Брізоль з індички

"Брізоль" з французької перекладається як "смажений в яйці, омлеті". Здавалось би, м'ясо в яйці - звичайна відбивна, але завдяки начинці, страва отримує нові цікаві нотки, а оформлення виглядає доволі цікаво і апетитно

• 350 г філе індички
• 2 яйця
• 100 г густої сметани
• 1 помідор
• 1 солодкий червоний перець
• 1 авокадо
• 2-3 зубці часнику
• сіль, перець, зелень за смаком
• олія для обсмажування
• декілька тонких стеблин цибулі

Приготування:

• Філе індички перемолоти у фарш, посолити, поперчити, добре вимішати та відбити руками

• Фарш розділити на п'ять рівних частин, з кожної сформувати кулю

• По черзі покласти кожну м'ясну кульку на харчову плівку, зверху накрити ще одною плівкою і акуратно розтачати фарш у тоненький-тоненький пласт. 

• Невеличкою тарілкою потрібного діаметру зробити відбиток на м'ясному коржику а відтак акуратно вирізати ножем круг по контуру. Повторити ці дії жля всіх п'яти шматків фаршу

• Яйця легко збити вінчиком, додати сіль, перець, подріблену зелень за смаком

• Розігріти сковорідку, додати 2-3 ст.л олії

• В неглибоку тарілку налити 3 ст. ложки яєчної суміші. М'ясний круг покласти зверху на яєчну суміш і акуратно перелити його на сковорідку

• Обсмажити з двох сторін до готовності. Ще теплим скрутити у рулетик, "омлетною" стороною назовні. Все те саме зробити і з чотирма іншими м'ясними кругами

• До сметани додати подрібнений часник, сіль, перець, зелень. 

• Помідор нарізати скибками, перець та авокадо - тоненькими  смужками

• Рулетики розгорнути, змастити сметановим соусом, покласти по скибочці помідора, перцю, авокадо. Згорнути рулетик знову та перев'язати пером цибулі. Все, брізоль готовий!

Смачного! :)

Італійські печеньки biscotto з горіхами та сухофруктами

Смачні та хрусткі італійські печеньки. Чудово смакують до кави або чаю. Зазвичай їх готують з мигдалем, однак я дещо модифікувала рецепт і приготувала їх з волоськими горіхами та сухофруктами. "Biscotto" з італійської перекладається як "запечений двічі", бо їх і справді потрібно випікати два рази

• 250 г борошна
• 3 яйця
• 100 г коричневого цукру 
• 1 пакетик ванільного цукру
• 1 ч.л порошку для випічки
• 300 г суміші волоських горіхів, кураги, чорносливу та сушених груш

Приготування:

• Розігріти духовку до 180°С.

• За допомогою міксера збити в густу пишну світлу масу яйця з коричневим та ванільним цукром 

• Борошно просіяти та невеликими порціями додавати до яєчної маси, акуратно перемішуючи її силіконовою лопаткою

• Сухофрукти добре промити у теплій воді та разом з горіхами порізати на невеличкі шматки. Додати горіхово-фруктову суміш до тіста та акуратно перемішати

• З тіста сформувати подовгасті батончики, викласти на деко, застелене папером для випічки та випікати близько 15-20 хв до легкого підрум'янення. На цьому етапі важливо слідкувати за випіканням, щоб не пересушити їх

• Витягти батончики з духовки, дати їм охолонути на решітці 10 хвилин. Після цього порізати їх  на шматки товщиною близько 1 см

• Перекласти шматочки на деко і випікати їх ще до 10 хвилин

• Витягти з духовки і дати повністю охолонути.

Смачного! :)

Хліб плямистий леопардовий

Експерименти з хлібом продовжуються! Сьогодні я вирішила приготувати ось такий ось незвичний плямистий хліб. Процес виявився дуже цікавим і захопливим. Для приготування такого хліба я скористалася технікою Мільфіорі (італ. Millefiori). Мільфіорі - це склодувна техніка для виготовлення скляних виробів з декоративними візерунками. З цією технікою я познайомилася вже дуже давно, ще при виготовленні своїх прикрас з полімерної глини. А так як працювати з полімерною глиною зараз у мене нема можливості, то буду застосовувати цю універсальну техніку у кулінарії :)  

• 400 г пшеничного борошна
• 250 мл теплої води
• 50 г цукру
• 0,5 ч.л солі
• 5 г швидкодіючих дріжджів
• Пару капель ванільної есенції
• 20 г олії

• 5 г темного какао + 1 ст.л води
• 15г темного какао + 2 ст.л води

Приготування:

• У глибоку посудину просіяти борошно та додати до нього всі інші сухі інгредієнти (дріжджі, цукор та сіль), добре перемішати

• Додати теплу воду, олію та пару капель ванільної есенції (або ж пакетик ванільного цукру) та замісити м'яке ніжне еластичне тісто, що не липне до рук

• Тісто поділити навпіл. З однієї частини сформувати кулю, помістити її у глибоку посудину, закрити харчовою плівкою і поставити у тепле місце для збільшення об'єму вдвічі (близько 1 год)

• З іншої частини тіста будемо формували леопардові плями. Тісто знову поділити навпіл

• До однієї частини тіста додати 5 г какао, розмішаного з 1 ст.л. води. Добре вимісити тісто до однорідного кольору. Це буде світліша частина плям

• До іншої частини тіста додати 15 г какао, розмішаного з 2 ст.л. води. Добре вимісити тісто до однорідного кольору. Це буде темніша частина плям

• Кожний вид тіста помістити в окрему глибоку посудину, закрити харчовою плівкою і поставити в тепле місце для збільшення об'єму вдвічі

• Коли тісто підійде, обім'яти його і залишити ще на 15-20 хв

• Після цього розділити кожний вид тіста на 7 частин. В загальному повинно бути 21 кулька: 7 білого кольору, 7 - світло-коричневого та 7 темно-коричневого

• З кожної світло-коричневої кульки формуємо тоненькі "ковбаски", кожну кульку темного та білого кольорів розтачуємо у пласт

• Потім кожну світло-коричневу "ковбаску" огортаємо спочатку одним пластом темного тіста, а потім - одним пластом білого

• Таким чином у нас утворилося 7 товстих "ковбасок". Акуратно розтягуємо їх, видовжуємо та розрізаємо навпіл

• Форму для хліба застелити папером для випікання. Викласти "ковбаски" у форму, при потребі видовжуючи їх до розмірів форми

• Форму накрити харчовою плівкою та поставити у тепле місце, поки об'єм хліба не збільшиться вдвічі.

• Опісля закрити форму фольгою і випікати в розігрітій до 190° духовці близько 45 хв. Потім зняти фольгу і залишити хліб підрум'янитися в духовці ще хвилин на 5

• Витягти з форми і дати повністю охолонути

Ось такий вийшов симпатичний хліб

Смачного! :)

Шоколадне печиво з м'ятою

В міру солодке і в міру м'ятне печиво, дуже ароматне і естетично красиве, ідеально смакує до чаю або кави. Легкі м'ятні нотки чудово переплітаються з шоколадним смаком. Залежно від своїх вподобань, можна збільшити або ж зменшити кількість м'яти у печиві

• 200 г пшеничного борошна
• 1 ч.л. порошку для випічки 
• 1 дрібка солі
• 2 ст. л. какао
• 50 г цукру
• листочки з 2-ох гілочок м'яти
• 2 яйця
• 150 г темного шоколаду
• 50 г вершкового масла 
• цукрова пудри для обвалювання

Приготування:

• У глибоку посудину просіяти муку, порошок для випічки, какао, додати сіль, перемішати.

• На водяній бані розтопити подрібнений шоколад та вершкове масло

• Листочки м'яти помити, обсушити. Покласти в чашу блендера, засипати цукром і подрібнити до стану "вологого зеленого піску"

• М'ятну масу додати до шоколадно-масляної та перемішати.

• Яйця легко збити вінчиком, додати до охолодженої м'ятно-шоколадної маси, добре перемішати.

• Тепер до шоколадної маси додаємо суміш муки, какао, солі та порошку для випічки. Ретельно перемішуємо, накриваємо харчовою плівкою і ставимо на годину у холодильник

• З охолодженого тіста формуємо невеличкі кульки та щедро обвалюємо їх у цукровій пудрі. Викладаємо кульки на застелене фольгою деко і випікаємо при 180° близько 15хв. Печеньки при випіканні суттєво збільшується у розмірі, тому варто викладати їх на відстані одне від одного.  

Хліб мармуровий фіолетовий

Експерименти з хлібом тривають! Після приготування запеченого в духовці батату, залишилося ще трохи цього диво-овоча, то ж сьогодні з нього буде такий собі незвичний фіолетово-мармуровий хліб. Дуже вже мені подобається пекти різнобарвний хліб чудернацьких кольорів, не використовуючи при тому жодних синтетичних барвників. Лише тільки овочі, фрукти, ягоди або ж спеції. Це цікаво, захопливо і пізнавально :)

Для білого тіста:

• 300 г пшеничного борошна
• 180 г теплої води
• 4 г швидкодіючих сухих дріжджів
• 20 г коричневого цукру
• 20 г рослинної олії
• 5 г солі

Для фіолетового тіста:

• 300 г пшеничного борошна
• 150 г теплої води
• 4 г швидкодіючих сухих дріжджів
• 100 г фіолетового батату
• 20 г коричневого цукру
• 20 г рослинної олії
• 5 г солі 

Приготування:

Для випікання хліба дуже зручно використовувати інстантні (швидкодіючі) дріжджі, які не потрібно "активовувати" у рідині, а можна відразу додавати до всіх інших сухих інгредієнтів. Як на мене, то це більш практично. Отже:

• Батат добре вимити у воді, вкинути до киплячої води та на повільному вогні зварити до м'якості. Почистити від шкірки та розімнути виделкою в пюре. Відміряти 100 г.

• Для білого тіста просіяти борошно, додати дріжджі, цукор, сіль та добре перемішати. Додати теплу воду та олію і добре вимісити тісто, допоки воно не стане м'яким і еластичним та перестане прилипати до рук. Сформувати з тіста кулю, поставити її у глибоку посудину, закрити харчовою плівкою або рушничком і поставити у тепле місце, допоки тісто не збільшиться в об'ємі вдвічі.

• Для фіолетового тіста просіяти борошно, додати дріжджі, цукор, сіль та добре перемішати. До фіолетового пюре батату додати теплу воду та олію, розмішати до однорідності. Опісля до отриманої рідини додати всі сухі інгредієнти і замісити тісто. Вимішувати тісто доти, доки воно не стане м'яким і еластичним та не перестане прилипати до рук. Сформувати з тіста кулю, поставити її у глибоку посудину, закрити харчовою плівкою або рушничком і поставити у тепле місце, для збільшення в об'ємі вдвічі.

• Коли два види тіста добре підійдуть, обім'яти їх та залишити ще на 15-20 хв.

• Тепер можна приступати до формування узору. Тут вже як вам заманеться - безмежний простір для творчості :) Я відщипувала від кожного тіста по невеличкому шматку, старалась максимально тонко розтягувати його руками і накладала одне на одного, чергуючи кольори, формуючи таким чином хлібину.

• Форму для випікання застелити папером для випічки. Поставити тісто у форму, накрити плівкою або рушничком і поставити в тепле місце, доки тісто не збільшиться приблизно вдвічі.

• Коли тісто добре підросте, поставити його у розігріту духовку та випікати перші 10 хв при 200°, потім зменшити температуру до 180° і випікати ще близько 30 хв до готовності. В результаті я отримала ось таку цікаву хлібину

Смачного! :)

Солодка фіолетова картопля в духовці

Буряк фрі? Ні, таки картопля фрі. А насправді це один з багатьох видів батату - солодкої картоплі. Так-так, окрім білого, жовтого, оранжевого та рожевого кольорів, батат буває навіть  і фіолетовим! Якщо ж порівнювати зі звичайною картоплею, то смак фіолетового батату справді незвично солодкий, а текстура запеченого овоча ледь не кремова. Зважаючи на такі властивості, його запросто можна використовувати у приготуванні різноманітних десертів. Але сьогодні мова піде не про десерти, а про запікання цього диво-овоча у духовці зі спеціями та гострим соусом. Незвично, але смачно, перевірено!

• 3 бульби фіолетового батату
• 2 ст.л. оливкової олії
• чорний перець грубого помолу
• сіль грубого помолу

Для соусу:

• 150 мл сметани
• 50 г твердого сиру (Чеддер)
• 2-3 зубчики часнику
• зелень петрушки
• сіль
• перець

Приготування

• Батат добре помити, просушити серветкою, порізати на кільця товщиною близько 0,7 см. Потім кільця порізати на тонкі смужки.

• Порізаний батат покласти в глибоку посудину, додати олію, сіль та перець і добре перемішати, щоб кожен шматочок рівномірно покрився спеціями.

• Деко застелити фольгою та викласти на нього одним шаром батат.

• Випікати в розігрітій (180°) духовці до готовності (близько 15хв)

• Для соусу: до сметани додати подрібнений часник та зелень, дрібно натертий сир. Додати сіль та перець за смаком, добре перемішати.

Фестиваль Тюльпанів. Вашингтон, США

Щороку весною в Skagit Valley (штат Вашингтон, США) проходить Tulip Festival - фестиваль тюльпанів. Сотні тисяч різнобарвних квіток приваблюють тисячі людей з усіх куточків країни. І справді, тут є на що подивитись. Тюльпанові поля - наче виткані різнобарвні килими. Вони чудові, вони - неймовірні! Але, забігаючи наперед, мушу зізнатися, що вони таки не змогли перевершити лавандові поля Провансу, хоч і були дууууже близько до того. 

Тюльпанове містечко - епіцентр фестивалю. Правда я так до кінця і не зрозуміла, в чому вся сіль того фестивалю. Організація бажала кращого.. Натовпи людей, довжелезні черги та затори на в'їздах та виїздах були відчутною такою ложкою дьогтю в діжці меду, то ж довго в містечку ми не затрималися

Приємно було побачити український прапор на фестивалі

Ми завбачливо захопили з собою нашого повітряного змія-восьминога. Було вітряно і щупальці нашого чудо-монстра вправно маневрували на повітряних потоках :)  

От, власне, і все, що там було приємного

Що цікаво, ходити вздовж рядів з тюльпанами заборонено. Правда це такий недолік, який містить в собі дуже позитивний момент - не треба буде зафотошоплювати десятки чужих фігур на фотографіях :)

Це, звісно, не Голландія, але подивитись однозначно є на що!

А якщо від'їхати подалі від Тюльпанового містечка, то присмак дьогтю взагалі вивітрюється! 

Людей дуже мало, ніякої штовханини, безкрайні поля..

І гори на задньому плані..

Їдемо шукати чергове поле..

Далеко їхати не довелося :)

Мабуть наступного року треба буде їхати сюди ще раз :)

Арізона (Arizona), США

Машина їде по бездоріжжі пустелею, здіймаючи за собою хмари рудої пилюки, а праворуч і ліворуч від машини, доки сягає око, наче неакуратною рукою розсіяне червоногаряче розпечене каміння.. Це Арізона, дитинко! І сьогодні ми - не глядачі чергового американського фільму, а повноцінні головні герої :)

Неочікувано для самих себе купили білети і залишок ночі перед поїздкою я провела за начерком плану-маршруту. Ми настільки звикли до мастшабів Європи, об'їздивши її вздовж і впоперек, що переключитися на калібр Америки виявилося складним завданням. Здавалось би, скільки там тих сантиметрів на мапі, а коли прокладаєш маршрут і він невблаганно показує 20-30 годин їзди, то починаєш чухати потилицю.. Часу було критично мало, відстані між точками були критично великими, тому довелося критично врізати маршрут..

З Ванкувера машиною доїхали до Сієтла, звідти - літаком до Лас-Вегасу. Вегас манив своїми неоновими вогниками, манив.. але так і не заманив. Бажання подивитися природні красоти виявилося сильнішим і щоб не витрачати час, ми сіли в машину і відразу ж поїхали в сторону Великого Каньйону. А по дорозі заїхали ще на греблю Гувера (англ. Hoover Dam), що знаходиться на кордоніштатів Арізони та Невади. Гребля вражає своїми розмірами! Вид з моста навпроти

А тут міст, з якого, власне, і було зроблене попереднє фото

Поки ми доїхали до каньйону, спливло багато годин. І ось ми тут. Маємо можливість на власні очі побачити одне з найбільших чудес природи! 

Гранд-Каньйон або ж Великий каньйон (англ. Grand Canyon) - каньйон в штаті Арізона, США. Впродовж мільйону років води річки Колорадо прорізали його рельєфи в товщі вапняків та пісковиків. 

Довжина каньйону становить 466 км, ширина на поверхні плато 8 - 25 км, глибина - до 1,6 км.

Не дарма каньйон названо "Великим" - він справді вражає своїми розмірами та формами. Наче якась марсіанська поверхня.. Каньйон величний і у своїй величі він небезпечний.. Щороку він забирає життя надто довірливих і неуважних..

Останні промені поволі сповзають з вершин, ущелини наповнюються густими тінями і мороком.. Є в тому щось магічно-магнетичне.. З останнім промінням сонця зникає і останнє тепло, на зміну якому приходить пронизуючий холод, який, здається, пробирає аж до кісток. Так, тут все впадає в крайнощі ;) Краса на межі неможливого і неосяжного..  

Що у нас далі? Від Гранд Каньйону ми повертаємо на Південь до Седони. Пейзаж різко змінюється - пустеля поступається листяним та хвойним деревам, стає відчутно багато зелені довкола. Згодом появляються перші червонувато-бурі скелі, а це означає, що ми на правильному шляху і поволі наближаємося до Седони.

Седона (англ. Sedona) - живописне зелене містечко Арізони. Але цікавить нас не так саме місто, як фантастичні пейзажі червоних скель, які оточують його зусібіч

Поблизу Седони знаходиться каньйон Оак Крік (англ. Oak Creek Canyon), який протікає в оточенні червоних химерних скель. Його часто називають "молодшим братом" Гранд Каньйону. Йдемо в невеличкий похід по Adobe Jack Trailhead..

Не витрачаючи намарно час, їдемо прямісінько до замку Монтесуми. Національний монумент Замок Монтесуми (англ. Montezuma Castle National Monument) - історичний пам'ятник в центрі Арізони. "Замок" являє собою споруду в скелі, на території якої проживали індіанці Сінагуа близько 1100 р н. е.

Чесно кажучи, ми не очікували побачити це.. Лишні дві години добирання сюди  ми могли б витратити на щось цікавіше, однак пізньої ночі плануючи наш маршрут, я трохи накосячила, переплутавши що є чим, думаючи, що їдемо ми до абсолютно іншої Долини Монументів.. А тут - макет "замку"..

Але все, що стається, стається на краще ;) Бо повертатись нам випадає знову через Седону. І  тільки тепер вона розкривається перед нами у всій своїй красі! 

 Популярна туристична пам'ятка Белл Рок (англ. Bell Rock)

А сонце поволі хилилося до заходу, неначе граючись насиченістю та контрастністю кольорів

Скелі Каньйону Оук-Крік. Ми опинилися в правильний час і у правильному місці! Це було дуже надихаюче і дуже по особливому!

Каньйон Антилопи

Я вже не могла дочекатися суботи. Чому? Бо на суботу у нас запланований Каньйон Антилопи! Нам дуже пофортунило, що ми таки до нього потрапили! Бо оглянути його можна лише з проводирем у складі екскурсійної групи. І звісно, що квитки бронювати потрібно заздалегідь. А так як бажаючих - море, то дуже просто можна залишитися з нічим. Але нам поталанило, ми на ходу застрибнули в останній вагон потягу, забронювавши залишки доступних білетів :) Отож, вхід до каньйону

Каньйон Антилопи (англ. Antelope Canyon) є одним з найвпізнаваніших місць на планеті. Хто не бачив фото цих вогненно-рудих, вилизаних водою у скелі, витончених і химерних коридорів-щілин? 

І ні, там не було ніяких антилоп. Назву каньйон отримав завдяки своєму кольору, що нагадує шкуру антилопи. 

Каньйон належить індіанцям племені Навахо і потрапити до нього можна лише з провідником та заплативши мито. Наша провідниця виявилася не надто ґречною тітонькою, доволі грубою і різкою у висловлюваннях, а від її похмурого грізного погляду часом хотілося втиснутися в стіни каньйону і злитися з ним :) Однак треба віддати їй належне, вона розганяла роззяв з чужих груп, які заважали нашій, робила кожному фото та показувала, де саме варто стати, аби зробити вдалий кадр. Тим вона себе повністю реабілітувала в моїх очах :)

Цікавим є те, що Каньйонів Антилопи є два: Верхній (англ. Upper Antelope Canyon) та Нижній (англ. Lower Antelope Canyon). Ми потрапили у Верхній. Знавці кажуть, що обидва однаково гарні, так що ми нічого не втратили :)

Каньйон Антилопи неймовірний! Якщо абстрагуватися від шуму, натовпів людей довкола та орлиці-провідниці (що, до слова, зробити досить складно), то можна в пвній мірі насолодитися всією палітрою кольорів від ніжного жовтого, до вогненно рудого, червоного і насиченого фіолетового, ніжного лавандового та лілового..

"Стіни" каньйону несподівано гладенькі і приємні на дотик, відшліфовані і відполіровані..

Каньйон криє в собі приховану небезпеку. Він швидко наводнюється, створюючи смертельну небезпеку для всіх, хто знаходиться всередині. Тому за поганих погодніх умов він заборонений для огляду

І ще трохи фото..

А зовсім неподалік від Каньйону Антилопи знаходиться черговий вигин ріки Колорадо у Великому Каньйоні. І тут так тихо! Так спокійно, аж дивно. Де всі люди? Де натовпи туристів?

Природа і тут не поскупилася на кольори і текстуру

Захоплює подих. Словами не описати того відчуття, це щось просто нереальне!

Неподалік звідси знаходиться ще один вражаючий каньйон - Глен-Каньйон

Він знаменитий своєю симетричною вражаючою Підковою Хорсшу-Бенд (англ. Horseshoe Bend). Впродовж доби, в залежності від положення на горизонті сонця, вода в підкові переливається різними кольорами

Як би нам того не хотілося, але настав час повертатися до Лас-Вегасу. Нас чекає довгий переїзд, прогулянка містом і заброньований готель.. Але ж.. Але ж! Як же Долина Монументів, з якою я так накосячила? І тут Андрій приймає несподіване рішення. Ну його, той готель! Перекроює всі плани, знаходить новий готель відповідно до нового маршруту і повертає авто на 180 градусів :) І хай сьогодні з Вегасом не складеться, але ми потрапимо в долину монументів!

Долина монументів або Долина пам'ятників (англ. Monument Valley) - один з національних символів Сполучених Штатів Америки. Ми змагалися наввипередки з сонцем, намагаючись обігнати його і викроїти для себе ще хоча б декілька хвилин, допоки все навколо не порине в морок..  

І ми таки встигли, ми побачили, ми молодці! :) Приїхали елегантно вчасно - будка для оплати вже зачинилася, то ж ми проїхали на халяву, а сонце давало ще достатньо світла для милування та фотографування

Запилені авто перетинають арізонську пустелю, здіймаючи хмари рудої пилюки позаду себе, а навколо наче неакуратною рукою порозкидуване розпечене червоне каміння.. Все так, все абсолютно так! Одна з найкращих подорожей. Я мушу повернутися туди ще раз!