Прочитала ще одну книжку Паланіка "Колискова". Автор залишається вірним своєму стилю: заінтригувати, захопити, заплутати читача на самому початку, викликаючи шалене захоплення і шалений інтерес до його чтива. Пам'ятаю, почала читати його десь пізно вночі, від прочитаного було трохи моторошно і по спині прогулювалися мурашки, але я була задоволена, бо це було те, що я і хотіла почути від Паланіка. Але нажаль Чака на довго не вистачає.. Почати він вміє просто інтригуюче чудово, але от підходячи до розв'язки, стає якось банально і неправдиво.. Точнісінько так як і у "Вцілілому": ну вже так автор круто загнув сюжет! Так хотілося такої ж неймовірної розв'язки, а вийшло в порівнянні з цілою книжкою досить слабенько і примітивненько... Хоч бери і читай його книжки тільки до половини..
Так от..
…СВСМ. Синдром внезапной смерти младенцев. Каждый год семь тысяч детишек грудного возраста умирают без всякой видимой причины – просто засыпают и больше не просыпаются… Синдром «смерти в колыбельке»?
Или – смерть под «колыбельную»?
Под колыбельную, которую, как говорят, «в некоторых древних культурах пели детям во время голода и засухи. Или когда племя так разрасталось, что уже не могло прокормиться на своей земле.
Под колыбельную, которую пели изувеченным в битве и смертельно больным – всем, кому лучше было бы умереть. Тихо. Без боли. Без мучений…
Взагалі то я думала, що продовження буде трохи містично-наукове, якась неймовірна хвороба, яка вбиває малих діток, якийсь страшний синдром.. Все виявилось набагато простіше - відьми, чари, заклинання і тому подібне. Щось до болю знайоме, десь я вже таке бачила-чула, от тільки не можу пригадати де..
Сюжет.
Головний герой - місцевий репортер Карл Стрейтор, якому начальство доручило зібрати матеріал і написати статтю про смерть немовлят. Про те, як родичі справляються з цим і як знаходять сили жити дальше. От з такого боку потрібно було писати статтю. 20років тому у Карла теж загинула дружина з маленькою дочкою. Медики констатували: причина смерті не встановлена.
Як виявилось, вся причина криється в колисковій, яку батьки читають наніч своїм дітям, колискова з старенької книжечки "Стихи и потешки со всего света" на сторінці 27.
З іншого боку є така собі Елен Гувер Бойль - ріелтор, займається продажем специфічної нерухомості з привидами, мертвими відрубаними головами і т д).
Що їх обох пов'язує? А те, що вони обоє дізналися про можливість цієї колискової вбивати людей і тепер володіють такою силою. І тут автор розводить цікаву філософію про владу. Елен вбиває людей на замовлення, отримуючи за це дорогоцінне каміння, Карл ж, маючи цю силу, хоче знайти всі книжки з цією колисковою і знищити їх, щоб у світі не почався хаос. І от вона, влада - ти починаєш подумки вбивати людей за дрібниці, той косо подивився, той просто заголосно слухає музику, той ненавмисно штовхнув..
"Не можна вбивати людей, тому, що вбивство віддаляє тебе від людства. Вбивство можна виправдати лише тоді, коли ти вбиваєш ворога. Тому потрібно зробити так. щоб жертва стала твоїм ворогом... з часом всі люди в світі стануть твоїми ворогами"
Є ще одна довірена особа Елен Мона Саббат, Мона Штейнер або ж просто Шовковиця, дівчина з чорно-червоними дредами і безліччю амулетів і талісманів, яка намагається розшифрувати Книгу Тіней, зроблену з людської шкіри і написану невидимими цікавими чорнилами. Є в Мони хлопець Устриця, вегетеріанець і злісний борець за природу.
Когда послушаешь Устрицу, стакан молока – это уже не просто стакан молока, чтобы запивать шоколадные печенюшки. Коров специально накачивают гормонами и держат их в состоянии перманентной беременности. Это неизбежные телята, которые живут всего несколько месяцев втиснутые в тесные стойла. Свиная отбивная означает, что свинья бьется в агонии и истекает кровью, подвешенная за ногу к потолку, пока ее заживо режут на отбивные, шейку и карбонат.
Даже яйцо вкрутую – это несчастная курица, с искалеченными ногами, потому что она постоянно сидит в инкубаторе – в клетке четыре на четыре дюйма, такой узкой, что она даже не может расправить крылья. От такой жизни она сходит с ума, но ей заранее отрезали клюв, чтобы она не заклевала других наседок в соседних клетках. Ее перья вытерлись о прутья, клюв у нее отрезан, она кладет яйцо за яйцом, пока ее кости не начинают ломаться от недостатка кальция.
А потом их пускают на суп с лапшой и на всякие полуфабрикаты, этих несчастных куриц, потому что никто их не купит на тушки – настолько они искалечены и исцарапаны. Это и есть куриные котлеты. Кусочки в кляре.
Устрица любит поговорить на подобные темы. Это – его информационная чума.
Фінал відкритий і як завжди трохи ненормальний. Чи варто це читати? Я б сказала, що швидше не варто, ніж варто. Особам до 18 я б взагалі заборонила то читати. Краще почитати щось толковіше і змістовніше. Я то знаю, але чомусь читаю і далі...
Немає коментарів:
Дописати коментар