Грузія: Тбілісі. День Перший

Рушійною силою, яка зіштовхнула з мертвої точки наші порожні балачки про мандрівку Грузією, стали Марта і Дмитро. А чому б і ні? Грузія! Звучить багатообіцяюче! Перебуваючи по різні сторони моніторів та інтернетів, ми почали планувати поїздку. Я так розгулялася в своїх нестримних польотах фантазій і бажань, що вже готова були додати до списку must see і Вірменію з Азербайджаном включно. Агов, притримайте коней, - холоднокровно обрубали мої витання у хмарах хлопці. Бо й справді, коли взялися активно вивчати інформацію, то виявилося, що для одної лише Грузії вісім днів - це дуже мало, це як маленька ложечка супу в бездонно глибокій тарілці Харчо.

Хлопці постаралися на славу - перелопатили гору інформації, відсіяли зерно від полови і склали чудовий, а головне з претензією на здійсненність та підйомність, план :) План полягає в тому, що попервах ми зустрічаємося в аеропорту Тбілісі. А далі дасться чути :)  У нас був рейс з пересадкою в Ризі, яка не на жарт затягнулася, але все закінчилося добре - ми не погубилися, та знайшли одне одного. Як же приємно, коли в цілком чужій країні тебе зустрічають старі добрі друзі! :)

Про трансфер до готелю домовилися заздалегідь. Серед темної ночі сідаємо в машину і їдемо в невідомому напрямку. Звідси і стартує наше знайомство з Грузією та її місцевим колоритом. Навіть крізь сон і втому розумію, що з автівкою щось не те. А, так це ж кермо водія з правого боку! Стоп, але ж рух тут теж правосторонній. Нуу.. надіємося, що водій - зі стажем і доїдемо без пригод. Але куди ж взагалі без пригод? В Грузії так не буває :) Водій наче і мав навігатора, але наче і не мав. Принаймні мав якогось трохи дивного навігатора, на якому ми були маленькою цяткою посеред зеленого-зеленого поля. Ми довго кружляли якимись темними розбитими вулицями, намотували кола.. Все це починало набирати якихось підозрілих обрисів. З горем пополам та за допомогою власної навігації ми таки дісталися до нашого готелю. А ранок от-от і настане. Треба хоч трохи поспати.

Здавалося, тільки-но заплющили очі, як приходиться їх розплющувати - ранок вже давно настав! А тим часом сонце починає вже добряче припікати і короткими перебіжками від тіні до тіні ми розпочинаємо наше знайомство з Тбілісі. Поооооїхали!

Перше фото зроблено. Перша визначна споруда, яка трапилась нам на очі - Нор Ечміадзін (вірм. Նոր Էջմիածին եկեղեցի) або Церква Святого Георгія Ечміадзінців (вірм. Էջմիածինցիների Սուրբ Գեւորգ եկեղեցի) - храм Вірменської апостольської церкви в Тбілісі. Попереду церкви стоїть хачкар (вірм. խաչքար) - кам'яний пам'ятник з різьбленим зображенням хреста.

Готель наш був не в самому серці Тбілісі, а десь трохи нижче. Тому по дорозі нам часто траплялися занедбані, однак цікаві і симпатичні будиночки.

Дороги теж бажають кращого - місцями геть розбиті та знищені. А коли по них проїжджають, підгазовуючи, машини, то піднімають за собою шлейф куряви, який при тридцятиградусній спеці рівненьким тоненьким шаром осідає на наших тілах. 

Але це триває не довго, бо ми все ближче і ближче наближаємося до центру міста і все поволі стає на свої місця. 

Столиця та найбільше місто Грузії розкинулось на берегах річки Мктварі (Кури). Міст Матехі через річку.

Ландшафт міста горбистий на неоднорідний. На горі Мтацмінда (груз. მთაწმინდა) , що є своєрідним символом Тбілісі, знаходиться фортечний комплекс Нарікала (груз. ნარიყალა). На гору можна піднятися за допомогою канатної дороги.

Чого в Грузії лишень не побачиш - столична маршрутка з іранськими номерами, причепленими поверх якихось інших номерів. Грузія така Грузія :)

А ось так виглядає дерево грузинсько-африканської дружби

Палац цариці Дареджан.

Найстарішим поселенням на території Грузії є Метехи (груз. მეტეხი) - історичний район Тбілісі, що знаходиться на високій скелі на березі річки Кури. Основною пам'яткою Матехі є церква Успіння. Біля церкви знаходиться пам'ятник Вахтангу Горгасалі - основоположнику грузинської державності.

Заплативши декілька ларі, сідаємо в гондолу і по канатній дорозі піднімаємося до фортечного комплексу Нарікали. 

Кабінка пливе все вище і вище, очам відкриваються все ширші та ширші горизонти..

З фортеці відкриваються чудові краєвиди на парк Ріке

Один із символів Тбілісі монумент "Мати Картлі" (груз. ქართლის დედა), виготовлений з алюмінію. Статуя символізує грузинський національний характер: жіноча фігура тримає в одній руці чашу з вином, для тих, хто прийшов з добром, а в іншій - меч, для тих, хто прийшов як ворог.

На руїнах мурів Нарікали знаходяться найкращі в місті оглядові майданчики.

Табличка, по якій ми пробували розшифровувати грузинський алфавіт ;)

Назад до Старого Міста спускаємося вже пішки. Сідаємо трохи перепочити. Спекотно.. Час рухатись далі і шукати порятунок від сонця..

А де можна знайти ідеальну схованку від палючого сонця? Правильно! В ботанічному саду! А якщо бути прискіпливо точним, то в національному ботанічному саду Грузії в Тбілісі (груз. საქართველოს ეროვნული ბოტანიკური ბაღი) площею в 161 гектарів! До того ж, сад знаходиться зовсім поруч - біля підніжжя фортеці Нарікала, з якої ми, власне, спускаємося. 

Трохи ліричного відступу: хто знайде жабку серед латаття, той молодець :)

Дуже симпатична фігура металевої здивованої сови. Ще б пак.. таке сонце шкварить, а вона собі тут сидить.. 

Короткими перебіжками рухаємося до кварталу Абанотубані (груз. აბანოთუბანი). Тут знаходиться комплекс лазень, зведених на сірчаних джерелах. Місце виглядає дуже ефектно. 

Знаєте, з чим мені асоціюються ці лазні? З масивними кришечками від здоровенних глиняних горщиків, схованих під землею :) Цікаво було б відвідати їх та протестувати на власній шкурі, однак, нажаль ми не подумали про це завчасно.

Так так, і не Лише Тбілісі, а й всю Грузію в цілому :)

Один з найпопулярніших магазинів вина у Тбілісі. Кажуть, там можна так надегустуватися, що мало не здасться :)

На одній з чергових вузеньких вуличок Тбілісі..

Час знайомитися з грузинською кухнею! Ще не гортавши меню, я вже зробила свій вибір - хінкалі! В Тбілісі я спробувала їх вперше. І відтоді понеслося! Так вони мені припали до смаку! Спочатку з м'ясом, потім з грибами, потім з сиром.. Мм.. з сиром були найсмачніші :) Береш отак рукою за хвостик, відкушуєш шматок, випиваєш все, що всередині і насолоджуйєшся ;)

Я вкотре помічаю: чим більше порожнього місця в шлунку, тим активніше і продуктивніше гуляєш містом, а тільки-но поїси смачно (читай до відвалу), відразу звідкілясь появляється така поважна розміреність у кроках і всепоглинаюча лінь :) Отак неспішно і поважно ми пройшлися по Мосту Миру (груз. მშვიდობის ხიდი), побудованого з ініціативи Міхеіла Саакашвілі після грузинсько-осетинського конфлікту.

Міст Миру - улюблене місце для фотосесій грузинських молодят :)

Вигляд на річку Куру та на столицю, що розкинулася по обидва її боки.

Ще трохи сучасного мистецтва: незавершений концертний зал. Погодьтеся, доволі дивна споруда, яка різко контрастує зі старим добрим Тбілісі. Але є в ній якась родзинка. Чи все ж таки нема? Я так і не визначилася ще..

Парк Ріке в променях сонця, що поволі схиляється до заходу..

Як для початку, то дуже навіть непогано. Вже з нетерпінням чекаємо на завтра :)

Продовження: Вардзіа. День Другий >>

<< Грузія: Тбілісі (День Перший)
<< Грузія: Вардзіа (День Другий)
<< Грузія: Ахалціхе та Боржомі (День Третій)
<< Грузія: Ушгулі. Непередбачені пригоди (День Четвертий)
<< Грузія: Високогірне поселення Ушгулі, Сванетія (День П'ятий)
<< Грузія: льодовик Чаладі та дамба Інгурі (День Шостий)
<< Грузія: Батумі та Батумський ботанічний сад (День Сьомий)
<< Грузія: Тбілісі (День Восьмий)