"Бургундия, Нормандия, Шампань или Прованс
И в ваших жилах тоже есть огонь.."
Д'Артаньян (М. Боярський)
Ось і здійснилася ще одна моя маленька мрія - я відвідала Прованс. Ах, Франція, столика Франція! Сентименти до тебе проросли з товстенних історичних романів Дюма та міцно вкоренилися в мені ще в далекому дитинстві. Твій Париж, а згодом Ніцца та Канни.. Але то все було не те, не та Франція, яку вперто малювала моя уява. І от тепер - Прованс. Я свято вірила, що він-то мене не підведе. І він не підвів! Він ввірвався в моє життя бурхливим потоком кольорів та шлейфом ароматів і закохав у себе з першого погляду та подиху.
Ах, Прованс, Прованс! Вогненно-рудий, ніжний лавандовий та бірюзово-кришталевий Прованс! Він злегка припідняв вуаль і показав свої вогненно-руді коси. Отож знайомтеся - Руссільйон (фр. Roussillon) та його околиці!
Старовинне поселення Руссільйон розташоване на пагорбі, а довкола нього - фантастичні пейзажі
Будиночки Руссільйону в провансальському стилі. Так, колориту йому не займати
Але приїхали ми сюди не заради нього, а раради особливого місця, яке знаходиться зовсім поруч - Sentier des Ocres, що можна перекласти з французької як "вохряна дорога"
Вохряна дорога наче яскравий рудий спалах з якого і варто починати своє знайомство з Провансом!
Sentier des Ocres - найбільший в Європі кар'єр з видобутку вохри - природного барвника. На сьогоднішній день, з метою захисту та збереженню навколишніх територій, подальший видобуток вохри зупинено. Оглянути це дивовижне місце можна всього лише за 2,5 €.
І так, це справжні кольори, як вони є. Оксид заліза забарвлює пісок в палітру кольорів від жовтого до червоно-брунатного.
В деяких місцях вздовж маршруту для зручності прокладені дерев'яні сходи. Мене постійно переслідувало відчуття, що я на якійсь іншій планеті :)
І ні, це не просто жовтий пісок під ногами. Це дрібнюсінька пудра, що нещадно фарбує пальці та стопи ніг в босоніжках. Тому раджу все ж таки брати закрите взуття
Хе-хе, уявляю собі, якими з цього кар'єру виходять люди, яких тут несподівано застає рясний дощ. Зуб даю - брунатно-червоні з голови до ніг :)
По каньйонах вохри можна прогулятися пішки, обравши коротший (близько 30 хв), або ж довший (близько 60 хв) маршрут. Раджу обирати довший, щоб побачити максимально багато
Наче з іншої планети, хіба ні?
Місце дуже вже красиве і варте уваги. То ж якщо маєте в запасі трохи часу, обов'язково приїдьте та побачте на власні очі
А ще (для особливо натхненних) можна набрати трохи рудого піску собі додому. Благо, його там повно прямо під ногами. А потім під враженнями ще й власноручно намалювати ним якусь фантазійну картину ;)
Старт виявився дуже вдалим, вогненно-рудим. Тепер же вирушаємо в пошуках ніжно-лавандової палітри кольорів!
<< В пошуках лаванди. Прованс. Франція (Частина Перша)
<< Прованс: Руссільйон та Вохряна дорога (Частина Друга)
<< Прованс: Вердонська ущелина (Частина Третя)
<< Прованс: Рожеві фламінго Камаргу (Частина Четверта)
Немає коментарів:
Дописати коментар