В наметі я ночувала від сили разів зо два і то в далекій юності на якихось рок-фестах. Спогади залишились доволі туманні: було холодно і сиро, а наступного дня я конала від температури, болю в горлі і ломоти у всьому тілі :) Не знаю, чи то спогади нахлинули, чи то з'явилося відчуття, що чогось не вистачає, що ми чогось недоотримуємо від способу нашого відпочинку, то ж ми взяли і.. купили намет. І він довгими місяцями успішно припадав собі пилюкою. А тут, власне, і карантин снігом на голову невблаганно вніс свої корективи. Дослідження закордону стало опцією недоступною. Тут ми і згадали про наш намет, дістали його, дбайливо здмухнули шар пилюки і вирішили, що все - його (і наш) зоряний час настав - будемо досліджувати разом з ним Британську Колумбію!
План визрів наполеонівський. Перетнути з Півдня на Північ всю Британську Колумбію, заглянути до Юкона, потім зробити невеличкий гак в сторону Альберти і кінець кінцем повернутися додому. На все про все виділяємо два тижні, за які маємо здолати близько 6 тис. км. Звучить доволі грандіозно :) Детальніший маршрут можна глянути ось ТУТ. Буду дуже рада, якщо комусь він стане в пригоді, або ж стане стимулом чи поштовхом до мандрівки. Якщо ж навпаки - переконає в протилежному, що краще не треба, то рада буду теж, що вберегла когось від необдуманого вчинку ;)
Позаяк досвід мандрівки з наметом в Канаді (та й взагалі будь-де) у нас прирівнювався до нуля, то нам довелося трошки погортати сторінки інтернету на предмет Frontcountry Camping - такого виду кемпінгу, коли ви не хвилюєтесь через габарити вашого намету та вагу наплічника за спиною, а закидуєте все те добро у машину, приїжджаєте нею в конкретне місце посеред лісу, розкладаєте намет і вас більше нічого не обходить. Ну або обходить, але дуже небагато :) Це доволі зручно, але має і певні нюанси.
Ділюся з тими, хто ніколи таким не займався/не знає/боїться/вагається (потрібне підкреслити), але дуже хоче спробувати подорожувати автівкою з наметом/отримувати нові гострі відчуття/новий досвід та паралельно добряче економити на готелях/мотелях (потрібне підкреслити) :) Якщо дуже коротко, то:
- Подивитись списки кемпів, забронювати місце та отримати всю іншу детальну інформацію можна ось ТУТ.
- Якщо ж ви вирушили світ за очі і не певні, де по дорозі вас застане ніч, то місце заздалегідь можна і не резервувати. Багато кемпів мають опцію - хто перший приїхав - того і капці. Але така опція може бути доволі ризиковано, так що на свій страх і ризик
- Ах і ще, мало не забула! Вся їжа повинна зберігатися в недоступному місці (машині), закрита і запакована і щоб ніяких лишніх запахів! Залишати собі на нічний перекус смажених ковбасок у наметі - ідея так собі, бо, окрім того, що вам можуть втулити кругленьку суму штрафу, до вас банально може навідатися в гості ведмідь, чи якась інша хижа живність, приваблена флюїдами ваших ковбасок ;)
Ну от, грубо кажучи, і все. Тепер пакуєте речі у машину і їдете насолоджуватися незвіданим :) Не забудьте звіритись з невеличким списком необхідних базових речей:
- намет, спальний мішок, килимок під спальний мішок, підвісний ліхтарик
- газова плита, балони з газом, посуд для приготування їжі на вогні, тарілки-виделки..
- власне харчі та вода
- теплий одяг, зручне взуття, дощовики
- перцевий балончик від ведмедів, репелент від комах, крем від сонця
- засоби для розпалювання вогню
- аптечка, пластирі, дезінфектори, знеболювальні і т д
- засоби особистої гігієни
- всі інші необхідні для вас речі, для яких ще залишиться місце у вашій машині :)
- ах, не забудьте ще скотч! Як відомо, скотчем можна полагодити практично все! :)
- а якщо у вас в наявності ще двоє дітей, то додатково чіпляєте причіп і забираєте разом з собою додатково ще пів квартири :)
День 1. Skihist Provincial Park Campground
Наша 15-тиденна мандрівка стартує з Burnaby і там же має щасливо (віримо і надіємось) завершитись. До першого кемпу (Skihist Provincial Park Campground) ми дісталися доволі пізно: поки розіпнули намет, поки те, поки се, то вже і день почав хилитися до свого логічного завершення. Вирішили ловити момент: прогулятися невеличким трейлом та подивились згори на захід сонця.
Подивились. Назад спускалися пришвидшеним темпом з пришвидшеним серцебиттям вже в сутінках, недоладно горланячи пісні "Плачу Єремії", відлякуючи тим самим потенційних ведмедів :) Але захід сонця був того вартий, так :)
Голосні крики птахів, дзижчання комарів, вереск білок та приглушений шелест в кущах додавали якогось такого особливого колориту та антуражу нашій першій ночівлі в наметі і ми з натхненням очікували наступного дня :)
День 2. Beaumont Campground, Thompson River, Vanderhoof
Сьогодні в нас запланований довгий переїзд. Милуємося каньйоном річки Thompson River та гарними краєвидами навколо. Рухаємося по слідах золотої лихоманки: з вікна авто повз нас пролітає 70 Mile House, згодом 100 Mile House, 150 Mile House.. Ще трохи їзди - і ми вже в географічному центрі Британської Колумбії, що у Vanderhoof! Врешті, дісталися до кемпу. Розпалили вогник, повечеряли, посмажили маршмеллоу та втомлені після довгої дороги, пішли дивитися кольорові сни..
День 3. Tyhee Lake Provincial Park
День третій випробовував нас дощем. На ранок небо затягнулось важкими хмарами з яких лило, лило і лило.. Хотілось глибше пірнути у спальний мішок, тримаючи в руках горнятко гарячого чаю з лимоном і насолоджуватися методичним барабаненням дощу над головою. І ще паралельно гризти шоколадку. Але то, мабуть, так буває тільки в кіно :) На ділі ж це доведеться комусь діставати всі причандалля, кип'ятити на вогнику під дощем воду, мокнути, мерзнути.. Отак подумаєш-подумаєш і не так вже сильно і хочеться того чаю :) То ж тільки-но дощ взяв невеличку паузу, ми в темпі вальсу згорнули мокрий намет (те ще задоволення!), запакували всі речі до машини (вони вже встигли відсиріти за ніч та набрати вологи) і поїхали собі далі.. Прогулялися трейлом до водоспаду Twin Falls.
Ввечері розпалили вогника та намагалися сяк-так просушити та зігріти мокрі і холодні речі. І чай з лимоном смакував того вечора просто божественно! :)
День 4. Driftwood Canyon Provincial Park, Ksan Historical Village, Meziadin Lake Provincial Park
Ніяких довгих переїздів сьогодні, ура! Спершу їдемо до каньйону. По дорозі зустрічаємо першого гризлі.. уууух! Ми збентежено глянули на нього, він - байдуже глянув на нас. Так ми з миром і розійшлися. У Driftwood Canyon Provincial Park серед купи камінців пробували знайти якісь закам'янілі відбитки рослин чи комах, було цікаво. А ще в цьому парку на деревах є особливий лишайник, а це означає, що повітря навколо максимально чисте і корисне. Так що цілком можливо ми навіть оздоровилися там трішки ;)
Ще ми планували заїхати в сучасні поселення корінних жителів Канади, але на в'їзді до цих поселень стояли самоорганізовані блок-пости, які пропускали лише "своїх", а "туристів" розвертали назад ні з чим. Шкода.. Зате змогли таки потрапити в історичне село та музей First Nations - 'Ксан
День 5. Bear Glacier Provincial Park, Stewart
Ось тут (не враховуючи вчорашнього гризлі) нам вперше почали траплятися ведмеді на дорогах. Та що там траплятися - їх там наче насіяв хто! До перших п'яти ведмедів ми захоплено охали і ахали, зупинялись, захоплено проводжали поглядом. А після першого десятка вже почали втрачати інтерес до них :) Вже ліниво тикали пальцем і такі - о, дивись, ще один..
День 6. Boya Lake Provincial Park
Не побоюся цього слова, Boya Lake - найкрасивіше озеро, яке ми коли-небудь бачили в своєму житті, а бачили озер ми вже багатенько! Якими лишень відтінками блакитного, синього, фіолетового, бірюзового та лазурового не переливалися його води! Мене не покидало відчуття, що я топчуся по білосніжному пісочку на одному з віддалених островів Карибського моря, і лишень крижана вода і пронизуючи й холодний вітер повертали мене до реальності і нагадували моє реальне місцезнаходження :)
А найцікавіше, найцікавіше почалося вночі.. Температура опустилася до +6, але пронизливий вітер і висока вологість хижо регочучи, нашіптували на вушко: "на ртутному стовпчику не вище +3, не вище +3!".. Ми одягли весь одяг, який тільки можна було на себе одягти, згори - теплі курточки, спальник, але холодно було все одно.. А потім.. потім десь з протилежного берега озера почали вити вовки.. Знаєте, це словами передати важко :) Їхні тужливі, багатоголосі, протяжні та розпачливі завивання зводили мене з розуму, холодячи в жилах кров :) Але в тому був таки один плюс: я вже перестала боятися ведмедів, повністю сконцентрувавшись на вовках :) Ведмеді ж хоча б по одинці ходять, а от що робити зі зграєю вовків - питання цікаве :) Гріла думка, що зараз як-не-як ще літо і навколо (окрім нас) мало б бути ще вдосталь їжі. На цій оптимістичній думці сон мене таки зморив :)
Як ви вже мабуть здогадались, раз я пишу ці рядки, то вовки до нас таки не завітали і нас не з'їли, лишень добряче полоскотали нерви ;) Краса красою, але в глибині душі я була рада, що ми забираємося звідти :)
День 7. Yukon, Sign Post Forest, Fort Nelson
Ми це зробили! Ми перетнули всю Британську Колумбію і добралися до нової провінції - Юкон. Однак нас зупинив патруль і ми вже злякалися, що зараз нас розвернуть назад. Але у нас лишень перевірили документи, поцікавились метою подорожі і пропустили далі. Юкон зустрів нас пронизливим вітром і холодом. Нашою метою було подивитись на Sign Post Forest - своєрідний ліс номерних знаків. Щось віддалено схоже ми вже колись бачили - гору хрестів у Литві. Тепер рухаємося знову на Південь дорогою Alaska Hwy, яка пролягає вздовж диких неторканих лісів. Кого лишень ми там не бачили: і бізонів, і диких кіз різних видів, і оленів, лисицю, ведмедів, навіть дикобраза я там вперше в житті побачила, і лосів.. А вночі поблизу містечка Fort Nelson вирішили спробувати удачу і спіймати північне сяйво. Шанси були дууже маленькі, але малесеньку смужку таки зафіксувати на камеру вдалося :)
День 8. Fort Nelson
День восьмий пройшов під гаслом відпочинку, розваг та довгого переїду :) У Fort Nelson ми знайшли гарний розважальний парк з гойдалками, гірками та водними розвагами. Вдосталь нарозважавшись, поїхали далі. Дорогою нам траплялися то красиві пейзажі, то кілометри сумного чорного вигорілого лісу..
День 9. Dinosaur Discovery Gallery & Peace Region Paleontology Research Centre в Tumbler Ridge
Сьогодні ми в передчутті чогось неймовірного! Короткий трейл - і ми на тому самому місці, де мільйони років тому динозаври своїми ногами творили свою динозаврячу історію! В голові не вкладається! Мільйони років тому саме на цьому місці, де ми зараз топчемось, йшли кудись у своїх справах динозаври і залишили відбитки своїх слідів. І ці відбитки "дожили" до сьогодення! Хіба це не фантастично? Потім ми ще відвідали Dinosaur Discovery Gallery, де мали нагоду подивитись на скелети тих самих динозаврів, які залишили ці сліди. Натхненні побаченим, сіли у авто і поїхали до Edmonton. По дорозі спіймали чудовий захід сонця. Заради нього навіть зупинились хвилин на 20 і провели його за горизонт :)
День 10. Edmonton та Ukrainian Cultural Heritage Village
Сьогодні ми в Едмонтоні. Після безлюдних доріг/лісів/ночівлі в наметах, це було так дивно і незвично! Цивілізація довкола! І люди, люди! Багато людей! :) Однак, довго в Едмонтоні ми не затримувалися: оглянули першу публічну школу 1881 року, прогулялись містом..
А потім поїхали в одне дуже цікаве та особливе місце! Ukrainian Cultural Heritage Village - Село україно-канадської культурної спадщини. Чесно кажучи, інтуїтивно я очікувала дещо іншого.. Жодного українського слова чи натяку на нього на території села я так і не почула. Там же ми і пообідали. "Український борщ" та "українська тарілка" особливих сентиментів теж не викликали, але це звісно таке, суб'єктивно і "на колір і смак".. Але загалом було цікаво і пізнавально дізнатися про життя перших українських переселенців на просторах далекої та чужої Канади..
День 11. Royal Tyrrell Museum of Palaeontology
Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тому писати багато не буду - музей чудовий! Один з найкращих музеїв світу. Цікавий як для дорослих, так і для малечі. Квитки потрібно купувати заздалегідь, бо вони розлітаються як гарячі пиріжки. Зробити це можна на офіційному сайті музею ось тут
Також там же можна забронювати екскурсію та відчути себе справжнім палеонтологом! Навчитися розрізняти кістки від каміння. Цікаво і пізнавально!
І на завершення і так дуже насиченого дня ми поїхали до Перібаджаларів, (англ. Hoodoo) - кам'яних стовпів дуже незвичайних обрисів. Їхали ми з надією зловити захід сонця поміж цих худусів, але не тут то було! В останні хвилини посеред безхмарного неба "нізвідки" наповзла величезна темна хмара, яка сховала за собою сонце. І в тій хмарі раз за разом спалахували блискавки, хоча грому чутно не було..
Грім наздогнав нас згодом.. Ми ще встигли повечеряти, заснути в наметі і подивитись перший сон. Десь на середині другого сну ми всі синхронно розплющили очі від барабанного стуку важких крапель над головою і громових вибухів, від яких гуло в голові.. З нечуваною періодичністю наш намет наскрізь освічувався спалахами блискавок.. Його добряче штормило вітром. І так, було страшно, було дуже страшно. Наш намет стояв під високим розлогим гіллястим деревом і в цьому випадку це було ДУЖЕ не добре.. Так тривало десь годину-півтори, а потім наче за змахом чарівної палички все зупинилось! Вітер вщух, дощ закінчився, небо розвиднілось - грозова хмара втекла.. Я вийшла з намету з вдячністю, що все вже позаду, дивилася на вже безхмарне небо і спостерігала, як в небі пролітають персеїди.. І я знову любила життя кожною клітинкою свого тіла ;)
День 12. Athabasca Glacier
Athabasca Glacier біля дороги Icefields Parkway. Піднялися стежиною до льодовика. Холодно і дуже вітряно. І дуже красиво! Льодовик з кожним роком відступає все далі і далі. В недалекому майбутньому він може зникнути взагалі..
День 13. Sunwapta Falls, Athabasca Falls та Maligne Canyon
Сьогодні у нас на порядку денному неймовірної краси Maligne Canyon та Maligne Lake.
Що тут ще додати, все видно на фото ;)
Maligne Lake
День 14. Stutfield Glacier, Northern Lights Wildlife Wolf Centre та Canyon Hot Springs Resort
Знову переїзд, короткі зупинки біля особливо красивих пейзажів вздовж нашого напрямку. У Northern Lights Wildlife Wolf Centre цікаво було спостерігати за вовками та дізнатися багато цікавої інформації про них. Ну а в Canyon Hot Springs Resort ми чудово порелаксували та відпочили
День 15. Mount Revelstoke
Останній день нашої мандрівки.. Трохи сумно, але одночасно і радісно, бо втома вже добряче відчувається.. Прогулялися по Mount Revelstoke. Опісля сіли в машину і поїхали нарешті додому..
Це була чудова і неймовірна мандрівка! Наступного року треба буде утнути щось схоже, правда, Андрій? ;) І дякую всім тим, хто таки дочитає до кінця цей довжелезний і безконечний пост :) Дякую за увагу!
