На шостий день ми запланували поїздку на Гозо (Гоцо, мальт. Għawdex - Аудеш, англ. Gozo) - найбільший острів Мальти. Знаходиться він в Середземному морі та займає площу 67 км². За однією з версій, Гозо являєтся тим самим островом німфи Каліпсо, біля берегів якого розбився корабель героя давньогрецьких міфів - Одісея.
Відстань між островами Мальта та Гозо становить 6 км. Між ними курсують пароми, які перевозять як людей так і транспорт.
Машину по морю ми ще не переправляли ніколи, то ж це було для нас чимось новим і цікавим. Отож, стали ми в довжелезну чергу машин і, з ні́чого робити, стали вираховувати імовірність потрапляння на борт, враховуючи гігантське черево парома та довжину ланцюжка автівок до нього :)
Нам пофортунило - машини потіснилися трохи і нам таки дістався шматочок вільного простору на борту! Ура! Спочатку було якось трохи лячно в закритому приміщенні, по зав'язку набитому автівками, з важким, насиченим вихлопними газами, повітрям. І дуже доречно і вчасно пролунав голос з гучномовця і повідомив, що залишатися в машині заборонено. Ну ми і не заперечували :) За хвилину-другу ми були вже на палубі. Чисте морське повітря, свіжий вітерець! Ммм.. Краса! Пропливаємо повз Коміно, на якому зовсім ще недавно купалися в Блакитній Лагуні, пропливаємо повз скелі та печери, в яких колись переховувалися пірати..
Час летить швидко - от ми вже і на острові. Загрузка-вигрузка автомобілів проходить без особливих зволікань. Цікаво також те, що оплата здійснюється не відразу, а при поверненні назад. І схитрувати тут не вдасться, адже колись (хоч вже сьогодні, або ж навіть через пів року) таки прийдеться перевозити автівку в іншу сторону, ось тоді і буде здійснена оплата у дві сторони.
Мегалітичний храм Джгантія
Щоб потрапити до храму, спочатку треба пойти через археологічний музей.
В музеї знаходяться експонати, знайдені під час розкопок Джгантії.
За припущенням археологів, храми були присвячені культу родючості, про що свідчать численні статуетки, знайдені на околицях комплексу.
Джгантія (мальт. Ġgantija - "Вежа велетнів") - знаходиться на острові Гозо та є найдавнішим мегалітичним храмовим комплексом Мальти. Складається з двох величезних храмів, споруджених в епоху неоліту (близько 3600-2500 рр.. до н. е.).
Цікавим є те, що храм побудований з використанням циклопічного стилю кам'яної кладки: величезні камені утримуються на місці лише за рахунок власної ваги.
Храм був споруджений без використання металевих знарядь ще до появи колеса. Проте це не завадило збудувати Джгантію та вертикально встановлювати камені вагою до 50 тонн! У світі ще багато неймовірного ;)
Знайдені у храмі кістки тварин свідчить про жертвоприношення.
Було спекотно.. Навіть звиклий до мальтійського сонця, привітний охоронець сказав щось на зразок: "ох і палить сьогодні!", посміхнувся нам і подякував за те, що ми сюди прийшли :) Наче і дрібничка, але приємно :) А людей і справді було дуже мало. Всюди, куди б ми не заходили (не враховуючи, звісно, пляжі і все, що з ними пов'язане :). Чи то просто ми умудрялися інтуїтивно вибирати такий час, чи то і правда так мало туристів ходять нашими маршрутами - невідомо.
Вид на поселення Шевкія та церкву Івана Хрестителя
Довго на суші ми не витримуємо - нас знову манить море :) Але ми не надто поспішаємо - в машині прохолодно і комфортно - оглядаємо краєвиди Мальти з вікна, повільно рухаючись дорогою в напрямку моря..
Блакитна бухта
І от воно - море! Напружую зір і вдивляюся на горизонт - туди, де вже не відрізнити що є небом, а що водою. І хочеться увібрати в себе все, що бачуть очі. Увібрати так, як вбирає воду губка - всю, до останньої краплі...
Вже заради одної Блакитної бухти Двейри варто летіти на Мальту! Словами просто не описати! Спускаємося доріжкою вниз і потрапляємо у такзване Внутрішнє море.
Внутрішнє море (мальт. Qawra - Каура, англ. Inland sea) - лагуна з морською водою, що поєднується з Середземним морем через протоку у вигляді вузької природної арки. Біля берега стоять човни на яких можна здійснити чудову прогулянку через цю протоку, чим ми і скористалися.
І дуже правильно зробили! Це було неймовірно захопливо! Пропливаємо під аркою, покидаємо тиху і спокійну бірюзову гладь "внутрішнього моря" і потрапляємо наче в інший світ :)
Неймовірного кольору вода приковує до себе погляд. Об скелі вдаряють хвилі, човен погойдується зі сторони в сторону. Добре, що нам видали жилети - так якось надійніше :) Капітан вказує на особливо цікаві місця, як ото, наприклад, виступ на даній скелі. Нічого не нагадує?
А якщо трохи трошки наблизити і роздивитись детальніше? Ну чим вам не крокодил, що вигрівається на сонці? :)
Повз нас пропливає ще один човник з такими ж спраглими вражень туристами. Ми фотографуємо їх, а вони відплачують нам тією ж монетою :-Р
"Крокодил" був для розігріву. А як вам оця "голова" з такими чіткими очима, носом, ротом? У природи гарне почуття гумору :) (Якщо їй, звісно, трішки не допомогли)
Або ось ця "голова Сфінкса" на вершечку? Чи тут вже в мене розігралася уява?
Човник благополучно висадив пасажирів на берег. Морська прогулянка вдалася на славу. Потім декілька десятків метрів і ми вже біля Лазурового Вікна!
Лазурове Вікно
Лазурове Вікно (мальт. Tieqa Żerqa, англ. Azure Window ) - скала висотою 28 метрів у формі арки. Нажаль, піддається ерозії і від неї час від часу відвалюються частини. Вчені вважають, що скеля зруйнується вже через декілька років.
А місцевість довкола просто надзвичайна! Інопланетна, марсіанська :) Морські хвилі постаралися - вимили на скалистих плитах заглибини дивних форм. Згодом вода випарувалась, залишилась лише сіль, яка здалеку скидається на лід! В 35-ти градусну спеку то! :) Я була в захопленні!
Тут хіба сидіти і писати вірші - натхнення валитиме через край :)
..А потім ми залишили свої сліди на одному з кращих пляжів острова Гозо, а може і всієї Мальти.. :)
Вода була просто ідеальною і не хотілося з неї вилазити.
Ми "докупалися" до того, що потрапили на паром дуже пізно, сонце поволі котилося за горизонт..
Потім ще добирання машиною.. На вечерю в готелі ми, звісно, не встигли. І хоча ми були дуже голодні, проте втомлені були ще більше, аби йти шукати нічні кафе-ресторанчики. В рюкзаках знайшлися ще яблука і якісь печенюшки якими ми успішно задурили свої шлунки і під враженнями від прожитого дня ми вже скоро дивилися кольорові сни..
Продовження..
Немає коментарів:
Дописати коментар