Шнееберг, Австрія (Schneeberg)

 "Я піду в далекі гори, на широкі полонини.."

 

"Плач Єремії"

А цього разу ми вирішили великою дружньою компанією з восьми чоловік поїхати на Шнееберг (Schneeberg, дослівно "снігова гора") - найвищий гірський масив у Нижній Австрії (2076 м). Шнееберг відомий також своєю зубчастою залізною дорогою, яка функціонує ще з 1897р. Відправною точкою плямистих поїздів Саламандра (Der Salamander), що доставляють усіх бажаючих на висоту 1800м Шнеебергу, є місто Пухберг-ам-Шнееберг (Puchberg am Schneeberg). Коштує таке задоволення не багато-не мало - 35 €. Проте з карточками Niederösterreich-CARD - безкоштовно. Білети ми замовляли заздалегідь он-лайн. Зробити це можна дуже просто на офіційному сайті. Там же можна і слідкувати за завантаженістю поїздів, що є дуже зручно. Ми вибирали такий час, щоб на поїзд було мало людей і нам пощастило - у нашому вагончику не було нікого, крім нашої компанії, то ж він весь був у нашому розпорядженні. Дрібничка, а приємно :)

На гору поїзд піднімається неквапом, даючи змогу насолоджуватися навколишньою красою. Шлях у 9,8 км долає приблизно за 40хв. Вид з вікна поїзда

По мірі просування вгору, ми одягали додаткові шари одягу, жували заздалегідь приготовані канапки, на ходу фотографували навколишню красу з вікон та балакали про всяке і різне :)

Альпійські Мілки :)



І от ми приїхали. Висота 1800м.



А далеко внизу розкинулися села з мікроскопічними будиночками..



З погодою нам пощастило - сонячно і нема вітру.



Вдихнула на повні груди чисте і прохолодне гірське повітря - воно тут зовсім інше аніж внизу. Ним хочеться дихати і хочеться забрати його з собою до Відня :)

Анні теж повітря сподобалося - спала на руках у Андрія як немовля :) Це її перша мандрівка в гори! А їй всього ледь більше місяця. Цікаво, чи є вона наймолодшою з усіх тих, хто сюди піднімався? :)

Для транспортування на гору колясок у поїзді навіть спеціальний вагончик передбачено, то ж з цим проблем не було. Але ми вирішили далі йти пішки і піднятися на одну із вершин, а пхати коляску стрімко під гору ніякого бажання не було. То ж ми просто взяли і.. залишили її внизу без будь-якого нагляду, а самі почали підніматися на вершину. Такий собі тест на доброчесність австрійців :)

Чим вище піднімаєшся, тим красивіші і масштабніші простори перед тобою відкриваються!







На гірських хребтах досі лежить сніг. Шкода, що нам не вистачило часу добратися до нього.



Вид на церкву Elisabethkircherl та на поїзд "Саламандра"





І ось вона, вершина! Тадам!



Саша не полінувався взяти з собою на гору декілька кілограм фототехніки і влаштував нам усім фотосесію :)



І нам теж :)







Час спливає швидко - пора повертатись, аби не спізнитися на поїзд, який має відвезти нас назад. Та і на горі здіймається холодний вітер - не надто приємно.



Назад спускалися коротшим, але крутішим спуском, тому часу потратили мало.



А ось, власне, і сама плямиста "Саламандра"

Потім ще трохи посиділи хто за морозивом, а хто за пивом і поїхали додому.

 

P.S. Коляску ми забрали там, де її і залишили. Тест закінчився успішно :)

P.P.S. То був гарний і насичений день!