Прокинулася. За вікном поволі починало сіріти. Відкрила балкон. Стояла і довго дивилася, як поволі рум'яниться небо на сході, а по воді повільно біжить і розтікається у всі сторони червоногаряча пляма. Повітря ще прохолодне і вологе - хочеться стиснутися, як зірка перед вибухом, втягнувши в себе шию, плечі, руки. І така тиша навколо! Чути тільки, як набігають на берег хвилі, шиплять, розпорошуються і котяться назад у море.
А тим часом в порту вже давно кипить робота. Іноді якісь поскрипування і доносяться вітром, але вони не порушують таємничої ранкової гармонії. Під вікнами ще пустують столики - чекають гостей. А нас знову чекає щось нове, захопливе, ще не бачене, цікаве і таємниче, і ми з нетерпінням рухаємося йому назустріч!
Було вітряно - капелюх не тримався голови, а волося відчуло свободу і жило своїм власним життям. Я якось навіть не очікувала такої вітряної погоди. Та хай собі - думалося - лиш би в море не зніс вітер :). На що схожа Мальта з першого погляду на неї? А ні на що :) Я думала, що це буде другий Крит, але ні. І це ж класно! Перше, що кидалося нам в очі, то це вузенькі дороги, вздовж яких тягнуться кам'яні огорожі. І наче за ними нічого немає, що варто було б ними загороджувати, але вони вперто тягнуться і тягнуться. З іншого боку, чим багаті - з того і огорожа :) Часом вулички стають настільки вузькими (а з обох сторін оті огорожі), що мрієш лише про те, щоб з-за чергового повороту не появилася зустрічна машина. Бо розминутися і справді ніде.
Скелі, голе каміння, суха трава та височенні деревоподібні агави навколо.
І от ми їдемо вже вздовж узбережжя. А далеко в морі за голубою пеленою - нафтові вишки.
З вікна машини почали відкриватися чудові краєвиди, то ж ми зупинилися на першому ж з'їзді і пішли оглядати територію.
Отак ми і натрапили на Blue Grotto (мальт. Taht il-Hnejja - Голубий Грот)! А з таким же самим успіхом ми могли б зупинитися трохи ближче/трохи далі і не помітити його. До гроту можна добратися на катері або ж на лодці. Але ми задовольнились лише спогляданням його згори. Ех.. І знову фото не передають навіть частинки тої неймовірної краси! На фото - це просто шмат скелі такої вибагливої форми, а вживу.. Вживу - це краса неймовірна! А якого кольору вода навколо! Не дарма його зазвали Блакитним Гротом!
В п'яти кілометрах від гроту знаходиться острів Фільфла (мальт. Filfla, що з арабської означає "чорний перець") - невеликий безлюдний острів, точніше - все, що від острова залишилося після землетрусу у 1856 році. Фільфла являє собою вапнякову скелю висотою понад 60м, і є територією країни Мальта. Є заповідником і потрапити на нього просто так не можна.
Поряд знаходиться ще один острівець (на фото правда його вже не видно) - Фільфолетта, який раніше був одним цілим з Фільфлою.
А далі їдемо в археологічний парк, знайомитись з мегалітичними храмами Мальти.
Заходимо всередину, купуємо білети.. Виходимо з приміщення. Відразу дістаю фотоапарата і роблю фото.. Я ж то думала, що це вже храм почався, а це виявилося тільки типовою кам'яною огорожею :)
І от ми в першому мегалітичному храмі Хаджар - Кім. Вхід.
Хаджар-Кім (мальт. Ħaġar Qim - "Стоячі камені поклоніння") - мегалітичний храмовий комплекс на острові Мальта (3600-3200 роки до н. е.), що вважається найбільшим мегалітичним храмом Мальти.
При будівництві храму використовувався кораловий вапняк, який за своєю природою є достатньо м'яким. То ж за тисячоліття свого існування храм сильно постраждав від ерозії.
Подумати тільки! 3600-3200р. до н.е! Отак жили собі якісь невідомі нікому люди, будували невідомо яким способом і невідомо для чого ось такі храми, складаючи декількатонні брили одна на одну та висверлюючи в них різноманітні отвори. Хто вони? Звідки вони тут взялися? Як вони жили, чим вони жили? У що вірили? Як вони виглядали в кінці кінців :) Вчені, нажаль, нічого конкретного сказати не можуть і швидше за все відповіді на ці питання залишаться нерозгаданими загадками.
Оглянувши Хаджар - Кім, рухаємося в напрямку до наступного храму - Мнайдри.
Звідси теж видно Фільфлу..
Вздовж доріжки - квітучі кактуси велетенських розмірів - красаа!
Ну і з іншого ракурсу :)
Мнайдра (мальт. Mnajdra) - мегалітичний храмовий комплекс, розташований приблизно за пів кілометра від храму Хаджар-Кім. Мнайдра споруджена приблизно в 4 тисячолітті до н. е. Єгипетських пірамід ще не було, а Мнайдра вже любувала чиєсь око :)
Складається Мнайдра з блоків коралового вапняку - набагато твердішого, ніж вапняк, використаний для спорудження храму Хаджар-Кім.
Мнайдра побудована у вигляді листка конюшини. Доісторична споруда складається з трьох храмів, що стоять впритул один до одного, але не з'єднані переходами.
Під час весняного та осіннього рівнодення сонячне світло просвічує через головний портал та освітлює основну вісь будівлі.
Наразі немає жодних письмових джерел, які могли б розповісти про призначення цих споруд. Але так як у храмі знайшли крем'яні ножі, отвори для канатів та кістки різних тварин, то археологи зробили відповідний висновок щодо призначення цих храмів. Людських останків у храмах не виявлено.
Для захисту від ерозії над храмом протягнули накриття. Краси йому це, звісно, не додає.
Оглянувши Мнайдру, пішли не протоптаними стежками до узбережжя. Стрімкий спуск, обриви, кам'яні брили, які то плавно, то стрімко ховаються у воду..
Отак ми повсідалися на тепле каміння (яке ще не встигло добряче розпектися) над обривом і довго насолоджувалися красою..
...
...
Пам'ятник британському офіцеру і губернатору Мальти Sir Walter Norris Congreve, тіло якого поховане у водах Середземного моря між пам'ятним знаком і островом Фільфла.
А решту дня ми провели на морі. Я навіть описувати не буду, наскільки це було приємно і класно! :) А потім ми нарешті добралися і до їжі. Після сніданку, мегалітів і моря, вечеря сама просилася в шлунок :) Риба-меч з якимось дивним гарніром.
Ми таки його дочекалися! Захід сонця на морі!
Відразу опустилася прохолода. Захотілося накинути щось на плечі.. Витрусити пісок із взуття та поїати відсипатися..
Продовження..
Немає коментарів:
Дописати коментар