Сторінки

четвер, 29 березня 2012 р.

Півонія з бісеру

Милуючись чужими роботами майстринь квітів з бісеру, я і собі уявляла, як зроблю щось схоже.  Я вже давно хотіла зробити рожеву півонію, оскільки це моя улюблена квітка. І от нарешті! Нарешті я доробила її! Пішло на неї багато часу, більшу частину якого було витрачено, звичайно, на нанизування бісеру.. 
 Сама квітка вийшла досить важкою.. Довелося йти на Дунай, щоби назбирати камінців (про них, до речі, можна прочитати тут). Там же знайшла гарний камінь (див. фото вище) у формі серця. І тільки тепер, наповнивши камінцями "вазочку", півонія не в силі перевернути її :)
 

Дивні фігури в парку

Гуляючи в парку біля станції метро Donauinsel, натрапила на досить таки дивні фігури. Не знаю що то за вид мистецтва такий і що ці фігурки символізують, але виглядають специфічно..












Отак..

неділю, 25 березня 2012 р.

В пошуках Дунаю

До української церкви ми вперше попали зранку о 10 годині. Людей було, на диво, дуже багато! А проповідь була практично повністю на німецькій мові о_О. Після закінчення служби вирішили трохи прогулятися вздовж Дунаю. Спочатку була думка взяти на прокат велосипеда, але вона якось не прижилася :) То ж ми пішли пішки.. Побачивши здоровенного, трохи схожого на інопланетянина "Оскара" я не могла біля нього не сфотографуватись). І якось так несвідомо ноги самі привели нас до високого пам'ятника, за яким лежить вже згадуваний тут Пратер :)
Раз попали сюди, ну то вже і зайти треба. Спочатку спустилися по водяній спіралі на "човниках",але це було якось по дитячому.. Хотілося чогось екстремальнішого. То ж побачивши "американські гірки", захотіли на них. Отак вони виглядають у всій своїй красі :)
 
Отже, як все відбувається: спочатку заходиш за невеличку огорожу, вибираєш собі місце і стараєшся зручно вмоститися. Зручно вмоститися якось не вдається. Задумуєшся над страховкою. Бачиш перед собою залізну штукенцію і з поспіхом вертиш її, щоб зрозуміти, як вона діє. Зрозумівши принцип, тягнеш оту штуковину на себе, аж поки металева пластина не зафіксує твого живота між собою і сидінням :) Спробувавши трошки послабити її і дати собі більше простору, з жахом розумієш, що рухається вона лише в одну сторону - на себе. Розумієш: все, ти попався :) Бачиш як зачиняються автоматично огорожа, звучить гуркіт.. і ти починаєш поволі котитися назад.. Повільно... Дуже повільно.. Під таким кутом, де від вільного падіння тебе стримує лише залізячка під грудною кліткою.. От реально, я думала, що випаду звідти :) А далі повна зупинка і декілька секунд (читай годин), на які ти завмираєш в такому положенні вниз лицем:
А далі ти з гуркотом і шаленим прискоренням летиш вниз! На поворотах тобою кидає зі сторони в сторону, боляче вдаряючи боками об крісло, а на "мертвій петлі" здається, що все, твій кінець прийшов :) Пальці до оніміння стискають залізні ручки-виступи...
І все.. За декілька секунд все закінчується :) Закінчується добре :) От ти вже і на землі. Руки-ноги пружинять, серце пришвидшено калатає в грудях, а на губах дурнувата широка посмішка :) Це було круто! Далі, під враженнями, фотографуюсь біля змії і кактуса :)
А тут Андрій вирішив трохи прискорити рух землі..
Захопився, довелося пригальмовувати Землю ;)
Привівши Землю в порядок, подалися у пошуках Дунаю знову.. Вийшли на станції метро Donauinsel. Зразу перед нами відкрилася така краса!
Просто чудове місто для прогулянок і відпочинку. Тут катаються на велосипедах та роликах, загоряють на зеленій травичці. Чого тут тільки не роблять.. Навіть витанцьовують химерні танці голяком біля води, як один дядечко.. Але то швидше виняток, аніж правило ;)
А ще тут гордо плавають лебеді, а над ними в небі літають качки і чайки..
Підійшли ближче до води.. Занурила руки в чисту холодну воду.. Так приємно! зачерпнула руками дрібних камінців.. Придивившись, розумієш, що кожен з них унікально гарний.. 
 Хочеться відібрати кращі і взяти з собою.. Але ловиш себе на тому, що як почнеш відбирати, то відбереш декілька кілограм :) Тому дала собі спокій..
 Зате виклала камінцями :

 А вгорі час від часу пролітають вертольотики, світячи своїм черевом..
А біля нас чоловік розпаковував і готував свого човника до прогулянки по воді.. Дооовго збирався.. Але ми таки дочекалися, цікаво було за ним спостерігати.. І ось він нарешті спустився на воду
Наші шлунки злісно бурчали, вимагаючи наповнення, то ж ми вирушили додому. А по дорозі нам часто траплялися ось такі цікаві знаки:
 Не знаю, що означає цей знак. Можливо, "окуляри-це модно", або ж "дивися під ноги", хз :)
 Ну і на кінець, плід-насінина, дуже вже припала вона мені до душі :)



пʼятницю, 23 березня 2012 р.

Пратер у Відні

Ми вирішили відвідати парк атракціонів. Відповідно пішли в Пратер (Prater) - великий парк та зона відпочинку у Відні. Там знаходиться один з символів міста - гігантське колесо огляду! Побудоване воно ще у 1890-х роках, а його висота становить 60 метрів!
З верхівки колеса відкривається чудовий вид як і на сам парк..
 ..так і на місто вцілому
Ціна одного кола трохи кусається  - 9 євро. Але так як щодня на ньому кататися ніхто не буде, то один раз спробувати можна і треба :) А ще перед входом на колесо тебе фотографують і пропонують купити ці фото всього-на-всього за 9 євро :) Ми, звичайно, подякували за пропозицію, чемно відмовилися і відкланялися :)
Вид на кусочок парку і на мене з нашої кабінки :)
Рухається колесо дуууже повільно, то ж налюбуватися краєвидами та пофотографувати їх є вдосталь часу. Вид на Відень
 
Кабінки багатомісні, засклені (правда віконця відкриваються), закриваються ззовні, щоб ніхто не вирішив вийти собі десь посеред подорожі в недозволеному місці :) Всередині - дерев'яний столик з лавочками, на стінах - панорами Відня, щоб туристи орієнтувалися з висоти 60 метрів що чим є на горизонті :) Ще там були і романтичні 2-х місні кабінки з накритим столиком :) А вночі, кажуть, тут дуже гарно все освічується. Отак от!
 Якось зовсім не страшно, у Львові ж на Чортовому колесі трохи страшніше :)
Красиво там, але насправді нічого особливого.. Далі просто гуляли собі, оглядаючи найрізноманітніші атракціони. Багато тут всяких кімнат страху з різноманітною нечистю та моторошними звуками і криками переляканих відвідувачів :)

Про один атракціон хотілось би написати окремо). З нього гучніше ніж з усіх інших кричали люди :)  Ота змія - то просто жжесть!) Я б туди нізащо не сіла :)
Брр... Ото людям адреналіну бракує :)

На висоті мало того, що крутишся з великою швидкістю по колу, так ще і крутишся навколо іншої осі догори дриґом.. Бррр).. Але як виявилося згодом, це був ще не найстрашніший атракціон, то були тільки квіточки ;)
За отим втомленим кашалотом височіє ще один атракціон. Вся родзинка його полягає, мабуть, лише у шаленій висоті.. На схожому я каталася (але, звісно, на значно меншому), це не страшно, досить навіть приємно, правда потім трохи ноги не слухаються, заносить трохи :)
Я просто не могла не сфотографуватися біля такого здоровенного мухомора. Тим паче на мені були власноручно зроблені кульчики-мухоморчики, яких тут, правда, не дуже добре видно :)

Андрій із задоволенням пішов на картинг, я встигла зробити ще декілька фото і фотоапарат розрядився..
В гарному настрої ми пішли додому :)