Я і моє життя: Океан

Показ дописів із міткою Океан. Показати всі дописи

вівторок, 8 серпня 2017 р.

Норвегія. Довга дорога на Північ. День Перший.

З Норвегією у нас якось ніяк не складалося. Вона постійно вислизала з рук. Років зо два тому ми, здавалось би, спіймали її - купили білети на літак, забронювали машину, але з поважних причин довелося все відмінити. І от цього року ми таки вирішили довести справу до кінця. Плани у нас наполеонівські - хочемо побачити ВСЕ. Але як виявилося згодом, Норвегія - далеко не та країна, яку так просто можна побачити всю і відразу. Без машини в Норвегії - ні туди, ні сюди, однак і з машиною особливо далеко не заїдеш. Тому щоб побачити максимально багато, ми обрали гібридний спосіб пересування по країні: переліт в Осло + декілька внутрішніх перельотів + автомобіль + пороми + потяг + власні ноги.. Коли всі пазлики зібралися в менш-більш чітку картинку, ми задумались.. Надто вже авантюрно з двома малюками! Але діватись було нікуди - нас кликала у мандри дорога :)

Ранок. Нарешті зібрали всі речі. Пора їхати в аеропорт. А тим часом пригоди чатували на нас прямісінько за порогом квартири. Тільки-но вивезли тлустеньку, добре утрамбовану валізу за поріг, як у неї.. відвалилася ручка! У нас був трохи шок, бо тепер з нею ні туди ні сюди. Часу перепаковувати речі нема. Є, звісно, "запасна" коротка ручка, однак вона до біса незручна. Отак волочиш за то нещастя ту валізу, а вона боляче лупить по п'ятах. А її ж то волочити і волочити півсвіту.. Але в такі моменти розумієш, що ручка - це ще пів біди і дякувати треба, що колесика у валізи не повідвалювалися! Бо без коліс, хоч і з ручкою, було б куди веселіше :)

А тим часом наш рейс Відень-Осло серйозно затримувався. Все відбувалося як в сповільненому кіно. Але нарешті, нарешті ми приземлилися в Осло! Хоч аеропорт тут і невеличкий, однак поки почнуть вивантажувати багаж, поки на доріжці виловиш валізу, поки дитяче автокрісло.. Так, стоп! А де автокрісло?? Нема.. Добре, що хоч багатостраждальна валіза прилетіла з нами! Чекаємо до останнього - автокрісло на доріжці так і не з'являється.. А щоб його!.. Біжимо на наступний літак. І це ж треба було тягти те автокрісло з Відня, щоби по дорозі воно загубилося! Ну і нехай.. Добре, що встигли на свій літак до Буде! Ось вони! Наче ножем посічені норвезькі острови!

Ось ми і в Буде (норв. Bodø) - портовому містечку Норвегії. Аж тепер нам спішити нікуди! Літаки та аеропорти залишились позаду.

Але це ще далеко не кінець на сьогодні! Наша кінцева точка - Лофотенські острови. До них ми допливемо поромом. А до порому у нас ще ціла гора і маленький вагончик часу плюс декілька кілометрів хотьби. Тому спішити нам нікуди. Підемо пішки, будемо формувати перше враження від нової країни. А так як австрійська спека закінчилась, а норвезька прохолода змусила одягати на себе теплі речі, то наша валіза значно полегшала і вже не так боляче била по щиколотках :) Отак ми і пішли собі неспішно вздовж узбережжя..

Ми практично на місці. На годиннику 23:25, на вулиці - ледь сутеніє.

А далі були довгі години чекання. Ми розважалися та коротали час як могли, однак в кінці кінців сон зморив всіх: кого на столі, переоблаштованому нами під ліжко, кого на крісліх, кого сон лише наздоганяв у вертикальному положенні :) Здавалося, що пройшла ціла вічність, поки пором таки приплив і зомбо-люди піднялися на його борт :).. Декілька годин в дорозі і ось ми на Лофотенських островах!

Але навіть це ще не кінець! Забираємо орендовану в шарашкіній конторі машину і їдемо ще близько години до орендованого будиночоку. По дорозі нам трапляються красиві місця, але навіть мені вже не до того, страшенно хилить на сон.

Після такого епічного добирання ми врешті опиняємося за полярним колом, де літом сонце не ховається за горизонт взагалі, тому складається враження, що ми вписалися в світловий день, хоча насправді ой як далеко вилізли за його межі :)

В будиночку за допомогою завбачливих важких темних занавісок робимо собі ніч і засинаємо як немовлята :)

Продовження: За Полярним Колом: Лофотенські Острови >>

<< Довга дорога на Північ (Частина Перша)
<< За Полярним Колом: Лофотенські Острови (Частина Друга)
<< По Слідах Тролів (Частина Третя)

<< Осло, Норвегія (Oslo, Norge (Частина Четверта)

понеділок, 20 лютого 2017 р.

Ірландія: Острови Скелліг. День П'ятий.

А сьогодні ми попливемо до островів Скелліг. Можливо там нам вдасться кінець кінцем подивитися на цих невловимих паффінів? Ще в Ісландії ми загорілися бажанням побачити цих симпатичних кумедних пташок. Не побачили. Потім ми намагалися відшукати їх в бінокль на кліфі Могера. Для галочки нам це вдалося - через збільшуване скло бінокля ми помітили на скелях маленькі цятки, які при максимальному напруженні зору таки вдалося ідентифікувати як пафіінів. Але врешті-решт, скільки можна?

Бронювати квитки варто заздалегідь, оскільки можна легко залишитись ні з чим. Але бажання потрапити на острів та побачити паффінів було надто сильним і якимось дивом місця для нас таки знайшлися! Так як часу у нас було вдосталь, то ми поїхали собі до узбережжя і прогулялися по дну Атлантичного океану! Це так незвично! Скоро почнеться прилив і все стане на свої місця - зникне під водою, але поки що, поки що вода відступила і можна ходити по самому морському дну навіть не намочивши ноги :)

Ну а тепер їдемо шукати наш кораблик, який повезе нас до двох островів. По дорозі зупинялися ще декілька разів, щоб зробити фото. Красива Ірландія, як не крути.

Навіть з зупинками на фотографування приїхали завчасно. Довелося трохи чекати. І от врешті ми дочекалися - сіли на кораблик і попливли. Навпроти нас вмостився один балакучий дядько, який розважав нас своїми розповідями про свої мандрівки, про паффінів та Шотландію :)

Кожному видали рятівний жилет і в очікуванні чогось нового і незвіданого ми попливли до скель. І чим далі у відкритий океан, тим більше хитало нашим човником, тож довелося добре триматися, щоб на одній із чергових хвиль не зісковзнути з лавочки :)

Погода нам знову сприяла, я очікувала холоду і вітру, а було сонячно і доволі тепло. Дорога до островів не близька, але час біжить швидко і сумувати не доводиться. Берег все віддаляється, гори все меншають і меншають, морська гладь розширюється і розширюється..

Острови Скелліг (ірл. Na Scealaga, англ. The Skelligs) - це два маленькі острови: Літл Скелліг та Скелліг-Майкл (ірл. Sceilig Mhichíl, англ. Skellig Michael). Спершу пропливаємо повз менший з островів - Літл Скеллінг. Ось, власне, і він

А тут птахи влаштували собі рибну трапезу :)

А от і більший з двох островів - Скелліг-Майкл.

На острові Скелліг-Майкл, або ж Великий Скелліг знаходиться древній монастир та маяк.

Монастир відкритий для відвідувачів, однак наша екскурсія не включає висадку на острів, а дуже шкода.. Ну і нехай, це краще ніж взагалі нічого. Саме на цьому острові відбувалася зйомка фінальної сцени "Зоряних війн"

Тепер повертаємося назад до Літл Скеллінга, повз який ми вже пропливали, але цього разу капітан вже заглушить мотор, дасть вдосталь часу, щоб роздивитися острів та розкаже багато цікавого про нього. Так так, ці білі смуги - не пісок, не вапняк і не сніг, це - птахи! Ну і пташиний послід, еге ж..

Літл Скеллінг закритий для відвідувачів. На цьому острові живе друга за чисельністю у світі популяція північних олуш - декілька десятків тисяч! Просто неймовірно!

І справді, підпливаємо ближче і вже можемо детально розгледіти птахів, які в прямому сенсі слова обліпили весь острів.

Найбільше тут білосніжних олуш, але окрім них є ще багато інших видів птахів: баклани, гагари, буревісники і навіть паффіни! І так, я таки чітко побачила їх! Правда високо в небі над головою, але це точно були вони! Літають надто високо і швидко - постійно втікають з кадру, так що сфотографувати їх так і не вдалося.

Згодом ми підпливли максимально близько до острова і побачили ще одних симпатичних морських звірків. А тим часом, поки ми всі зацікавлено розглядали острів та його жителів, у воду були закинені вудочки і вже зовсім скоро було виловлено декілька рибин. Риба тут же була почищена, а відходи викинуті у воду на радість птахам.

Настав час повертатися назад. Зійшли на сушу. Поки переодягалися та здавали жилети, на виході вже готувалася свіжозловлена риба, якою пригостили всіх бажаючих з нашої невеличкої групи. Потім зайшли в тематичне кафе, пообідали, чи то вже повечеряли? І поїхали до нашого наступного готелю.

Ще жоден день з нашого перебування в Ірландії нас не розчарував. І це класно! Надіюся, так буде і надалі ;)

<< Попереднє: День Четвертий: Ущелина Данло, парк Кілларні

Наступне: День Шостий. Корк. Ірландія >>

понеділок, 7 листопада 2016 р.

Фатіма, Мис Кабу да Рока (Португалія)

А сьогодні ми відвідаємо місто, назване красивим арабським ім'ям - Фатіма. Місто Фатіма - всесвітньо відомий центр паломництва. Щороку його відвідують близько п'яти мільйонів прочан майже зі ста країн світу. До початку XX ст. Фатіма залишалася невеличким поселенням. Але після об'явлення Діви Марії у 1915 - 1917 роках навколишня територія почала активно забудовуватися і нікому не відоме поселення отримало статус міста.

У Фатімі знаходиться один з найбільших у світі Санктуарій Діви Марії Фатімської - архітектурний комплекс, збудованим на честь Богородиці. До комплексу входить Молитовна площа з величезним розп'яттям Ісуса Христа. На задньому фоні - Церква Пресвятої Трійці.

Церква Пресвятої Трійці - одна з найбільших церков у світі. Площа внутрішнього простору церкви займає 12 000 кв. м. Церква має овальну форму, всередину ведуть 13 бронзових дверей - символ тринадцятьох чоловік на Тайній Вечері. На стіни храму нанесені цитати з Біблії на 23 мовах.

Особливою прикрасою храму є золота мозаїка на вівтарній стіні. На ній зображена сцена з 21-ої глави Одкровення Йоана Богослова, в якій описується золотий престол Бога і Агнця, а також Небесний Єрусалим із постатями ангелів і святих.

В приміщенні церкви саме проходила виставка, на яку ми і потрапили. Виставка "NESTE VALE DE LÁGRIMAS" (порт. "В цій долині сліз") присвячена об'явленню Діви Марії трьом пастушкам, яка передбачила їм прийдешню Другу Світову війну, замах на Папу Римського..

Експозиція складається з документів, фотографій та інших матеріалів, пов'язаних з життям трьох пастушків (Франциско, Гіацинта та Люція), а також і з цілим рядом об'єктів, скульптур, зображень, пов'язаних з Першою Світовою війною. Перша частина виставки "Після вигнання.."

Друга частина виставки "Стогін і плач.."

Третя і заключна частина виставки "Помолися за нас, Пресвята Богородице".

Пам'ятник Папі Римському Пію ХІІ поблизу церкви Трійці.

Базиліка Діви Марії Вервиці Фатімської у необароковому стилі. Зліва від базиліки знаходиться Мала Каплиця Об'явлення Богородиці - це "серце" Санктуарія. Саме на тому місці відбулося п'ять з шести об'явлень Богородиці.

Свічки тут не просто запалюють, а спалюють повністю, кидаючи у вогонь цілі оберемки, що було для мене дуже незвично..

Ми ще трохи прогулялися містом. Такої величезної кількості сувенірних магазинів на релігійну тематику, скупчених в одному місті я ще не бачила ніколи. Коли робити було вже нічого, ми сіли в машину і поїхали до мису Кабу да Рока (порт. Cabo da Roca).

Мис Рока відомий і популярний серед туристів тим, що він є найзахіднішою точкою Португалії, Європи і в цілому Євразійського континенту. Далі - лишень Атлантичний океан.

Мис - це скеля, що здіймається над рівнем Атлантичного океану на 140 метрів.

Ось тутечки на карті ми зараз і знаходимося :)

Атлантичний океан гнав зі свого безкрайого простору холодні вітри, які неприємно проникали попід одяг, змушуючи тіло їжачитись та втягувати шию в плечі :)