Баден (Австрія)

Напередодні подивилися досить непоганий фільм "Вічне сяйво чистого розуму". Так от, на початку фільму головний герой ні з того ні з сього вирішує "прогуляти" роботу, бо неодмінно мусить сісти в поїзд та кудись їхати. Щось подібне робилося і з Андрієм: треба кудись їхати, невідомо куди, головне в напрямку гір і все тут, крапка :)  Абсолютно спонтанно (настільки спонтнно, що навіть фотоапарата толкового з собою не встигли взяли) купили в автоматі білети і за декілька хвилин вже сиділи на другому поверсі комфортного поїзда. (От нам би такі "двоповерхівки" в п'ятницю на Львів-Самбір..)

У Відні ті, кому ще не стукнуло 26 років, мають чудову можливість цілий рік кататися на поїздах по всій країні зі знижкою 50%! Для цього потрібно лише виробити карточку Vorteilscard, заплативши за неї 19.90 євро. Дуже вигідно! От ми і вирішили цим скористатися. Опробувати дану карту вирішили на маршруті Відень-Баден.

В поїзді самообслуговування: хочеш вийти на зупинці - натиснеш кнопочку і двері відкриються, не натиснеш - не відкриються. Точно так само як і у метро, трамваях і автобусах :)

Вийшли в Бадені. На телефон сфотографували "хвіст" поїзда і пішли оглядати (шукати) визначні пам'ятки міста.

Мітечко видалось мені спокійним і приємним. Але якось на диво мало людей було на вулиці. В центрі міста стоїть типова для Австрії "чумна" колона - подяка людей за те, що чума закінчилася..

Потім по сходинках ми піднялися в чудовий парк! Наскільки я зрозуміла, то був парк від якогось санаторію. Багато пальм, біля яких обов'язково треба було сфотографуватися :)

І така краса навколо! Цвітуть різнокольорові тюльпани, дерева. Піднімаєшся вище, а там ялинки і сосни.. Таке свіже і чисте повітря, що дихаєш ним і надихатися не можеш!

 І все так акуратно доглянуте..

 

 

Один мінус - на телефон не нафотографуєш всю ту красу. Але той мінус плавно перетворюється в плюс - значить треба буде приїхати сюди ще раз ;)

Не надто вдало початий день закінчився дуже навіть непогано. Трохи замучені, але задоволені і голодні спішили з вокзалу до хати. А тротуари зустріли нас калюжами і запахом недавнього дощу :)

Великодні свята у Відні

Великдень 2012 року у Відні припадає на 8 квітня, а це на тиждень швидше як на Україні. І це якось трохи дивно і незвично. Довелося робити вибір: або святкувати з австрійцями, або чекати на своє свято, або ж святкувати двічі: спочатку Воскресіння, зразу за ним Страсний тиждень і знову Воскресіння.. То ж вирішили все ж таки 8-ого.

Майже цілий день я присвятила пошуку кошика, в якому мала святити паску. Ледве його знайшла! Але кошик то ще пів біди. Набагато критичнішою була ситуація з самою паскою.. Я так і не зрозуміла, в чому тут вся сіль :) Обійшовши всі навколишні магазини і магазинчики, базарчик прямо під вікнами, продуктові супермаркети, хлібні магазини та будки з випічками в метро, я так і не знайшла там жодної паски.. І все. З'явилося питання: як йти освячувати великодній кошик без паски? Тож пошуки продовжувались, але бажаного результату не принесли. На моє питання "що робити?" Андрій дав просто геніально-очевидну відповідь - "спечи сама". Все було настільки очевидно і просто, що я аж здивувалася, бо такого варіанту в мене чомусь навіть на останньому місці серед інших варіантів не було :) Я ще ніколи в житті власноручно самотужки не пекла паску, але іншого виходу кажись не було. Знайшла в інтернеті рецепт, закупили продуктів: муку. молоко, яйця, сіль, масло, дріжджі, лимон та родзинки..

З десяток разів перечитувала рецепт, аби нічого не пропустити і ні в чому не помилитися :) Так я приготувала свою першу Паску! :) Формами для випічки мені послужили залізні горнятка та тортівниця :)

І ось що вийшло в кінцевому результаті. Паски з залізних горняток чомусь не пропеклися добре знизу, то ж їх довелося відправити назад у духовку ще на декілька хвилин. А от з тортівниці паска вдалася зразу: рум'яна, гарно пропечена і дуже ароматна :)

А в неділю зранку, зібравши великоднього кошика, понесли його освячувати. Так як справжнього рушничка у нас не було, його функцію виконав вишитий бісером рукав від ще не закінченої сорочки :)

Після освячення, попросили якогось мужчину, щоби нас сфотографував на фоні церкви разом із кошиком. В результаті - ні церкви, ні кошика, тільки ми :)

Прийшовши додому, спробували паску. Вона була дуже смачною! І я була дуже задоволена з того! :) А в наступну неділю тут за календарем святкуватимть Провідну неділю, але всі бажаючі зможуть освятити паски. Отака от невеличка плутанина :)

Христос Воскрес!

Півонія з бісеру

Милуючись чужими роботами майстринь квітів з бісеру, я і собі уявляла, як зроблю щось схоже.  Я вже давно хотіла зробити рожеву півонію, оскільки це моя улюблена квітка. І от нарешті! Нарешті я доробила її! Пішло на неї багато часу, більшу частину якого було витрачено, звичайно, на нанизування бісеру.. 

 Сама квітка вийшла досить важкою.. Довелося йти на Дунай, щоби назбирати камінців (про них, до речі, можна прочитати тут). Там же знайшла гарний камінь (див. фото вище) у формі серця. І тільки тепер, наповнивши камінцями "вазочку", півонія не в силі перевернути її :)

 

Дивні фігури в парку

Гуляючи в парку біля станції метро Donauinsel, натрапила на досить таки дивні фігури. Не знаю що то за вид мистецтва такий і що ці фігурки символізують, але виглядають специфічно..

Отак..

В пошуках Дунаю

До української церкви ми вперше попали зранку о 10 годині. Людей було, на диво, дуже багато! А проповідь була практично повністю на німецькій мові о_О. Після закінчення служби вирішили трохи прогулятися вздовж Дунаю. Спочатку була думка взяти на прокат велосипеда, але вона якось не прижилася :) То ж ми пішли пішки.. Побачивши здоровенного, трохи схожого на інопланетянина "Оскара" я не могла біля нього не сфотографуватись). І якось так несвідомо ноги самі привели нас до високого пам'ятника, за яким лежить вже згадуваний тут Пратер :)

Раз попали сюди, ну то вже і зайти треба. Спочатку спустилися по водяній спіралі на "човниках",але це було якось по дитячому.. Хотілося чогось екстремальнішого. То ж побачивши "американські гірки", захотіли на них. Отак вони виглядають у всій своїй красі :)

 

Отже, як все відбувається: спочатку заходиш за невеличку огорожу, вибираєш собі місце і стараєшся зручно вмоститися. Зручно вмоститися якось не вдається. Задумуєшся над страховкою. Бачиш перед собою залізну штукенцію і з поспіхом вертиш її, щоб зрозуміти, як вона діє. Зрозумівши принцип, тягнеш оту штуковину на себе, аж поки металева пластина не зафіксує твого живота між собою і сидінням :) Спробувавши трошки послабити її і дати собі більше простору, з жахом розумієш, що рухається вона лише в одну сторону - на себе. Розумієш: все, ти попався :) Бачиш як зачиняються автоматично огорожа, звучить гуркіт.. і ти починаєш поволі котитися назад.. Повільно... Дуже повільно.. Під таким кутом, де від вільного падіння тебе стримує лише залізячка під грудною кліткою.. От реально, я думала, що випаду звідти :) А далі повна зупинка і декілька секунд (читай годин), на які ти завмираєш в такому положенні вниз лицем:

А далі ти з гуркотом і шаленим прискоренням летиш вниз! На поворотах тобою кидає зі сторони в сторону, боляче вдаряючи боками об крісло, а на "мертвій петлі" здається, що все, твій кінець прийшов :) Пальці до оніміння стискають залізні ручки-виступи...

І все.. За декілька секунд все закінчується :) Закінчується добре :) От ти вже і на землі. Руки-ноги пружинять, серце пришвидшено калатає в грудях, а на губах дурнувата широка посмішка :) Це було круто! Далі, під враженнями, фотографуюсь біля змії і кактуса :)

А тут Андрій вирішив трохи прискорити рух землі..

Захопився, довелося пригальмовувати Землю ;)

Привівши Землю в порядок, подалися у пошуках Дунаю знову.. Вийшли на станції метро Donauinsel. Зразу перед нами відкрилася така краса!

Просто чудове місто для прогулянок і відпочинку. Тут катаються на велосипедах та роликах, загоряють на зеленій травичці. Чого тут тільки не роблять.. Навіть витанцьовують химерні танці голяком біля води, як один дядечко.. Але то швидше виняток, аніж правило ;)

А ще тут гордо плавають лебеді, а над ними в небі літають качки і чайки..

Підійшли ближче до води.. Занурила руки в чисту холодну воду.. Так приємно! зачерпнула руками дрібних камінців.. Придивившись, розумієш, що кожен з них унікально гарний.. 

 Хочеться відібрати кращі і взяти з собою.. Але ловиш себе на тому, що як почнеш відбирати, то відбереш декілька кілограм :) Тому дала собі спокій..

 Зате виклала камінцями :

 А вгорі час від часу пролітають вертольотики, світячи своїм черевом..

А біля нас чоловік розпаковував і готував свого човника до прогулянки по воді.. Дооовго збирався.. Але ми таки дочекалися, цікаво було за ним спостерігати.. І ось він нарешті спустився на воду

Наші шлунки злісно бурчали, вимагаючи наповнення, то ж ми вирушили додому. А по дорозі нам часто траплялися ось такі цікаві знаки:

 Не знаю, що означає цей знак. Можливо, "окуляри-це модно", або ж "дивися під ноги", хз :)

 Ну і на кінець, плід-насінина, дуже вже припала вона мені до душі :)