так що побачимо, побачимо).

Вийшли з музею якісь такі втомлені з ватяними ногами.. Розморені сонцем, сіли в трамвай, який завіз нас у центр на головну площу, яку увінчує собою вже не раз згадувана мною Колона Чуми. Саме тут ми вперше спробували голубе, як небо, морозиво :) На смак воно чимось нагадує оті давні жувальні гумки :) Здоровішими, звичайно, від нього ми не стали, проте тепер знаємо, що воно собою являє :)

 

Ще трохи пройшлися вуличками, розглядаючи вітрини та фотографуючи церкви та будівлі..

Посиділи в парку на лавочці, відновлюючи сили. Побачили "мєсних"  в національних костюмах і  хлопця, перебраного в дівчину, які крутили музику на магнітофоні, голосно сміялися і, чіпляючись до дівчат, здається, продавали якийсь товар). Нам, "нє мєсним", не вдалося зрозуміти толком що і до чого це було :) Настав час йти до вокзалу.. Ось, власне, і він:

 І знову Лев ;)

За декілька хвилин звидкісний поїзд ICE повіз нас додому.. То був гарний і приємний день.

Мандрівка вдалася!