Грузія: льодовик Чаладі та дамба Інгурі. День Шостий

Зараз ми знаходимося у Верхній Сванетії. Серце Сванетії - поселення Ушгулі ми відвідали вчора. Сьогодні ж у нас буде маленький похід до льодовика Чалааді.

Маршрут, яким ми сьогодні підемо, дуже популярний серед туристів. Можна вирушати прямо з Местії, однак тоді значна частина дороги пролягатиме рівниною. Нічого особливого на цьому відрізку шляху немає, тож щоб не гаяти час, проїжджаємо його машиною. Під'їхати можна до самої річки Местіачала .  

Звідси і починається наш маршрут. Переходимо міст і по вузькій стежині занурюємося в ліс. 

Загубитися тут важко - маршрут помаркований. Крутих підйомів нема, стежина плавно, однак впевнено здіймається вгору. Часом трапляються важкі для проходження місця і треба бути дуже обережним, щоб не підвернути собі ногу на хиткому камінні. Але коли перед очима відкриваються такі пейзажі, то розумієш, що все це не даремно і варте прикладених зусиль.

Ось там, поміж горами і знаходиться наша ціль - льодовик, до якого ми прямуємо. 

Якщо бачите перед собою ось цю піраміду з каміння, то знайте - залишилося ще зовсім трішки.

А ось і сам льодовик. Однак, з першого погляду так і не скажеш, він як хамелеон - надто вже добре замаскувався. Звідси бере початок річка Чалааді. Схоже на маленький потічок, так? Але це все ілюзія. Придивіться уважніше до малюсіньких цяток поблизу води. Так, це - люди. Тепер витоки ріки не здаються такими вже і маленькими.

Люди приходять сюди, всідаються на розігріте сонцем каміння, і як зачаровані спостерігають за водою, яка бурлить і піниться, витікаючи з-під крижаної шапки.. 

Тут, біля язика льодовика, наш маршрут завершується. Але Андрію не сидиться на місці і він вирішує піднятися трохи вище.. 

Так от, підніматись вище не варто, бо це - небезпечно. Під ногами можуть траплятися тріщини найрізноманітнішої ширини та глибини. І тріщини ці можуть бути підступно непомітними. А ще льодовик не мовчить - він наче стогне і скрипить.. А ось і він - шматочок льоду Чалааді крупним планом. Насправді нічого особливого, на вигляд і смак - лід як лід ;)

Посиділи трохи на розігрітих каміннях.. А сонце тим часом розгулялося вже не на жарт. Час спускатися..

Цього разу нам пощастило з погодою! Буяє зелень, синіє небо, прожилки та клубні білих вовняних хмар відкидають на землю рвані клаптики химерних тіней.. Спускатися назад доволі легко. Це була гарна і яскрава прогулянка. 

А сонце вже добряче смалить. Сідаємо в машину і їдемо собі далі.. Мало не за кожним поворотом - пасіка. Отак прямо вздовж дороги.. А власники вбивають тут відразу двох зайців одним пострілом: і пасіку стережуть, і мед всім бажаючим продають.

Навколо неймовірна краса: ріка Інгурі та гори, які наче ростуть прямо з води..

Куди ми їдемо зараз? Зараз ми їдемо подивитись на Інгурську ГЕС. Подивитись на один важливий стратегічний об'єкт - дамбу Інгурі, яка є однією з найвищих у світі! Під'їжджаємо до неї. Підходить охоронець і питає що нам треба. Кажемо, що просто хочемо подивитися і фото зробити, на що він однозначно відповідає, що ні, не можна. І взагалі їдьте собі звідси геть.

Гм.. Ну раз звідси не можна, то знайдуться місця, звідки можна буде. Розвернулися, проїхали трохи назад, попетляли і от ми вже заїжджаємо зверху дамби. Попереду шлагбаум, охоронці у формі відпочивають собі в затінку дерев.. Запитуємо, чи можна нам пройти, подивитися. Очікуємо на заборону, однак вони відповідають, що так, можна. На фоні гір дамба виглядає дуже і дуже ефектно.

Дамба Інгурі має висоту 272 метри, що дозволяє їй вже довгий час бути однією з найвищих бетонних дамб у світі. Для того, щоб осягнути розміри дамби, відшукайте на фото внизу автобус. Знайшли? Тепер порівняйте розміри.. Отож бо! Заворожує просто.

А згодом ми проїжджали повз кладовище.. доволі дивне. Кольорові надгробки та цілі "будиночки"..

На черзі у нас місто Зугдіді (груз.ზუგდიდი) та палац Дадіані. В палаці знаходиться музей, з величезною кількістю експонатів - рідкісних зразків грузинської національної культури. Також там знаходиться одна із трьох посмертних масок Наполеона. Фотографувати, звісно, заборонено. 

Здавалося, ми були єдиними відвідувачами на той момент. І нас урочисто супроводжувала група з декількох жіночок - працівниць музею, які відчиняли-зачиняли зали, вмикали-вимикали світло. При цьому вони голосно тріщали про щось своє на своїй мові, як на базарі і постійно тримали нас в полі зору. Від такого супроводу ставало якось геть не по собі і хотілося втекти чимдуж. Але так, це було кумедно :) 

А довкола палацу знаходиться чудовий ботанічний сад. Там можна прогулятися, посидіти на лавочках, дивитися на фонтанчики та думати про вічне :)

Час вечеряти. Після тривалих пошуків зайшли в якесь кафе. Скидалося на бенкетний зал в підвальному приміщенні. Окрім нас там нікого не було. Заходити-не заходити? Зайшли. Поважна жіночка принесла меню і запевняла нас, що все є, все є! Ціни виглядали демократичними. А так як ми були голодні, то замовили суп, картоплю і шашлик. А тим часом офіціантка дивилася телевізор. Саме крутили якусь типову мелодраму про чергову Хуаніту і чергового Хосе-Карлоса..

Принесли суп. По здоровенній тарілці. Супи ми замовили різні, але коли уважно придивилися, то дійшли висновку, що супи наші в одному казані варилися, їх лише злегка підтюнінгували і вуаля! - дві різні страви! :) М'ясо в тому супі попадалося жилаве і маложувабельне, тим не менше, суп був доволі смачний. Чи то ми просто дуже голодні були..

Потім принесли гору картоплі і шашлики.. Ммм.. на смак виглядало апетитно! Але вже після першого шматка ми переглянулися одне з одним і далі їсти не наважилися. Скидалося на те, що ті шашлики так десь третій день на столі валялися і ніхто їх осилити не міг і ото вчетверте їх підігріли і принесли нам. Ой не свіже було м'ясо, ой далеко не свіже. А нам ще Грузію дивитися і додому повертатися. Здоров'я нам ті шашлики не додадуть, тож від гріха подалі, залишили гроші за їжу, гору їжі на столі та швиденько втекли звідтіля, щоб лишній раз не потрапляти господині на очі :) Тепер ми зробили для себе очевидний висновок, що в підозрілих закладах страви з м'ясом замовляти не варто :)

<< Попереднє: Грузія: Ушгулі (День П'ятий)

Наступне: Грузія: Батумі та батумський ботанічний сад (День Сьомий) >>

<< Грузія: Тбілісі (День Перший)

<< Грузія: Вардзіа (День Другий)

<< Грузія: Ахалціхе та Боржомі (День Третій)

<< Грузія: Ушгулі. Непередбачені пригоди (День Четвертий)

<< Грузія: Високогірне поселення Ушгулі, Сванетія (День П'ятий)

<< Грузія: льодовик Чаладі та дамба Інгурі (День Шостий)

<< Грузія: Батумі та Батумський ботанічний сад (День Сьомий)

<< Грузія: Тбілісі (День Восьмий)