Сторінки

вівторок, 8 вересня 2015 р.

Вулкан Везувій. "Сонячна Італія"

Везувій - бомба з запущеним механізмом і ніхто не знає, коли вона здетонує. Але вчені навперебій стверджують, що рано чи пізно це станеться, бо схоже на те, що Везувій і не думає потухати - смертоносна магма кипить в надрах і чекає свого часу. Ніхто і ніщо на Землі не в силах цьому протистояти і це зупинити. Єдине, що теоретично можуть зробити вчені - це своєчасно розпізнати ознаки грядущої катастрофи та евакуювати населення. Історія показує, що люди не вчаться на чужих помилках: під попелом і руїнами загинули Помпеї та Геркуланум, а люди і надалі продовжують обживатися і пускати коріння в безпосередній близькості біля вулкану.


Везувій (італ. Vesuvio) - активний вулкан на півдні Італії біля Неаполя. Висота 1277 метрів, діаметр кратера дорівнює приблизно 750 метрам. Єдиний діючий вулкан материкової Європи. Відомий тим, що під час виверження вщерть знищив римські міста Помпеї і Геркуланум у 79 році н. е. Лише в Помпеях загинуло близько 2 000 чоловік. Везувій вважається одним із найнебезпечніших вулканів світу. Вченим відомо більше 80 значних вивержень цього вулкана, останнє з яких сталося в 1944 році. 

А сьогодні ми на нього піднімемося! Вид на Італію, по дорозі на Везувій.. 


Так як планів на сьогодні у нас було багато, ми вирішили приїхати якнайшвидше. По дорозі нам потрапили на очі занедбаний ресторан та готель - мабуть не пішло у них діло..


Ми приїхали першими! Навіть продавці сувенірів не встигли ще розкласти свою продукцію :) Але ми зробили велику помилку, коли довірились вказівникам на дорозі, а не навігатору. Вказівники привели нас до.. ресторану. Довелось намотувати лишні кола і витрачати час. Нарешті приїхали на місце. Вийшли з машини і йдемо такі радісні вперед, як нас хтось окрикує, оббігає і прямо перед нашими носами закриває ворота.. Виявилося, треба купити білети. Ок, не проблема! Але виявилося також, що на місці їх купити не можна. Ок, не проблема.. З десяток людей, яких вже встигло назбиратися до того часу, попленталися в невідомому напрямку за білетами. Вже і білети в руках, а ворота все ще не відкриваються. На зауваження, що вже пора б пропускати людей, нам сказали, що ми "не в себе вдома" і раз треба чекати, значить на то є причини. Правда які саме причини, вже не удостоїлись пояснити. Це трохи дратувало, чесно кажучи.. Нарешті з'явилася якась тітонька і двері як за помахом чарівної палички відчинилися.. І от вона - довга дорога на Везувій!


Ніякого особливого взуття і спорядження тут не потрібно. Підніматися можна хоч в босоніжках, зупиняючись час від часу, аби витрясати з них камінці ;) А тим часом, чим вище піднімаєшся, тим красивішою стає панорама.. 


Я очікувала, що буде важче, але на диво для себе, піднялася на одному диханні :) І от ми вже на вершині!


А тим часом, несподівано посеред каміння..


До слова, ціна за вхід на вулкан становить 10 €. Як на мене, то це абсолютно невиправдана ціна. 10 € лише за те, щоби своїми ногами піднятися і спуститися вниз - жодних додаткових послуг, жодних затрат - банальне згрібання грошей. Туристичний бізнес як він є. До слова, в Ісландії сходження на один вулкан становило всього 4 €, на інший же - взагалі безкоштовно.


Ось і сам кратер, діаметр якого становить близько 750 м. Нажаль, по периметру його обійти не можна - прохід є лише приблизно до половини. А шкода, хотілося б зробити повне коло..

 

Якщо трохи перехилитися за поручні, то можна помітити, що ж знаходиться в самому кратері. А насправді там нічого нема - здоровенне провалля засипане попелом та камінням :) Але що знаходиться там глибоко-глибоко внизу і які процеси відбуваються там саме в цей момент? Ось що цікаво!


А щось там тай відбувається, про що свідчить димок, який то тут, то там просочується крізь каміння..


Вулкан живий.. Від усвідомлення цього по шкірі пробігається табун мурашок :)


В отому маленькому будиночку зліва можна випити чаю-кави (правда я не до кінця розумію, кому хочеться в таку спеку додатково зігрівати себе гарячими напоями) а також купити сувеніри.. 


Мені сподобалося, хоча, чесно кажучи, я очікувала чогось трохи більшого.. Та й після ісландських вулканів і кратерів, сходження на Везувій виглядає звичайною прогулянкою. Єдине, що додає гостроти - усвідомлення того, що вулкан живий і прямо в тебе під ногами, десь там невідомо як глибоко, кипить магма..

Сонце піднімається все вище.. Час спускатися, бо сьогодні нам залишається ще багато чого побачити. Дорога назад..


Бачите цю дорогу? Зараз на ній порожньо, але вже за поворотом починається щось просто неймовірне! Туристи заповнять собою всю дорогу, що і яблуку ніде буде впасти! Люди важко і повільно піднімалися вгору під сонцем, яке вже починало добряче припікати. Всі парковки були заповнені вщент. А на дорозі утворилися величезні черги з автобусів та машин! 

Бо хто рано встає, у того і Везувій персональний - без туристів і безкоштовне місце на паровці є! ;)

Попереднє: Сан-Марино                                                                           Продовження: Помпеї

неділю, 6 вересня 2015 р.

Найсвітліша республіка Сан-Марино (Із циклу "Сонячна Італія")

Колись давно ми вже були в Італії - повільним нічним поїздом їхали до Венеції. Венеція безповоротно закохала мене в себе. Вдруге зустрічатися з нею я не хотіла - надто вже боялася розчаруватися, подивитися на неї іншими очима та зруйнувати ту фантастичну казкову картинку, яка завжди з'являється в мене перед очима, як тільки я згадую про неї ;) Отож Венеція відпадає. Благо, в Італії є і окрім неї на що подивитися. І от нарешті зробили це - сіли в машину і поїхали досліджувати невідому нам Італію. Плани у нас були мало не наполеонівськими. Але все пройшло гармонійно і без особливого поспіху. В результаті ми отримали море вражень і позитиву. 

Як би дивно це не звучало, але знайомство з Італією у нас почалося з.. з країни Сан-Марино. 


Країна Сан Марино розташована на схилі гори Титано. Піднятися на гору можна за допомогою канатної дороги, або ж автомобілем, що ми і зробили. 


Сан-Марино, офіційна назва Найсвітліша республіка Сан-Марино (італ. Serenissima Repubblica di San Marino), країна в центрі Італії. ЇЇ площа становить 61 км², кількість населення  - близько 32 тисяч людей. Столиця - Сан-Марино. Мова італійська.


Сан-Марино - третя найменша країна Європи після Ватикану та Монако, має титул найстаршої республіки світу. 


Стародавні джерела свідчать, що Сан-Марино було засноване 301 року християнином Маринусом, який переховувався від гонінь антихристиянського римського імператора Діоклетіана. Маринус заховався на горі Титано і заснував там маленьку християнську общину, що спочатку отримала назву "Земля Сан Марино". Згодом її перейменували в Республіку Сан-Марино.


Країні вдалося зберегти свою незалежність завдяки своєму недоступному розташуванню на високій горі та успадкованій бідності. 


Проте зараз Сан-Марино є державою з одним з найнижчих рівнів безробіття у Європі, з високою стабільністю економіки, з відсутністю зовнішнього національного боргу та однією з найбагатших країн у світі за рівнем ВВП (на душу населення).


Територія Сан-Марино поділяється на дев'ять областей, що називаються "кастеллі" (італ. castelli - "укріплення, вежі"). Громадяни Сан-Марино мають один з найвищих рівнів тривалості життя у світі. Збройні сили країни становлять.. 75-100 осіб, які переважно задіяні лише в різноманітних урочистостях.. 


Казна що.. Схоже на якусь комарину камасутру..


Площа Свободи (італ. Piazza della Libertà). Знаходиться в центрі міста Серревалле і є одним з найбільш популярних місць серед туристів. Тут знаходиться Палаццо Публіко (італ. Palazzo Publico, Народний палац) - резиденція парламенту Сан-Марино. В центрі площі височіє статуя Свободи.


В гарячі серпневі дні оглядати Сан-Марино краще ближче до вечора, коли спека трохи спадає і сонце вже не палить так безбожно. І місця на паркінгаг є достатньо, і туристів відчутно менше. Єдиний недолік - музеї закриваються швидко.. Через це ми і не потрапили в музей тортур.


Сан-Марино відоме своїми Трьома вежами. Три Вежі Сан-Марино (італ. Torri di San Marino) - середньовічні будівлі на трьох вершинах гори Монте-Титано. Вежі-фортеці є символом свободи країни.


Ла Честа, Фратта або Секонда-Торре (італ. La Cesta, Fratta, Seconda Torre) - одна з трьох веж Сан-Марино, розташована на вершині Монте-Титано (755 м). В перекладі з італійської означає Друга вежа.  


"Один за всіх і всі за одного!" на фоні Ла Чести :)


Тому і зберегла держава Сан-Марино свою незалежність - спробуй, доберись до неї у таке важкодоступне місце :)


Ла Честа і захід сонця - це вартує побачити на власні очі!


В центрі прапора Сан-Марино - герб, який має вигляд щита із зображенням трьох веж посередині.


У вежі Ла Честа розташований музей старовинної зброї. 


До закриття музею залишалися лічені хвилини, але добрий дядько махнув рукою, мовляв, йдіть, але рухайтесь швидко і пропустив нас на безплатно. Музей має у своїй колекції близько 700 зразків обладунків, холодної і вогнепальної зброї різного часу.


Гуаїта або Прима-Торре (італ. Guaita, Prima Torre) -  чергова вежа в Сан-Марино, що знаходиться на горі Монте-Титано. У перекладі з італійської означає Перша вежа. З трьох відомих веж вона була побудована першою і деякий час використовувалась як в'язниця. 


Сьогодні вежа - один із найпопулярніших туристичних об'єктів Сан-Марино. З неї можна побачити мальовничі пейзажі, видно також італійські землі. 


Монтале або Терца Торре (італ. Montale, Terza Torre). У перекладі з італійської означає Третя вежа. Слугувала сигнальною вежею для захисту від нападів.


Заходить сонце.. Час спускатися сниз :)..

середу, 2 вересня 2015 р.

Морозиво з вишень

В літню спеку хочеться чогось прохолодного і.. смачного. Ідеальний варіант - морозиво. А якщо воно ще й приготоване своїми руками, то і смакуватиме вдвічі краще. В морозиві всього три складові, пропорції яких можна змінювати відповідно до своїх вподобань. Я не люблю надто солодке, тому фруктово-ягідна частка в моєму морозиві складатиме майже половину, а решта - порівну згущене молоко та сметана.  


Для домашнього вишневого морозива нам потрібно:
  • Свіжа вишня без кісточок    - 250г 
  • Згущене молоко                    - 150 г
  • Сметана (15%)                       - 150 г
Проиготування:

1. Вишню промити, відкинути на сито, щоб стекла вода. Вибрати кісточки. 

2. Вишню перемолоти в блендері до однорідного стану. 

3. До вишневого пюре додати згущене молоко та сметану. Збивати в блендері вінчиком, поки маса не посвітліє та збільшиться в об'ємі. Але тут варто не перестаратись. 

4. Вилити отриману суміш в контейнер, призначений для заморожування продуктів, та відправити його в морозильну камеру.

5. За годину - півтори витягти контейнер, перемішати морозиво та поставити назад у морозилку. За годину зробити те саме.


Ідеальний варіант - виловити момент, коли морозиво ще не промерзло наскрізь, але заморозилось вже настільки, що добре тримає форму - таке мені подобається найбільше :). Тоді у нього особливо приємна текстура. Якщо ж момент упущено, то перед подачею можна покласти морозиво з морозилки у холодильник на декілька хвилин. Після цього його і набирати стане легше. 

І так, це справді смачно! ;)

Місія нездійсненна: Знайти всіх гномів. Вроцлав (Польща) :)

Довгий переїзд з Гданська і під вечір ми вже у Вроцлаві. Тіло втомлене, але душа просить нових вражень, то ж ми йдемо оглядати місто. Як же класно гуляти нічним Вроцлавом! І взагалі, ніч додає будь-якому місту нові контури, грані і фактуру, вночі тут панує зовсім інша атмосфера, аніж вдень. 


То була ідеальна прогулянка перед сном. Ми вже вирішили повертатися в готель, але по дорозі натрапили на симпатичний фонтан з кольоровим підсвіченням. Звісно, пройти повз і не зависнути біля нього на невизначений термін Анні було просто неможливо, тому ми терпляче чекали, поки їй не набридне нова розвага.. 


Але коли перші важкі каплі почали падати на землю, ми зрозуміли, що пора вшиватися. Давно ми не попадали під таку грозу! Зірвався вітер. Здавалося, зараз зіб'є з ніг, підхопить і понесе в невідомомму напрямку. В підземному переході вся пилюка, яка тільки там була, піднялася в повітря і неприємною слизькою пеленою осіла на наші мокрі від дощу тіла. Благо, готель був зовсім близько, але це не завадило нам промокнути до нитки та виливати воду з взуття. В номері ми прилипли до вікна, слухали, як розривалося від грому небо і дивилися як одна за одною проходили дощові стіни, за якими не було нічого видно. За лічені хвилини по дорозі вже текла ріка і поодинокі машини повільно її розсікали, піднімаючи водяні хвилі вище себе. Природа злилася, це навіть трохи лякало.. Декілька раз на вулицях і в номері зникало світло. Заснули ми під шум дощу.. Наступного дня в новинах почули, що гроза таки наробила біди: пошкодила будинки, позривала дахи, а поблизу Варшави на машину впало дерево, одна людина загинула.. 

А зранку вже ніщо і не нагадувало про нічну грозу: тротуари повисихали, важка дощова пелена розступилася а поміж ватяних пухких хмарин з'явилося сонце. Ми знову пішли дивитись місто. У Вроцлаві є дуже багато костелів, ну прямо дууже багато. Костел Святого Войцеха.


Готичний костел Марії Магдалини.


Всередині затишно і велично.. І людей немає..


Вийшли з костелу на вулицю і прямо на сходах побачили його! Ось він - перший гном! 


Як? Ви не чули про вроцлавських гномів? :) Їх же тут сила-силенна! Я спочатку навіть загорілася бажанням всіх їх віднайти, але потім повернулася до реальності і зрозуміла, що це навряд чи мені вдасться.


Кафедральний собор Святого Івана Хрестителя (пол. Archikatedra św. Jana Chrzciciela). Кафедра у готичному стилі вважається найстаршою готичною святинею в Польщі. 


Костел Матері Божої на Пісках (пол. Kościół Najświętszej Marii Panny na Piasku), що отримав назву від місця, на якому знаходиться - на Піщаному острові (пол. Piasek). Довжина костелу становить 78 метрів, ширина - 25 метрів, висота - 23,8 метра. Біля костелу стоїть пам'ятник кардиналу Вишенському.


Всередині дуже просторо, затишно.


Дуже гарні вітражі..


Тумський міст. Його ще називають Катедральним або Зеленим. Або ж мостом закоханих.


Його щедро обвішали замочками, але це лише додало йому ізюминки.


А тут - Костел Святого Хреста ти Святого Варфоломея. Спереду костелу - пам'ятник Святому Яну Непомуцькому.


От ми і дійшли до кафедрального собору Святого Івана Хрестителя, шпилі якого бачили ще здалеку.


Обійшли костел по колу. Вигляд з протилежної сторони..


Зайшли також і всередину..


На Кафедральній площі


Лікувальний комплекс за доглядом і реабілітацією дітей громади сестер св. Єлизавети.




Національний музей.


В зеленому вбранні виглядає дуже ефектно!


Перейшовши дорогу, потрапляємо у парк. Відразу можна присісти відпочити в зручне крісло поруч з кам'яною панянкою.


Всередині парку знаходиться пам'ятник жертвам в Катині: плачуча Мати та Ангел Смерті. Весною 1940 року за наказом Сталіна, в Катині та деяких інших містах пострілом в потилицю було вбито 22 000 польських офіцерів, поліцейських та інших військовополонених.  Пам'ятник справив на мене враження, до щему.. Двадцять дві тисячі життів!.. На руках у Матері - мертвий син, в очах - німе питання і невблаганний караючий меч з іншої сторони..


Погуляли трохи в парку і пішли собі далі.. Ще один гном! Тішуся з кожного, як мала дитина :)


Давай більше, більше зелені!


І ще одні ;)


Помалу ми добралися до центру міста. Декілька гномів вчепилися за ліхтарі..


Ще двоє намагаються зрушити здоровенну кулю.. Між іншим, у кожного гнома є своє ім'я! І Кількість їх у місті постійно змінюється. Достеменно відомо, що перший гном з'явився у Вроцлаві у далекому вже 2001 році. З цього часу їх кількість постійно змінюється: то якогось гнома вандали вкрадуть, то нового в найнесподіванішому місці поставлять.. 


Міська ратуша - перлина на Ринковій площі. Ця будівля є одним з найкрасивіших зразків готичної архітектури в Європі і однією з найбільш цінних пам'яток міста. На ратуші  встановлений астрономічний годинник. 


І ще трійко гномів.. Якщо збудити мене посеред ночі і спитати, що ж мені найбільше запам'яталось у Вроцлаві, то я без роздумів відповім, що, звісно ж, гноми! І костели. 


Мої улюблені кольорові будиночки з чудернацькими дахами!








Модерновий фонтан дуже органічно вписався на площі..




Не можу не згадати про невеличке кафе у самому центрі Вроцлава де ми і повечеряли і пообідали смачними польськими домашніми стравами за просто сміховинною як для центра туристичного міста ціною. Там ще така тьотя-офіціантка колоритна :) І польський борщ дуже смачний! 


Вроцлав лише посилив мою любов до Польщі - мені дууже тут сподобалось! Гарне місто, затишне, приємне і комфортне.


Останній наш гном кагбе натякає, що пора відпочити. Як від насиченого дня, так і від довгої десятиденної мандрівки по Балтії.


На цьому і закінчую свій довгий цикл "Галопом по Балтії і навіть трохи більше.."Трохи перепочинку і попереду нас чекатиме вже сонячна Італія! До зустрічі! ;)

<<Попереднє: Гданськ (Польща)